Олена Чумаченко

Якщо ви вже проїхали Золоту Підкову Львівщини, Старосільський та Свіржський замки вже встигли побувати разом з вами на селфі, тоді саме час звернути увагу на ті локації, які зовсім поруч, однак не настільки очевидні, але однозначно варті того, щоб помилуватися ними на власні очі. Отже, хапайте закордонний паспорт, адже сьогодні я представлю Вам фортифікаційні споруди та замки Перемишля та його околиць.

Перемишль: веломандрівка з Osprey Siskin 12

Як доїхати

Як і в будь-якій мандрівці встати доведеться дуже рано. Але погодьтеся, прокидатися на світанку перед новими відкриттями завжди по-особливому легко та приємно.

До кордону можна дістатися електричкою “Львів – Держ. Кордон”. Час в дорозі майже дві години. Актуальний графік руху можна побачити на сайті.  Зважайте на те, що вартість перевезення велосипеду рівна вартості проїзду. Тож за мандрівку у два боки доведеться заплатити за чотири квитки. Також до Перемишля можна дістатися на потязі Інтерсіті і цьогоріч керівництво Укрзалізниці дозволило мандрувати велосипедистам зі своїм транспортом.

Та якщо у випадку з електричкою велосипед буде достатньо зачепити за спеціальні гаки, то в Інтерсіті його доведеться розібрати та помістити у спеціальний транспортний чохол. Що стосується оплати, то в разі проходження велосипеда по габаритах, як ручної поклажі (сума трьох вимірів 200 см), то додатково сплачувати не доведеться. 

Існує ще один варіант для власників автотранспорту: кріплення для велосипеду на дах, який можна взяти на прокат або ж придбати, якщо такий формат мандрів сподобається. У такому випадку зникає залежність від розкладу руху поїздів та ще й чохол для транспортування не потрібно купувати. Машину можна залишити на паркуванні. Час в дорозі до державного кордону зі Львова близько години. 

Велосипед вважається великогабаритним вантажем, тож на пішому кордоні, минаючи значні черги людей, підходимо до дверей для людей з обмеженими можливостями. Адже там немає турнікету, тож і з велосипедом буде зручно пройти. Якщо попереду нікого немає, то потрібно натиснути на кнопку дзвінка, щоб викликати прикордонників, інакше будете чекати біля турнікету скільки душі завгодно. 

Прикордонники, навіть, не запитували мету поїздки, а також не перевіряли наявність медичного страхування для виїзду за кордон. Хоча страховий поліс в нас був. Та і взагалі не рекомендую нехтувати цією вимогою.

Веломандрівка

Наш маршрут

Від кордону проїжджаємо близько 5-ти кілометрів по трасі і звертаємо ліворуч до першого форту Борек.

Загалом фортів навколо Перемишля 15 і всі вони були лінією оборони від ворога. На час побудови у XIX столітті – це була чи не найбільша фортеця того часу. 

Форт Борек переважно є завершальним в екскурсійних путівниках, адже має XV номер. Вхід до фортеці є абсолютно вільним та не охороняється. Довкола є інформаційні таблички, облаштовані місця для відпочинку, а також відкривається прекрасний краєвид.

Наступним є форт Саліс Согліо. Тут вже можна не тільки прогуляти навколо форту, але й зазирнути до внутрішніх дворів споруди. Варто зазначити, що форт знаходиться практично на кордоні під пильним оком відеокамер. Тож далі сигнальних стрічок заходити не варто.

Трохи торкнувшись до військової історії знову сідаємо на велосипеди і долаємо ще 10 кілометрів в напрямку до Перемишля.

Дорогою можна зазирнути до палацу Любомирських, який також датується XIX століттям. Чарівна архітектура, затишний парк навколо та атмосферне озерце з качечками однозначно варті того, щоб відпочити тут та помилуватися їх красою. 

 

На під’їзді по Перемишля можна спинитися на оглядовому майданчику, звідси прекрасно видно все місто. В’їхали у місто з боку замку Казимира, де також відкривається гарний краєвид на Перемишль.

В центральній частині міста є кілька костелів, музеїв та Площа Ринок. Залишати велосипед, навіть за наявності велозамку, не дуже хотілося. До того ж це вже не перша мандрівка до цього міста.

Тож якщо хочеться побачити не тільки фортифікаційні споруди, а ще й замкові, то раджу відвідати замок у містечку Красичині. Тим більше, що до нього від Перемишля лише близько 10 кілометрів.

Рух можна почати набережною Сяну, адже саме там вздовж річки йде широка велодоріжка. Шкода, що за 3 кілометри вона закінчується і доводиться переїжджати на автомобільну дорогу №28. Та зважайте, що вона досить вузька, тож їхати з машинами буде не надто комфортно. А також досить стрімка, із серпантинами.

Найвизначнішою пам’яткою містечка є замок Красицьких. Вхід на територію замкового парку становить 4 злотих, а от якщо вже хочеться поблукати внутрішнім двориком будівлі, то потрібно викласти ще 12 злотих.

На територію замку з велосипедом не пускають. На щастя, біля каси встановлено велопарковку. Тільки не забудьте прихопити замок!

Повернутися до Перемишля можна іншою дорогою – через села. Таким чином кілометраж зростає, але от трафік машин в рази знижується. Та і перепади висоти скорочуються, адже дорога повторює контур річки.

Неквапливо катаючись польськими землями можна з легкістю накрутити 75 кілометрів. Перепад висот буде становити близько 600 м.

Харчування

Курс злотого на час подорожі – 1 до 6,16 грн

Потрібно пам’ятати, що в неділю, переважна більшість крамниць є закритою, а черги до поодиноких закладів харчування є значними. Ціни в місцевих закладах є вищими за українські та попри це значно – нижчими, аніж в інших містах Європи. 

Наприклад, порція  традиційного польського супу Журек коливається від 8 до 10 злотих.

Дорогою нам зустрічалися і придорожні кафе з обмеженим асортиментом страв: бургери та кава. Вартість бургера 7-10 злотих.

Дорогою з Перемишля до держкордону можна зазирнути за бургером у МакДональдс. Та склалося враження, що це чи не єдиний заклад куди в Перемишлі можна піти з родиною, адже там були величезні черги. Та окрім вже давно знайомого меню, там є спеціальні стійки самообслуговування з англійською мовою. Тож комунікувати не доведеться, це плюс, якщо ваша польська далека від ідеалу. Один великий бургер коштує в 10-12 злотих.

Огляд Osprey Siskin 12

Протягом усієї мандрівки за моїми плечима був велорюкзак Osprey Siskin (читається як сайскін, то з англійської, а не те з чим асоціюватимуть всі дотепники на наших широтах 😉 ). До слова додам, що цей рюкзак – це чоловіча модель рюкзака, та мені вона краще лягла ніж жіночий аналог Salida.  Це чи не єдина розробка даного бренду, яка має кольоровий принт, стильно і приємно. І чомусь саме чоловіча версія виконана в червоному кольорі. 

На мою думку, кожен велосипедний рюкзак має бути оснащений питною системою. Адже навіть, під час стрімкого затяжного підйому можна швидко поповнити водний баланс, не спиняючись. До того ж відвести трубку питної системи значно безпечніше під час руху, аніж тягнутися до фляги, закріпленої на рамі велосипеда чи тим більше – до бічних кишень рюкзака. Для питної системи передбачена окрема кишеня, вона йде в комплекті до рюкзака. 

Osprey Siskin 12
Osprey Siskin 12
Osprey Siskin 12
Osprey Siskin 12

Не менш важливим є наявність кріплення для шолома. Виїзди на природу з велосипедом не дають скористатися таким кріпленням. Інша справа, коли велосипед треба залишати на парковці, а шолом доводиться знімати. От якраз тоді в нагоді і стає кріплення для шолому, яке звільняє руки. 

Окрім того на рюкзаку є місце для кріплення проблискового маячка. За рахунок того, що рюкзак можна розстебнути по периметру, на зразок валізи, то речей всередину можна вмістити досить багато. Щоб при такому відкриванні речі не випадали з рюкзака, виробник додав внутрішню перегородку на одну третю висоти рюкзака.

Osprey Siskin 12
Osprey Siskin 12
Osprey Siskin 12

Окрім головного відділу, в рюкзаку є передня кишеня. Вона не сітчаста, а має тільки бічні вставки для коливання розміру, з допомогою стропи з фастексом.

Окрім виключно велосипедних бонусів, у цій моделі присутні традиційні для рюкзаків від цього бренду особливості: кишеня для окулярів, органайзер для дрібниць, карабін для ключів. Ще всередині головного відділу рюкзака є сітчаста кишеня на липучці. Допоки я нею не користувалася, адже вона знаходиться досить глибоко в рюкзаку. І якщо головний відділ наповнений, то покласти щось у цю внутрішню кишеню є проблематичним.

Окреме захоплення викликає вентильована спинка разом з ергономічною поясною системою, де виробник не забув додати дві кишені для невеликого перекусу під час руху. Плечові лямки м’які та добре вентильовані. 

Цей рюкзак можна брати з собою при добиранні велосипедом на роботу. Однак варто врахувати, що тут не знімна поясна система (а це не опціональною, як в міських моделях рюкзаків) і вимагає повного закріплення. В умовах, коли потрібно перебігти від роботи до кафе з рюкзаком, застібання всіх фастексів забере трохи часу, що не завжди є зручним. Разом з тим така поясна система дозволяє комфортно почуватися при бігу. Особисто я беру свій рюкзак  не тільки у веломандри, але й в одноденні походи.

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *