Іван Бандрівський

Іван Бандарівський

Цей матеріал належить до категорії підвищеної складності – не рекомендовано повторювати без попередньої підготовки та досвідчених інструкторів

Сьогодні мова піде про льодолазіння. Якщо простіше то про підйом льодовим рельєфом за допомогою спеціальних засобів. Для забезпечення страховки використовують засоби та прийоми такі самі як і в скелелазінні. Для кращого розуміння про що йде мова раджу прочитати цю статтю. В даній публікації лише згадаю про певні незначні відмінності при організації страховки, та більше уваги зверну на спорядження яке використовують при лазінні. 

Льодолазіння

Льодолазіння: з чого почати?

Для початку поговоримо трохи про сам об’єкт нашої уваги, про лід. В льодолазінні розрізняють кілька видів самого льоду:

Льодовиковий, його ще іноді називають глетчерний (від англійського слова Glacier – льодовик). Це природне утворення внаслідок довготривалих процесів пов’язаних з випаданням опадів у вигляді снігу, його подальше накопичення, пресування під вагою верхніх шарів, перехід в стан фірну (сильно спресованого снігу) та подальше перетворення в лід. Так як цей процес є довготривалим тому існує багато факторів, які впливають на формування проміжного продукту у вигляді льоду. Це і кількість опадів, і тип опадів, і середні температури, і висота над рівнем моря, і форма рельєфу, яка знаходиться під льодовиком та багато іншого. Дослідженням формування та життя льодовиків детально займається наука гляціологія. 

Льодолазіння

На вигляд льодовиковий лід трохи відрізняєтья від кубиків льоду з холодильника. Часто в природі це тип льоду має неоднорідну структуру. Верхній шар переважно м’якший, у вигляді сильно пресованого снігу, під верхнім шаром захований лід, який виглядає ніби склеєні між собою невеликі кристали. Шар льоду дуже товстий, часто сягає кілька десятків, а то і сотні метрів. Також досить масштабними є форми рельєфу – це часто льодові поля чи схили великих розмірів, льодові пагорби схожі на пустельні дюни. В тілі льодовика буває багато тріщин, часто дуже глибоких. Також трапляються льодові печери та сераки – це стоячі брили льоду, які формуються в процесі життєдіяльності льодовика та природних факторів. 

В умовах коли температура протягом доби залишається від’ємною, при чому набагато нижчою нуля, лід перетворюється на більш однорідну структуру кольору морської хвилі, яка трохи нагадує скло пляшки. Його так і називають пляшковим. 

Натічний лід або каскадний лід. Це лід утворений при замерзанні в холодну пору струмків, потічків чи, навіть, водоспадів. Тобто всього, що тече і замерзає на морозі. Порівняно з льодовиками процес формування натічного льоду набагато швидший, проте також має певну тривалість та свої особливості. Щоб лід намерзав необхідне джерело його живлення. Часто в горах джерелом живлення є талий сніг, вода з якого стікає кулуарами і замерзає на морозі. Якщо буде сильний мороз, то сніг не буде топитися і, відповідно, лід не замерзне, і звичайно, що без морозу також діла не буде. Тому для формування натічного льоду потрібно трохи тепла вдень та хороший мороз вночі. 

Льодолазіння

Також струмки можуть живитися від джерела, яке виходить з-під землі, в такому разі потрібний лише мороз. Більш потужні потічки та водоспади замерзають також лише при сильних морозах. 

При намерзанні льоду утворюється багато різноманітних форм таких як бурульки, міні печери, різні нависання та впадини. Також часто талий сніг змиває частинки гірських порід, які надають майбутньому льоду різних забарвлень. Товщина натічного льоду набагато менша від товщини льодовикового і коливається від кількох сантиметрів і до кількох метрів. Як на мене, то це найбільш цікавий, в плані льодолазіння, тип льоду.  

Штучний лід – це лід спеціально створений для занять льодолазанням. Може мати форму глиб різного розміру, які складаються в певну конструкцію. Це такі собі сезонні льодові стенди. Часто такі  конструкції використовують для проведення змагань. 

Також часто будують спеціальні вежі чи стіни і контрольовано їх поливають при морозі, виходить такий собі штучно створений натічний лід.

Льодолазіння

Спорядження для льодолазіння

Для організації страховки використовують наступне спорядження:

Для пересування льодом використовують:

Розглянемо детальніше кожен тип спорядження

Шолом. Думаю не потрібно пояснювати чому він необхідний, і що буває з незахищеною головою на яку з висоти падає, навіть, маленька брила льоду.

Страхувальна система – це система ремнів та пряжок, яка одягається на людину та дає можливість прикріпити до неї мотузку.

Мотузка. Про типи мотузок також розповідав в статті про скелелазіння, віа-феррати або ж можна ще додатково прочитати цю спеціалізовану статтю. Льодолази часто використовують подвійну або здвоєну мотузку, це додаткова безпека при роботі в кішках та з льодовими інструментами. Також дві мотузки дають додаткові переваги при спуску. Доречно використовувати мотузки з спеціальним просоченням, яке не дає мотузці намокати. 

Страхувальні пристрої. Використовують переважно стакани (кошики) які можна використовувати як для однієї так і для двох мотузок. Також стакани зручні при спуску. 

Льодобури. Використовуються для організації точок страховки та станцій. Мають форму трубки з різьбою на зовнішній стороні. Внутрішня поверхня трубки відполірована до блиску. На одному кінці трубки є гострі зуби, які врізаються в лід, з іншої сторони є вухо для вчеплення карабіну. Бур вкручується в лід, гострі зуби врізаються та перемелюють лід в кашу, яка виходить назовні через середину трубки. Відполірована внутрішня поверхня не заважає виходу каші, різьба на зовнішній стороні допомагає буру заходити в глибину льоду та не дає виповзати назовні.

Льодолазіння

Бури бувають різної довжини, приблизно від десяти і до тридцяти сантиметрів. Довгі бури надійніші, вони краще сидять в льоді. Проте товщина льоду не завжди дозволяє закрутити довгий бур, тому використовують короткі. Бур необхідно закручувати до кінця. Закручування бурів в зимовий твердий лід вимагає певних зусиль, довгий бур закрутити нелегко. Так як в твердому льоді бури сидять краще, то бури середньої довжини ідеально підходять. 

Закручування бурів потребує тренувань. Важливими є вибір безпечного місця для закручування, кут нахилу бура до площини льоду, відстань між бурами. Також в товщині льоду можуть бути камені, які можуть пошкодити зуб бура. Бур на який світить сонце нагрівається, топить лід навколо себе і може вилізти з лунки. Після викручування в бурі залишається залишок льодової каші, її потрібно відразу видалити. Видаляти слід так, щоб не пошколити внутрішню поверхню.

Бури виготовляють з різних металів. Зуби повинні бути міцні та гострі, метал повинен бути стійкий до корозії та одночасно піддаватися обробці та витримував потрібні навантаження. Дуже бажано, щоб все це мало важило. Найкращим рішенням на сьогоднішній день є бур з легкого сплаву з твердосплавною коронкою з зубами. Також дуже популярні поліровані бури з твердосплавних металів, їх вага трохи більша, зате ціна дешевша. Титанові бури мають малу вагу, проте їх важко закручувати в зимовий чи натічний лід. 

Відтяжки – це два карабіна з’єднані між собою стропою. Використовують для випрямлення лінії мотузки.

Карабіни та петлі використовують для організації станцій та страховки.

Допоміжне спорядження. Для підвіски бурів на системі використовують спеціальні пластмасові карабіни – карітули. Вони фіксуються на системі в певному положенні і дозволяють легко знімати бури однією рукою. Для підстрахування інструментів від падіння використовують спеціальні вуса страховки.  Для організації петлі для спуску використовують репшнур та спеціальний гачок. Також використовують напильник для підточування бурів, клювів інструментів та зубів кішок.

Кішкиспеціальне спорядження, яке одягають на черевики. Кішки мають багато гострих зубів, які вбивають в лід, що дозволяє стояти ногами на слизькому рельєфі. Кішки розрізняють за кількома факторами. 

Льодолазіння

Спосіб кріплення до черевика:

  • прив’язні
  • автоматичні 
  • напівавтоматичні

Прив’язні кішки (м’які) прив’язуються до черевиків за допомогою системи строп та пряжок. Мають перевагу в тому, що їх можна одягнути на будь-які черевики, навіть на черевики рантами. Мінуси в тому, що потрібно більше часу щоб одягнути; часто потребують часу та зусиль щоб добре підігнати під свої черевики; при намоканні і замерзанні строп їх важко розв’язати, щоб зняти;  Для надійної фіксації потрібно сильно затягувати стропи, які можуть пережати ногу і буде незручно холодно через порушений кровообіг стопи. 

Автоматичні. Кріпляться до черевиків з двома рантами (передній та задній). Переваги: легко та швидко одягаються та знімаються; краще підганяються під розмір черевика; не перетскають стопу, туго сидять на черевику. Із мінусів: потребують черевиків з двома рантами; часто передній рант черевика стирається від використання, тоді кішка може злетіти в найбільш непідходящий момент. 

Напівавтоматичні. Це комбінація двох вищезгаданих варіантів. Переднє кріплення таке як в прив’язних, заднє таке як в автоматичних. Потребують черевиків як мінімум із заднім рантом.  Добре сидять, одягаються трохи довше ніж автоматичні, проте швидше ніж прив’язні. В певних моделях кішок є можливість змінювати спосіб кріплення. 

Також розрізняють кішки за призначенням. Кішки для фірну та прогулянок по льодовиках можуть бути з легких металів, та мати меншу кількість зубів. Такі кішки не варто використовувати на скелях чи крутому льоді, їх зуби швидко стираються а часом і розгинаються від навантажень. Для льодолазіння та технічного альпінізму виористовують кішки з вертикальними передніми зубами. Такі зуби є посилені та часто змінні. Вертикальні зуби легше вбивати в лід. Також бувають кішки з одним зубом спереді, його називають монозуб, використовують при лазінні по натічному льоді та лазанні в кішках по скелях. Монозуб дає можливість використовувати дрібний рельєф. Також монозуб зручно на зимовому твердому льоді, дозволяє економити зусилля для забивання кішки в лід, проте з монозубом важче тримати рівновагу.

Льодові інструменти. Це така собі удосконалена версія льодоруба, яка дозволяє добре та надійно позиціонувати себе на льоді. Складається інструмент з клюва та основи. З іншої сторони клюва може бути лопатка для розгрибання снігу, або молоток для забивання гаків, а може і не бути нічого. Клюв виготовлений з твердого металу, має загострений кінець для вбивання в лід. Основа переважно виготовлена з легкого металу, іноді з карбону, має одну або дві ручки для розташування рук. 

Виробники вказують призначення інструментів в описах до них. Також окремо на клювах та ручках може бути маркування у вигляді літер B(basic) або T(technical), що говорить про можливості їх використання. Для технічного використання більші вимоги до навантажень.  Якщо маркування відсутнє, значить інструмент для базового використання. Льодолазіння являє собою базове використання інструментів. Клюви для льоду можуть мати місця для кріплення спеціальних грузиків балансирів, які змінюють центр ваги інструменту, що полегшує забивання в лід.

Льодолазіння

Одяг для льодолазіння

Як ви вже здогадалися, лазити льодом – холодно. Не буду писати список необхідних речей, просто розповім про основні моменти на які потрібно звернути увагу при виборі взуття та одягу для активнсті.

Взуття

Лазіння вимагає стояння на передніх зубах кішок, тривале таке стояння, навіть, в ідеально зручних черевиках, викликає больові відчуття в м’язах нижніх кінцівок. Кілька порад по вибору взуття, як зробити лазіння максимально комфортним. Обирайте черевики з жорсткою підошвою, на них надійно будуть сидіти кішки, та ви зможете стояти на всій стопі, як на сходинці (звичайно напружуючи при цьому м’язи). Якщо підошва черевиків легко згинається посередині, то впевнено стояти на кішках не вийде і будуть проблеми із забиванням кішок в лід. Черевики повинні бути теплими та легкими (тут доводиться шукати золоту середину, можна використовувати устілки з підігрівом). Після тривалого махання ногами у важких черевиках, зранку наступного дня вас чекатимуть приємні відчуття в м’язах. Черевики повинні бути сумісними з вашими кішками. Шкарпетки повинні бути теплими, та не повинні стискати ногу. Все що стискає тіло погіршує кровообіг, а кров це тепло. Так само це стосується термобілизни.

Штани

Штани не повинні сковувати рухів. Не варто використовувати супер теплі штани, достатньо софтшелу та термобілизни під низ. 

Куртка

Також потрібно мати змогу вільно махати руками і часто піднімати їх вверх. При піднятих руках куртка не повинна підлазити вгору, та відкривати спину. Лазіння по натічному льоді часто супроводжується капанням води, а то і міні волоспадами, тоді куртка повинна захищати від води. Капюшон куртки повинен налазити поверх шолома. Лазіння це не лише махання руками та ногами, а також страхування того хто лізе. Діяльність страхуючого не така активна як того хто лізе, тому варто подумати про додаткове утеплення. Пухова куртка тут просто на вагу золота. Правда лізти добре утепленим не дуже зручно, на кілька мотузкових маршрутах доведеться часто одягати-знімати пуховку. Можна знайти певний компроміс, щоб не сильно мерзнути на страховці, та не дуже потіти при лазінні, таким чином уникнути переодягань. В такому випадку одяг з прималофту тут дуже доречний.

Рукавиці

Пальці рук найбільше мерзнуть при лазінні. Ними доводиться тримати холодні інструменти, пальці завжди близько до льоду, також ними потрібно прив’язувати мотузку, закручувати бури та організовувати страховку. Отже для лазіння потрібні теплі рукавиці, які захищають від води та в яких ви зможете робити всі перераховані вище речі.

Шапка

Ну і звичайно без теплої шапки ніяк. Поверх шапки повинен без проблем одягатися шолом. Іноді доводиться впиратися колінами в лід, це викликає неприємні відчуття. Можна використовувати наколінники, вони більше потрібні для захисту колін від холоду.

Що робити, щоб менше мерзнути та як зігріватися розповім у наступній статті, в якій розгляну секрети успішного лазіння льодовими поверхнями.

Льодолазіння

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *