Великий Гімалайський Шлях (GHT)

Віталій Дячук

Це третя, заключна, частина розповіді про проходження маршруту Great Himalaya Trail його складнішою верхньою ділянкою (High Route), попередні дві можна прочитати тут:

Великий Гімалайський Шлях (GHT) ч.1

Великий Гімалайський Шлях (Great Himalaya Trail, GHT) ч.2

Великий Гімалайський Шлях (GHT) ч.3

Однією з причин чому більшість трекерів вибирають для проходження саме непальську ділянку GHT – це розвинена туристична інфраструктура і велика кількість селищ по дорозі. Це дозволяє не хвилюватися про їжу, не тягнути на собі зайві кілограми чи робити “закидки”, а автономні ділянки вимагають тижневого запасу продуктів.

Великий Гімалайський Шлях (GHT)

Вода, їжа, напої

Регіони якими проходить трек бувають з досить розвиненою туристичною інфраструктурою (це район Евереста, Манаслу та Аннапурна). Там з їжею все добре: і стейк з яка, і піца, і момо (це щось типу хінкалі) ну одним словом, до кольору до вибору. Правда воно буде трохи виносити грошей. Десь 30-40 баксів в день, в залежності від ваших побажань.

В решті ж регіонів – дал бат (бжах!) Це такий набір з рису, сочевичного супу та карі. Непальці їдять його 2 рази в день, 365 днів на рік. Смакові властивості так собі, нормально заходить якщо зробили нормальне гостре карі, але, наприклад, в районі Канченджанги карі відверто ніяке. Пару раз мені щастило і була можливість замовити дал бат з вяленим м’ясом яка, але це реально може три рази за весь трек. Єдиною перевагою цієї страви є те ще тобі безкоштовно дають добавку рису і сочевиці. Два, три, чотири рази. Скільки попросиш. І якщо на початку треку я зі здивуванням дивився на непальців, які нагортали в себе по три порції і думав куди ж це в них влазить, в кінці треку я і сам так міг жерти.

Зі сніданками теж доволі сумно. Омлет. Вічний омлет, при тому готувати його вони не вміють і роблять занадто сухим. Тож з дня 30-го я на сніданок замовляв собі чапаті – місцевий аналог лаваша, або тибетський хліб – щось подібне, але на яйцях та молоці з джемом та маслом. 

Під час автономки я переважно їв картопляне пюре з тушеним м’ясом I’mReаdy, або кус-кус, іноді купляв місцеву лапшу швидкого приготування. На сніданок накупив банальної вівсянки та бананової каші. Тим власне і жив. В мене було ще десь кілограми три сушки на весь трек, але змусити себе їх їсти я так і не зміг, швидко приїлося. Тож роздав все місцевим.

На обід, я як завжди не зупинявся, тільки вже під кінець коли дуже виснажився і схуд, почав замовляти лапшу з яйцями в лоджах, якщо вони попадалися по шляху. А так маленький перекус – щось солодке і чай  з термоса. Солодке це було, як правило, місцеве кокосове печиво. Снікерси та шоколадки не в кожному селі зустрінеш, а на високих ділянках вони ще й дорогі, по 5-6 доларів, а печиво було всюди і дешеве.

Великий Гімалайський Шлях (GHT)

Напої

Цивілізація потихеньку добирається навіть до найвіддаленіших куточків Непалу, і дуже часто можна було без проблем купити колу, фанту, спрайт, або місцевий аналог ред-була. Його я, до речі, пив багато, аж поки в районі Манаслу не догрався – вихльобав за годину три банки енергетику і полірнув кока-колою в якій теж до лиха кофеїну. Після цього на простенькому і короткому підйому було відчуття, що от-от вискочить серце з грудей.  Так що більше я так не робив і пив фанту. Смачненька, ще й з вітаміном С.

Кава, чай. Варіацій чаїв тут багато, але найпопулярніший серед туристів варіант “masala tee” місцеві не п’ють. Це атракція для туристів. П’ють звичайний чорний, або ж тибетський чай – це такий чай з молоком та маслом яка, ще й трошки підсолений. Перший раз коли мені його налили, я його ледь не виплюнув, а от потім призвичаївся і пив з задоволенням, і смачно, і корисно бо відновлює водно-сольовий баланс і до того ж поживно.

А от з кавою – біда чорна. Є пару нормальних кав’ярень в Катманду та Намче, і все. В інших місцях кава тільки розчинна. Півложки на горня. Така собі прозора трохи підфарбована водичка виходить. 

Алкоголь. Поціновувачам вина тут робити нема чого. Все, що везеться з закордону, коштує шалених грошей, а в місцевому кліматі виноград росте дуже поганий і місцеві вина дуже ніякі. Переважно можна купити і п’ють місцеві пиво – дешеве, але дуже слабеньке, контрабандне китайське, або ж дорожче та міцне місцеве. Місцеве доступно у форматі “пінта” тобто 650 грам в пляшці, але ціна кусюча – 3 долари в Катманду і 6-8 на висоті. Є непоганий ром “кхукрі”, втім він теж не дешевий, тож у селах народ споживає самопальний алкоголь: чанг – місцеве рисове пиво, дуже дивної консистенції, щось по типу дуууже рідкої манки, бо там попадаються шматочки рису, якісь “згущення”, які можуть асоціативно пригадати всі хто пам’ятає свої дитячі садки. 

Тонгба – ячмінний солод, вже забродивший. Просто заливають окропом і так п’ють. Рашки – самогонка. Слабенька градусів 15-20, роблять з того самого чангу, п’ють як японське саке – підігрітою. Мій особистий топ серед місцевих алконапоїв. Та й власне все.

А ні, просто вода. Вода є повсюди від 2 до 5-ти тисяч. Вище вже треба топити сніг. Воду обов’язково треба знезаражувати, кип’ятити, фільтрувати. Інакше підхопите якусь хворобу. А це не весело. 

Великий Гімалайський Шлях (GHT)

Мапи та треки

В Катманду можна придбати мапи для будь-якого регіону, тільки якщо це не три самих популярних регіони (Аннапурна, Еверест  та Манаслу) їх якість нууу так собі. І я можу зрозуміти коли не позначені лоджі, чи стежка, але на мапі не було одного з найвищих перевалів, які я долав, висотою понад 5500 метрів! Карти для GPS теж не дуже якісні. Maps.me мене так вибісив, що я його просто зніс. Garmin був трохи краще, але й з ним вистачало проблем. 

Часто просто йшов на інтуїції. Теж, скажу вам, так собі варіант. Напевно, найкращий, щоб блуканути.

Великий Гімалайський Шлях (GHT)

Зв’язок

Мої знайомі крутили пальцем біля скроні коли чули, що я йшов тижнями слабозаселеними або взагалі безлюдними регіонам без жодного зв’язку. Грошей на супутниковий телефон не було, тож йшов як міг. Без права на помилку. Тому я собі купляв місцеву сімку і з нею йшов. Десь було покриття, десь не дуже. 

Спочатку взяв Ncell, але покриття в неї слабеньке. Коли повернувся в Катманду полікувати зуби, взяв сімку від місцевого бренду Namaste, що й вам раджу. Трошки по регіонам: в районі Канченджанги, Макалу,  дикої частини Долпо ніякого мобільного зв’язку немає. Взагалі. Решта регіонів так сяк.

Wifi. Популярний серед туристів регіон – тоді буде. Довкола Аннапурни є всюди, навіть на висотах в 5000 м. І майже всюди безкоштовно, якщо ви живете в лоджі.

Біля Евересту треба купляти скретч-карти. Можна на 100 мегабайт, можна на 10 гігів. Чим більше тим дорожче. І ця скретч карта працює у всіх населених пунктах (зекономити і купити одну на двох не вийде, карта після активації прив’язана до конкретного пристрою і з іншого вже не працює). Якщо погода погана – то і зв’язку немає.

Манаслу – тут знову скретч-карти, але вже не на об’єм трафіку, а на час. Ну і якість жахлива. Тому не викидайте дарма гроші.

Великий Гімалайський Шлях (GHT)

Ризики

Ризики, як ризики – лавини, шторми, каміння на голову. З специфіки – собаки, і то здорові, і далеко від населених пунктів. Здичавілі чи що? Тричі довелося захищатися від них. Об одну з них, навіть, трекінгову палицю зламав.

А ще яки. Або віслюки чи мули. На загал вони тихі і смиренні, але якщо назустріч йде караван, то можуть скинути з краю стежки у прірву, тому як їх бачите, то притискайтеся до схилу. І пропускайте їх на мостах. 

І ще одне, зробіть щеплення від гепатиту А та В. Я особисто А версію підхопив і не зміг дійти до планового фінішу 80 км.

Спорядження

Перед тим як вивалити на вас список, я б хотів розповісти критерії для вибору спорядження, причому вони стосуються не тільки проходження GHT, але будь-якого виходу в гори на довгий маршрут.  Отже, на що варто звернути увагу:

  • Вага. Я і так людина лінива і намагаюся нести якомога меншу вагу, а тут ще й треба було нести просто до лиха – і залізо для технічних моментів, і бівачне спорядження та газ та їжу для автономної частини треку. Тому до ваги я придивлявся дуже і дуже ретельно. Втім моє бажання взяти якомога легше спорядження не мало перекреслювати наступний критерій; 
  • Надійність. Спорядження має бути міцним та надійним, тому ніяких ультралайт наметів та надувних ковриків;
  • Наявність цього спорядження в мене, або ж можливість безкоштовно його отримати у спонсорів (бюджет все ж таки не гумовий, тому намагався не купляти все нове);
  • Деякі речі я брав з собою тому що вони в мене викликали роздратування, і я сподівався, що трек їх доб’є. 

Список:

  1. Рюкзак Exped Thunder 70 (2018);
  2. Намет Турбат Латундр;
  3. Спальник Sierra Designs Mobile Mummy; 
  4. Килимок Therm-a-Rest Z-Lite Regular;
  5. Інтегрована система JetBoil Zip;
  6. Термос Zojirushi SJ-JS10;
  7. Черевики. Спочатку Zamberlan Civetta, а після того як вони вийшли з ладу придбав у Намче La Sportiva Trango;
  8. Шкарпетки “Резервіст”;
  9. Мембранні шкарпетки DX Shell;
  10. Термобілизна Craft Warm;
  11. Термофутболки Fahrenheit Power Dry;
  12. Трекінгові штани Fahrenheit  Solar GUARD Stretch;
  13. Фліска Fahrenheit Thermal Pro;
  14. Штормові штани Sierra Designs HURRICANE;
  15. Штормова куртка North Face (модель не запам’ятав);
  16. Пуховий светр Marmot Highlander Down Hoody;
  17. Трекінгові палиці. Спочатку купив місцеву підробку, втім одна в мене розсипалась ще на перевалі Лумба Самба, друга прожила ще три дні. Після того, десь тижня два, періодично, вирізав собі палку з бамбуку, а в тому ж Намче купив оригінальні Black Diamond Trail Explorer, з якими пройшов десь ще тисячу км, шо лишалися до кінця, і хожу дотепер.
  18. Фільтр для води Katadyn BeFree;
  19. Льодоруб Petzl Summit;
  20. Кішки Climbing Technology; 
  21.  Різна дрібота: рукавички, шапка, сонячна батарея, повербанк і тд;
  22.  Флісові штани місцевого виробника Sherpa. Купив в Намче коли зрозумів, що спальник на -2 °C при -10 °C, все ж таки, не дуже добре рішення.

Великий Гімалайський Шлях (GHT)

Висновки про спорядження

Що ж найбільше розчарувало? Напевно це рюкзак. На останній третині шляху він почав відверто сипатись. Летіли пряжки, протиралась тканина. Пояс і кишені на ньому протерлися до дірок. І на ніякі надмірні навантаженння я це не можу списати, весь трек зайняв 82 дні. Це менше ніж, я в середньому проводжу в горах за рік. При вазі більше 20 кг конструкція починає бути дуже незручною, дуже муляють лямки та каркас який виконаний, як одна алюмінієва полоса, яка постійно норовить ударити в спину при зміні положення тіла.

Намет Turbat Latundr. Він цілком нормально виніс всі навантаження та навіть вітри в 50 км/год. Втім чохол до нього мені не сподобався. Він зроблений з надзвичайно слизької тканини і постійно треба було слідкувати щоб намет не вилетів з бокових строп.

Штормовка North Face. Пригадуєте, на початку я писав, що деякі речі я брав щоб вбити на треку. Так ось це я про неї, і вона мене дуже-дуже розчарувала. Вона не вбилася. Більш того приїхала в майже такому стані як і поїхала туди. Не зважаючи на те, що вдягав я її майже кожен день. Підозрюю, що наступні років 5 мені ще доведеться її добивати. 

Черевики La Sportiva Trango. Ясно, що це варіант для альпінізму, але носи та підошва стерлися надзвичайно швидко. Ще й почали летіти проклеєні шви на мембрані і вони почали промокати. 

Ну а що сподобалося чи вразило найбільше? Шкарпетки “Резервіст” (до речі, вони зроблені за стандартами ЗСУ). В мене було їх три пари, і всі 1500 км я йшов в них. Тут мала б бути цитата з Подерев’янського, але з міркувань цензури я скажу своїми словами: вони не протерлися. Їм взагалі нічого не сталося. І доношував я їх ще довго. 

Трекінгові штани Fahrenheit Solar GUARD Stretch. Це просто геніальні штани. Дуже зручні і добре продумані по дизайну, дуже легенькі і при тому надзвичайно міцні. Забезпечують комфорт від +30 °C до -5 °C (в такому випадку правда обов’язково потрібна термобілизна під ними)

Фліска Fahrenheit Thermal Pro. Тепло, зручно, надійно і міцно. Думаю, що коли я помру, то вона ще лишиться в нормальному стані і ховати мене можна буде в ній.

Льодоруб Petzl Summit. Це просто, як на мою думку, найкращий льодоруб в світі. 

Ну і ще раз шкарпетки. Мембранні. Річ доволі специфічна, не зовсім зручні, але якщо ваші черевики промокли, а потім необхідно рухатись в мінусову температуру, то вони класно рятують від обмороження. 

Щасти вам! Якщо надумаєте пройти цей шлях, запитуйте, допоможу порадами! 

Великий Гімалайський Шлях (GHT)

 

 

3 Коментарі
  1. Дуже дякую за статтю, оце так у вас шикарна мандрівка вийшла! Бажаю нових успішних подорожей 🙂

  2. Класна подорож, заслуговує на повноцінне оповідання або навідь фільм. Типу як у фільмі “Дика”.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *