Behind Blue Eyes – це благодійний проєкт, у якому діти з деокупованих і прифронтових сіл України фотографують своє життя на одноразові плівкові фотоапарати, а волонтери здійснюють мрії та бажання юних авторів, як винагорода за їх креатив і творчість. Про це все Gorgany поспілкувались зі співзасновником проєкту Дмитром Зубковим.

 

 

Про проєкт

Ми їдемо у прифронтові села і знайомимось там з місцевими дітьми. Спілкуємось з ними, гуляємо, бавимось. Роздаємо їм одноразові плівкові камери на кілька кадрів, показуємо як ними користуватись і кажемо подумати, що саме вони хочуть сказати світу тими фотками. Спеціально не даємо чітких завдань – діти самі вирішують, це буде фото друзів, корови, кота, гри у футбол чи чого завгодно.

 

Вони фотографують свої пригоди десь два тижні, а тоді ми приїжджаємо, збираємо плівки на проявку, знайомимось з їхніми родинами і запитуємо про їхні мрії. 

 

На зібрані з донатів гроші ми здійснюємо їхні мрії і повертаємось з уже “заробленими” гостинцями. Ідея в тому, що дитина отримує щось не тому що вона жертва війни, а тому що проявила ініціативу, відповідально поставилась до завдання і витратила свій час. Ми хочемо показати дітям, що творчість і креативність є в усьому, і це може бути потужним інструментом для здійснення мрій. Загалом ми об’їздили двадцять з лишком сіл, познайомились з більше ніж тисячею дітей, а у проєкті взяло участь понад двісті кіндерів. 

 

Begind Blue Eyes

Як відбуваються поїздки? 

Плануючи виїзди, ми орієнтуємось виключно на прифронтові та деокуповані села, у яких ще є діти. Важливо, щоб у них там була своя тусовка і продовжувалося  дитинство у звичному нам розумінні. Попередньо, спілкуємось з директорами шкіл або старостами, і якщо нас там чекають – їдемо.

 

Зараз подібна волонтерська двіжуха гасне, тож коли ми кажемо місцевій владі, що приїдемо попрацювати з дітьми, більшість з радістю погоджуються. Дітям бракує зв’язку зі світом, тому коли з’являються подібні корисні ініціативи – це сприймається дуже позитивно.

 

– Які вони, діти, що бачили війну?

“Діти є діти, я так скажу”.

 

Діти хочуть гуляти, ходити на річку, стрибати з тарзанки і жартувати жарти про путіна. Ще, як не дивно, діти дуже хочуть ходити у школу. У них вже п’ятий рік дистанційне навчання – соціалізації дуже не вистачає.

 

Водночас, у них можна багато чому навчитись. Речам, про які часто забуваєш в потоці новин, щоденних робочих і особистих справ. Наприклад, підтримувати дитячий оптимізм, вміти фантазувати і дивуватись простим речам. Бо бува, заїжджаєш у розбите війною село, накриває депресняк і туга, а потім знайомишся з позитивними і світлими дітьми, у яких все, як вони кажуть, нормально. 

 

Життя у них таки дійсно продовжується: є своя компанія, річка, коти, халабуди, велики. Багато дітей мріють і про серйозні речі, як от вивчення мов, подорожі світом, фотографування, здобуття цікавих професій. Це мотивує і не дає опускати руки.

 

Ті самі фото, зроблені на плівку:

Богдан, 10 років. с. Лукашівка, Чернігівщина
Фото зробив Богдан, 10 років. с. Лукашівка, Чернігівщина.

 

Мирослава, 3 роки. Приморське, Запоріжжя.
Фото зробила Мирослава, 3 роки. Приморське, Запоріжжя.

 

Настя, 15 років, Лукашівка, Чернігівщина.
Фото зробила Настя, 15 років, Лукашівка, Чернігівщина.

 

Софія, 8 років. Святогірськ, Донеччина
Фото зробила Софія, 8 років. Святогірськ, Донеччина.

 

Давід, 10 років. Нова Олександрівка, Херсонщина.
Фото зробив Давід, 10 років. Нова Олександрівка, Херсонщина.

Про побут в експедиціях

 

У 2022 році, коли ми тільки починали Behind Blue Eyes, нас було двоє: я і Артем. 

І як засновники проєкту, ми робили все самі. Та з часом роботи більшало, було важко вивозити це самим і від початку 2023 року команда почала зростати. Зараз нас шестеро, і кожен з хлопців і дівчат має свою зону відповідальності: комунікації, операційка, SMM, зйомка контенту.

 

В експедиції їздимо бусом, завантаженим командою волонтерів і подарунками для малих. Буває, встигаємо зробити всі справи за кілька днів, а буває, залишаємось на тиждень чи два. Іноді темп роботи стає аж дуже шаленим, та ми стараємось відповідально ставитись до того, аби приїжджаючи до дітей, завжди бути живчиками, ділитися з ними енергією і транслювати правильні думки. 

 

Часом, приїжджаєш після тижневої експедиції, і хочеться хоча б два дні ні з ким не спілкуватись і емоційно відновитись вдома. Але так не виходить – в усіх нас є роботи, які нас годують, і від цього не втечеш.

 

 

theblueyedproject

Які плани далі?

 

Зовсім недавно у нас вийшли перші серії подкасту, де герої інтерв’ю – діти з деокупованої Чорнобаївки. Ми задавали їм питання про те, хто чим найбільше любить займатися, чим найбільше не люблять займатись, яким уявляють майбутнє, де вони найбільше люблять проводити час. Вийшло дуже щиро і душевно, далі буде більше таких записів.

 

Постійно плануємо нові виїзди: Сумщина, Харківщина, Херсонщина, Миколаївщина, тож операційна робота з організації експедицій нікуди не зникає. 

 

Великою частиною роботи є комунікація про проєкт на різних офлайн майданчиках і маркетплейсах, як наприклад, у наших друзів з Кураж Базар. Маємо бути видимими, аби ще більше людей дізнавались про проєкт і могли впливати на здійснення дитячих мрій.

 

Сайт проєкту  I  Подкаст  I Задонатити

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *