Віталій Дячук, керівник проекту Nomad.live

Я роблю крок вниз, і при світі налобного ліхтаря, бачу прірву перед собою і починаю крутити головою в пошуках правильного варіанту спуску. Простенький кулуар в темряві підкидає одну несподіванку за іншою, тож не зважаючи на шалену втому, доводиться бути максимально сконцентрованим та обережним.

Льодолазіння в Татрах

Ніг я не відчуваю вже досить давно, я як справжній недоумок взяв на сходження свої старі військові берці без мембрани. Коли сонце вдень перетворило сніг в мокру кашу, взуття просякло водою, а зараз коли схопив морозець мокра шкіра перетворилася на лід. Схоже вчергове відморозив ноги. Напевне раз четвертий за життя, але поки що мені везе – жодного разу не дійшло до ампутації.

Ми  досить розслаблено йшли на маршруті, а ще перед нами утворився корок з трьох зв’язок київського відділення ФАіС, тож під вершину ми підійшли аж по другій дня. І це був час розвертатися назад, та розвертатися за сто метрів до вершини здавалося безглуздим, але в результаті згаяли більше години часу і тепер за це розплачуємося рухаючись у темряві. 

Кулуар зрештою закінчується, але це ще не завершення проблем – натоптану вдень стежку не видно, і ми заходимо на курумник, по якому тримаючи потрібний напрямок і стрибаємо наступні години три. Зрештою ми опиняємось біля станції підйомника, що знаходиться біля Скельнатого плеса. Тут короткий перепочинок, знімаємо кішки, я знімаю черевики, та міняю шкарпетки, ретельно вивчаючи поміж тим, стан ніг, ми нарешті їмо і сьорбаємо воду з річки (останній перекус був в 11:00, а зараз вже 21:00, та й останній час ми випили ще під час спуску по кулуару). Але наші негаразди ще не закінчилися – нижче Скельнатого плеса, снігу вже нема, то мороз прихопив воду яка текла стежкою, та перетворив її на шар льоду.  Одягати кішки знову не хочеться – втрата часу, тай будуть тупитися зайвий раз на такому рельєфі, тож ми обережно та максимально швидко спускаємося донизу. 

Перша ночі – ми в нашому житлі в Татранській ломниці. Отже 19 годин пахоти, в важких умовах, майже без їжі та відпочинку.

Я раз і назавжди зарікаюсь жити в долині, якщо планується якесь сходження. В горах дуже багато притулків де можна зупинитися. Так вони вони дорожчі на 7-10 євро, але не треба вставати посеред ночі, щоб вчасно вийти, і головне – не треба набирати за 2 години тисячу метрів висоти, приходячи під початок маршруту вже добряче втомленим. 

Локації для льодолазіння у Словацьких Татрах

Цей найзахідніший куточок Карпат називають “найменшими серед великих гір”, і це правда. Найвища точка Герлаховський штит має висоту всього лише 2654 метри. Незважаючи на це, Татри взимку нічим не поступаються славетним Альпам: скельні стіни, твердий фірн, льод-натьочка, та безліч маршрутів від 1 Б до 5 Б категорії складності.

Тут є що сходити як і новачку-початківцю, так і просунутому альпіністу.

Зразу хочу попередити, що на мою думку, татранські маршрути починаючи від 2 к.с занижені на пів-категорії. Тобто якщо в описі значиться, що ви йдете на 2А к.с – готуйтеся до рівня технічної складності 2Б, 2Б – 3А і т.д. Думаю, що ті хто складали описи знижуючи технічну складність маршрутів таким чином намагалися компенсувати відсутність фактору висоти, або горняшки простими словами. 

І ще одне: коли я вживаю термін “простий/прості маршрути” – це не значить, що ви можете туди лізти не маючи досвіду та відповідного спорядження, або отримавши книжечку “Альпініст України”. Туди варто пхатися починаючи від 2-го спортивного розряду з альпінізму, і то при умові що ви цей розряд отримали не ходячи паровозиком за інструктором, а самостійно пахали на маршрутах, при чому обов’язково частину маршрутів першим номером, ну або якщо ви маєте в своїй  компанії досвідченого гіда або інструктора!

Ще безумовними плюсами цього регіону є:

• близьке розташування до України;
• в порівнянні з Альпами низькі ціни;
• розвинута інфраструктура;
• купа гірських притулків;
• добре налагоджена рятувальна служба;
• відсутність мовного бар’єру. Ми легко розуміємо словацьку, ну а самі словаки в стані зрозуміти українську);
• в місцевих інфоцентрах можна придбати шикарні, детальні гайд-буки, з описами та схемами маршрутів (я особисто не рахував, але в двотомнику, який стоїть в мене на полиці, описано напевно більше тисячі маршрутів, на всі цікаві вершини Високих Татр);
• протоптані та гарно промарковані підходи до початку маршруту сходження. 

Локації

Зразу хочу сказати, що пишу я про Татри зі сторони Словаччини. З польської сторони висоти значно нижчі, притулків немає, ну і взагалі страх, мрак і нічого людського. 

Отже що цікавого є зі сторони Словаччини? Ну звичайно це найвища точка Карпат – Герлах.

Туди ходять і влітку, і взимку, але є декілька але:

• не варто підніматися туди маршрутами via ferrata. Звичайно, це найлегший та “пробитий” маршрут, але за сходження без гіда вас цілком можуть оштрафувати.
• сезонна різниця. Простий літній маршрут може стати вашим нічним жахіттям взимку, або ж взагалі стати останнім маршрутом у вашому житті.
• найближчий притулок – це Сілезький дім. Так, там є бюджетний варіант розміщення, але, зазвичай, він забитий вщент. Ціни ж на звичайні номери – захмарні. 

Чи потрібне вам звання “підкорювача” , прости Г-ди, найвищої точки Карпат – вирішуйте самі. Дві найпростіших вершини – Славковський штіт та Ломницька Вежа (по класиці, звичайно). Категорія складності  – десь  1Б. Чудово підійде як для відносних новачків, так і для гідів та інструкторів для навчально-тренувального сходження.

Славковський штіт (2452 м) – гарна вершина, її чудово видно, навіть, з Попрада.  Класичний маршрут добре промаркований і починається з села Старий Смоковец і займає взимку від 9 до 12 годин ( залежить від рівня вашої підготовки, і від стану маршруту), тож на початку маршруту варто бути вже в 6-й ранку. Можна зупинитися переночувати і почати сходження з самого Смоковця, це трохи дорого та додаткових дві години до маршруту, або з притулку Bilíkova Chata (орієнтовно 30 євро з людини за ніч).

Ломніцька вежа – теж маршрут 1Б к.с, сюди можна стартувати з Татранської Ломниці, (зайвих +1000 метрів набори висоти) або ж з “Хати при Скельнатому плесі”, яка, на щастя, з квітня 2021 року знову почала виконувати функції притулку. Маршрут не маркований і частково йде по кулуару, тож вважайте на лавини! Ну і в принципі завжди на них вважайте!

Про всяк випадок наголошу – 1Б к.с означає, що у вас має бути з собою як мінімум кішки та льодоруб, і ви маєте вміти цим користуватись.

Ну і взагалі якщо говорити про нескладні маршрути 1Б – 2Б, ця хата при скельнатому плесі буде ідеальною локацією. Звідси починається купа маршрутів на другу з Татр по висоті вершину – Ломніцкий штит, на Гунсовський та Кежмаровський штит і тд. 

Якщо немає місць у цьому притулку – перевірте інший притулок. Година ходу і 300 метрів набору і ви вже біля Скельнатого плеса. 

Ну а за більшими категоріями вам в Малу або Велику Студену долину. 

Притулки:

http://www.zamka.sk/

http://www.teryhochata.sk/

https://zbojnickachata.sk/en/home-page/ 

А там вже вибирайте – їх там до кольору до вибору. 

Як будувати логістику з України

А як же ж туди доїхати? Звичайно що в часи коронавірусу логістика це “явлєніє врємєнноє”, то вона є, то її нема, але на загал:

1. Можна летіти до Братислави, є дешеві рейси, а звідтам є купа потягів до Попраду, а вже звідти є купа електричок у Високі Татри, та й автовокзал поруч з залізничним і за 1,5 євро ви їдете куди вам потрібно.
2. Чудова компанія Лео Експрес. В чарівні доковідні часи їхали прямо зі Львова, і прямо в села попід горами. Зараз тільки Мукачево та Ужгород до Попрада.
3. На своєму авто. Ну тут тільки пораджу перетинати кордон на пункті Смільниця/ Кросічин. Не варто вестися на поради гугл мепс, GPS та інше. Буде по кілометражу менше, але на декілька годин на кордоні довше.

Локації для сходжень та занять з льодолазіння

Окрім альпінізму, взимку, а якщо бути точним то починаючи з січня, Високі Татри дають можливість попрактикуватись у льодолазанні. Найпростіший доступ до льодопадів буде в Великий та Малій Студеній долині. 

Старт зі Старого Смоковця, або ж ще краще з притулку Zamkovského chata.

Один з найдоступніших льдопадів – Ľad v Slnečnej zákrute.

(49.1700222N, 20.2246864E). До нього йти до години часу зі Смоковця, або хвилин 10 з притулку, і він доволі безпечний – на відміну від інших не потрібно очікувати, що зверху прилетить лавинка. На горі облаштовані три станції у вигляді ланца на деревах, і що важливо для новачків-початківців – зовсім не обов’язково лізти з нижньою страховкою. Якщо стати до льодопаду обличчям то зліва можна відшукати відносно простий та безпечний підйом до станцій.

Щоправда, такий легкий доступ має і свої недоліки – тут постійно треться купа інших любителів лазити по льоді, і всі маршрути можуть бути зайняті, так що приходити туди потрібно чим раніше.

Ну і так лавин немає, зате інші льодолази нормально так закидають вас шматками льоду, так що не варто просто так стовбичити під льодопадом. 

Коротка характеристика: 25-30 m / II.-III., 60- 90°.

Наступна локація – Uhoľný ľad (49.1795522N, 20.2175367E),  хвилин 20 по стежці від притулку, потім шукаєте його справа. 

Коротка характеристика: одна мотузка лазіння, 55 m / II., 60-90°. Дивитесь на лавину ситуацію, бо прилетіти може добряче. 

Lomnický ľad – OSM якогось біса показує що він поблизу Uhoľný ľad, але це не так. Він фактично в самому кінці Малої студеної долини, з правої сторони від пільому до Терихо хати.  Ломніцькій льодопад є одним з найдовших та найгарніших у Татрах. Він складається з двох сходинок, і його сумарна довжина десь в районі 120 м. (120 m – IV.-V., do 90°). Як видно з категорії складності та кута – це не для новачків.  Дістатися досить просто – від притулку півгодини по стежці, після чого звертаєте вправо. Тут буде глибой сніг, тож снігоступи будуть зовсім не зайвими. Перед тим як туди лізти – подивіться прогноз з лавинної небезпеки, адже над ним нависає ще добрих 400 метрів скель, з яких може прилетіти добряча лавина. 

Останній з льодопадів в Малій Студеній долині це – Cyklistický ľad (49.1837328N, 20.2023817E) і йти до нього так пурєдно. Це вже на початку підйому до Терихо хати. 

Якщо чесно, лід відверто так собі, тут майже ніколи не буває сонця, тому сам лід перемерзлий, крихкий. Холодно, як лізти, так і страхувати. Часто-густо він рясно притрушений снігом.  З лівої частини – він не прилягає щільно до скелі, тому лізти краще по правій. Є станція, але її ще треба пошукати. Не рекомендую.

Коротка характеристика: 50 m / IV.- V., 80 – 90°.

Насправді дуже просто перетворити цю статтю в опис льодопадів, тому краще дам пару посилань. Ось тут можна переглянути карту-схему їх розміщення. А ось тут можна глянути коротенький опис кожного та побачити фото. 

Місцеві особливості

1. Не використовуйте місцеві via ferrata для підйому, вони зарезервовані за місцевими гідами, які на цьому заробляють, і є шанс нарватися на скандал та штраф. 
2. З 1 листопада по 15 червня закривають купу маршрутів, і для того щоб лісніки не прогнали вас та вашу групу з собою треба мати посвідчення UIAA (міжнародної федерації альпінізму). Посвідчення не має бути виписане, аж центральним офісом UIAA. Цілком підходить і документ від ФАіСУ, або ж OAV. Перелік закритих маршрутів можна глянути тут.
3. Перед тим як кудись лізти завітайте в туристичний інфоцентр в Татаранській Ломніце або Смоковце та придбайте локальну страховку. Коштує вона аж одне євро на день, зате покриває витрати на пошуково-рятувальні роботи та евакуацію. Так що, якщо за вами прилетить чарівник у блакитному гелікоптері, вам не доведеться виймати з власної кишені 6000 євро. Зверніть увагу, якщо ви придбаєте локальний страховий поліс і підете з ним на закритий маршрут, не маючи при собі посвідчення альпініста – вас врятують, але знову ж таки за ваш рахунок.
4. Локальний поліс покриває лише пошуково-рятувальні роботи та евакуацію. А от лікувати та транспортувати в Україну будуть за рахунок української страхової. Врахуйте цей момент.