Шлях святого Якова

Шлях святого Якова (або ж Каміно, від ісп. Шлях) – один з найпопулярніших туристичних маршрутів Європи, який щорічно проходить близько 200-300 тис. людей. Насправді, це мережа маркованих маршрутів, які поєднують в собі стежки через гірські перевали та середньовічні селища, стежки вздовж океану та через сучасні міста, стежки по лісах, вкритих древніми мохами та містечках з неймовірною архітектурою.  

Історично Каміно – це паломницька дорога до собору в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, де зберігаються мощі одного з дванадцяти апостолів святого Якова. Першим відомим паломником став єпископ Годескальк (Готшальк) з Ле Пюї. Він здійснив подорож з Франції в Компостелу взимку 950—951 років. Тож, історія Каміно нараховує вже більше 10-ти століть, за які його пройшли тисячі людей.  

Шлях святого Якова в свій час пройшли англійський король Едуард I, король Єрусалиму Іоанн де Брієн, святий Франциск Ассізький, Папа Іван Павло ІІ, письменник Пауло Коельо та багато інших.

Власне, після виходу книги Коельо “Щоденник мага” (1987), де він описує свій Шлях, кількість сучасних пілігримів різко виросла. Я вперше почула про Каміно під час перегляду фільму Шлях (The Way, 2010), який теж суттєво вплинув на популяризацію маршруту. Тож, останнім часом Каміно набуває популярності та розростається. Є кілька основних маршрутів – Французький, Північний, Португальський. Маршрути варіюються від трохи більше 100 км, +- 900 км (основні – Французький і Північний) і до 3000 км. 

Сучасні пілігрими все рідше ходять з релігійною метою, все частіше – це самопізнання, пошук відповідей на складні життєві питання, або ж заради банальної перевірки власних сил. Тому атмосфера на шляху особлива. “Ми ж тут не спілкуємось про те, хто де працює, хто скільки заробляє. Ми спілкуємось про справді важливі речі”. Ця фраза, яку сказала мені дівчина з Франції Катрін в одному з альберге, влучно описує дух Каміно. І хоча, багато хто іде шлях соло, люди – це найцінніше на шляху. Вони примушують замислитись, надихають. 

На мою думку, Каміно – ідеальний маршрут для першої соло мандрівки. Люди на маршруті, зручна інфраструктура і, разом з тим, можливість перебувати на самоті, мовчати десятки-сотні кілометрів – роблять його максимально комфортним для подорожі в такому режимі.

Каміно наповнений “традиціями, символами та атрибутами”

Перша – паспорт пілігрима (креденсіаль). Це документ, на основі якого по прибуттю в Сантьяго видається Свідоцтво про проходження Шляху (компостела). Насправді, це невеличка книжечка, в якій потрібно ставити штампи на шляху, для підтвердження, що він був дійсно пройдений (останні 100 км потрібно ставити мінімум по два штампи на день). Штампи можна ставити в альберге, соборах, інфоцентрах, кафе. Ця традиція мені дуже сподобалась, адже дає відчуття приєднаності до чогось більшого. 

Ще один символ Каміно – мушля. Її пілігрими привʼязують до рюкзаків, вона позначена на маркуванні та камʼяних стовпцях, нею позначені альберге.

Жовті стрілки ведуть сотнями кілометрів до Собору cвятого Якова в Саньтяго. Наприкінці маршруту пілігримів охоплює весь спектр емоцій, це і радість – від усвідомлення подолання маршруту, і сум – бо це все завершується, і надія – бо, як кажуть досвідчені пілігрими “Каміно раз, Каміно назавжди”.

Та найважливішим символом Каміно є пілігрими з фразою Buen Camino!

Таким чином, Каміно – це не туристичний трекінговий маршрут, це Шлях.

Орієнтування на маршруті. Оскільки, інфраструктура Каміно досить розвинена, маркування є дуже якісним. Жовті стрілки, мушлі на парканах, бруківці, асфальті, будинках, деревах майже унеможливлюють шанс заблукати. Також є кілька додатків для мобільних. Найпопулярніший Buen Camino (Way of Saint James), працює в офлайн-режимі, показує маршрути, цікаві памʼятки на маршруті, місця для ночівлі.  Багато інформації є на іспанському сайті. Проблеми з орієнтуванням можуть виникнути лише у великих містах, там маркування гірше, проте додаток з офлайн мапою завжди допомагав.

Проживання

На шляху традиційно пілігрими ночують в альберге – спеціальних притулках. Альберге бувають муніципальними (в них поселитись можуть виключно пілігрими) або приватними. Муніципальні є дешевшими (6-12 євро або ж “donativo” – добровільна пожертва за гостинність), умови трохи простіші. Часто муніципальні альберге розташовані в старих будівлях, монастирях. Приватні трохи дорожчі (8-15 євро) та сучасніші, проте іноді умови однакові. Щодо умов – загальна багатомісна кімната зазвичай з двоповерховими ліжками (не забудьте беруші). В більшості альберге (зокрема, муніципальних) немає постільної білизни, тому компактний літній спальник точно стане в нагоді. Є велика спільна кухня, де можна готувати їсти, або ж просто спілкуватись з іншими пілігримами, санвузли з гарячою водою та пралки/сушарки за додаткову плату (1-5 євро). Заселятись можна з 14-15.00, більшість пілігримів так і роблять, тому що потім може не бути місць. Думаю на популярних маршрутах в пікові моменти таке реально, на Португез в жовтні такого не траплялось. Виселення до 8-9.00, знову ж таки, багато хто встає о шостій, щоб з самого ранку вийти на маршрут. Моєю традицією було виселятись останньою, принаймні нікому не заважала пакуванням рюкзака 🙂 В муніципальних альберге можна оселитись лише при предʼявлені паспорта пілігрима, і лише на одну ніч. Винятком може бути коли пілігриму потрібний день відпочинку за станом здоровʼя. Знайти альберге зазвичай не складає проблем, вони позначені на мапі в додатку, маркування проходить мимо них, або ж місцеві радо підкажуть. 

Харчування

Можна готувати самостійно на кухні, купляти їжу в супермаркетах або ж брати в кафе “обід пілігрима”, який зазвичай включає в себе перше, друге і напій (чай, вода, вино), вартість 6-15 євро. Я поєднала ці три варіанти: на сніданки зазвичай була випічка з супермаркетів, обід – канапки, фрукти, десерти, вечеря – “обід пілігрима”, або ж, якщо в містечку важко було знайти кафе, чи просто не було сил на його пошуки – місцеві напівфабрикати розігріті в мікрохвильовці (тортилья, емпанада). Ну і традиційно – кава з круасаном десь на шляху. З собою взяла пальник і газовий балон, які успішно проносила весь шлях, так і не використовуючи жодного разу.

Бюджет

Коли готувалась, прочитала, що середній бюджет на Каміно – 30 євро на день. В середньому в мене десь так і виходило. Економити можна, готуючи увесь час їжу самостійно (ціни на продукти в супермаркетах зовсім трохи вищі, ніж в Україні) та обираючи для ночівлі лише муніципальні альберге.   

Фізична підготовка

Каміно ідуть люди різного віку і у різній фізичній формі. Для людини, яка періодично ходить трекінг в горах цей маршрут не є фізично складним. Тим більше, що рюкзак є значно легшим, аніж в традиційному трекінгу. Для новачків у ходінні на довгі відстані може бути дещо важче. В якості підготовки можна спробувати пробіжки або ж кількаденні походи в Карпати. Таким чином ви зможете зрозуміти, як організм реагує на нетипові фізичні навантаження.

Спорядження

Оскільки проходження Каміно не передбачає ночівлі в наметах, відповідно нести його з собою, як і килимок та решту кемпінгового спорядження не потрібно. Це суттєво впливає на вагу рюкзака. Отож, універсальний список спорядження для проходження Каміно:

  • рюкзак 20-40 л (із зручною підвісною системою, поясом, не надто важкий)
  • легкий літній спальник (для ночівлі в деяких альберге)
  • трекінгове взуття (кросівки, черевики, залежить від маршруту, пори року та індивідуальних особливостей людини). Не підходить міське взуття. Розмір має бути більшим, ніж ви зазвичай носите. Памʼятайте, від якості взуття і рюкзака залежить якість походу. Можна взяти в якості змінного взуття сандалі, але це додаткові 400-500 грам ваги
  • одяг (теж підбирається в залежності від погодних умов на маршруті): трекінгові штани, шорти, кілька футболок, термофутболка на довгий рукав, флісова кофта (легка, тепла, швидко сохне), термошкарпетки (обовʼязково!), мембранна куртка від дощу, по бажанню “цивільний” одяг для прогулянок містами, білизна, одяг для сну, рукавички, шапка, мультифункціональна повʼязка. Не потрібно брати багато комплектів одягу, його простіше попрати, ніж нести на собі
  • рушник, засоби гігієни, аптечка, тапки для душу та альберге, беруші (!)
  • телефон, павербанк, трійник в розетку
  • ложка, тарілка, чашка (опціонально, в альберге зазвичай є посуд, але власне мати приємніше). Я з собою мала термогорнятко, таким чином могла смакувати гарячу каву під час маршруту.
  • ємність для води – фляга, питна система
  • трекінгові палиці (опціонально, для новачків дуже рекомендую)
  • налобний ліхтарик, запасні акумулятори
  • окуляри, сонцезахисний крем, гігієнічна помада
  • плащ-пончо від дощу

Даний список коригується в залежності від маршруту, погоди тощо. Зверніть увагу, що оптимальна вага рюкзака 7-8 кг. 

Який маршрут обрати?

Опис всіх маршрутів з розбиттям по етапах (днях) є у вище згаданому додатку. З власного досвіду та досвіду людей, з якими доводилось перетинатись зробила наступні висновки. Найлегшим є Португальський шлях, його частина з Порту до Сантьяго вздовж океану (близько 300 км). Тут майже немає перепадів висоти, цивілізація зустрічається дуже часто, а іти деревʼяними мостиками вздовж океану – це швидше насолода, аніж навантаження. Пройшовши Португальський шлях сміливо раджу його для знайомства зі світом Каміно. Найскладнішим вважається рельєф на маршруті Прімітиво (близько 320 км) – він іде через гори. Багато людей радили мені Північний (Del Norte), він довший (близько 900 км), не такий людний, як Французький, технічно важчий, та дуже красивий, оскільки іде вздовж Біскайської затоки. Французький – класичний, більш історичний, найпопулярніший, відповідно багатолюдний. 

Схематична карта всіх маршрутів:

Каміно дарує людей, емоції, віру у власні сили, натхнення та повне перезавантаження від буденності. Завдяки розвиненій інфраструктурі – альберге, маркування, обіди пілігримів, мобільні додатки, він є дуже комфортним, особливо для новачків у самостійних мандрівках. Тож, якщо ви давно дивитесь в напрямку Каміно, та все ніяк не наважитеся зробити цей крок, можливо якраз прийшов час? 🙂

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *