Дмитро Уманець

Сходження на Герлаховський Штит

Зазвичай, якщо у пересічного українця запитати, яка найвища гора в Карпатах, більшість, не задумуючись відповість – Говерла. Якщо взяти саме нашу частину Карпат, то це правильно, але дуга Карпат вигнута майже на 1500 км від Словаччини до Румунії. Саме в Словаччині знаходиться найвища вершина Карпат – Герлаховський Штит, або Гєрлах, як його називають місцеві. Висота вершини 2655 метрів над рівнем моря. Рельєф альпійський, є скелі, сипухи. Сходження вимагає підготовки, знання елементів скелелазіння, страховки, руху по скельному рельєфу.

Формат подорожі: Автомобільна мандрівка вихідного дня веселою компанією зі сходженням на вершину гори Герлаховський Штит.

Логістика до підніжжя зі Львова 

   Зі Львова є декілька варіантів добирання до підніжжя Герлаховського Штиту.

  1. Власним авто, відстань близько 400 кілометрів. Тут варіантів маршруту є декілька, або через КПП  Смільниця (Польща) і далі на Словаччину, або через КПП Великий Березний, або через КПП Ужгород. Рішення слід приймати виходячи з актуальної ситуації на кордонах. Ми їхали двома екіпажами, один через Ужгород, інший через Великий  Березний, ніде не стояли більше 20 хвилин. Назад повертались через Березний, також дуже швидко. При плануванні поїздки власним авто слід подбати про Зелену Карту – поліс страхування цивільної відповідальності для виїзду закордон. Якщо плануєте в Словаччині рухатись автобаном, необхідно придбати віньєтку, коштує 10 євро, купується через інтернет. Але сенсу в її покупці немає, так як поруч веде альтернативна безкоштовна дорога, а виграш часу на 40 кілометрах автобану насправді мінімальний.  Кінцева точка нашого маршруту була село Вишнє Хаги 

Vyšné Hágy, в пішій доступності до підніжжя Герлаховського Штиту.

Маршрут на карті  

Комбінованим маршрутом, скориставшись послугами чеського перевізника Лео Експрес (автобус Львів-Кошице) з Кошице потягом до Попраду і звідти вже до підніжжя гори. Така поїздка вартуватиме близько 20 Євро в одну сторону.

З Ужгорода або Мукачево автобусом до Кошице (ходить часто, розклад можна подивитись на табло автовокзалу Ужгорода), вартість квитка коло 200 грн. З Кошице потягом до Попраду, вартість 6 Євро, розклад на сайті.

 З Попраду найкраще їхати Татранською вузькоколійкою, вона проходить вздовж всього пасма Високих Татр. 

                

 Дуже зручно, можна комбінувати піші маршрути, сходження, а також проживати в одному місці і робити радіальні виходи, користуючись потягом. 

Важливий момент – в Татрах заборонена ночівля в наметах, відповідно, необхідно подбати про готель або апартаменти внизу.

Специфіка гори 

Герлаховський Штит це гора альпійського типу.  Татри називають найменшими великими горами. Відповідно, необхідний мінімальний досвід, альпіністське спорядження та вміння ним користуватись, голова на плечах. Взагалі, побутує міф, що на Герлаховський Штит сходження заборонено, можна тільки з гідом і так далі.  Насправді, причина цілком прозаїчна – місцеві гіди беруть за сходження на гору – 150 Євро, відповідно, конкуренти їм не потрібні. Мало того, майже кожен з них, коли ми піднімались, намагався донести до нашого відома, що самостійне сходження заборонено, що ми всі загинемо, що якщо в нас буде якийсь нещасний випадок, то вони нас не рятуватимуть, або рятуватимуть за великі гроші і тому подібне. Звичайно, доля правди у цьому є, відвертим “чайникам” самим йти не варто, але на мій погляд, нічого страшного тут немає. 

На Герлаховський Штит є багато варіантів підйому різної складності. Основні два напрямки маршрутів виходять з Вєліцької Долини (Східна сторона) та з Батізовської Долини (Південно-Західна сторона).  Узагальнений опис маршрутів є тут.

Детальна карта всіх Татр тут.

При плануванні маршруту з Вєліцької Долини зручно стартувати з готелю “Сілезький Дім”, хоча ночівля тут зовсім не бюджетна, це повноцінний тризірковий готель в горах.

З Батізовської Долини є також декілька маршрутів різної складності, всі вони стартують з від озера Батізовське Плесо, через озеро проходить Татранська Магістраль – 65 кілометровий маркований шлях вздовж всього хребта Високих Татр. Татранська Магістраль позначена червоним маркером, це чудова траверсна дорога, ідеально підходить для людей, які хочуть насолодитись красою Татр, але не мають достатньої підготовки для здійснення сходжень.

 Незважаючи на те, яким шляхом підніматись та спускатись, необхідно пам’ятати про те, що гори помилок не пробачають, тому слід адекватно оцінити власні сили, врахувати прогноз погоди, добре розрахувати час, ретельно підготувати спорядження, подбати про страхівку життя та здоров’я.  Детальніше список необхідного спорядження буде подано нижче, з основних і необхідних речей має бути каска, система з двома вусами самостраховки, мотузка, льодоруб, кішки (в залежності від пори року та стану снігу), ліхтарик, аптечка.

Наше сходження

 Так як в нас було сходження вихідного дня, то виїхали ми зі Львова в п’ятницю, це був початок жовтня, стояла чудова сонячна погода, прогноз погоди шикарний. Добиралися  до села Вишнє Хаги Vyšné Hágy, відповідно піднімалися з Батізового Плеса. Перед виїздом забронювали в селі апартаменти за якісь адекватні гроші (щось типу 10 Євро з людини).  

 Йшли ми по класичному маршруту, яким зазвичай місцеві гіди водять своїх клієнтів. Він вважається найпростішим, в самих стрьомних місцях провішані ланцюги та забиті скоби (віа-феррата). В принципі для людини з середньою підготовкою і мінімальним досвідом скель там нічого страшного, я особисто пройшов цей маршрут ногами.  Тим не менше, враховуючи те, що нас було 8-ро та декілька людей йшли вперше в такі гори, взяли з собою все необхідне альпіністське начиння – системи, мотузки, каски (каски мають бути однозначно, зверху деколи непогано сипле, особливо, якщо там не сильно досвідчені люди). З огляду на те, що вже був жовтень місяць, взяли льодоруби та кішки (кішки не знадобились, льодоруб знадобився тільки моїй дружині в одному місці на сніжнику чисто в якості психологічної підтримки).

Вийшли ми о 8 годині ранку, до початку підйому веде добра маркована стежка. На Батізовському плесі виходимо на Татранську Магістраль (відмічена червоним маркером). 

Батізовська Долина  – величезний та дуже мальовничий цирк з озером, навіть якщо не підійматись на Герлах, тут дуже гарні краєвиди:

Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит

Огинаємо озеро з східної сторони і виходимо під початок підйому на Герлаховський Штит. Тут логічно зробити привал і щось перекусити перед сходженням (йшли майже три години від дому). Промарковано там місцями, але шлях по скелях легко читається. Основний маршрут видно за великою кількістю гідів та їх клієнтів. Щодо гідів, то деколи їх поведінка трохи нервує через зверхнє ставлення, ремарки, що тут небезпечно, ми самі не піднімемось, не спустимось і тп. В ключових місцях деколи бувають корки, але тут нічого не поробиш, гора популярна, шлях відносно нескладний, бажаючих піднятись багато. По нашій системі, цей маршрут має категорію складності 2А.

Стартуємо ми близько півдня. Трохи запізно, враховуючи осінь (короткий світловий день) та наявність новачків в команді. Перед підйомом розбиваємось на зв’язки. Хоча можна легко йти самому, все ж таки наша трійка зв’язується мотузкою (я йшов з дружиною і з своїм другом) в дружини альпіністський досвід відсутній, того її ставимо посередині зв’язки, а самі страхуємо.

 В принципі, шлях логічно читається, в найскладніших місцях є скоби та ланцюги, самостраховка наче й не потрібна, але якщо є можливість причепитись до стаціонарної точки, то чому б і ні.

Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит

В одному місці кулуар забитий снігом, проте кішки не вдягаємо, хоча схил досить крутий. Сніг легко трамбується рантом черевика, тож підйом легкий.

Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит

О половині п’ятої вечора наша зв’язка досягає вершини. Частина команди вже спускається вниз, ми ж насолоджуємся фантастичними пейзажами. З погодою пощастило, прогноз виправдався на всі сто відсотків.

Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит
Герлаховський Штит

 На вершині проводимо близько півгодини, влаштовуємо перекус, чаюємо. Спостерігаємо за чудернацькими хмарами та цікавим метеорологічним явищем – “брокенська примара”, щось на кшталт велетенської тіні з німбом.

Герлаховський Штит
Герлаховський Штит

О п’ятій годині йдемо додолу.  Трохи пізно, враховуючи, що крім нас спускається ще декілька запізнілих альпіністів. На спуску в кулуарі даю дружині льодоруб, з ним вона почувається впевненіше, хоча схил простий. На паралельному нам гребені спускається група, досить неуважні, скидають пару каменів, вони пролітають в кулуар, ми ж на гребені, в безпечному місці, але все одно необхідно бути обережним. Група нас обігнала, але далі наші шляхи до Батізовського плеса йшли однаково і в ключовому місці  утворився затор. Їх було 6-ро і вони довго спускались, відповідно ми мусіли чекати. Ситуація ускладнилась тим, що дівчина з цієї групи заплутала волосся в спусковому пристрої, то вони дуже довго вирішували що робити, потім шукали ножа, різали волосся. Коротше кажучи, спускатись нам необхідно було в темряві. Само собою, ліхтарики були, вирішили організувати дюльфер. О 21-й годині спустились на Батізовське плесо. Тут знімаємо системи, перекушуємо і йдемо додому. Через три години нас чекала смачна вечеря, татранський чай та душ. 

Назад до Львова повертались тією ж дорогою, через пункт перетину Убля-Великий Березний. Мали трохи часу, то заїхали в замок Спішський Град, знаходиться по дорозі, якщо є можливість, варто відвідати.

Спішський град
Спішський град

 Рекомендації щодо безпеки

Як уже писалося вище, підйом на Герлаховський Штит це є повноцінне альпіністське сходження, тому питанню безпеки необхідно приділити належну увагу. 

Підготовка. Необхідно мати базові навички скелелазіння, вміти користуватися системою, мотузкою, льодорубом та кішками. Для більш-менш підготовленої людини сходження не є складним, але новачкам слід йти з досвідченою людиною. Щодо страхівки життя та здоров’я, то вона обов’язково має бути, ми брали поліс від компанії PZU, це єдина українська компанія,  яка покриває рятувальні роботи із залученням гелікоптера. 

Слід врахувати фактор погоди, яка часто міняється в горах, пору року, стан снігу, подивитись прогноз.

На маршруті багато людей з різною підготовкою, подекуди створюються корки з альпіністів, тому слід ретельно спланувати час виходу. В ідеалі потрібно стартувати рано-вранці, щоб мати резерв часу на випадок різних непередбачуваних обставин. 

Список спорядження 

Штурмовий рюкзак

Куртка мембранна

Штани

Термобілизна

Мультифункціональна пов’язка

Шапка

Пуховка (не знадобилась)

Фліска

Льодоруб (опційно, використовувався для самостраховки)

Кішки (не використовувались)

Система з двома вусами самостраховки та карабіни

Мотузка, 30 метрів динаміка

Спусковий пристрій (вісімка та карабін до нього)

Каска

Окуляри

Ліхтарик

Термос

Аптечка

Пальник газовий та балон

2 Коментарі
  1. Твердження про мiфiчнiсть заборони сходження на Герлах без гiда – це особиста думка автора, чи офiцiйна iнформацiя?

    1. Офіційну інформацію можна отримати тільки написавши листа в офіційні структури Словацької республіки. Для цього потрібно як мінімум, володіти словацькою. По факту на маршруті не стоять рейнджери і не завертають всіх, хто йде без гіда, хоча це технічно нескладно зробити. Так що, думаю, ця заборона є умовною. Плюс нігде немає ніяких табличок де це написано

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *