Великий Гімалайський шлях (GHT) Віталій Дячук

Віталій Дячук, керівник проекту Nomad.live

Великий Гімалайський Шлях – один з найдовших високогірних маршрутів у світі. Його загальна довжина становить 4500 кілометрів. Шлях пролягає через території Індії, Непалу, Бутану, Тибету.

Великий Гімалайський Шлях (GHT). Вступ ч.1

Зазвичай проходять власне непальську ділянку – вона найвища та, відповідно, найцікавіша. 

Пішохідний маршрут завдовжки 1700 кілометрів проходить через передгір’я Гімалаїв та 16 районів країни: від міста Тапледжунг на кордоні з Індією до областей Дарчула і Хумле, поблизу кордону з Китаєм. Проходячи цей маршрут, можна побачити майже всі непальські восьмитисячники: Еверест, Канченджангу, Лхоцзе, Макалу, Чо-Ойо, Манаслу, Аннапурну.

Великий Гімалайський шлях (GHT)

При чому, це не просто трекінговий маршрут – тут присутні елементи альпінізму. Шлях проходить по місцевостях з абсолютно різними формами гірського рельєфу, з різними кліматичними зонами, від субтропічних джунглів до льодовиків.

Окрім того, в Непалі досить розвинена туристична інфраструктура, що дозволяє, за деякими винятками, йти від села до села, ночувати в гірських притулках, або ж як робив я, просто проситися заночувати в хатах у місцевого населення. Також це дозволяє не хвилюватися про харчування – можна щось докупити в магазинах, або  просто замовити сніданок чи вечерю.

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Станом на момент проходження, цю ділянку маршруту подолали 99 людей, з них лише 3-4 пройшли його соло. Для порівняння: кількість сходжень на Еверест перевищує 8500 чоловік.

Також це значно дешевше, ніж сходження на будь-яку вершину вище 8000 метрів (ціна сходження на Еверест стартує від 25 тисяч доларів, Манаслу – від 10 тис.), а ще немає черг під вершиною, все можна організувати самостійно, перміти отримати доволі нескладно, також не потрібно винаймати місцевих для супроводу (виняток – регіон Манаслу, де це є вимогою місцевого законодавства, та перевал Таши Лабста – технічний перевал, вкритий льодовиком із закритими льодовими тріщинами).

Якщо коротко, то ідея виглядала достатньо божевільною, щоб мене захопити.

Великий Гімалайський шлях (GHT))

Варіанти проходження

Існує дві версії Великого гімалайського шляху: нижня і верхня.

Нижній трек (Low/cultural route), його ще називають “культурний”, проходить на середній висоті 2000 м. Висота найвищого перевалу на шляху – 4519 м. Трек проходить через ліси та луки, повз пасовища та рисові плантації, через безліч крихітних та не зовсім маленьких селищ, знайомлячи з культурою та побутом простих непальців. Трек можна пройти, зупиняючись на ніч в лоджах, без запасів їжі з собою і без спеціального спорядження. В середньому трек проходять за 100 днів, а його довжина становить 1500 км.

Високогірний варіант (High route) проходить максимально близько до непальских восьмитисячників та перетинає безліч перевалів і річок; проходить через  високі плато та безлюдні долини. Для подолання цього треку необхідно нести з собою намет та альпіністське спорядження, їжу та кухонне приладдя, бути готовим до тривалих і повністю автономних ділянок шляху. Абсолютно необхідною умовою є значний досвід експедицій та сходжень, адже на шляху зустрінуться понад 20 перевалів вищих 5000 м і 2 перевали вищі за 6000 м. П’ять з них вважаються технічними, для їх проходження потрібні: мотузка, кішки, льодоруб та інше спорядження.

Оскільки я йшов соло, то мій варіант маршруту був комбінацією з High та Low route (одинаку пхатися на шеститисячні технічні перевали, які йдуть один за одним – це більше про варіант самогубства, ніж про трекінг).

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Формат подорожі: Найближчий варіант до мого формату подорожі – спортивний туризм з проходженням технічних перевалів (у моєму випадку ще з попаданням у лавину та легким обмороженням кінцівок). 

Маршрут проходить через весь Непал, зі сходу на захід, і коли я почав планувати, виникла купа питань. Коли йти? Восени чи навесні? Адже трекінговий сезон в Непалі доволі короткий. Зимою, зрозуміло, сніг, холод, ніхто вище 3000 м не живе, притулки закриті і порожні. Влітку інша біда – починається сезон мусонів і все заливає дощами, а в долинах безліч комарів та  дрібних кусючих п’явок. Зрештою зупинився на варіанті схід – захід. У будь-яку пору року цей варіант має переваги:

  • восени ти спочатку проходиш найвищі перевали, і, навіть, якщо трек затягнувся на 120 днів, на заході ти вже йдеш переважно у висотах до 4000 метрів – не так холодно та сніжно. 
  • найскладніші перевали долаються на першій третині маршруту, коли є ще достатній запас сил та наснаги.
  • весною ж гірські масиви Аннапурни та Дхалаугірі блокують на певний час рух дощових хмар, і якшо в східній частині Непалу сезон мусонів починається у середині травня, то в регіони Мустанг, Долпо, озеро Рара та Хумлу дощі приходять аж в середині червня. 
  • за відчуттями: більшість перевалів легше долати, коли йдеш саме зі сходу на захід. 
  • сонце при такому варіанті світить у спину більшу частину часу, що робить зручним підзарядку павербанка та іншої техніки від сонячної батареї. 

Йти я вирішив все ж таки навесні: по ідеї з кожним тижнем треку мало ставати тепліше, сніг мав сходити і відкривати перевали (на жаль, із цим не склалося, зима в Непалі в 2019 затягнулася аж до середини квітня, і мене регулярно засипало снігом, або заливало зливами, місцеві кажуть, що останні 10 років такого не пригадують). Крім того, збільшується тривалість світлового дня, що теж грає вам на руку. 

Великий Гімалайський шлях (GHT) Віталій Дячук

Детально лінійку маршруту розписувати не бачу сенсу – це напевно займе сторінку тексту. Скажу тільки, що шлях проходить усіма туристичними регіонами: Канченджанга, Макалу, Барун, Соло-Кхумбу (більш відомий як район Лхоцзе та Евересту), Ролвалінг, Лангтанг, Манаслу, Аннапурна, шматочок Мустангу, Долпо, озеро Рара, Мугу, Хумла… 

Перше, що я хочу сказати, як людина яка долала більшу частину маршруту соло – ні в якому випадку не йдіть цей маршрут соло! Я не буду говорити про фактори ризику, кожен сам визначає для себе, яка ступінь ризику є прийнятною, але:

  • солер не зможе подолати найбільш цікавий варіант треку High route (чому саме – я вже згадував вище)
  • одному йти по перевалах, завалених снігом, значно важче. Ти година за годиною проторюєш шлях, і немає нікого, хто б тебе підмінив чи допоміг. Були дні, коли я проходив тільки 5-6 км за весь світловий день!
  • це значно дорожче, через перміти (про них я розкажу нижче) та необхідність винаймати шерпів для проходження перевалу Таши Лабста. А от двійка у змозі подолати цей перевал самостійно. Звичайно його можна і обійти, але це зайвих 10 днів шляху. 

Ну і ще таке: мене часто питають, скільки ж кілометрів я пройшов. Чесно? Не знаю, я не писав gps треків, економив заряд батарей, за попередніми розрахунками мало бути приблизно 1500 км. Але я періодично блудив, декілька раз змінював маршрут, тому мало б бути більше. З іншої сторони, я декілька разів, на найбільш нудних ділянках (асфальтова або грунтова дорога з купою пилюки від транспорту) та в кінці маршруту, коли закінчилися сили та звалив гепатит, стопав джип або трактор і під’їжав на них 5-10 км. Отож приблизно це 1450 – 1500 км за 72 дні. А тепер з чого все починалося. Все, як відомо, починається з підготовки, тому поговоримо про неї.

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Фінансова частина

Вперше про Великий Гімалайський Шлях я почув влітку 2016 і зразу захопився ідеєю. Хотів йти вже в 2017, але склавши кошторис, опустив руки. Потрібно було близько 5 тисяч доларів.  Таких грошей у мене не було, тому я переніс це на рік, а потім ще на рік, а потім зрозумів, що сам я навряд чи коли зумію назбирати потрібну суму, отже взимку 2018-ого  почав пошук спонсорів. З цим, на жаль, вийшло не дуже, відгукнувся тільки український виробник outdoor одягу “Фаренгейт”, який допоміг своєю продукцією (штани, фліска, рукавиці, термуха і т.д) та львівський магазин військового і туристичного спорядження “Резервіст”. Решта грошей назбиралась за рахунок краудфандингу, плюс майже всі особисті заощадження.

Зразу скажу, що в кошторис я не вписався, і пішло, мабуть, тисяч сім. На щастя, під час треку я вів канал про це в телеграмі, і народ підтримував донейтами час від часу. 

 

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Організаційна підготовка

На це пішло майже 2 місяці. Необхідно було прокласти або знайти треки, знайти описи перевалів, вирішити, через які йти, а які обходити.  Вирішити логістичні питання, розібратися з пермітами та їх вартістю, знайти місцеву туристичну компанію, яка допоможе отримати перміти в ті регіони, куди самостійно туристів не пускають. 

Тут дуже допоміг путівник “Nepal Trekking and the Great Himalaya Trail” від Robin Boustead, сайт  і графік руху від Doc McKerr, людини яка перша пройшла це все соло. Док Мак-Керр – ветеран, колишній військовослужбовець аеромобільних військ, воював в Афганістані. Свій трек він пройшов за 75 днів, і я планував переплюнути його результат, але не так сталося, як гадалося…

Важливим моментом було правильно розрахувати графік акліматизації (думаю, що всі ви чули про таку річ, як гірська хвороба: якщо помилитися з графіком то як мінімум головний біль та блювота тобі гарантовані, а в поганих випадках можна догратися до набряку легень чи мозку). На щастя, розраховувати його треба було не на весь трек, а тільки на перших два тижні, на ділянці від селища Таплежджунг до базового табору Канченджанги.

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Потім ти вже “зааклімушений” і можешь не гаяти час. Золоте правило тут – набір висоти від одного місця ночівлі до іншого не має бути більшим за 600 метрів, і після кожного сумарного набору 1000-1200 метрів робити зупинку на один день.

З висотою в мене довга та давня дружба, я добре знаю реакцію свого організму і свої можливості по адаптації, йшов я соло і за інших учасників групи не відповідав, тож дозволив дещо відійти від цього правила: не робив акліматизаційних дньовок, і пару раз дозволив собі набір по 1000 метрів за день. Втім, якщо у вас немає подібного до мого досвіду, то я категорично не раджу повторювати те що зробив я. 

Фізична підготовка. Тут все доволі просто, останніх два місяці перед вильотом це регулярні тренування з моїм тренером, якому я описав задачу: інтервальні навантаження, кросфіт, бокс. Регулярні виходи в зимові гори (Карпати та Татри) з переходами в день по 20-25 км по пухляку. 

Логістика

З авіаквитками все просто – зайшов на інтегратор і купив найдешевші квитки на ті дати, які мене влаштовували.  Єдине, на що я звертав увагу – це вага вантажу, включеного у вартість квитка. Мене цікавив варіант – 32 кг. Чесно скажу, що я припустився певної помилки – зразу купив зворотній квиток. З одної сторони, це дисципінувало і змушувало рухатись якомога швидше, з іншої – до запланованої мною кінцевої точки я не дійшов 80 км. Правда, тут скоріше винен гепатит, який я підхопив десь на треку (останні 5 днів у мене досі як у тумані, я йшов хитаючись по дорозі, іноді просто падав без сил, постійно блював, страждав від діареї, високої температури, болі в м’язах та животі, головного болю, і проходив заледве 10 км в день). Крім того – у мене закінчилися гроші. Тобто взагалі. В кишені лишалося 50 баксів у місцевому еквіваленті, а таким темпом мені б довелось йти ще днів 10, потім невідомо скільки часу назад, а потім ще якось добиратися у Катманду. 

Великий Гімалайський шлях (GHT)

На місці я їздив виключно автотранспортом. Так сталось, що аеропорти у точці старту та фінішу закрили на реконструкцію. Ну і автотранспорт виходив значно дешевшим, але треба мати вдосталь терпіння. В точку старту – Тапледжунг, я їхав близько 20 годин на автобусі, з нелюдськими тортурами у вигляді індійских пісень на всю гучність, а потім ще 10 годин на джипі. Джипи ці – це теж громадський транспорт, і треба враховувати, що поки  вони не назбирають повний салон , а це 10 непальців – не поїдуть, тож біля нього можна годинами чекати відправлення. До речі, коли їхали в Тапледжунг, водій посадив собі пасажира на коліна, і так їхав гірськими серпантинами. Коли на середині маршруту у мене почалися проблеми з зубами, і треба було повертатися у Катманду, то 180 км, ми їхали 20 годин. Але це ще нічого у порівнянні з автобусом з Джумли – 44 години трястися в переповненому автобусі, такий собі досвід, скажу я вам. Тому вирішуйте самі, чи ви на це здатні, бо часто пригоди можуть виглядати саме так.

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Візи, перміти та інша бюрократія

З візою все досить просто – ви оформлюєте її по прильоту в аеропорту. Максимальний термін перебування 90 днів коштує 100 доларів. Якщо ви її протермінували, то по поверненню у Катманду її  необхідно продовжити.  Існує купа фірм-посередників, які це роблять за додаткові гроші, але, насправді, можна все зробити самому. Йдете у поліцію, заповнюєте анкету, сплачуєте по 2 долари за день понаднормового перебування і насолоджуєтеся життям.

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Перміти: фактично левова частина валютних надходжень у бюджет Непалу надходить у формі візових зборів і пермітів на трекінг чи сходження на вершини, тож готуйтесь викласти чималу суму за ці перміти.

Великий Гімалайський Шлях проходить через 12 туристичних регіонів, і для всіх потрібен перміт. 

Шість з них належать до простих пермітів, ще шість – до спеціальних.

Регіони з простими пермітами це:

  • долина Барун
  • Соло-Кхумбу
  • Ролвалінг
  • Лангтанг
  • Аннапурна
  • Рара лейк. 

Перміти для них можна отримати, завітавши в офіс туризму у Катманду і просто сплативши гроші, або ж навіть придбати на блок-постах, що стоять на вході у ці регіони. Другий варіант може бути й кращим, адже іноді блок-постів немає і можна заощадити трохи грошенят, а у долині Барун у мене був скандал на місцевому пропускному пунті, де мені заявили, що Катманду не має права видавати перміти для їх регіону. 

Великий Гімалайський шлях (GHT)

Регіони, де потрібен спеціальний перміт:

  • Канченджанга
  • Манаслу
  • Мустанг (Верхній та Нижній)
  • Долпо (Верхнє та Нижнє)
  • Мугу
  • Хумла.

Що означає “спеціальний перміт”? Це означає, що самостійно отримати його нереально. Вони видаються виключно місцевим турфірмам, і вони виключно групові – мінімум на 2 особи. Місцеву турфірму, яка зробить мені ці перміти, я шукав напевно місяць. Всі намагалися впарити мені на додачу до перміта гіда та портера. Фірма, яку я знайшов, брала за свої послуги (за кожен перміт) 50 доларів і мала якусь свою базу паспортів, щоб оформити перміт на двох. В результаті я платив фактично подвійний прайс (пригадуєте, я казав, що вдвох йти не тільки легше, а й дешевше?).

До речі, для регіона Манаслу гіда мені все ж таки довелося взяти. Йти там соло не варіант. Взагалі. Заборона на законодавчому рівні. Ну хіба що весь трек йти вночі.

Між іншим, один шматочок шляху я таки йшов вночі – це була ділянка від селища Кагбені до села Санта. Ця ділянка належить до регіону Верхній Мустанг і перміт коштує 500 доларів з людини за тиждень. Тобто мені для того щоб пройти цей шматок довелося б сплатити 1050 доларів. Зазвичай, поліціанти без проблем пропускали тих трекерів, які йшли по ВГШ і не вимагали перміту, та в 2019 щось на них найшло і вони почали його вимагати.

Після селища Санта ніяких перевірок немає і можна спокійно собі йти, навіть у Верхнє Долпо (перміт туди коштує так само, як у Верхній Мустанг).

Ну, на цьому я закінчу про всі ці нудні подробиці, і в наступній статті розповім про перевали та їх проходження, найцікавіші регіони, як з точки зору гірської краси, так і місцевої автентики, про армію, мову, віру та місцеве населення, а також – про звірят. 

Великий Гімалайський Шлях ч.2

Великий Гімалайський Шлях ч.3

 

Один Коментар
  1. Цікаво щодо гепатиту)) – чи автор користувався фільтром для води? чи це все ж через місцеву їжу?

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *