Сергій Дженюк

Сходження на Матергорн (Маттехорн) з Італії гребенем Ліон

Чому для подорожі обраний саме цей регіон: Матергорн (нім. Matterhorn, італ. Cervino) – це гора в Пенінських Альпах, на кордоні Швейцарії та Італії. Це сьома за висотою вершина в Альпах, 4478 м.н.р.м..
Але не це є найголовнішим, а те, що Матергорн (Маттерхорн), безсумнівно, є однією з гір-символів. Напевно кожен, хто любить гори, бачив цю величну піраміду хоча б на фото. Рано чи пізно мабуть кожен чи майже кожен альпініст хоче спробувати здійснити сходження на Матергорн тим чи іншим маршрутом. Більше того, це одна з гір, побачивши яку, багато хто й починає займатись альпінізмом.
Ось і ми з друзями нарешті зібрались туди. Спочатку розглядали два варіанти: класичний маршрут північно-східним гребенем Хернлі з Швейцарії та маршрут південно-західним гребенем Ліон з Італії. Обрали другий варіант, найголовнішим чином з трьох причин:

1) На маршруті з Швейцарії значно більше людей, а звідси черги та інші нюанси, пов’язані з безпекою;
2) Жити в притулку “Хернлі” на швейцарському маршруті дуже дорого, як, власне, і все в Швейцарії;
3) В Церматт, стартову точку швейцарського маршруту, можна заїхати лише транспортним засобом з електричним двигуном, а в нас такого не було.

Формат подорожі: альпінізм.


Логістика: Львів Національний парк “Гросглокнер” – Берг –Кальс ам Гросглокнер – Лієнц – Сан-Кандідо – Бруніко – Брессаноне – Больцано – Тренто – Верона – Брешіа – Бергамо– Мілан–Бусто-Арсіціо – Галларате – Верджате – Паруццаро – Гравеллона-Точе – Домодоссола – Варцо – Симплон – Бріг – Сьєр – Циналь -Сьєр – Сьон– Мартіньї – Аоста – Брей-Червінія.

Це сходження мало стати частиною нашої літньої альпійської трилогії. Першою частиною було вдале сходження на Гросглокнер в Австрії, про яке я писав раніше, другою – майже вдале сходження на Цинальротхорн в Швейцарії (саме через це ми зробили логістичний гак, заїхавши в Цинальську долину, а не поїхавши одразу в Брей-Червінію). Тепер на черзі стояла родзинка нашої програми – Матергорн.

Транспорт. Отже, після сходження на Гросглокнер ми вирушили через Австрію та Італію в Цинальську долину в Швейцарії, затримавшись ще по дорозі на пару днів відпочинку в Мілані. Їхали бусом одного з учасників, що було дуже вигідно у фінансовому плані та в плані маневреності. Велику частину шляху проїхали платними автобанами.

Вже 23 липня ввечері ми були у курорті Брей-Червінія, ще на під’їзді побачивши Матергорн, який домінував над оточуючим рельєфом. На ночівлю зупинились в кемпінгу “Glair”, який є найближчим до початку підйому.

Ночівля обійшлась нам у 10 євро з людини – це враховуючи наявність транспортного засобу та податок. Ночували ми у власних наметах.

Сходження на Матергорн

Зранку наступного дня, поснідавши, ми виїхали. По дорозі планували заскочити в інфоцентр і спробувати забронювати собі місця на ніч у найближчому до вершини притулку, капанна “Жан-Антуан Каррель”, бо не зробили цього раніше, а з початку 2019 року, за новими правилами, попереднє бронювання цього притулку є обов’язковим. Інфоцентр, втім, був ще зачинений, а відкриватися мав о 9:00, тож ми не стали чекати, вирішивши, що подзвонимо в інфоцентр в дорозі до притулку. Зате біля нього був стенд з фото Матерхорна та підписаними ключовими місцями на горі, який ми уважно розглянули.


Під початок підйому ми під’їхали приблизно о 8:30. Матерхорн звідси виглядає не таким, яким його звикли бачити всі на фото зі швейцарського боку, але все одно вражає.


Початок підйому знаходиться в самому кінці Брей-Червінії, на висоті приблизно 2030 м.н.р.м. . Далі можна їхати лише службовим автомобілям та автомобілям рятувальної служби, тож ми пішли пішки. Підйом спочатку досить стрімкий, а далі йде пологим серпантином. Маркування присутнє, хоча заблукати тут дуже важко навіть за поганої видимості. Досить часто є можливість скоротити шлях досить стрімкими кам’янистими стежками.
Підходимо під інформаційний щит, який нагадує нам, що попереднє бронювання притулку “Каррель” є обов’язковим. Маючи це на увазі ще раніше, все ж дзвонимо за номером інфоцентру в Брей-Червінії, який вказаний в нижній частині щита.


Подзвонивши, ми почули, що всі місця в притулку заброньовано на три дні вперед і якщо ми хочемо йти на вершину, то маємо це зробити з нижнього притулку, ріфуджіо “Дука делі Абруцці”, який знаходиться на висоті приблизно 2800 м.н.р.м.. Для порівняння: ріфуджіо “Каррель” знаходиться на висоті 3835 м.н.р.м.. Звичайно, що набір зайвої тисячі метрів висоти в день сходження в наші плани не входив. Крім того, відкладати сходження ми теж не могли, бо прогнози погоди обіцяли погіршення завтра після обіду і на подальші дні також, а нам треба було скоро повертатись в Україну. Домовляємось дійти до притулку “Абруцці” і там вирішити, що нам робити далі.
Йдемо далі, минаючи по дорозі гарний водоспад.

Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон

Висоту набираємо швидко – сильно допомагає акліматизація, набута на попередніх двох сходженнях. Краєвиди навколо тішать око. Зрештою, приблизно за дві години підйому, ми біля ріфуджіо “Абруцці”.

Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон

Питаємо в персоналу, скільки коштує ночівля – 80 євро. Така сума нас явно не влаштовує. Відпочиваємо, радимось. Виникають різні ідеї, найсміливіша з яких – йти нон-стоп до вершини і вниз, роблячи довгі паузи по дорозі. Але було зрозуміло, що так ми будемо на вершині в темряві, якщо нам ще вдасться знайти шлях, а це дуже погано. Ще одна, трохи менш смілива і зовсім трохи більш розумна ідея – дійти до притулку”Каррель” і там перечекати до виходу на маршрут де-небудь, в крайньому випадку навіть на вулиці. Зрештою, вирішуємо дійти до притулку і діяти по ситуації.

Рушаємо далі, піднімаючись стежкою під величезний жандарм. Виходимо на велике плато, далі через скельний кулуар з декількома стаціонарними шматками мотузки, щоб притриматись, якщо страшно або важко. Брей-Червінія все нижче, а недалеко від притулку “Абруцці” бачимо декілька гарних озер. Ми, хто пішов на сходження, там не були, але наші друзі, які на сходження не пішли, побували на цих озерах та були дуже задоволені побаченим.

Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон

Далі прості скелі, по яких місцями йдеться ногами, а місцями треба навіть трошки підлізти, зустічається і сніг.
Є декілька потоків, і це остання вода до вершини, далі тільки сніг.
Після цього – декілька сніжників. Сніг мокрий, але кішки не вдягаємо, обмежившись підстраховкою льодорубом. Потім стежка без снігу, зліва на скелях є шлямбури. Таким чином,траверсувавши великий жандарм, виходимо на перемичку. Рельєф далі простий, преважно пішохідний, але не дуже приємний – суцільна “розвалюха”.


Поступово знову починається лазіння простими скелями. Трапляються різного роду і віку станції – петлі, ланцюги з блочками, а іноді просто шлямбури та металеві штирі. Оглядаючись назад, бачимо, який величезний жандарм ми перед тим траверсували, а також дуже гарну гору – Дан Д’Еран.


Перед нами виростає вертикальна стінка висотою приблизно 15 м, на ній канат. Рельєф дозволяє, за наявності великого бажання та скельників, лізти вільним лазінням, але ні першого, ні другого в нас немає. Канат дуже товстий, як і більшість подальших канатів на маршруті, тому в нього не вщолкнеш навіть найбільший карабін. В таких випадках можна обернути вус самостраховки навколо канату і вщолкнути карабін в цей самий вус. Забігаючи наперед, скажу, що це була єдина ділянка, де ми рухались з поперемінною страховкою, все решта – одночасно. Перший чіпляв відтяжки за точки кріплення канату.


Ще трохи простого рельєфу – і ми підходимо, нарешті, під притулок “Каррель”. На годиннику приблизно 16:30, тобто дійшли знизу за 8 годин.


Притулок являє собою затишну хатинку на розтяжках прямо на гребені. Зліва від входу – кімната для гідів, справа – кімната для “простих смертних” з двоярусними ліжками. По центру – кухня з великим газовим балоном, плиткою та великим баком для топлення снігу, але ми цими благами майже не користувались, бо мали свій пальник та газ, а людей було багато. Виходячи з дверей на балкон, опиняєшся над прірвою, але на балконі є перила. В туалеті знизу дує, як в аеродинамічній трубі, але навіть, такі зручності на цій висоті за щастя. Сніг, хоч і досить брудний, є зліва від гребеня, якщо дивитись в бік вершини. На щастя, є як закріпити мотузку, щоб спуститись з льодорубом та нарубати собі трохи снігу.
Зробивши це, сідаємо на лавки на балконі та насолоджуємось вечерею та шикарними краєвидами. Далеко внизу з балкону видно Брей-Червінію в оточенні гір та озер, а якщо вийти трохи вище притулку, можна побачити знайомі нам з візиту в Цинальську долину гори Дан Бланш, Обер Габельхорн, Цинальротхорн, Вайсхорн та інші, а також новий для нас Дан Д’Еран.


Сонце сіло, люди поступово розійшлись, а ми зібрались заночувати в кухні на лавках. Тут до нас підійшов гід, який, очевидно, чергував у притулку в цей день. Він спитав нас, чи ми збираємось тут ночувати, на що, звичайно, отримав ствердну відповідь, і знайшов нам місця в кімнаті справа, хоча все й було заброньовано. Ночівля обійшлась нам у 30 євро з людини, моя карта члена UIAA знижки нам не дала. І як же добре, що ми поспали перед виходом в нормальних умовах, а не як-небудь перебули ніч! Не впевнений, що сходження було б успішним, якби не нормальний сон.
Прокинулись ми приблизно о 3:00 і, поснідавши, вийшли о 4:00. Надворі ще темно, тож йдемо з увімкненими ліхтариками. Людей вже вийшло багато, стаємо в довгий ланцюжок. Перша черга утворюється вже трохи вище притулку, бо треба по канату пролізти через карниз.
Далі – довгий траверс скельними полицями, місцями траплявся сніг. На деяких ділянках були канати та сталеві троси, в які можна вщолкнути карабін. Там, де цих благ не було, час від часу були шлямбури.
Підходимо під стінку висотою метрів 50 з ланцюгами, в які можна вщолкнути карабін або відтяжку. Пройшовши цю ділянку, опиняємось на гребені.
Вітерець легенький, видимість ідеальна, і ми тут якраз на світанку. Лазіння далі не дуже складне та різнопланове, переважно зліва від гребеня. Рельєф багатий, скелі переважно сухі, місцями сніг. Трапляються станції та шлямбури, також ставимо свої точки.


Людей на маршруті було багато, але переважно великих заторів не було. Крім нас, було лише декілька самостійних груп, в основному ж усі йшли з гідами.
Далі гребінь виположується, і ми на вершині Пік Тиндаль (4241 м.н.р.м.). Ще трохи – і підходимо під вершинну вежу.


Тут черга, бо це ключ маршруту. Він являє собою вертикальну стіну з канатами, тросами та драбинами. Потрібно мати хорошу фізичну підготовку, щоб його подолати. Проміжні точки ставимо відповідально, за потреби можна стати на самостраховку.

Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон

Після цього виходимо на передвершинний гребінь, потім – на “італійську” вершину (4476.4 м.н.р.м.). Тут ми о 8:30, тобто шлях від притулку “Каррель” до вершини зайняв у нас 4.5 години.
Спускаємось в невеличку сідловину з хрестом. Тут трохи відпочиваємо, фотографуємось.

Але оскільки “швейцарська” вершина (4477.5 м.н.р.м.) трохи вища, близька, та й взагалі ми там ще не були, вперше за весь маршрут вдягаємо кішки і йдемо туди. Гребінь тут вузенький, сніг розкислий, але в кішках та з льодорубом почуваєшся впевнено.

На “швейцарській” вершині довго не затримуємось, тільки роздивляємось і робимо декілька фото. Краєвиди вражають: справа від гребеня, зовсім далеко та низько – Брей-Червінія, зліва – Церматт, всюди – знайомі та незнайомі альпійські вершини.
Вертаємось на “італійську” вершину, бо на ній якось ширше, безпечніше і нема снігу. Добре відпочиваємо, їмо, милуємось краєвидами.

Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон

Вцілому, на двох вершинах ми провели годину часу, тож треба було спускатися, бо планували ввечері бути в кемпінгу.
Всюди, де можна, спускаємось дюльфером, а можливість така є левову долю шляху : станції розташовані так, що можна на мотузці довжиною 50 м, склавши її вдвічі, дюльферяти від станції до станції.

Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон

Там, де можливості для дюльфера нема, ліземо. Втома починає відчуватися все більше, тому усі ці процеси йдуть довше, ніж могли б. Часто зустрічаємо людей, які тільки піднімаються. Хоч день і довгий, це дуже пізно, враховуючи ще й те, що хмари час від часу затягують гребінь.

Десь в кулуарі сходить сильний каменепад. Вертоліт рятувальної служби, що робить обліт навколо вершини та навколишніх гір щогодини, зависає над гребенем і висить так хвилин 10. Тривожно.
Зрештою підходимо до ланцюгів, якими спускаємось з гребеня. Тут орієнтування стає значно складнішим. Йдучи наверх в темряві, ми запам’ятали не всі подробиці. Полиць багато і виглядає так, ніби на кожній з них є стежки, тож ми витратили досить багато часу, щоб знайти вірний шлях, пішовши спочатку невірним. Нарешті знайшли дюльферні станції, а потім і троси, канати. Біля притулку “Каррель” були приблизно о 16:00, тобто сходження зайняло в нас 12 годин, більше половини з яких – спуск.
Довго відпочиваємо, доїдаємо залишки провіанту та починаємо спуск. Знову ж таки, по можливості дюльферяємо, а можливість така є практично всюди аж до перемички. Переходимо сніжники на траверсі, які розкисли і розтопталися за день ще більше – і далі довго вниз по скелях. Ковток води з джерела – блаженство.

Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон
Сходження на Матергорн (Матерхорн) з Італії гребнем Ліон

Біля притулку “Абруцці” ми вже в сутінках, на годиннику 21:20. Тут знову п’ємо нормальну воду та їмо те, що наші друзі нам лишили вчора у спеціально домовленому місці. Пишемо їм, щоб під’їхали за нами під початок підйому. В гості заходить гірський козел – вони тут нелякані.


Гори поступово затягує димкою, тобто погода дійсно починає псуватися, але ми ще проскочили. Під час спуску бачимо на Матерхорні декілька ліхтариків значно вище притулку “Каррель” – напевно результат пізнього виходу на маршрут. Мабуть люди мали в темряві проблеми з орієнтуванням після спуску з гребеня. На щастя, згодом з’явилось ще декілька ліхтариків, які рухались від притулку їм назустріч.
Ще півтори години неквапливого спуску – і ми внизу, а потім і в кемпінгу.

Висновки та поради

Щодо проживання. Намагайтесь бронювати нічліг в притулку “Каррель” завчасно, бо може не пощастити з місцем так, як пощастило нам. Зрозуміло, що дуже завчасно цього робити не варто, бо важко вгадати з погодою, але все ж в день потенційної ночівлі – це дуже пізно.

Щодо маршруту. Виходьте з притулку “Каррель” тоді, коли й основна частина альпіністів, тобто ще за темряви. Поспілкуватись з різними групами про їхні плани не завадить, бо багато хто на цьому маршруті не вперше. Намагайтесь особливо запам’ятати шлях від притулку до виходу на гребінь, бо він йдеться в темряві та є найскладнішим в плані орієнтування. Просто записувати GPS-трек недостатньо, треба ще відмічати для себе характерні місця.
Доводилось неодноразово чути, що цей маршрут має категорію 4А за нашою класифікацією. Насправді ж він оцінений як AD за французькою системою і III за UIAA, тобто по-нашому це буде приблизно 3А. За відчуттями приблизно так і є, в основному через відносно невелику кількість природної страховки, в разі відсутності канатів, тросів та драбин категорія була б значно вищою. Але не варто порівнювати цей маршрут з 3А, скажімо, в Татрах. Він довгий та виснажливий, висота також дається взнаки. Потрібно мати достатню альпіністську підготовку та досвід, добре лазити по скелях як вверх, так і вниз, а також відповідально страхуватися. Фізична підготовка також має бути на високому рівні.

Нам дуже пощастило з погодою та кондицією маршруту, а може бути й таке, що скелі будуть в натічному льоді та (або) присипані снігом. Тому треба намагатися запам’ятати приблизні місця розташування дюльферних станцій та шлямбурів під час підйому. Якщо станції будуть під снігом або буде погана видимість на спуску і ви їх просто не знайдете, вам знадобиться розхідний репшнур для організації спусків.

Вдалих та безпечних сходжень, а також вітання з Міжнародним днем гір!

Спорядження

Особисте:

Рюкзак
Штурмові штани
Мембранна куртка
Пухова куртка
Термобілизна
Фліс
Мультифункціональна пов’язка
Шапка
Рукавиці (теплі + для роботи на маршруті)
Трекінгові палиці
Страхувальна система
Два вуси самостраховки з двома карабінами
Спусковий пристрій + карабін для нього
Прусік + карабін для нього
Льодоруб
Кішки
Каска
Окуляри
Ліхтарик + запасний комплект батарейок

Групове:

Мотузка динамічна, 60 м
Довгі відтяжки, 10 шт.
Набір камалотів
Петлі
Розхідний репшнур, 5 м
Рації (для зв’язку між собою та друзями внизу)
Сонцезахисний крем
Аптечка

Один Коментар
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *