Олександр Урбан

Олександр Урбан

Якщо сталось так, що Ваша душа запрагла менш відомих місць, аніж Чорногора, Мармароси чи Горганські масиви, а Ваше тіло прагне гострих відчуттів продирання крізь дикіші місця, де подекуди навіть сміття не зустріти на пару кілометрів стежини – гостинно запрошую до Буковинських Карпат. Маркованих маршрутів багато тут не знайти, але безліч стежок хребтами та полонинами, крізь дикі ліси та попри мальовничі озера, дозволять вам насолодитися красою цих місць та гарно провести вихідні у єднанні з природою Буковинських гір.

Чіохелька (Чокелька) або краса Буковинських гір

Карта для проходження маршруту: Буковинські гори – ламінована | не ламінована.

 У цих «мемуарах» мова піде про один з цікавих варіантів, як одноденного так і дводенного маршруту по одному з гряди паралельних хребтів між Вижницею та Путилою. Мова піде про Чіохельку (або Чокельку, кому як зручніше, бо варіанти назв є різні). Даний хребет бере початок від населеного пункту Долишній Шепіт та тягнеться на північний захід в напрямку Усть-Путили, але не доходить до неї пару кілометрів, закінчуючись у селі Бісків. Якщо прямувати в зазначеному напрямку, то по праву руку від вас пролягатимуть ліси та полонини хребта Травен, а по ліву руку – хребет Ракова, що за ним прихована Путила.

Чіохелька

Протяжність Чокельки в діапазоні 17-ти умовних кілометрів (заміряю картенмессером по паперовій карті, тож якби хтось пройшов його з GPS трекером та отримав інший результат – прошу поставитись з розумінням). Від кінця хребта до Усть-Путили близько 7ми умовних кілометрів.

Враховуючи вищезазначене, сміливо можу радити даний маршрут як для одноденного переходу з легким рюкзаком так і для дводенної мандрівки зі встановленням намету та спогляданням краси нічних Карпат. Але попереджую завчасно – місцями доведеться трохи попролізати крізь молоді ялинки та пружні зарослі ялівцю, однак більша частина маршруту пролягатиме вкрай зручною стежиною та мальовничими місцями.

Чіохелька

Маршрут

Можна пройти хребет в обох напрямках, або й узагалі частково, щоб оминути місця більш ускладнених для проходження ділянок.

Якщо плануєте рухатися у північно-західному напрямку то необхідно дістатися населеного пункту Долишній Шепіт. Якщо їхати з Чернівців – маємо прямі автобуси як від самого ранку так і у середині дня. У випадку добирання з інших населених пунктів то головною задачею буде дістатися Берегомета, що на краю гір розташований у Чернівецькій області. Туди ведуть траси зі Сторожинця та з Вижниці. А вже від Берегомета чи попутками чи рейсовими автобусами чи власним транспортом – прямий шлях у глиб гір, за напрямком до перевалу Шурдин, Ви дістанетесь Долішнього Шепоту.

У випадку проходження Чокельки тільки до найвищої гори, та якщо Ви не прагнете потягатися силами зі стійкістю карпатських зарослів, та не плануєте піднімати свій рівень орієнтування на місцевості у складних умовах – стартуйте з Усть-Путили. До неї можна дістатися по Путильській трасі від Вижниці чи Кутів. Обравши такий доїзд – завчасно промоніторте інформацію щодо можливості проїхати там, так як у моменти паводків Черемош піднімає свої води та викочує їх на автомобільні шляхи, роблячи ті геть не придатними для пересування звичайним колісним транспортом. По цій трасі курсує автобус напрямку Путила-Чернівці, а також всілякий транспорт напрямку Вижниця-Путила в обох напрямках.

Трохи про місцеві автобуси – вони не надто розраховані на великі компанії туристів з великими рюкзаками і, подекуди, не обладнані багажниками взагалі. Будьте готові, що Вам доведеться, міцно обійнявши рюкзак, промандрувати на вузькому місці, впершись колінами у спинку наступного сидіння. І не надто розраховуйте на останній автобус зазначений на сайті Путильського автовокзалу – він може просуватися автошляхом швидше ніж за графіком та може зі старту бути забитий студентами та усіма бажаючими потрапити на початок робочого тижня у місто.

Чіохелька

Привабливі локації 

Звичайно, це сам хребет та дика краса гір навколо. Неторкнуті поляни оточені густими ялинками та вкриті килимами гірських квітів. Полонини з чудовими пейзажами навкруг та з хатинами місцевих жителів, що виглядають наче на листівці з альпійських лук. Зі сторони Усть-Путили, перед самим хребтом є сильні перекати річки на величезному камінні що звуться водоспад Бісків. Також по дорозі до нього можна спостерігати подібний водоспад – Кізя. Щоправда, потрапивши у дощову погоду навряд буде бажання підлізти до тих водних перекатів, адже спуск до них трохи ускладнений природнім рел’єфом та малими зарослями чагарників.

Частина хребта вкрита густим смерековим лісом, темним настільки, що навіть у сонячну днину Ви відчуваєте себе у прохолоді сутінок. Подекуди можна зустріти прадавні товстелезні ялиці, що залишилися не торкнутими безжальною пилою лісорубів. Також, як особливий момент, можу відмітити що маркування тут немає (проте зійти зі стежини важко) і зустріти пересічних туристів на своєму шляху можна вкрай рідко. Це пов’язано з маловідомістю цих місць та складністю добирання до них.

Чіохелька

Прогулянка хребтом

Для прикладу та полегшення планування майбутнім першопрохідцям Чокельки, я опишу маршрут, яким особисто мав задоволення прогулятись дводенною мандрівкою з друзями.

Рухались ми від Долішнього Шепоту до кінця хребта у селі Бісків, де перейшли на сусідній хребет Ракова, на однойменну полонину (де й заночували). Цей шлях сягнув не надто далі за 20 умовних кілометрів і якби не пригоди на старті маршруту – можна цілком спокійно до заходу сонця, на початку липня, потрапити на те місце ночівлі. А наступний день передбачав спуск з хребта Ракова до Путили  та від’їзд автобусом назад у Чернівці.

Чіохелька
той самий бук орієнтир

У Долішньому Шепоті варто сходити на кінцевій зупинці, там де автобус розвертається на зворотній шлях, такий собі невеличкий занедбаний майдан місцевого населеного пункту. Вертраємося трасою назад до найпершого повороту наліво (по дорозі пройдемо один магазин) і від нього буде йти попри лісопилку стежина між парканами – вона і стане початком підйому на хребет. Орієнтиром також може слугувати розлогий товстелезний бук прямісінько на ній  (він там один такий, на фото зверху). Спочатку пройдете  місцем мало не під двадцять наметів і надзвичайними пейзажами у напрямку до більш диких гір районів Фалькову, Старої Красношори та Банилова Підгірного. А далі стежка піде через ліс у тіні смерек, що чудово захищають від спеки жаркого сонячного дня. Пройшовши далі тією стежиною потрапите на місця колишніх рубок та лісозаготівлі. Прохід через них не надто складний, але місцями лежать поодинокі повалені вітром дерева, що більше не мали опори лісу. І так буде аж до перших полян, а дійшовши до них варто йти не хребтом, а траверсувати по лівому схилу оминаючи молоді пишні ялинки та торуючи шлях просто крізь поле різноманітних квітів та трави (в залежності від сезону). Повертатися з полян на вершину хребта не раджу – там є стежка, але прохід нею включає такі приємні розваги, як наприклад, продирання гущавиною та отримання безлічі гілочок за комір та за спину просто на поясний ремінь рюкзака. Поки можна просуватися травою та квітами – так і робіть. Варто лише пильнувати, щоб попереду з’явилася вкрита лісом одинока вершина гори – то буде Стрімка. Паралельно їй на самому хребті розташована остання лугова поляна з ускладненим проходом крізь зарослі по самому гребеню. Щойно Ви зійдете з тієї поляни у ліс, як різко зміниться шлях під ногами. Це буде комфортна стежина, що йтиме просто по самій верхівці хребта й ховатиметься від сонця у оточені стовбурів безлічі смерек. Якщо поталанить можна зустріти пташку горіхівку, що дивно стрибаючи на гілках може з цікавістю Вас розглядати (якщо не рухатимитесь).

Чіохелька

Стежиною дійдете до гори Павлюкова (висота 1347 м над рівнем моря), або також на деяких мапах зазначена як Чіохелька. Тут легко буде зорієнтуватись щодо того, що саме це найвища точка хребта – там встановлено тригонометричний пункт (його рештки ще є) та у землі закопано бетонний стовпчик із зазначенням номеру координати цього місця, так як ця гора є детальною координатою даної місцини. З вершини можна спостерігати крізь просвіти між стовбурами хребет Травен. Тепер стежина буде ідеальною аж до самого кінця хребту. Жодних складних ділянок, ані крутих підйомів, ані різких спусків (крім останнього спуску власне з хребта – там крутизна відчутна, тож варто мати трекінгові палиці з собою), лише помірні перепади та прекрасні пейзажі після закінчення лісу.

Чіохелька

Перша полонинка зустріне Вас мисливським будиночком та локацією з інформативними стендами на тему мисливства. Там також будуть збудовані різноманітні об’єкти що використовуються для полювання. Саме від цього місця почнуться надзвичайної краси пейзажі у напрямку Путили на хребет Ракова, що ще більш малорозвіданий за Чіохельку. У випадку, якщо оберете для проходження хребта літню пору липня на вас очікують перепади духм’яних ароматів чебрецю, що скрізь проступає горбичками у свіжій траві та виділяється своїм рожево-фіолетовим цвітом. Ближче до кінця Чіохельку з’являться будиночки місцевих жителів на полонині, кошари для худоби та класичні гуцульські паркани з перелазами замість хвірток. А з полонини відкриється вид на гори у напрямку Усть-Путили і далі. До речі, місцями, з Чіохельки відкривається вид на гори Румунії, що вирізняються від наших більш гострими піками вершин. Ще хочу вас застерегти, по всій довжині хребта немає джерел та води для того щоб поповнити запаси чи затамувати спрагу. Беріть з собою достатній запас, щоб не довелося «скидатися» хребтом нижче в пошуку початку річок (ви можете потрапити на місце вирубки, але води так і не знайти). Власне на полонині з будиночками таки можна джерело відшукати, але доведеться сходити нижче і потім повертатися назад на верхівку хребта.

Чіохелька

Зійшовши з Чокельки, дорогою широченною можна прямувати у напрямку Усть-Путили та завітати до водоспадів Бісків та Кізя. Нам не поталанило в них побувати, бо через дощову погоду було прохолодно й мусили прокладати шлях далі, щоб до заходу сонця встигнути потрапити на Полонину Ракова, що знаходиться на однойменному хребті.

Чіохелька

Хочу звернути вашу увагу на цю локацію. По перше, з неї відкривається чудовий вигляд на всю протяжність хребта Чокелька, на частинку хребта Травен та його гору Бочків, та на інші гори у напрямку Вижниці та Кут. При заході сонця Чокелька набуває жаркого відтінку й справляє дивне враження містичності моменту. По друге, з неї відкривається чудовий вигляд на хребти гірських масивів, що стоять паралельно за Путилою у напрямку до Румунських Карпат. У ясну днину та при заході сонця чудово видно один з куполів закинутої радіолокаційної станції «Памір», що на горі Томнатик при самому кордоні з Румунією. Це ніби величезна біла вівця на вершині полонини десь дуже далеко. По третє, на полонині Ракова є як місця під намети, так і у близькому доступі досить пристойне джерело де можна поповнити запаси води та дібрати її для приготування вечері. Є й місце під багаття. Щоправда, варто бути готовим, що на саму вершину хребта та полонини може виходити подекуди свійська худоба, коні чи корови, а нижче, якраз на півшляху до вершини є велика кошара і там місцевий люд утримує різноманітну живність притаманну карпатському регіону. Раніше будиночки були вище, але наразі вони виглядають дещо занедбано. А ще можна зустріти блукаючих у потічку джерела огрядних свиней, тож користуватися ним на підйомі – не раджу. Краще вже дійти до вершини і по іншу сторону буде дорога через паркан і вихід на ближнє джерело, що витікає просто між коріння дерев з землі.

Чіохелька

З полонини Ракова можна, як зійти тим самим шляхом, до дороги на Усть-Путилу, так і зійти в села Дихтинець, Киселиці, або й у саму Путилу (що ми власне й зробили). Дорога не складна, легко йдеться, а вже на виході з лісу у напрямку Путили з’являються господарства місцевого люду. Відкриті полонини й окремі домівки з протяжними парканами, а над усім цим нависають сталеві хмари і подеколи зривають дощі з небес – так зустріли нас ці місця. Також відмічу що двори та ділянки при будинках в досить доглянутому стані і не справляють враження занедбаності та розрухи.

Обережно, вирубка!

Окремо не можу не торкнутися теми рубки карпатського лісу, адже Чіохелька – один з хребтів де нижні схили нещадно, немов газонокосаркою випиляні під корінь. З хребтів Травен та Ракова можна чудово бачити надзвичайні масиви вирізаного лісу та безліч зсувів грунту як наслідок такої діяльності. Під час злив та тривалих дощів велика кількість води більше не утримується ялицями, смереками та іншими деревами і потрапляє у річку Путила, що живить Черемош. Це буде вагомим додатком до паводкових затоплень населених пунктів нижче за течією. Також у річку зсувається грунт в переміш з результатами вирубок (поодинокі стовбури та безліч гілляччя) що більше не утримується корінням дерев. Після дощу, коли сонце заливає схили хребтів, можна спостерігати як гори «парують» вологою, повертаючи її у небо. Однак вирубані місця лишаються безмовними, з них не здіймаються пір’ясті клуби пару. Ця волога лишається у землі. Також масові вирубки скорочують території проживання диких тварин змушуючи їх шукати інших місць, що порушує природній баланс екосистеми.

Чіохелька

Досліджуйте сміливо

Якщо прагнете нових вражень та менш відомих місць – досліджуйте Буковинські Карпати. На Вас очікуватимуть містичні місця сили, старезні крислаті буки, густі височенні смерекові ліси та манливі полонини де рідше ходять люди . Враховуйте Ваш рівень досвіду, моніторте інформацію щодо погоди та правильно збирайте спорядження у мандрівки. В такому випадку приємні враження та спогади на все життя будуть вам нагородою за сміливість та рішучість у торуванні нових незвіднаних маршрутів.

Карпатські хребти:

Чорногора

Красна

Свидовець 

Пішконя

Явірник

Мармароси

Боржава

Сокільський

Аршиця

Яйко-Ілемське

Чивчинські гори

Запрутські Горгани

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *