Автостоп Курдистан Туреччина

Ярослава ТарасСергій Лефтер

Наприкінці вересня ми, як і багато українців цього року, провели відпустку у Туреччині. Нам важливо було дослідити не лише відомі мечеті у Istanbul чи побувати в Kapadokya, а й інший «пазл» країни, не «зіпсований» масовим туризмом.

Подорож автостопом: Курдистан, Туреччина

Для цього ми обрали південно-східний регіон Туреччини. Цю територію неофіційно називають турецьким Курдистаном. Її населяють курди – багаточисельний народ, який не має своєї держави. Оскільки на цій території проживали й інші національності, (наприклад, вірмени), це робить регіон ще більш привабливим для тих, кому цікаво досліджувати інші культуру, історію та побут.

Автостоп Курдистан Туреччина

Більшість курдів, як і турків, сповідують іслам. Але на фоні «світської» західної та тусовочної курортної Туреччини південно-східна частина країни виглядає дуже консервативною. Вплив релігії на побут та звичайне життя тут спостерігається набагато глибше, ніж у тому таки Стамбулі. Саме тому тут практично нереально знайти магазин з відділом алкогольних напоїв.

Серед найцікавіших туристичних атракцій регіону: гора Nemrut Dağı (з неймовірним «полуничним» заходом та «персиковим» сходом сонця); неофіційна столиця турецького Курдистану – Diyarbakır (тут найширші і найдовші повноцінні оборонні стіни у світі після Великої Китайської стіни, а також найстаріша в Анатолії мечеть); Mardin (невелике мультикультурне та мультинаціональне містечко неподалік кордону з Сирією); Şanlıurfa (тут є печера, де, за віруваннями, народився пророк Авраам).

Протягом восьми днів перебування у Курдистані ми пересувалися виключно автостопом. Такий формат подорожі – не про економію. Для нас це можливість максимально глибоко зрозуміти життя місцевих та пізнати народ за такий короткий час мандрівки.

Автостоп Курдистан Туреччина

Маршрут

Оскільки ми були обмежені у часі, то ми не мали змоги проїхати всю південно-східну та східну частину Туреччини, де, власне, і проживають курди. Тому обрали лише західну частину турецького Курдистану декілька «най-най» цікавішими туристичними місцями, включно . Не маючи чіткого розуміння, наскільки легко чи важко пересуватися, нам необхідно було мати можливість якомога швидше добратися до столиці країни Анкара, звідки мали літак в Україну.

Зранку першого дня ми ще перебували в одному з найвідоміших поселень Kapadokya – у туристичному селі Göreme. Звідти існує два головних напрямки для добирання у південно-східну частину Туреччини:

а) через центральну частину: Kayseri – Malatya – Gaziantep – Şanlıurfa чи Kayseri – Malatya – Elâzığ – Diyarbakır;

б) рушати на південь до хайвею, що тягнеться вздовж південного узбережжя та сполучає південно-західну Туреччину із південно-східною.

Автостоп Курдистан Туреччина

Ми поставили перед собою максимальний план дістатися Курдистану ще у перший день. А тому методом виключення вирішили їхати одразу на південь до хайвею. Якщо уважно глянути на мапу Туреччини, то одразу стає зрозумілим наше рішення.

У центральній частині занадто «різнобарвне» дорожнє сполучення, багато «незручних» міст, які доведеться оминати, а отже існував шанс часто змінювати водіїв і, як наслідок, застрягнути на якомусь з відрізків.

Натомість, пересуваючись через південний хайвей, існує більше шансів піймати авто, яке їхатиме якомога швидше та ближче до Курдистану. Також зі Стамбулу та Анкари їздить багато далекобійників.

Утім, ловити машини ми вирішили біля містечка Nevşehir, яке за 12 км від Göreme та від якого по суті пряма дорога до хайвею. А зважаючи на наш амбітний план подолати декілька сотень кілометрів цього дня, необхідно було стартувати зранку без зайвих можливих затримок.

Göreme перебуває трохи осторонь від траси – пішки до неї треба йти майже годину. Тому за кілька лір доїхати на місцевій маршрутці (долмуш) до Nevşehir, а звідти – майже пряма до південного хайвею.

Автостоп Курдистан Туреччина

Схематично наше пересування основними пунктам виглядає так:

Nevşehir – Derinkuyu – Mardin (Kızıltepe) – Diyarbakır – Midyat – Hasankeyf – Bismil – Diyarbakır – Siverek – Karadut – Nemrut Dağı – Harran – Şanlıurfa – Adana – Ankara

Якщо детальніше розглядати пересування по дням, то це виглядає так:

1 день: Nevşehir – Derinkuyu – Mardin (Kızıltepe) (800 км, 3 машини).

2 день: Mardin (Kızıltepe) – Diyarbakır (90 км, 1 машина).

3 день: Diyarbakır (4 км, 1 машина).

4 день: Diyarbakır – Midyat – Hasankeyf – Bismil – Diyarbakır (330 км, 4 машини).

5 день: Diyarbakır – Siverek – Karadut – Nemrut Dağı (160 км, 7 машин).

6 день: Nemrut Dağı – Harran – Şanlıurfa (300 км, 1 машина).

7 день: Şanlıurfa – Adana (350, 2 машини).

8 день: Adana – Ankara (500 км, 1 автобус).

А ось так виглядає карта нашого пересування:

Плануючи ночівлі, варто розуміти: хостели у цьому регіоні – рідкість. А співвідношення ціни та якості готелів, дуже різна. Ми сподівалися, перш за все, на запрошення місцевих курдів та турків через Couchsurfing (це, на нашу думку, один з кращих способів зрозуміти життя місцевих). «План Б» – проситись на ночівлю у мечетях.

На всяк випадок ще в Україні «забукали» найбільш оптимальні варіанти хостелів чи готелів. Ми це зробили в декількох місцях на нашому маршруті:

1) у Diyarbakır (це місто планували використовувати як перевалочний пункт для одноденного добирання до цікавих туристичних місць та міст;)

2) у селі Karadut (що біля гори Nemrut Dağı).

Автостоп Курдистан Туреччина

Також «забукали» дешевий готель у Gaziantep на випадок, якщо першого дня не встигнемо доїхати в Курдистан.

Один із критеріїв, за яким обирали житло – можливість скасувати бронь якомога ближче до дня check-in, якщо нас у тому чи іншому місті хтось запросить переночувати. Скажемо одразу, бронь житла нам знадобилася лише у селі Karadut, звідки ми добиралися до гори Nemrut Dağı. В усіх інших випадках  ночівлю нам забезпечували люди, яких ми зустріли з допомогою автостопу.

Особливості автостопу в турецькому Курдистані

  1. Безпека. Ця частина Туреччини у безпосередній близькості до Сирії. Також тут діє антитерористична операція, направлена проти Робітничої партії Курдистану, яка бореться за незалежність курдського народу. Тому може виникнути острах побувати у регіоні. Але за вісім днів подорожі ми жодного разу не відчували небезпеки, однак, це не скасовує елементарні правила автостопу та поведінки у самостійних мандрівках;

На в’їздах у міста стоять блок-пости, і це разом з броньованою технікою на дорогах ледь не єдине, що вказує на напруженість у регіоні. Інколи блок-пости дуже формальні, а інколи на них все таки перевіряють документи. Але машини місцевих дуже рідко зупиняють. А от автобуси з пасажирами – частіше. Тому автостоп у Курдистані допомагає уникати зайвих перевірок.

  1. Швидкість. Автостоп у цьому регіоні – ідеальний. За досвідом багатьох туристів, наприклад, виїхати зі Стамбулу інколи складно, хоч трафік там шалений. У турецькому Курдистані ж середня тривалість нашого «простою» на трасі не тривала більше п’яти хвилин. А в невеличкому містечку Bismil ми поставили рекорд зі швидкості «голосування». Ми лише вийшли на дорогу з кафе, де нас пригощав пахлавою та кюнефе місцевий курд, і не встигли підняти табличку з написом «Diyarbakır», як до нас під’їхали дві автівки.

Ми переймалися, що у час пандемії буде дуже складно «голосувати». Але будь-які побоювання розвіялися ще в перший день, коли ми подолали 800 км, змінивши три автівки. Лише одного разу ми «застрягли» на годину біля Diyarbakır. Але це сталося, швидше, через нашу помилку з вибором місця для «голосування» та небажанням довго визнавати свою помилку.

Автостоп Курдистан Туреччина

  1. Гостинність курдів. Коли ви тут «застопили» машину, то у 9 з 10 випадків водії пригощали водою чи годували власними снеками. Або зупинялися, щоб нагодувати у кафе, а це був ідеальний час, щоб поспілкуватися з водієм, не відволікаючи його від дороги. Інколи вони оплачували автобус на поїздку до наступної точки призначення. Інколи просто давали гроші. Зважаючи на коронакризу, водії ще й дарували маски. Тому запас масок, який ми купили в Україні для подорожі, нам не знадобився.
  2. Непередбачуваність розвитку подій. Звісно, ця особливість взагалі притаманна для формату автостопу. Але у міксі з гостинністю курдів вона перетворює мандрівку у південно-східній Туреччині на якийсь пригодницький фільм. Ще зранку ти «голосуєш» в Kapadokya, а ввечері ти, в ресторані у містечку Mardin біля Сирії, куди тебе до своїх друзів на вечірку-дискотеку привів водій, якого ти піймав на хайвеї.
  3. Можливість побачити незаплановані туристичні місця. Це, мабуть, один із найбільш позитивних моментів такого формату подорожі. Адже існує низка цікавих віддалених місць, куди не ходить навіть громадський транспорт.

Так, завдяки «спійманому» американцю, який подорожував Туреччиною на орендованій автівці, ми побачили і схід, і захід сонця на горі Nemrut Dağı, а також печеру з довгим тунелем (на понад 50 м) на території зруйнованого стародавнього міста Arsemia.

Автостоп Курдистан Туреччина

Спілкування з місцевими та водіями

Це ще одна особливість. Але її варто описати детальніше. На фоні відсутності масового закордонного туриста, місцевий бізнес більше орієнтований на турецьку чи арабську аудиторію. Відповідно, знання англійської в кафе, ресторані, в музеї і, тим паче, на вулицях вам не допоможе. Бо її у цих місцях знає дуже мало людей. На відміну від курортних регіонів, навряд чи допоможе і російська.

Тому під час перебування у турецькому Курдистані ідеально, звісно, знати курдську мову. Турецьку – теж непогано, хоча на південному сході на запитання «Туркіш?» майже у 100% випадках почуєте відповідь: «Но туркіш. Курдіш!».

Автостоп Курдистан Туреччина

Не знаючи ні курдської, ні турецької, у спілкуванні з місцевими та водіями ми покладалися переважно на мову міміки та жестів, звертаючись до них українською. Якщо цього недостатньо для взаєморозуміння, часто допомагав Google Translate. Але за такий короткий час подорожі ми вивчили деякі базові турецькі слова та фрази, які місцеві курди також зрозуміють.

А тому пропонуємо топ-10 легких слів та фраз, які дуже легко вивчити навіть тим, у кого важко з опануванням нових мов. Їх використання, хоча б частково, на першому етапі допоможе налагодити контакт з місцевими у подорожі автостопом – не лише турецьким Курдистаном, а й Туреччиною загалом.

«ОтостОп» – «Автостоп». У багатьох путівниках радять казати це слово перед посадкою в автівку. Вказуючи, при цьому, місце прямування. На практиці ж ми лише на початку мандрівки дослухалися до цієї поради. Згодом стало ясно, що водії і так розуміють, що ми «голосуємо» на трасі не просто так.

«МерабА», «хошчакАл» – «Привіт» і «До побачення». Думаю, не варто пояснювати, наскільки приємно людині, коли з нею вітаються. Та ще й турист-іноземець. 

«ТешекЮр едерИм» – «Дуже дякую». Ще одна приємна для місцевих фраза. Попри те, що у курдській мові існує свій відповідник, вони все одно сяяли від усмішки, коли ми дякували за допомогу.

«Бен…» – «Я…». Зазвичай цей займенник використовували під час знайомства і водії, і ми. Називати своє ім’я після посадки в автівку – одне з головних неписаних правил для автостопу. Хоч літературною турецькою «мене звати…» звучить по-іншому, але у розмовній все простіше.

«Емек»/«Ємек» – «Їжа». Саме це слово ми часто чули, коли водії чи місцеві хотіли нас нагодувати. При цьому, вони складали в пучок пальці та жестом імітували процес прийому їжі цією рукою. Інколи, правда, вони не чітко промовляли це слово та казали «екмек». Але оскільки українською це означає «хліб», то контекст аналогічний – таким чином турки чи курди демонструють, пропозицію поїсти.

«Су» – «Вода». Таке ж часте за використанням водіями слово, як і «емек». Навіть наприкінці вересня в цих краях дуже спекотно. Тому водії пропонували нам воду протягом кількох хвилин після нашої посадки.

«ҐюзЕль» – «Прекрасно» чи «Краса». Це слово водії використовують ще частіше, ніж «емек» чи «су». Таким чином, вони ніби переконують, що «Туркіш – ґюзель», «Діярбакір – ґюзель» чи, звісно, «Немрут-Дагі – ґюзель». Ми і самі, не задумуючись, почали при кожній нагоді повторювати «ґюзель» щодо всього, що бачили навколо, сидячи в автівці. І це було щиро.

«Йок» – «Ні». Можливо, і має негативний зміст. Але його потрібно знати, щоб одразу заявити про свою незгоду з чимось чи небажанням щось робити.

«Пара йок» – «Без грошей». Універсальне слово для автостопера чи загалом для бюджетних мандрівників. Його можна використовувати і замість «отостоп» одразу після того, як піймали машину.

«КахвЕ» – «Кава». Якщо чай – він і в Туреччині «чай», то от слово «кава» турецькою має незначну відмінність, яка не одразу очевидна. І до неї потрібно бути готовим. Як і до того, що в Турецькому Курдистані можуть запропонувати «дібЕк» чи «мененджІк». Це – курдська варіація «кахве».

Загалом за вісім днів перебування у південно-східній частині Туреччини ми подолали приблизно 2500 км та змінили 20 авто. Їхали в кабінах далекобійників, у звичайних легкових автівках, мінівенах, в кузові позашляховика та в автобусі. Без проблем «голосували» і в місті, і на околиці міста, і посеред хайвею.

За вісім днів подорожі, на двох ми витратили не більше 160 доларів. Більшість коштів пішло на оплату житла в кількох місцях, сувеніри, обіди та солодощі.

Автостоп Курдистан Туреччина

Спорядження

У Туреччину ми летіли лише з ручною поклажею. Тому рюкзаки повинні мати відповідні габарити. За рекомендацією у магазині Gorgany, ми купували наплічники Osprey Skarab 30 та Osprey Skimmer 28. З усім спорядженням їх вага складала до семи кілограм.

Що ми брали з собою?

  1. По дві пари штанів, шорти, вітрівка, білизна, декілька футболок, декілька пар шкарпеток. Одяг прали або самостійно у місцях ночівлі, або у пралці у когось з місцевих. Оскільки більшість з речей були синтетичними чи трекінговими (як от Turbat Prut 2 Mns), то вони висихали ще до ранку.
  2. Спальник. При такому форматі подорожі ніколи не знаєш, де буде ночівля: чи в мечеті, чи в когось вдома, чи в готелі. Навіть якщо в хостелі – існує шанс, що постіль, яку видадуть, буде брудна.

За співвідношенням ціни-якості-зручності-габаритами найбільш оптимальний варіант для нас виявився спальник Deuter Dreamlite. Його вага – 600 г, а розміри – 12 см x 22см. Важлива деталь – у комплекті лише чохол. Тому, купивши компресійник, цей спальник займатиме ще менше місця у рюкзаку.

  1. Окремим пунктом з одягу потрібно зазначити флісову кофту. Її варто брати, якщо існує план побувати у високогір’ї (наприклад, на горі Nemrut Dağı). В іншому разі, вона лише займатиме зайве місце. Адже температура повітря на півдні Туреччини дуже комфортна навіть на початку жовтня.
  2. Кросівки та сандалі. Насправді можна обійтися лише однією парою взуття. Але сандалі рятують від спеки. А кросівки – ввечері від прохолоди. Завдяки цьому, до прикладу, схід сонця на Nemrut Dağı для нас був більш комфортним, і ми не намагалися якомога швидше спуститися з гори через холод.
  3. Косметичка Osprey Ultralight Washbag Roll з гігієнічними засобами; туристичні легкі рушники, які швидко сохнуть; аптечка з мінімальним набором необхідних ліків (у разі розладу шлунку, головного болю, застуди);
  4. Набір масок з розрахунку – одна на день. Поки-що, на жаль, це один із елементів спорядження в мандрівках.
  5. Мінімальний набір посуду: складні миски Sea To Summit X-Bowl, пластмасові горнятка Sea to Summit Delta Light Insulated Mug та ложки з анодованого алюмінію. Все це є неважким та займає мінімум місця у рюкзаку, що є дуже важливим фактором для перевезення в ручній поклажі літаком. Хоч ми використовували посуд лише декілька разів за час подорожі, але у такі моменти приємно відчувати, що ти повністю автономний.
  6. Сумки-бананки. Для найцінніших речей та документів під час прогулянок містом, коли основний рюкзак лежить в місці ночівлі. Крім того, легше та спокійніше під час зупинок виходити із бананкою з автівки, залишаючи у салоні великий рюкзак лише з речами.
  7. Сублімований обід. Не обов’язковий пункт. Ми взяли по пакету з розрахунку на один прийом їжі на випадок, якщо буде скрутно з їжею. І цей час все таки був – у пансіонаті у селі Karadut. У самому селі важко було знайти звичайний продуктовий магазин, а якість вечері, який пропонували власники житла, була не співмірною із її вартістю.
  8. Ліхтарик. Ми завжди намагаємося його брати у самостійні подорожі. Адже ніколи не можна передбачити, в яких умовах і де перебуватимеш ввечері чи вночі.
  9. Книга. Насправді цей пункт потрібно записувати у список речей, які НЕ потрібно брати із собою. Але ми взяли. І лише задарма возили зайві півкілограма у рюкзаку. Зважаючи на високу насиченість подорожі, для читання не було ні часу, ні енергії.

Попри спокусу «забити» найнеобхіднішими речами такий невеликий рюкзак з категорії «для ручної поклажі», варто залишити трохи вільного місця. А воно точно знадобиться якщо не для сувенірів, які захочеться придбати під час подорожі, то для подарунків від місцевих курдів.

Автостоп Курдистан Туреччина

  

 

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *