Броуд-пік

Yulia Zi

Ідея народилась у грудні в Еквадорі під час нашої експедиції з “Першою Українською Жіночою Експедицією”. Оксана Літинська розповіла про свої К2 плани, тоді програма охоплювала акліматизацію на Броуд-пік. Я вже почала розвивати свій проєкт #терзиул14 – низка ініціатив присвячених пам‘яті видатного українського альпініста Владислава Терзиула, який першим, та поки що єдиним, виніс український прапор на найвищі вершини світу (без кисню!).

Броуд-пік: проєкт Terzyul14

На жаль, офіційно Владиславу не зарахували дві вершини (він зайшов на передвершини помилково), однією з таких була саме Броуд-пік. Я подумала, що це унікальна можливість організувати своє сходження-присвяту, тим паче, що можна це зробити з моєю близькою подругою та менторкою! Таким чином, моїми головними завданнями експедиції стали: 

  • Отримати досвід 8-тисячника з новим для себе висотним рекордом; 
  • Вшанувати пам‘ять Владислава Терзиула. 

Владислав Терзиул

Project Terzyul14

​​Terzyul14 – проєкт-серія матеріалів (включно з документальним фільмом), присвяченого першому та поки єдиному українцю, який побував на всіх 14 найвищих вершинах світу, зробивши це без кисню.

Чому я взялась за цей проєкт? Особисто з Владиславом я знайомою не була. Річ у тому, що десь два роки тому, випадково дізнавшись про нього з Вікіпедії, я надихнулась його досягненнями та цікавою особистістю. Була здивована, що ніколи не чула про цього українця, хоча він, навіть, із сусіднього Миколаєву міста Южне (Одеська область).

Завдяки Владиславу Терзиулу на найвищих вершинах світу майорів український прапор. На жаль, з 14 найвищих вершин йому не зарахували 2 через помилку з найвищою точкою. Він планував повторити сходження, але загинув при спуску зі своєї 14-ї вершини Макалу (2004). Однією з 2-х незарахованих офіційно вершин є саме вершина Броуд-пік (8051 м), бо Владислав дійшов до передвершини (8028 м) (ця вершина ніяк не позначена і багато альпіністів помиляються, на цій горі 5 вершин).

Саме тому цю експедицію, свою спробу сходження на Броуд-пік, гору, яка також одночасно є моїм першим восьмитисячником, присвячую саме пам’яті та досягненням Владислава Терзиула, як українському альпіністу світового рівня, а також просто людині, яка не боялась ставити високі цілі та вміла їх досягати попри будь-які перешкоди. Вважаю, що нам, сучасним українцям, треба шукати та знати героїв серед своїх. Окрім того, вони живуть поки про них пам‘ятають.

Броуд-пік

Я не знала чи мені вистачить досвіду, сил фізичних і психологічних, удачі  з погодою та обставинами на горі, адже це мала бути самостійна експедиція без гідів й інших членів команди, але я замовила послуги HAP (High Altitude Porter, пакистанська версія непальських шерпів). Проте я точно знала, що зроблю все, що залежить від мене, аби скористатись цією унікальною можливістю побачити ці величні легендарні гори на власні очі, протестувати свої ліміти та сили.

На жаль, нашу спільну з Оксаною експедицію скасували. Потім скасували й другу. Як результат, Оксана поїхала в складі американської компанії “Медісон”, а мені довелось прийняти складне рішення відправитись в далекий Пакистан, на свій перший восьмитисячник самостійно. 

Сама підготовка до цього сходження тривала протягом останніх п‘яти років, відколи я почала ходити в гори. Але цього року після експедиції на найвищі вулкани Еквадору, я активно ходила горами Каліфорнії, займалась трейловим бігом на висоті 2000 м+, робила силові вправи. Взагалі тренуватись треба таким чином, аби максимально імітувати фізичну та психологічну навантаженість самого сходження зважаючи на маршрут. Я люблю гори, але не люблю спортзали, саме тому більшість моїх тренувань відбувається безпосередньо в горах. 

Броуд-пік
Разом з Оксаною Літинською в базовому таборі К2

Клімат та погодні особливості високогір’я

Каракорум – гірська система, яка простягається через кордони Китаю, Індії, Пакистану і, навіть, досягає Афганістану та Таджикистану. Але 15 найвищих вершин знаходяться саме в Пакистані. Це друга найвища гірська система після Гімалаїв. При цьому десь 28-50% території – льодовик. Уявіть собі, аби дійти до базового табору, майже повні 2 дні, ти вже йдеш по льодовику (здебільшого притрушеного камінням, що називається мореною). Три найвищі вершини Каракоруму: К2 (8,611 м), Гашербрум І (8,080 м), Броуд-пік (8,051 м).

Броуд-пік

Майже весь Пакистан знаходиться в зоні тропіків або субтропіків. Кожен регіон країни має свої особливості клімату. Найкращим часом для експедицій в Каракорумі вважається друга половина червня – початок серпня, перед початком сезонів мусонів (дощі, значне потепління). Взимку температури можуть досягати – 50-60 °C, а вітри до 100-130 км/на год. Насправді сильні вітри є постійним ризиком у високих горах. Як і опади. Саме тому всі експедиції вивчають прогнози погоди та працюють довкола погодних вікон. Декілька днів гарної погоди? Всі на гору, аби встигнути спуститись до безпеки базового табору та перечекати поганий період. Загалом, нам щастило з погодою і гора надавала адекватні можливості погодних вікон. 

Перед тим як почати трек до БТ, треба подолати 113 км джипами по вузькій гірській небезпечній дорозі. Віслюки та портери супроводжують групи до БТ. Це важка і небезпечна робота, важлива частина кожної експедиції.

Броуд-пік

Акліматизація та гірська хвороба

Акліматизація – це процес адаптування організму до висоти для уникнення гірської хвороби. Адекватна акліматизація є критично необхідною у високих горах. Зазвичай, на рівні моря у здорових людей, сатурація (насиченість крові киснем) 98-99%. З набором висоти ця сатурація зменшується, вона опускається до набагато нижчих рівнів, в екстремальних випадках навіть до 50-60%, але з акліматизацією внормовується десь на 70-80%. Все це напряму впливає на ваше відчуття та спроможності. Чим швидше та різкіше ми набираємо висоту, тим більше шансів відчути негативний ефект або викликати гірську хворобу. На якій висоті нам треба почати переживати? Класичний розподіл можна представити так:

  • 2,438 – 3,658 м – високо;
  • 3,658 – 5, 487 м – дуже високо;
  • 5,500+ – екстремально високо. 

Треба зазначити, що у всіх своя індивідуальна реакція на висоту. Більш того, кожне сходження це індивідуальна історія. В деяких людей є навіть «висотна стеля» – відмітка висоти, за межами якої гірська хвороба прилітає майже 100%. Наприклад, під час сходжень в Еквадорі в однієї з учасниць такий прояв двічі стався на висоті 5500 м. Гірська хвороба може проявлятись в легкій, помірній та важкій формах. Приклад симптомів: сильний головний біль, втома, нудота, втрата апетиту. Найгіршим її проявом та найнебезпечнішим для життя є потенційний набряк мозку чи легенів. Найкращим методом покращення стану є неодмінний та вчасний спуск з висоти. 

Зважаючи на все вищесказане, при сходженні, ми робимо ротації або акліматизаційні виходи, працюючи за принципом “climb high, sleep low” – “лізь високо, спи низько”. Така помірна акліматизація дозволяє знизити ризики гірської хвороби та залишатися в робочій формі. При цьому важливо багато пити та достатньо їсти (особливо вуглеводів). Загалом, організм людини на екстремальних висотах досліджений ще дуже погано. Адже влаштувати наукові/медичні допити в таких умовах дуже важко.

В цьому сезоні, загалом, з погодою дуже пощастило, було так тепло, що я чула, можна було шкарпетки сушити в с4 на К2 (8000 м). Під час другого штурму на БП (ніч штурму на К2), я також це добре відчувала. Це була прекрасна, місячна, тепла ніч для сходження.

Броуд-пік
Базовий Табір (БТ) Броуд Пік, 4850м

Вітер, лавини та інші небезпеки при підйомі

На Броуд-пік стандартний маршрут пролягає по західному ребру. Підхід від базового табору (БТ) до початку маршруту (crampon point, місце де одягають кішки) півтори години по лабіринтах льодовика з тріщинами; навіть ця частина нелегка і вимагає зусиль та обережності. Сам шлях до першого та другого таборів (C1 та С2) дуже лавинонебезпечний. Виходити треба не пізніше 4:30 ранку. Початок маршруту засипає камінням, треба проходити швидко. Мотузки (fixed ropes) присутні з початку маршруту, але їх стан (разом зі станціями) погіршується з кожним використанням, або ж поганою погодою. На це треба зважати та вміти оцінювати/лагодити за потреби. Важко давати раду великим коливанням температури, від колючого холоду до неможливої спеки, яку я особливо погано переношу. 

Надзвичайно важливим є той факт, що на відміну від К2, на Броуд-пік не було великої комерційної експедиції та непальських шерпів, які прокладають маршрут, ставлять та перевіряють мотузки перед виходом клієнтів. В нас все це відбувалось більш хаотично, де найсильніші клаймбери з різних експедицій брались за маршрут. Мені залишалось сподіватися саме на них. Відсутність гарантій мотузок, або їх надійність було з самого початку одним з найбільших логістичних ризиків експедиції після природних ризиків лавин і каменепаду. 

Знаходячись в базовому таборі щодня, іноді по декілька разів, ми спостерігали за численними лавинами в горах довкола нас. Звикаєш швидко, вони заворожують адже це таке масштабне та цікаве оку явище. Але також це нагадування, що ця смертельна небезпека поруч. Пізніше саме лавина забрала життя відомого альпініста Ріка Алена на К2 по маршруту, який був близько до того, де працювали комерційні експедиції. Саме лавина та лавинна небезпека завадили нам вийти на вершину під час другого штурму. 

Також я, навіть, не задумувалась про це до експедиції, але коли ти встановлюєш висотний табір на висоті, не факт, що він там буде по поверненню після непогоди. Так, під час останньої ротації, в С2 та С3, багато наметів було або повністю зруйновано, або знищено. Шукали порожні, лагодили, де можна, пускали один одного.

Кожного дня ви маєте робити все, аби підтримувати «робочу» форму. Навіть в день ідеальної погоди, вам треба захиститись від палючого сонця. Найбільше страждають губи. Без окулярів зі спеціальними лінзами також не обійтись, адже є ризик попекти сітківку ока, що є дуже болючим процесом, а також тимчасово вас осліплює. Окрім того, на висоті навіть маленька подряпана погано заживає. Організму просто не вистачає сил відновитись. В разі серйозного захворювання треба терміново закінчувати сходження. Одним словом, напруга щодня і щогодини, ніколи не знаєш звідки може прилетіти проблема. Ти просто робиш максимально все, що залежить від тебе. А тепер ще закріпимо все це тим, що хоча ми всі й купуємо страховку для альпінізму (від $300 за річний абонемент) рятувати вас вище 6000 можете тільки ви, чи інші члени експедиції. Гелікоптери в Пакистані тільки військові ($16-20 k на 4 людини) і ви дуже далеко від найближчої лікарні.  

Броуд-пік

Харчування та вода

Харчування в експедиції набагато краще, ніж ми собі уявляємо. Майже будь-яка експедиція в високі гори неможлива без сервісу базового табору, а це означає персональний кухар із помічником і триразове харчування на день. Нас чудово годували. Я не їм червоного м‘яса, але зі мною портери пригнали козу, яку довелось їсти самим. Я ділила табір з двома британцями, вони також відмовились їсти будь-яку тварину, яку гнали до табору портери. Типова вечеря: смажена картопля, овочі в кисло-солодкому соусі, нудлс (азійські макарони). На десерт фрукти (свіжа диня/манго, пізніше вже з жерстяних банок).

На висотних таборах (всі табори на горі) їжа на мені. Тут вже кожен має подбати про свій раціон із розумінням того, що апетит в горах гіршає, а іноді й зовсім пропадає. Корисно знати, що вам подобається їсти в таких екстремальних умовах найбільше. Зазвичай, ми веземо до 10 кг тільки перекусів. Щодо сніданків та вечерь, мені дуже допомогли порції “Їдло”, особливо пісний борщ, кунжутне пюре, картопля з сиром гауді. Чай обов‘язково з цукром. Енергетичні батончики. Чіпси. В щоденному житті я ніколи не п‘ю “Кока Колу”, але на висоті це неоціненний «бензин», який швидко відновлює запас енергії, адже там багато цукру.

Що стосується води, то в базових таборах її набирають з численних точок біля табору, який стоїть прямо на льодовику й особливо кип‘ятять. На висотних таборах приготування води, окреме непросте завдання щодня, адже треба плавити сніг. Це займає достатньо часу. Аби приготувати запас води для приготування їжі, часу на день займає принаймні 30-45 хв. Під кінець експедиції я не могла напитися такої кип‘яченої води з льодовика, і під час треку ми залюбки пили воду з водоспадів (холодну, чисту, смачнющу!).

Броуд-пік

Нитка маршруту (етапи сходження)

​​Навіть сам підхід до базових таборів К2 та Броуд-пік є одним із найтяжчих і найдовших з усіх 8-тисячників.

Як виглядає добирання до Базового Табору?

Літаки, день джипами по вузькій гірській дорозі, 85 складних кілометрів пішки за 4 дні. Це по 8-10 годин треку на день.

✈️ San Francisco > Islamabad (via Dubai), три тести на ковід (Сан Франциско, аеропорти Дубаїв та Ісламабаду) 

Islamabad – Skardu (якщо пощастить з погодою)

Skardu – Askole – Djola | 113 km

Djola – Payu | 22 km

Paju – Urdukas | 20 km

Urdukas – Goro II | 14 km

Goro II – BP BC | 20 km

Броуд-пік
Urdukas Camp (Day 2 Trekking Destination)

Базовий табір Броуд-піку знаходиться на висоті 4850 м і розташований десь в 1.5 години від БТ К2. Він є набагато меншим за БТ Евересту і цього року нараховував всього 5-7 різних компаній, 35+ клієнтів.

Всі табори лягли приблизно на такі висотні відмітки:

BC (4850 м);

C1 (5500 м);

C2 (6200 м);

C3 (7000 м);

Summit (8050 м).

Броуд-пік

Сходження відбувається в декілька ротацій (акліматизаційних виходів). В моєму випадку відбулось 4 ротації (включно з 2 спробами штурму). А наші команди на К2 мали дві-три ротації (третя зі штурмом і вершиною). Також варто зазначити, що маршрут між таборами на Броуд-пік є безпечнішим, ніж на К2, але вимагає набагато більше часу. Якщо на К2 день переходу між таборами 5-6 год, то на Броуд-пік в середньому 8+ год. 

Перша ротація: BC > C1 (одна ніч) > С2 > BC;

Друга ротація: BC > С2 (одна ніч) > 300 м до С3 > спуск в BC (саме тут не вистачило сил та погоди дійти до C3 і спуститись в ВС цього ж дня);

Третя ротація: BC > C2 (ніч) > С3(ніч) > Спроба штурму (ніч) > BC;

Четверта ротація: BC > C2 (ніч) > С3(ніч) > Спроба штурму (ніч) > BC;

Броуд-пік

Спуск з С3 до БТ це 2000 м+ за один день і 1.5 год від маршруту до табору. Самі табори по 12-14 наметів, близько один до одного, під кутом. Навіть звичайне переміщення по табору часто потребувало використання страхувальних мотузок (с2). В с1 навіть в туалет з мотузкою. Він так близько, що аж смердить майже під носом. Приватність? Тільки в базовому таборі. На горі маєш прийняти та змиритись з тим, що просто йдеш і відповідаєш поклику природи та намагаєшся не злетіти… Одним словом прекрасні види та найбільше почуття дискомфорту (фізичного та психологічного) – найлояльніші супутники експедиції на 8-тисячник.

Психологічний аспект від тривалого перебування на висоті

Життя в експедиції на 8-тисячник – це така подорож, де ви дуже часто будете функціонувати на межі своїх фізичних та психологічних лімітів. Я б сказала, психологічних більше, навіть, ніж фізичних. Принаймні так було в моєму випадку. Протягом 4-8 тижнів ви страждаєте, випробовуєте своє терпіння, не маєте можливості попити звичайної холодної води, обійняти близьку людину, і майже кожного дня витрачаєте більше калорій, ніж за тиждень звичайного життя. На висотних таборах я мала ділити свій намет з моїм ХАПом (High Altitude Porter), що дозволило мені зрозуміти наскільки важлива для мене приватність мого простору.

Зазвичай, я також людина команди, а тут я була одна, вагу всіх ризиків, постійних рішень, зусиль я могла розділити тільки з собою та Алі (який майже не розмовляв англійською). Було декілька людей, які не витримали саме психологічного тиску, та залишили експедицію. Один із них був дуже травмований психологічно після загибелі південнокорейського альпініста містера Кіма під час першого штурму. Мр.Кім після дуже довгого штурму зайшов на вершину Броуд-піку, ставши першою людиною у світі з фізичними вадами, якому вдалось закрити програму 14х8000. На превеликий жаль, мр.Кім загинув під час спуску з вершини, впавши з хребта під вершиною. Його не вдалося врятувати.

Броуд-пік

Кисень

Як я вже зазначала, на екстремальній висоті у 5500+ м у порівнянні з рівнем моря, ми вдихаємо майже 50% менше кисню. Це напряму погіршує функціонування таких життєважливих органів як легені, серце, мозок. Аби уникнути такого великого негативного впливу відсутності кисню, використовується штучний кисень. Це достатньо дорого, балон кисню (4 л) починається від $600. Залежно від показника розходу кисню, в середньому вам знадобиться 2-7 балонів. Зазвичай використання кисню практикується з 7000 м, але я бачила людей, які вже в третій табір підіймалися з киснем (тобто вони одягнули його після 6000 м (с2).

В мене вийшла цікава історія з киснем, адже я, навіть, ніколи не чула про таке і намагаюсь розібратись. Річ у тім, що я мала два балони кисню. Під час першої спроби штурму, мені не вистачало акліматизації. Я знаходилась на рекордній на той день для себе висоті с3 7000 м, отож розраховувала на допомогу кисню, який штучно знижує висоту десь аж на 1000 м, тобто я мала відчувати себе так, наче на 6000 м. Мені було погано, але я вийшла на штурм, одягнула кисневу маску, увімкнула кисень, та мені це зовсім не допомогло. Я задихалась і мені було некомфортно.

В результаті мала повернутись в табір (с3), адже в такому стані на такій висоті загроза життю стояла не тільки переді мною, а й будь-ким, хто міг би опинитись в позиції необхідності порятунку мене вище. Мені не допоміг кисень, але, можливо, я не змогла ним правильно скористуватись. Ця історія мала продовження під час другої спроби штурму тиждень пізніше. Треба зазначити, що більшість людей на 8-тисячники ходять саме з киснем. Треба вміти його рахувати, замінювати балони, лагодити маску, яка може замерзнути. Безкисневі сходження є набагато складнішими та ризикованими. Треба зазначити, що додатковим надзвичайним аргументом на користь використання кисню – тепліші кінцівки, адже кисень в організмі покращує кровообіг і це значно знижує ризики обморожень. 

Броуд-пік

Спроби Штурму

На БП відбулось два основних штурми (summit pushes). Як я вже згадувала, під час першого, мене зупинили сильні симптоми гірської хвороби, найімовірніше через недостатню акліматизацію під час другої ротації. Теоретично це можна було перекрити використанням кисню (саме з таким планом на штурм вийшло ще багато альпіністів), але для мене це не спрацювало. Також мені здається, я недостатньо пила води, адже підйом до С3 є дуже виснажливим, забирає багато сил. Вночі вода, яку ми приготували ще вдень, замерзла, і всю ніч мені хотілось пити. Обов‘язково за будь-яких умов подбайте про достатню кількість води та пийте що дві години. В мене також були таблетки від голови з Америки, але вони не діяли. Добрі люди поділились цитрамоном. Взагалі, ваш особистий набір медикаментів – це окрема історія. Варто зазначити, під час першого штурму три людини могли загинути, одна – померла під час спуску. 

Броуд-пік

Сама я ще ніколи в житті не розверталась через свій стан, але у високих горах ти маєш думати не тільки про себе, а й про те, що окрім ризиків для себе, ти створюєш їх для інших. І це не тільки про можливість вкрасти шанс на вершину в інших. Рятувальні операції на таких висотах – це загроза не тільки здоров‘ю, але і життю інших. 

Після невдалого штурму та спуску в базовий табір, було важко уявити, що я зможу знову знайти силу на 4-у ротацію і спробувати вийти в останній бій, на другий штурм. Шокована останніми трагічними подіями, виснажена і пригнічена тим, що мала розвернутись після 50 м початку штурму, я просто зневірилась у своїх силах і злякалась, що 7000 м, це власне моя «висотна стеля». Був тільки один шлях перевірити це. Я чітко знала, що спроба вершини – це моя перемога, відступ – 100% програш. Отже, дочекавшись погодного вікна, позбиравши більше медикаментів у друзів по таборах, і вирушила у свій вирішальний бій.

І хоча під час 1-го штурму кисень мені зовсім не допоміг, але на 2-й штурм я знову на нього розраховувала. Після останньої негоди і 2-й і 3-й табори були напівзруйновані. Наш намет в 3-таборі мав 10 см снігу та льоду, мій кисень і маска були відсутні, але потім знайшлись (все було зібрано як частина мобілізації рятувальних робіт для постраждалих під час 1-го штурму). Не втрачаючи часу, ми рятували наші намети, я намагалася багато пити та щось їсти, аби назбирати максимум сил, нервово чекаючи часу «Х». За день до того ми також дізнались про першу смерть на К2 від лавини – Ріка Аллена. 

Приблизно о 20тій ми почали вихід, я несла свій балон із киснем, аби одягнути кисень вище. Це була друга спроба штурму, тому людей було набагато менше. На подив для себе, я відчувала сили та задала добрий темп. Непомітно для себе, я почала доганяти і навіть переганяти інших по дорозі в гору. Погода була шикарна. Я слідкувала за ліхтариками на К2, де вгору рухались ліхтарики, серед яких і наші українці.

Коли ми дійшли в імпровізований південними корейцями табір С4, я спробувала одягнути кисень згідно з нашим планом, але вже за три хвилини руху зрозуміла, що мені незручно дихати, виключила регулятор та й пішла далі, наздогнавши двох лідерів – Сауліс (Литва, «сніжний барс») йшов без кисню, Фоті (Греція) – з киснем. Але незабаром, ми вийшли на круту стінку, на якій лавина завалила мотузку великою кількістю снігу, який вночі замерз і наче «заасфальтував» нашу надію рухатись безпечно далі.

Втрьох ми намагались звільнити її з міцних снігово-льодових обіймів, але дуже швидко стало зрозуміло, що це неможливо. Отже, залившись без мотузки, загубився шлях, і ми ще й опинились на дуже небезпечній дільниці (кут та небезпека лавини) з купою тріщин (ознака слабкого верхнього шару). Трохи пізніше по радіо відбулась комунікація з Віталієм та Антоном з Death Zone Freeride, які є експертами маршрутів з лавинною небезпекою. Нижче від нас вони зробили лавинний тест і підтвердили високу небезпеку, оголошуючи, що вони не будуть продовжувати. Таким чином, кожен з нас мав зробити вибір для себе. Адже абсолютно всі альпіністи в ту ніч робили сходження без гідів. Працювати та вирішувати треба було самим. Всі до одного почали спуск… Таким чином, гора зупинила мене, в трійці лідерів, приблизно на 7500, мій новий висотний рекорд, без кисню.

Броуд-пік

Наступного дня був важкий та небезпечний спуск із гори, адже маршрут під першим табором почав танути, треба було дюльферити через новостворені ріки льодовику, збільшився ризик каменепаду…втома, перевантажені рюкзаки, необхідно було власноруч зносити табори…

Роблячи аналіз другого штурму, сміливо зазначу, що я залишилась задоволеною. Звичайно, було гірко розвертатись, коли в тебе так багато сил і погода ідеальна. Але саме невміння розвернутись вчасно є одним з найголовніших смертельних ризиків людського фактора. 

Також бачимо, що відсутність комерційної експедиції з гідами та непальськими шерпами стала критичним фактором для стану маршруту. Перед нами ніхто не перевіряв маршрут, ми мали прийти й самі спробувати. Такий стиль можна назвати більш спортивним, але якщо ви хочете збільшити ваші шанси на вершину – дуже рекомендую все ж таки йти з гідами та шерпами. В моєму випадку було цікаво, що проти волі, моя спроба була наближеною до того, як це робив сам Владислав, без гідів та без кисню.

Броуд-пік

Disappointed climbers after summit push#2, above C3.. Photo: Saulius Damulevičius 

Список спорядження

Список спорядження настільки великий (всі ми приїхали, як мінімум, з 2 баулами (50 кг) на людину), що зазначу лише, що до вашого звичайного сходження на будь-яку вершину до 6000 м, обов‘язковими є:

  1. 8000 висотні чоботи/черевики (позичала)
  2. Висотний костюм (позичала)
  3. Кисень/маска/регулятор
  4. Висотні намети (орендувала в оператора)
  5. Легкий рюкзак (Black Diamond Speed, 50L)
  6. Кішки
  7. Страхувальна система
  8. Жумар
  9. Вісімка для спуску
  10. Висотні пухові рукавиці
  11. Спальник х 2 (один для базового табору, один для висотних сходжень)
  12. Льодоруб
  13. Карабіни
  14. Самострах
  15. Прусик
  16. За можливості – все для порятунку з тріщини

Броуд-пік

Висновки

Експедиції на восьмитисячники можуть і найімовірніше будуть найскладнішою пригодою вашого життя, де ви дізнаєтесь про свої фізичні та психологічні кордони, відчуєте смак життя і страх смерті, зустрінете надзвичайних людей, побачите неперевершені краєвиди, навчитесь цінувати маленькі радощі життя, знайдете невідомі вам запаси сил. 

Стосовно Броуд-пік, як 12 найвищої вершини світу. Це дуже недооцінена гора, про яку дуже мало інформації, яку можна вивчити заздалегідь. Легких восьмитисячників не буває. Присутність комерційних експедицій з використанням професійних шерпів набагато збільшують шанси сходження. І хай цифри скажуть за мене. За цей літній сезон на вершину К2 вийшло 40+ людей і жодної смерті чи рятувальної на тому маршруті.

На Броуд-пік піднялось до 14 людей, одна смерть, дві людини врятовано (зрив дівчини з маршруту після вершини на хребті та випадок із пакистанським ХАПом, в якого трапилось загострення гірської хвороби в С3), і 8-тисячник – це титанічні витрати часу, фінансів, зусиль. Отже, добре зважте свої можливості, аби інвестиції ресурсів та зусиль були вдалими. Обов’язково визначтесь зі своїми цілями, окрім вершини. Я зробила свідомий вибір бути присутньою в Каракорумі в цей історичний для українського альпінізму сезоні зі своєю власною місією.

Я її досягнула, хоч і без вершини. В жодному разі не жалійте мене, я отримала надзвичайно цінний для себе досвід, я стрибнула в океан страхів і сумнівів, випробувань і перешкод, і випливла на поверхню сильнішою особистістю. Натомість мрійте та дійте, не бійтеся ставити високі цілі та шукати ресурси й можливості, а не відмовки. Не кожна гора прийде з вершиною, але кожна – з уроками та найсильнішими емоціями, які надихають та штовхають нас рухатись далі по життю. А Броуд-пік залишається одним з 14-ти восьмитисячників, на справжній вершині якого ще не було ані українця, ані українки. Можливо вона чекає саме на вас…

Броуд-пік
View of Broad Peak from K2 Basecamp

 

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *