Якщо добиратися в Карпати вночі, то вранці відчувається легкий ефект телепортації. Зміна середовища різкіша. Вчора ти був ще в офісі, і ось вранці ти прокидаєшся у наметовому містечку Turbat поміж гір, яких вночі не було видно.

Але замість звичного гірського ранкового спокою – навколо активний рух. Хлопці та дівчата у зелених футболках організаторів працюють ніби мурашиний рій, де кожна дія відбувається на підсвідомому рівні. Я не дивуюся, адже знаю, що вони роблять це уже 11 років постіль.

Насправді, я до кінця не розумів куди їду. Йдеться не про напрямок, хоча він також був відносно новий. Справа в події, яку хотів відвідати. GorganyRACE називають пригодницькими перегонами по Карпатах. На перший погляд ключове слово тут “перегони”. Тобто, якось мірою, я усвідомлював, що їду на спортивні змагання. Але вже з перших хвилин я почав відчувати, що це щось більше.

Ранкова веселка над стартовою галявиною Gorgany Race 2017

Думаю із класичного значення перегонів на Gorgany RACE залишився хіба-що фактор фіксації часу старту і фінішу. Усі інші елементи змагань – це суцільна пригода. І саме її учасники цінують найбільше. Це зрозуміло хоча б тому, що переважна більшість команд ще на старті сміло розповідає, що не мають на меті зайняти призові місця.

Пригода починається ще на етапі реєстрації. Адже заповнюючи заявку на участь майбутні учасники знають лише дату події. Місце стартової галявини стає відоме набагато пізніше. Щороку перегони відбуваються на іншому місці. На цьому сюрпризи не закінчуються. Адже власне саму карту дистанції з позначеними контрольними пунктами команди отримують лише за кілька годин до старту. Наперед маршрут відомий буквально двом-трьом людям з числа організаторів. Інформація настільки секретна, що її не розповідають навіть фотографам, які їдуть на зйомку. Окрім карти кожен отримує пов’язку з унікальним логотипом перегонів. Дизайн цієї пов’язки також тримається в секреті до останнього, адже фото на КП у цих пов’язках є доказом його зарахування. В сукупності ці фактори дозволяють зробити змагання максимально справедливими.  

Цього року для участі у перегонах зареєструвалися майже 700 людей. Більшість з них приїхали на місце старту ще минулого вечора, щоб добре виспатися і бути готовим до бігу чи їзди на велосипеді, без перерви, протягом цілої наступної доби.

Вранці, після розсекречення карт маршруту на стартовій галявині починається активне приготування. Змагання відбуваються у гірській місцевості у понад 30 квадратних кілометрів, в межах яких попередньо розвішані контрольні пункти. Завдання учасників знайти якомога більше КП та повернутися на фініш до закінчення контрольного часу. Переможцями стають ті, хто найшвидше фінішував, сфотографувавшись біля найбільшої кількості КП.

Також існує поділ на рівні складності, що залежать від кількості КП та обмеження у часі. Тобто учасники найпростішого класу мають на карті менше КП та контрольний час всього 12 годин, натомість головна дистанція розрахована на 30 годин і КП на ній набагато більше. Загалом поділ на класи виглядає так:

  • ПІВСПРИНТ – 12 годин, близько 40 км пішки
  • СПРИНТ – 24 години, близько 60 км пішки
  • ТРЕК – 30 годин, близько 90 км пішки
  • ВЕЛОСПРИНТ- 24 години, близько 120 км на велосипеді
  • ВЕЛО – 30 годин, близько 130 км на велосипеді + 30 км пішки

Вказана відстань є приблизною, адже у перегонів немає класичної дистанції. Послідовність взяття КП довільна. Власне в цьому і полягає найбільша пригода, адже на результат впливає не лише фізична витривалість і швидкість руху, але й вміння орієнтуватися на місцевості та планувати маршрут. Такий формат набагато цікавіший, ніж просто бігти на швидкість по маркованій трасі. Тим більше, що за таких умов фізично сильніші команди не завжди приходять першими.

Зважаючи на це, найтиповіша картина яку можна бачити в таборі перед стартом – люди, які уважно роздивляються карти. Часом це виглядає як цілі наради. Учасники різних класів відзначають свої КП, продумують стратегію руху, рахують відстані, вносять координати КП у навігатори. Дехто навіть детально промальовує оптимальний маршрут. А велосипедисти, наприклад, тестують свої хенд-мейд кріплення для карти на рулях. Іноді вони виглядають доволі кумендо.

В процесі роботи над картами команди встигають поснідати. Їжа під час таких змагань – це взагалі окрема тема. Оскільки люди готуються до тривалих фізичних навантажень, то раціон мав би бути добре продуманий. Однак тут кожен діє відповідно до своїх потреб, бажань, досвіду та фінансових можливостей. Перед стартом багато людей готують звичайну калорійну їжу. Частина їдять українське ЇДЛО або закордонні аналоги сушеної туристичної їжі швидкого приготування. Найбільш затяті учасники слідкують за своїм раціоном більш серйозно. Наприклад, цьогорічні переможці класу ТРЕК Дмитро Джміль та Віктор Свириденко (команда “Ушльопки”) розповідають, що дотримувалися спеціальної вуглеводної дієти протягом тижня перед перегонами.

“Три дні ми не їмо продуктів, що містять вуглеводи, а потім три дні їмо їх з надлишком. Організм відчуває голод до цієї сполуки і це допомагає краще засвоювати вуглеводи безпосередньо перед та під час перегонів. А вуглеводи – це енергія”, – розповідають хлопці.

Дмитро Джміль та Віктор Свириденко, команда “Ушльопки”

Раціон, який учасники беруть безпосередньо на старт також досить різний. Від вівсяного печива і шоколадок до спеціальних енергетичних батончиків і гелів. Важливо, щоб організм постійно мав запас вуглеводів, адже якщо він вичерпується, то починається розчеплення жирів, на що потрібно набагато більше енергії. Хлопці з Ушльопків розповідають, що під час перегонів стараються їсти щогодини. Також важливо пити достатньо рідини. До речі, про харчування на змаганнях такого типу недавно гарно написала моя коліжанка, експерт з трекінгу Оксана Максимова.

Підхід до спорядження у людей подібний до їжі. Народ виглядає по-різному. За цей день мені траплялися люди, вбрані за останнім писком трейлранерської моди, поруч з якими могли бігти люди в джинсах та светрах. Це, до речі, наслідок соціальної складової GorganyRACE, адже стартовий внесок учасника символічний, що дозволяє людям різного рівня зацікавленості брати участь у перегонах без особливих фінансових жертв.

Старт перегонів цього року вийшов дощовим. Незважаючи на це, момент перетину стартової лінії завжди супроводжується усмішками. Напевне, не всі усвідомлюють, що їх чекає протягом наступної доби. Спочатку перегони розпочинаються для велосипедистів. Одразу за ними виходить “піхота”. У ці хвилини найлегше усвідомити реальні масштаби події.

Загальне фото учасників піших класів перед стартом

Кожна команда має власну стратегію, однак перші кілька кілометрів основні групи рухаються разом. На обличчі та одязі з’являються перше болото, стає помітно, хто настроєний на серйозний результат, а кому просто в кайф прогулятися горами з друзями, або, навіть, коханими. Особливо приємно бачити пари, що пробігають повз тебе з усмішкою.

Біжучи перед ними, щоб зловити вдалий кадр, мимоволі задумуюся хто кого спонукав до участі у перегонах та й узагалі до такого виду активності. Правду кажучи, я приємно здивований великою кількістю жінок у бігових класах. А от на роверах явна чисельна перевага хлопців. Напевне дівчата менше люблять мати справу з залізяками.

Загальний старт учасників класів ВЕЛО та ВЕЛОСПРИНТ

КП цьогорічних GorganyRACE розкидані поблизу хребтів Матагів, Пасічний, Чортка. Навколо сіл Осмолода і Гута. Одне з найвіддаленіших КП розташоване поблизу вершини гори Ігровець. Загалом, для проведення перегонів видавництво “АССА” вперше нанесло цю місцевість на дрібномасштабну туристичну карту. А місця справді дикі і малодоступні. Навіть між селами не просто пересуватися на авто. Щоб зробити максимум вдалих кадрів ми з колегою-фотографом вирішили розділитися. Він піднявся до одного з КП на хребет, а я бігав за командами поблизу КП з тех-етапами, що розташовані в долині річки Лімниця.

Технічні етапи – це обов’язкові елементи перегонів для учасників найсерйозніших класів. Тут потрібно спуститися по скелі або переправитися через річку разом з велосипедом. Ми їхали сюди на авто від стартової галявини понад годину. А перші учасники дістаються сюди уже через 5 годин. Кожен старається пройти тех-етапи максимально швидко. Не обходиться без труднощів, які часом виникають через неякісне спорядження. На моїх очах у одного з членів велокоманди розходиться замок на роюкзаку під час переправи, і спорядження починає випадати у стрімку річку. Напарник встигає кинутися у воду та впіймати частину речей, але річка забрала найголовніше – смартфон з фотографіями здобутих КП. Без нього продовжувати перегони немає сенсу. Хлопці довго сидять на березі, сумно дивлячись на воду…

Дорогою до іншого КП потрапляю в чергову грозу. Бережу камеру від дощу, коли назустріч їдуть роверисти. Більшість учасників реагують на камеру весело. Починають посміхатися. Ці ж хлопці на роверах здалека виглядають надто серйозно. Розумію, що 6 година перегонів під дощем не зовсім сприяє доброму настрою, але коли учасники наближаються, то помічаю, звичну для Gorgany Race усмішку. Вже потім на фініші, деякі команди розповідатимуть, що рухатися під дощем було набагато легше ніж під палючим сонцем.

На підході до іншого тех-етапу мене обганяють двоє дівчат. З огляду на спорядження бачу, що кобіти серйозні. Прибігши до скелі, мені здалося, що вони одягнули системи швидше, ніж я поміняв об’єктив. Також не просто було зловити їх в кадрі під час підйому і спуску. На мить мені здалося, що вони один механізм, адже дівчата майже не говорили між собою, робили все, ніби автоматично, на підсвідомому рівні. Лише після фінального фото на КП, вони трохи розслабилися і вирішили перекусити. Цікавлюся, що саме на перекус, і одна з дівчат простягує мені тремтячу долоню, на якій шматок канапки з в’яленою рибою.

Ближче до вечора на технічні етапи прибуває все більше команд. Інструктори вже готують додаткове освітлення і генератори, адже про сон на Gorgany Race не може бути й мови. Скелі та переправи зустрічатимуть учасників цілу ніч.

Допоки сонце лоскоче останнім промінням навколишні вершини, встигаю пробігтися у напрямку інших КП та зустріти кілька команд. На обличчях людей все більше помітна втома та усвідомлення, що попереду ціла ніч руху вперед. Навіть усмішка перед камерою вже не така впевнена. Після цілого дня боротьби з погодою починається ніч боротьби з собою. Ніч повна пригод, які під силу не всім.

Дорогою до табору підбираємо чоловічу команду, що зійшла з маршруту. Хлопці розповідають, що втратили надто багато часу на пошуки одного з КП і точно не встигають фінішувати до закінчення контрольного часу. Тож вирішили зійти з дистанції, щоб не йти лісом вночі. В машині їдуть мовчки. На останніх кілометрах перед табором виходжу, щоб зловити захід сонця між деревами. На горизонті з’являється пара учасників – хлопець і дівчина з усмішками на обличчях. Вони також не встигають на фініш вчасно, але цілком задоволені цим днем.

23.00, саме до цього часу мали фінішувати учасники найкоротшого класу – Півспринт. Мало приємності в тому, що ти зійшов з дистанції заздалегідь, але запізнитися на 1-2 хвилини – це емоції зовсім іншого рівня. Багаторічні організатори кажуть, що останні хвилини перед кінцем контрольного часу найбільш емоційні. Хтось встигає з останніх сил добігти вчасно, а хтось приходить на фініш о 23.02…

А ще, люди, що були у таборі цілий день розповідають про сильні пориви вітру з дощем, які пронеслися табором. Для підтвердження показують, зігнені вітром, грубі металеві основи віндерів. Під час бурі, організатори та друзі старалися врятувати максимальну кількість наметів, але деякі таки зустріли своїх власників з поламаними дугами у лежачому стані. Тож не забувайте добре розтягувати свої намети, ставлячи їх на відкритій місцевості.

Протягом усієї ночі продовжують фінішувати учасники. Зазвичай це ті, хто свідомо не брали усі КП та новачки-півспринтери, які добряче заблукали. За словами суддів, реальні претенденти на призові місця у класі СПРИНТ почнуть приходити ближче до ранку.

Після фіксації часу, потрібно показати фото, за якими судді відзначають зараховані КП. Далі ритуал простий: теплий чай, трохи емоційних обговорень про довгі пошуки якихось КП і мертвий сон. О 5.05, коли навколо світає, прибігають двоє колєгів з Луцька – Віктор Вітюк і Андрій Марчук. Перші, хто взяв усі КП. Хлопцям дістанеться перше місце СПРИНТУ, хоча до кінця контрольного часу ще майже 6 годин.

Ближче до 11 ранку у таборі стає жвавіше. Фінішерів прибуває все більше. Виспані учасники, організатори та друзі підтримують команди, що добігають у останні хвилини перед кінцем часу. Дехто перетинає фінішні ворота у справжньому стані афекту та фізичного виснаження.

Близько 10.00 приходять перші учасники, що взяли усі КП у найдовшому класі ТРЕК. Команди “Ушльопки” та “INOV-8” прибігають з інтервалом менш ніж 2 хвилини, отримуючи перше та друге місце, відповідно! Судді не приховують емоцій, адже в рамках контрольного часу 30 годин, та понад 100 км пройденої відстані, перевага у одну хвилину прирівнюється до сотих секунди під час стометрового забігу!

“Ушльопки” на INOV-8 вітають один одного після фігішу

Після кількох хвилин відпочинку хлопці з “Ушльопків” поволі підводяться для фотографії. Показують власну карту з відзначеним маршрутом, розповідають, що бігають і багато тренуються. Мають власний проект, пов’язаний з цією справою. Під час, вищезгаданої, розмови про вуглеводну дієту дізнаюся також, що один з друзів взагалі вперше біг на GorganyRACE. Перевагу у одну хвилину називають простим везінням. Адже цей час може коштувати банальної зупинки, щоб попити води або зайву сотню метрів дистанції.

Далі обстановка на стартовій галявині стає все розслабленішою та починає нагадувати outdoor-фестиваль. Картинку розбавляє хіба-що фініш деяких учасників, який виглядає ніби повернення з фронту. Йдеться про брудний, порваний одяг, зігнуті трекінгові палиці, поламані перекидки на велосипедах та навіть перев’язані колеса. Попри це настрій у всіх чудовий. Принаймні про це свідчать усмішки і обійми на лінії фінішних воріт.

Щоб потрапити в офіційний залік, учасникам найдовших класів ТРЕК та ВЕЛО потрібно фінішувати до 17.00, тож перед цим відбувається традиційне пожвавлення. Хоча до цієї години попередні результати у всіх класах вже відомі, тож поки останні учасники завершують дистанцію, команди-переможці уже готуються до офіційного нагородження. Перед яким, до речі, була можливість приємно поплавати в місцевому озері та покуштувати страви місцевих господинь з села Луквиця.

Приємно, що організатори подбали також і про миття велосипедів після перегонів. Запрошені партнери з Івано-Франківської автомийки “Флагман” професійно і безкоштовно відмили більшість роверів від грубого шару болота. Як на мене, це просто чудовий сюрприз, адже для мене миття велосипеда, навіть після міського дощу, завжди був неабиякий напряг.

На жаль, значна кількість людей залишає табір ще до офіційного закриття і нагородження. Але їх можна зрозуміти, адже люди приїхали з цілої України, а також Молдови і Білорусії. Попереду довга дорога додому.

Кубки Gorgany Race 2017

Церемонія нагородження відбувається без пафосу та дуже душевно. Кілька слів від організаторів після яких переможцям різних класів вручають символічні кубки – справжні Горганські цекоти! В додатку до них переможці отримують ще цілу купу спорядження та сертифікатів. Початок нагородження навіть затягнувся через те, що треба було розпакувати та посортувати величезну кількість призів від партнерів та організаторів на загальну суму понад 200 тисяч гривень. Тож не дивно, що після вручення деякі переможці потребували допомоги, щоб винести отримані призи.

“Для багатьох людей організація та участь у Gorgany Race перетроврилися на приємну тусовку. Ми щороку заряджаємось тут енергією, спілкуємося з крутими людьми”, – розповідає головний організатор змагань Андрій Бандрівський.

Окрім призових місць, нагороди також отримують жіночі команди, що зайняли найвищі місця у своїх класах, а також найстарші учасники. Наостанок окремі подяки отримують члени команди Gorgany, які найбільше долучилися до організації, а також партнери та друзі, без яких просто ніяк.

Організатори Gorgany Race 2017

В підсумку враження про Gorgany Race надзвичайно позитивні. З першого разу відчувається здорова спільнота класних людей, які не є професійними спортсменами, але люблять гори, активний спосіб життя і пригоди з друзями. І головне, що їх кількість постійно росте. До зустрічі на Gorgany Race 2018.

p.s.

Детальні результати змагань

Велику підібрку фото можна завантажити тут

Телевізійний сюжет 5 каналу про перегони

За інформацією щодо наступних перегонів слідкуйте на офіційному сайті 

Ваші відгуки допоможуть покращити організацію майбутніх перегонів

Усі фото Тараса Гіппа та Романа Балука

2 Коментарі
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *