Сергій Рижков, бренд-амбасадор Exped в Україні

Сайт автора

В Норвегію з рюкзаком Exped Thunder 70

Причин відвідати Північну Норвегію може бути безліч: трекінг, скітур, рибна ловля, подорож мальовничими маршрутами на авто та інші. Але майже всі види відпочинку тут тісно пов’язані з природою. Вже давно Норвегія стала Меккою і для фотографів. Наші дві подорожі були спрямовані виключно на фотозйомку. А сам фотопроцес грунтується на довгому перебуванні в одному місці, досліджуючи невелику ділянку та очікуючи на хорошу погоду та цікаве світло. Саме тому за дві подорожі (4 тижні часу загалом) ми відвідали лише три точки: дві на острові Сенья та одну на Лофотенських островах.

Літню подорож на Сенью планували на початок серпня, коли закінчується полярний день. В цей період режимний час (найбільш вдале світло для фотозйомки) триває довго, коли захід сонця плавно переходить у схід. Це дарує неймовірні можливості для пейзажної зйомки. У хороші дні ми проводили на зйомках по 5-7 годин, вертаючись у табір геть виснаженими о 5-й ранку, снідали і лягали спати.

Для зими ж обрали Лофотени. В першу чергу нас цікавила зйомка північного сяйва. Тому обраний час подорожі був теж не випадковим, а саме – березень. Цей місяць є одним з найсприятливіших для спостережень за Авророю. До того ж, в березні у Норвегії ще повноцінна зима, а сніг дуже вдало доповнює нічні кадри. Але ми оминули увагою Рейне та інші популярні місця Лофотен. Для 12-денного перебування обрали лише одну точку – Austnefjorden.

Austnefjorden – абсолютно не популярне місце серед фотографів. Це була одна з причин, чому ми його обрали. Але головне – краса цього фйорду. Затоку оточують високі мальовничі гори. Тут розташована найвища гора Лофотен – Higravtind (1146 м). Величний гірський масив розташований на північ від нашої точки зйомки, а тому саме над ним очікували північне сяйво. Більше шансів побачити Аврору саме зі сторони півночі, хоча це не є головним правилом.

Логістика

Обидві наші подорожі у Норвегії починалися з міста Тромсе. До нього летіли зі Львова через Гданськ авіаперевізником WizzAir. Із Тромсо до островів добиралися громадським транспортом, який у Норвегії добре розвинений. Для планування та для ознайомлення з розкладом та цінами користувалися офіційними сайтами Troms fylkestrafikk (для регіону Тромс) та Reisnordland (для району Нурланн). Є відповідні додатки для смартфонів. В додатку для регіону Тромсе можна купити квитки за допомогою банківської карти, що є зручним та найдешевшим способом оплати проїзду. Оплатити проїзд можна карткою чи готівкою безпосередньо у транспорті. Виключенням є міські автобуси, де платежі карткою не приймаються.

Нитка маршруту на острів Сенья:

Львів – Гданськ – Тромсе – паром до Lysnes – автобус до Fjordhard (гора Сегла) – автобус до Senjahopen – автобус до Skaland (гора Husfjell).

Були певні нюанси під час добирання автобусом з Тромсе до Лофотен. Ми попали в сильний снігопад. В районі Нарвіка синоптики показували шар снігу більше метра. Не дивлячись на це, дороги були розчищенні, транспортне сполучення працювало за графіком. Але зимою узбіччя доріг завалені снігом, тому не варто розраховувати на всі автобусні зупинки, які позначені у розкладі та на карті – зимою їх просто немає фізично. Спробував пояснити водію куди ми прямуємо і він зупинив автобус на Austnesfjorden, де навіть на карті зупинки немає. Але я б не рекомендував таке повторювати і ми самі в подальшому уникали сумнівних ситуацій на дорогах. Тому після зйомок ми просто викликали таксі та поїхали у Сволвер. Для цього я скористався зручним додатком TaxiFix, де в кілька кліків можна замовити таксі до свого місця розташування без жодних дзвінків. Машина була вчасно і до Сволвера ми доїхали за 385 крон (~40$ за 15 км).

Я, як людина гірська, не врахував ще одного моменту. Плануючи зйомки, я думав ходити по узбіччях доріг. Але зимою усі узбіччя завалені снігом, а самі дороги дуже вузькі. Ходити по них не можна – це небезпечно для пішоходів та водіїв. До того ж, в темну пору пішоходи на дорогах забов’язані носити світловідбиваючий одяг, якого в нас не було. Тому я був змушений торувати стежки в снігу серед кущів вздовж берега.

Нитка маршруту на Лофотени з Тромсе автобусом:

Тромсе – Нарвік – Austnesfjorden – таксі до Сволвера – Нарвік – Тромсе

Ночівлі та бронювання

Рейси у WizzAir не завжди мають зручний час. Тому знімали кімнати, як в Гданську, так і в Тромсе. В Гданську зручно винаймати житло біля самого аеропорту, щоб не їхати в місто та назад. В Тромсе шукаємо житло через Airbnb. Цікаво, що житло у Норвегії взимку дорожче майже вдвічі, ніж літом. Можливо, була ще якась причина такому здорожчанню. Останню ніч провели в класному автентичному будинку в центрі Тромсе. Рекомендую!

Також для зручності зняли номер в готелі Fasthotel Svolvaer. Це мережа готелів, де відсутня стійка реєстрації та діє self check-in. Мені це здалося дуже зручним, а кімната після майже 2-х тижнів у наметі, була схожа на рай. Окрім бажаного відпочинку, це дало змогу без жодних проблем виїхати автобусом у Нарвік – автобусна станція (зупинка) була прямо за вікном готелю.

Основний час у Норвегії проводили в наметі. На відміну від багатьох країн Європи, в Норвегії намет можна ставити майже будь-де, головне, щоб не на приватній території та на відстані 150 метрів від житлових будинків. Але можуть бути і винятки. Зазвичай, вони стосуються популярних туристичних місць відпочинку. Так і в Austnesfjorden на парковці вказівник закликає не ночувати тут. Тому літом тут краще не ставати табором. Це справедливо і правильно – адже влітку туристів тут чимало, і якщо кожен стане наметом, то від грунтового покриву мало що лишиться. Зимою людей мало, а земля вкрита снігом. Тому ставимо намет подалі від парковки та людей. Час від часу на парковці теж зупиняються на ніч з авто.

Більш детальний опис подорожі на Сенью я опублікував в дописі на своєму сайті, де описав транспорт, пішохідні маршрути, місця під намет та карти.

Огляд рюкзака Exped Thunder 70 (2020)

В походи ходжу вже років десять. Лишеостанні кілька років я почав ставитися більше серйозно до пакування рюкзака та спорядження вцілому. За цей час я вже навчився пакувати усі речі для 4-денного зимового походу (окрім штатива, лопати, снігоступів) в 55-літровий наплічник. Зі спорядження я полегшив майже все, що можна, крім самого рюкзака. Я придивлявся до Exped Thunder 70, адже при достатньо великому об’ємі він мав лише 1 630 грамів ваги. Мені випала нагода першим в Україні випробувати нову версію цього рюкзака, який став ще легшим на 30 грамів! 🙂

Цим рюкзаком користуюся більше півроку. Вже з фотографій було видно, що ця річ для тих, хто точно знає чого хоче. Рюкзак має лише найнеобхідніше та мінімальну кількість кріплень ззовні. Мені це чудово підходить, адже усі речі, в тому числі і великий намет, я пакую в середину рюкзака. Ззовні маю у своєму розпорядження три досить великі кишені та стропи з боків, за допомогою яких я закріплюю штатив або снігоступи. На поясному кріпленні є ще дві маленькі кишені для дрібниць. Одна велика кишеня є і всередині рюкзака для питної системи. Я такою системою не користуюся, тому в кишеню кладу дуги каркасу намету.

Тішить великий та зручний клапан. Він має зовнішню та внутрішню кишені. Зовні кишеня зроблена так, що при відкриванні замка речі не вивалюються з клапана. Приємна дрібниця у вигляді резинок з боків замка, за допомогою яких легко відкривати та закривати кишеню. Об’єм клапана якраз такий, щоб можна було в нього напхати усі речі, які забув покласти до рюкзака. 🙂

Щодо конструкції, то рюкзак наділений жорстким каркасом у вигляді Т-подібної рами. Висота спини легко регулюється. Конструкція спини сприяє хорошій вентиляції, що є актуальним влітку. В новій версії Thunder змінили розташування трищілинної пряжки для регулювання висоти спинки, на яку були певні нарікання раніше. Тепер її сховали під м’яку подушку поясного кріплення і пряжка не тисне у спину. Саме поясне кріплення м’яке в середині і приємне у використанні при великих навантаженнях.

А от плечеві лямки рюкзака вже надто вузенькі. Звісно, основне навантаження припадає на стегна, але інколи лямки можуть створювати дискомфорт. Об’єм рюкзака ідеально підходить мені для довгих походів. На фото нижче показано, скільки речей я можу вмістити в середину рюкзака.  Наплічник має додатковий доступ до головного відділення: великий фронтальний вхід спереду. Це зручно, коли починаю встановлювати табір, адже маю доступ до речей, які необхідні в першу чергу.

У новій версії наплічника використаний міцний матеріал 210D Nylon з покриттям PU для вологостійкості. Завдяки армуванню матеріал дуже міцний на розрив. На вологостійкість не перевіряв, так як намагаюсь не ходити в дощ.Вся фурнітура, крім стропи на поясі, полегшена та мінімального розміру. Звичні фастекси замінені на пласкі металеві гачки. Вони загалом зручні та надійні, але зимою в рукавицях, або коли багато речей ззовні рюкзака, то гачки можуть бути не дуже зручними. При вазі 1600 грамів, виробник вказує максимально рекомендоване навантаження 23 кг. Але одного зимового походу я так захопився пакуванням речей, що перед виходом з дому рюкзак важив 27 кг. Exped Thunder витримав таку вагу, а от моя спина – ні. 🙂

Бажаю усім безпечних та комфортних подорожей!

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *