скелелазіння

Попереднього разу розповідав вам про альпінізм, сьогодні мова піде про скелелазіння. Порівняно з альпінізмом, скелелазіння є набагато безпечнішим заняттям, оскільки відкидає багато несприятливих природніх факторів.

Скелелазіння: з чого почати?

Болдерінг (bouldering)

Мабуть, найбільш популярним заняттям на скелях є болдерінг (bouldering) – лазіння великими каменюками без мотузки. На них з знаходять цікаві лінії і піднімаються ними нагору.  Часом висота таких маршрутів може сягати п’яти метрів і більше. Для того щоб вберегтися під час падіння з каменя, скелелази використовують спеціальні матраси – крешпади. Цей вид лазіння є найбільш видовищним, оскільки скелелаз знаходиться сам-на-сам з природою і може повністю зосередитися на проходженні маршруту. А маршрути бувають просто нереально важкими і доводиться лізти на межах людських можливостей. Зі спорядження, крім крешпадів використовують спеціальне взуття – скельники.

скелелазіння

Це тісне взуття з резиновим носком та підошвою, яке сильно облягає ногу, так щоб стиснути пальці в один пучок. Таке положення стопи дозволяє ставати ногами на дуже маленькі полички на рельєфі маршруту. Скелелази-початківці використовують просто тісні скельники, а для досвідчених скелелазів – скельники можуть бути на два-три розміри менші за розмір повсякденного взуття. Також скелелази використовують магнезію – це порошок або рідина, які підсушують пальці рук, щоб останні не пітніли і для кращого щеплення з рельєфом.

скелелазіння

Скелелазіння з мотузкою

Наступним за популярністю є скелелазіння з мотузкою. Цей вид активності проводять заздалегідь підготовленими маршрутами, на яких є надійно закріплені гаки для страховки та станції на фініші маршрутів. В даному типі лазіння крім скельників та магнезії необхідно ще трохи спорядження.

Мотузка. Мотузки бувають статичні та динамічні. Статичні  – практично не розтягуються при навантажені, а динамічні навпаки, при навантажені добре розтягуються, тим самим поглинають енергію при зриві скелелаза. 

Страхувальна система – це система з ременів, яка одягається на ноги та талію скелелаза, фіксується за допомогою пряжок і утримує скелелаза при зависанні на мотузці.

скелелазіння

Страховий пристрій дозволяє тому, хто страхує, з незначним зусиллям, втримувати того, хто завис на мотузці. Разом з страховим пристроєм рекомендовано використовувати шкіряні рукавиці, щоб не пошкоди руки об мотузку.

Рекомендую при лазінні одягати шолом на голову, щоб вберегти голову від каміння, що може падати зверху чи від ударів об скелю при зриві. Часто скелелази нехтують шоломом, а це несе за собою додаткові ризики. Також для страховки потрібні карабіни та відтяжки. Крешпад можна залишити вдома, або використовувати третіми особами як диван для зручності при спогляданні процесу лазіння.

скелелазіння

Страховка

Трохи детальніше розглянемо питання страховки при лазінні. Простішим варіантом є використання верхньої страховки. Це коли мотузка перекинута через станцію зверху маршрута, один кінець прив’язаний до людини, що лізе, а на іншому кінці людина, що страхує за допомогою страхового пристрою, вибирає мотузку при підйомі. Коли той хто лізе втомлюється, або не може продовжувати рух, то він просто зависає на мотузці (такі дії важко назвати зривом, бо зависання відбувається дуже м’яко, фактично без падіння і з дуже малим фактором ривка. Про фактор ривка розповідав в статті про віа ферати). Дуже часто той хто страхує намагається якомога сильніше вибирати мотузку, тим самим трохи підтягує вверх того хто лізе, в такому випадку частково втрачається сама суть лазіння по скелях, натомість виходить підйом за допомогою мотузки.  

І тут виникає логічне питання: а як закинути мотузку на верх маршруту? Зараз отримаєте на нього відповідь. Нижня страховка. Тут так само двоє дійових осіб, але трохи складніший алгоритм ніж у випадку з верхньою страховкою. Одна особа прив’язує до себе кінець мотузки та готується лізти, інша страхує за допомогою страхового пристрою. Той хто перший долазить до першого гака на маршруті, чіпляє в нього відтяжку (це такий елемент спорядження у вигляді двох карабінів з’єднаних стропою). Один карабін відтяжки чіпляє в гак, в інший карабін чіпляє мотузку для страховки. Лізе далі, долазить до другого гака і повторює дії з відтяжкою. І так аж до кінця маршруту. Що відбувається при зриві? Той хто зірвався пролітає відстань до останнього гака та ще таку ж відстань нижче гака, і лише після цього зависає на страховій мотузці. Як бачимо, цей варіант страховки трохи веселіший за попередній, та саме нижня страховка вважається нормою при лазінні. Нижня страховка вимагає більше здібностей у того хто лізе, та більше навиків у того хто страхує. Для нижньої страховки використовують тільки динамічні мотузки.

скелелазіння

При лазінні з мотузкою крім складності маршруту важливі ще деякі характеристики:

  • Довжина маршруту – щоб знати якої довжини мотузку використовувати. Мотузка повинна бути вдвічі довша за маршрут, щоб можна було не лише залізти, а ще й спуститися на землю. На вільному кінці мотузки обов’язково повен бути зав’язаний вузол, щоб не проґавити закінчення мотузки.
  • Кількість гаків на маршруті, щоб знати скільки відтяжок потрібно щоб долізти до фінішу.

Маршрути, які складаються з кількох частин, називаються мультипітчами (multi-pitch). Після кожного пітча є станція для організації страховки для проходження наступної ділянки. 

скелелазіння

Менш популярним, проте більш захоплюючим та небезпечним є традиційне лазіння, в народі – ТРЕД. Це коли немає гаків на маршруті і доводиться  самостійно організовувати точки страховки. Вимагає таке лазіння більше знань та вмінь, а список спорядження ще більший, і вже більш подібний до спорядження для альпінізму. Для організації страховки використовують закладні елементи, це шматки алюмінію неправильної форми з тросиками, які вставлять в тріщини скель і вони втримують скелелаза при падінні. Також використовують френди – це трохи складніші механізми у вигляді пів еліпсів на металевій осі, які запихають в тріщини в складеному вигляді, і при розкладанні вони збільшуються в розмірі і розклинюються в тріщині (камелоти це ті самі френди лише з двома осями). Є ще гекси, вони подібні на закладки лише більші і виконані переважно в формі шеститикутників. Дедалі рідше для треду використовують гаки, які молотком забиваються в тріщини скель.

Також скелелазіння широко представленне на штучно створених стендах. Стенди можуть бути на вулиці, на фасадах будинків чи в тренувальних залах. Останні дають можливість тренуватися за будь-якої погоди. Кожен з видів лазіння має свою особисту класифікацію складності, які не співпадають між собою.

скелелазіння

Скелелазіння дуже динамічний та захопливий вид спорту, потребує хорошої координації та природньо розвиває всі м’язи тіла. З 2020 року скелелазіння отримало статус олімпійського виду спорту. Для оцінки при змаганнях використовують певні критерії, наприклад, при складності важливо хто вище підніметься маршрутом чи пройде більшу кількість маршрутів. По лазінні на швидкість використовують дві паралельні еталонні скелелазні траси зі стандартними зачіпками. Два спортсмена лізуть одночасно і виграє той, хто показує кращий час. Такий собі вертикальний аналог стометрівки.

Також слід згадати про такі види скелелазіння як Free Solo та Water solo. В першому випадку скелелази відмовляються від страховки та піднімаються на високі маршрути покладаючись лише на свої вміння. В другому випадку роблять все те саме, лише над глибокою водою, що дозволяє добре освіжитися при падінні.

Як навчитися?

Якщо Вас зацікавило якийсь із перелічених стилів і маєте бажання спробувати, але не знаєте з чого почати, то дам вам кілька порад. Основним завданням для Вас буде навчитися користуватися спорядженням для забезпечення вашої безпеки. 

Почніть з класичного скелелазіння. Тут зможете опанувати основні навички роботи зі спорядженням та зрозуміти суть процесу. Перші спроби робіть з людиною, яка може і вміє навчити користуватися всім необхідним. Такими людьми є інструктори чи тренери зі скелелазіння, альпінізму а також гірські провідники (гіди). Знайти таких людей можна на тренувальних стендах вашого міста чи в гірських клубах. 

Для подальшого розвитку вам буде потрібен партнер для занять, дуже добре коли це знайома вам людина з якою вам зручно проводити час.

скелелазіння

Далі, коли принципи та прийоми страховки вже засвоєні, я б радив рухатися в сторону того, що подобається. Нові знання варто отримувати також з людиною яка може дати ці знання. Наприклад тренер зі скелелазіння не зможе підготувати Вас до сходження в горах, так як в горах крім скель набагато більше перешкод. Тут потрібен інструктор альпінізму чи гірський провідник. Часто гірські клуби організовують «школи альпінізму», де відбуваються комплексні  заняття для груп бажаючих. На таких заняття ви дізнаєтеся яким чином відбувається сходження та навчитеся базовим прийомам пересування на різному типу рельєфу.

Місця для скелелазіння в Україні

Пам’ятайте, що будь-яке із занять потребує хорошої фізичної форми, тому крім профільних занять варто приділяти велику увагу саморозвитку та загальній фізичній підготовці. 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *