Жоден день у поході не був подібним на інший. Кожен хребет був неповторний та по-особливому прекрасний. Ми бачили неймовірні сходи та заходи сонця, спостерігали як туман ніжно встеляє долину та обіймає підніжжя вершин. Я ніколи не забуду тих емоцій, коли вперше побачила так близько Молочний шлях, коли вперше пощасливилось зустріти захід сонця на вершині Молочна, і моє перше знайомство з непрохідним жерепом Південних Горган.

50 днів українськими Карпатами: спорядження та досвід

Детальніше про цей похід

Цим походом я горіла з моменту, як тільки про нього дізналась. Рахувала дні до початку. І що, справді, дивно, але у мене не було жодного сумніву, що я пройду цей шлях. Зараз я жартую, що це було пов’язано з тим, що раніше була лише тричі в поході та не знала, що мене може чекати.

Чого я не очікувала? Навіть уявити не могла, що Карпати можуть бути інколи аж настільки суворими. Моя свідомість перемкнулась, коли цілу ніч тримала намет під час надзвичайно сильного вітру. Тоді мені направду здавалось, що це може бути моя остання ніч. Справа в тім, що ночували ми біля озера Бребенескул, буквально 1-2 метри від берега. Вітер був настільки сильним, що по черзі виривав кілки з намету, в той момент я відчувала як мене піднімає над землею. Мені було страшно, що наступний сильний порив вирве всі кілки, що залишились та понесе намет в озеро. Цей момент на відео з 49 хвилини:

Переживши такий стрес, я зрозуміла, що я і справді пройду весь шлях, адже ця ніч була тим найгіршим, що могло трапитися в поході, і все вже позаду.

Як це проходити щодня по 20-30 км Карпатами і так протягом 50 днів?

Мабуть найбільшою моєю помилкою було те, що я не підготувалась фізично до походу. Мені здавалось, що якщо я щодня ходжу багато пішки містом, – цього досить. Так, фізичної витривалості в мені достатньо, але коліна зовсім не були готові до таких тривалих навантажень.

Починаючи з другого дня походу мене почало боліти праве коліно, потім поступово й ліве. Я передбачила це наперед і взяла еластичну пов’язку, але дискомфорт та біль супроводжували мене кожен день походу. На щастя, у нас було вдосталь відпочинкових днівок в селах, але цього було недостатньо, щоб коліна відновились.

Ми кожного дня проходили, в середньому по 20 км, спочатку мені було доволі важко, але згодом звикла. Потім коли виникало питання, чи йти сьогодні більше запланованого, щоб завтра в імовірно погану погоду пройти менше, – я безсумнівно погоджувалась. А на днівках в селах було так незвично, що не потрібно нікуди йти, що я часто замість того, аби весь день провести в ліжку, йшла гуляти селом, досліджувала місцевість та магазини.

Підбір спорядження

Більшість спорядження купувала саме під цей похід. З наявного спорядження у мене був лише килимок, спальник, сандалі, термобілизна, фліска, футболки, тепла куртка, ліхтарик та посуд. Тобто навіть не половина з того, що потрібно для походу.

У підборі спорядження мені допомагав Данило Ткаченко – керівник мандрівки «100 Вершин». Хоч я й зголосилась на п’ятдесятиденний похід, але чесно признатися, я майже нічого в цьому не тямила, тому поради Данила відіграли важливу роль у виборі спорядження.

Найважливішим критерієм для мене було, аби речі були максимально практичними та комфортними. До прикладу, наплічник, який я обрала: Osprey Aura AG 65 можна було так відрегулювати під мою спину, щоб вага ідеально розподілялась та були мінімальні навантаження на мій проблемний поперек. Також я довго вагалась, чи брати мембранні штани, адже з одного боку – це плюс до ваги наплічника, а з іншого – максимально можливий комфорт під час дощу. Тому прийняла рішення все ж їх придбати, й анітрохи не пожаліла.

Речі, про які не здогадувалася до походу

В цьому поході я здобула нереальний досвід. Якщо раніше я була типовим туристом, який раз в рік вибирається в похід на 2-3 дні, то тепер я одна з тих трьох, хто пройшли 50 днів горами. Якщо раніше в моєму арсеналі було десь біля десяти вершин, то зараз їх на сотню більше. Я завжди мріяла побачити всі Карпати, і я їх побачила.

Проте найважливіше те, що тепер я не є залежною від більш досвідчених туристів, а можу самостійно піти в похід і навіть взяти з собою друзів, які завжди мріяли ходити в гори як і я, але також були без досвіду. Зараз більше всього хочеться побачити зимові Карпати, а також відправитися в соло похід нескладним, але мальовничим маршрутом.

Психологічний аспект перебування у тривалій мандрівці

Хоч я була єдиною учасницею, яка зголосилась на похід в 50 днів, самотньою я себе не відчувала. Звісно, моментами мені було важко без рідних та близьких, але яке щастя було зловити зв’язок та поговорити.

Найважче психологічно було, мабуть, вже під кінець мандрівки, коли у нас з Данилом та Мартою завершувались теми для розмови, адже ми щодня разом. Дуже рятували гостьові мандрівки, я намагалася поспілкуватися з кожним.

А коли нас залишалось лише троє, то й помовчати практично весь день також було приємно. Я часто поринала в думки, а коли й думки закінчились, то могла довго подумки наспівувати пісні. Це була така собі медитація тривалістю в 50 днів.

Список спорядження та висновки про нього

Нижче наведено список мого спорядження, яке пройшло зі мною ці 50 днів.

Наплічник Osprey Aura AG 65 (вага 2,1 кг) – просто найідеальніший елемент спорядження, задоволена на всі 100%. З ним моя спина більшість часу не особливо відчувала тієї ваги, яка на неї звалилась, інколи позначка досягала майже 20 кг. Наплічник максимально зручний та місткий, продуманий дизайн навіть найменших дрібничок. Стан після походу більш, ніж чудовий, навіть й не скажеш, що він пройшов 50 днів.

Намет Turbat Shanta Pro 2 (2,05 кг) – дуже задоволена користуванням. Намет доволі легкий та просторий. Дуже сподобалась велика кількість кишень та мотузки для одягу. Єдиний значний мінус – погана вітростійкість. Від сильного вітру біля Бребенескул погнулись дуги у двох місцях, зате хоча б вціліли та не зламались.
Килимок Sea to Summit Ether Light XT Insulated Regular (490 г) – надзвичайно комфортний і теплий килимок з показником теплоізоляції 3,2 і висотою 10 см та утеплювачем Thermolite. На ньому спалось наче в раю. Єдиний мінус – він доволі шумний, але це мені не заважало. Килимок прийшов на заміну на 20 день походу замість самонадувного Pinguin Horn 20, на якому я почала мерзнути, хоча й показник теплоізоляції у нього лише на 0,3 менший, але видно мені не підходив. І вага його була надто велика 720 г.
Спальник Turbat Vatra 2S (990 г) – синтетичний, температура комфорту +4. Мені як затятій змерзлячці справді тепло в ньому було лише перші 10 ночей. Далі дуже мерзла, ситуація дещо покращилась після заміни килимка. Тому спальник планую в найближчий час замінити на більш теплий, легший, пуховий і найбільш підходящий під мій ріст, щоб не доводилось зігрівати зайвий простір.
Взуття Lowa Zephyr GTX (958 г) – спірне питання, чи візьму їх ще в тривалий похід. Взуття не зовсім трекінгове, тому погана амортизація та не надто хороше щеплення з поверхнею. Проте дуже багато плюсів: добре стійке до дощу. Взуття повністю промокло лише 6-7 разів, дуже витривале (після 50-денного походу стан майже як новий, а пальці після багатьох ударів об камінь – цілі), ідеально тримає ногу (скільки не підвертала, – жодного натяку на травму чи біль), не натирає.
Трекінгові штани-шорти Turbat Vysoka 2 (230 г) – не парять, дуууже швидко сохнуть і дуже зручно, що можна відчіпати штанки. Єдиний мінус – відсутність вертикальної блискавки на штанках, яка б дозволила їх знімати не роззуваючись.
Мембранна куртка 5.11 Waterproof Aurora Shell Jacket Lightweight (363 г) – 15000/15000, вентилюється справді дуже круто. Є вентиляція під пахвами та в кишенях. В цілому задоволена.
Мембранні штани-самоскиди Neve Vista (313 г) – 10000/8000. Дуже-дуже не жалію, що таки вирішила взяти. Просто +100500 до комфорту під час дощу. Дуже легко знімати та одягати не роззуваючись.

Вітрівка Turbat Fluger 2 (101 г) – надзвичайно компактна, вміщалась в поясну кишеню та завжди була на підхваті. Дуже круто захищає від вітру.
Шкарпетки Dynafit Ultra Cushion (37 г) – просто божественні шкарпетки, які повністю виправдовують свою ціну. Дуже продумані до найменших деталей. Єдиний мінус – довго сохнуть. Брала таких дві пари. І плюс теплі шерстяні шкарпетки noname на сон.

Фляга Aquamira Water Bottle & Filter (169 г) – дуже крута штука, якщо після отруєння водою з джерела боятися пити сиру воду. Пляшка з фільтром від бактерій, мікроорганізмів та піску.
Трекінгові палиці Rockland Horizon Alu (570 г) – доволі непогані бюджетні палки, великим плюсом є подовжена ручка з корку. З мінусів: замки доволі ненадійні, постійно приходилось підкручувати.
Ліхтарик Petzl Tikkina 250 Лм (83 г) – цілком задоволена. Протримався весь похід на заводських батарейках, при тому що рік тому ще був у використанні.
Фліска noname зі стоку (182 г) – 1 шт.
Футболки noname (83-89 г) – 3 шт. Ще одна відсіялась в перші дні походу. Всі футболки 100% синтетика, дуже швидко сохнуть.
Термобілизна noname (верх+низ 239 г) – синтетична. Використовувала виключно для сну.
Тепла куртка STS (700 г) – утеплювач Primaloft. Дуже тепла, але величезний мінус велика вага. Краще мати пуховку.
Шорти McKinley (152 г) – для треку мені були не надто зручні, бо не можна було за потреби перетворити в штани. Використовувала переважно на днівках в селах.
Рушник Sea to Summit Pocket Towel S (77 г) – дуже круто вбирає вологу з мокрого взуття, перетворює його за ніч в злегка вологе. Тіло теж круто витирає, дуже швидко абсорбує воду і швидко сохне. Приємний матеріал.