Марія Прокопенко

В 1953 році Тенцінг Норгей (Tenzing Norgay) та Едмунд Хілларі (Edmund Hillary) підкорили Еверест. Так почалась нова хвиля розвитку альпінізму в гімалайському регіоні. Вже наступного року в місті Дарджилінг (Darjeeling), де жив і сам шерпа Тенцінг Норгей, був започаткований Гімалайський Інститут Альпінізму (Himalayan Mountaineering Institute).

Школа альпінізму в Індії (HMI)

Місяць тренувань на Базовому Альпіністському Курсі в Індійських Гімалаях та як туди потрапити.

Вид на Гору Ратонг (Rathong Peak) по дорозі до Льодовика Ратонг (Rathong Glacier). 

Формат подорожі: треккінг, альпінізм, навчальний курс

Нитка маршруту: Дарджилінг – Юксом – Тшока – Джонгрі – Чаурікханг (Базовий Табір) – Тшока – Юксом – Дарджилінг

HMI досі регулярно проводить курси альпіністської підготовки, а саме: 

  • Базовий Альпіністський Курс (Basic Mountaineering Course)
  • Просунутий Альпіністський Курс (Advance Mountaineering Course)
  • Пошуково-Рятувальний Курс (Search And Rescue Course)
  • Курс Інструкторів (Methods Of Instruction Course)

По дорозі на тренування 

Щоб потрапити на Просунутий Курс, з нього на Пошуково-Рятувальний, а звідти на Курс Інструкторів потрібно закінчити кожен з них з мінімальною оцінкою А “Alpha”, в протилежному випадку курс вважається не зарахованим.

Я давно хотіла перейти на наступний рівень: від треккінгу до альпінізму, а для цього треба було піти на якийсь курс. До того ж дуже хотілося потрапити в Гімалаї, побувати вище, ніж це можливо в Європі, відчути цю особливу гімалайську атмосферу, яка так захоплювала в книгах Кракауера та Месснера.

Протягом декілька місячної подорожі Індією я потрапила на Базовий Альпіністський Курс, який триває 28 днів. HMI приваблює можливістю доторкнутися до історії: Тенцінг Норгей був тут інструктором і в місцевому музеї альпінізму досі лежить спорядження, яким він користувався під час першого сходження на Еверест,  а “срібна хатинка” Едмунда Хілларі з його так званої Silver Hut Expedition 1961 року все ще використовується в базовому таборі. 

Громадянам Індії можна пройти курс за пільговими цінами, іноземці однак мусять сплатити його справжню повну вартість – 800$. Сюди входить все необхідне:

  • проживання в інституті, під час треккінгу та в базовому таборі,
  • їжа, послуги кухарів
  • транспорт Юксому, де починається похід до базового табору
  • особисте спорядження, а саме рюкзак, страхувальний пояс (harness), карабін, жумар, вісімка (figure 8, decender, belay device), снігові черевики (snow boots), кішки (crampons), льодоруб, шолом, спальник, килимок, металеві чашка, ложка, та миска, пляшка для води з твердого пластику
  • одяг, як от пухова куртка, вітро-водозахисна куртка (windcheater), водозахисні штани, гамаші, балаклава.
  • групове спорядження льодобури (ice screw), мотузки, карабіни, блок-ролики і т.д
  • медичне забезпечення протягом всього курсу, лікар та фармацевт, ліки
  • власне послуги інструкторів та знання

Як доїхати? 

Найближчий аеропорт (Bagdogra International Airport) знаходиться за 70 км в Сілігурі (Siliguri, West Bengal), одразу звідти можна взяти таксі за 1500-2000 рупій (500-700 гривень). Знайти попутників та розділити кошти зазвичай не проблема, так як Дарджилінг популярне місце серед туристів. До Сілігурі можна прилетіти або приїхати потягом з Нью Делі, куди без пересадок літають українські авіалінії.

Якщо Ви хочете зекономити, тоді сідайте в аеропорту на місцеву маршрутку (sharing taxi) до Сілігурі за близько 200 рупій, а там пересідайте на автобус або маршрутне таксі до Дарджилінгу за приблизно 130 рупій. Вас привезуть однак на ринкову площу, де треба сісти на інший місцевий транспорт і через 5 хв та 10 рупій ви опинитесь біля Інституту. Підіймайтеся по сходах до входу в зоопарк і далі через головні ворота. За вхід до зоопарку платити не потрібно, скажіть, що ви студент інституту і йдете заселятися. 

Канченджанга за кампусу HMI 

Життя в інституті

На теоретичних заняттях вчать гірській термінології, принципам скелелазіння та як в’язати вузли, розповідають про спорядження, збалансоване харчування в горах, про лавини та льодовики, небезпеки в горах та як надавати першу медичну допомогу, вчать орієнтуванню, метереології та як розрізняти хмари, як рятувати з кревасів (льодовикових тріщин) тощо.

Треккінг

Похід до базового табору почався з Дарджилінгу. Спочатку ми сіли в автівки, щоб доїхати до Юксому (Yuksom), який знаходиться вже в іншому штаті – Сіккім (Sikkim), що межує з Непалом, Бутаном та Китаєм. 

Іноземцям для Королівства Сіккім потрібен додатковий дозвіл, тому їхати деяким з нас довелося в довше, щоб завітати на блокпост та поставити штамп. Турбуватися заздалегідь про оформлення дозволу не треба, іноземці в інституті бувають часто, тому все потрібне буде зроблено на місці. Однак, при подачі документів онлайн раджу запитати, чи не змінилися часом умови.

В Юксомі ми зупинилися на ночівлю в наметах, а вранці вирушили по маршруту Goecha La, досить популярного серед туристів. Через 2.3 кілометрів починається Національний Парк Канченджанга (Kanchendzonga National Park, Канченджанга – третя найвища гора на планеті), який займає майже одну третю всього Королівства Сіккім.  

Через 10 кілометрів від Юксому (1785 m) ми дійшли до Тшоки (Tshoka 2932 m), де і зупинилися на ночівлю в дерев’яному притулку. Опалення там, звісно ж, немає. Тому гріємося чаєм, вечерею та грою в “Уно”. 

Наступного ранку після сніданку ми вирушили на акліматизаційну прогулянку за принципом сlimb high sleep low, тобто гуляй високо, а спи низько. Набравши 400 метрів висоти, ми провели невелику лекцію та спустилися вниз до Тшоки. 

Озеро в Тшоці 

Тшока це мальовничий віддалений хутір з маленьким озером та сотнями молитовних прапорців над ним. Але навіть тут є маленьке “кахве”, де можна замовити чай, каву, вай-вай (локшина швидкого приготування), момо (тибетські вареники) та купити шоколадку або туалетний папір. Тому якщо ви не запаслися ними з Дарджилінгу, купити їх можна тут або навіть в наступному притулку, куди ми прямуємо вранці.

Вранці після сніданку ми вирушили до Джонгрі (Dzongri), що знаходиться на висоті 3980 м. Цього разу ми спатимемо на тисячу метрів вище. Тут знаходиться ще один притулок, де можна замовити момо або суп з локшиною, якщо не терпиться чекати обіду. Всі притулки звісно ж не опалюються, але спальники, які видає інститут разом з іншим спорядженням, чудово підходять для грудневої погоди. 

Вайфаю в Джонгрі немає, однак є їжа і чудові пейзажі.  

Після обіду ми знову вирушили на акліматизаційну прогулянку, звісно ж вгору, а не вниз 🙂 Дуже важливо добре акліматизуватися, аби зменшити ризик виникнення гірської хвороби (AMS – acute mountain sickness). До базових правил належать: вживати багато рідини, тепло одягатися, після підйому до нового табору не піддаватися втомі і не спати одразу, а обов’язково прогулятися трохи вище, ніж місце ночівлі.

Вигляд з Пагорба Джонгрі 4171м (Dzongri Top Dablhagang) на масив Канчеджанги.  

Наступного ранку ми рушили до базового табору Чаурікханг (Chaurikhang, 4460м) та через декілька годин і 9,7 км були на місці. 

По дорозі до табору перетинаємо річку Ратонг Чу, яка витікає з льодовика Ратонг

 

В базовому таборі

Базовий табір з видом на Гору Фрей 5830м (Mt Frey Peak). Її було названо в честь Джорджа Фрея, який разом з Тенцігом Норгеєм намагався підкорити вершину. Фото: Will Spencer – IG: @willspencer  

 

Житло

Для базового курсу надається два великих дерев’яних бараки-притулки, один для чоловіків та один для жінок.  Є окрема хатинка-медпункт, кухня, спільна хатинка-кімната для лекцій, ще декілька притулків для інструкторів тощо. Встановлені сонячні панелі для освітлення табору, однак зарядити телефон навряд чи вийде (хіба що ви харизматичні і подружитесь з медпунктом), тому раджу брати пауербенк. 

Базовий табір, вигляд на гору Кабру Дом (Kabru Dome), на передньому плані “срібна хатинка” Едмунда Хілларі (silver hut).

 

Гігієна

Прості туалети-кабінки, як в селі, окремо для хлопців та дівчат. Вода доступна цілодобово, однак вночі взимку бак замерзає, сонячні батареї його не рятують. Двічі на день на кухні дають гарячу воду для пиття. 

Перший сніг в базовому таборі Чаурікханг (Chaurikhang). 

Їжа

Сніданок: ранковий чай, омлет або варені яйця, чапаті або пурі (індійський хліб), чанна (нут – вид бобових).

Обід: рис, сабджі (тушені овочі з прянощами), картопля, чапаті (хліб), папад (хрусткий хлібець) дал (сочевичний суп-підлива), індійський сир, куряче або овече м’ясо, яйця. Для вегетаріанців теж завжди є альтернатива, не забудьте вказати це у вашій заявці на курс.

Підвечірок: овочевий або томатний суп, чай з печивом.

Вечеря: схожий на обід однак ще є щось на десерт

Перед відбоєм: шоколадний напій з молоком

Школа альпінізму в Індії (HMI)
Школа альпінізму в Індії (HMI)

Привал біля льодовика.  

Креваси на льодовику Ратонг. 

Школа альпінізму в Індії (HMI)
Школа альпінізму в Індії (HMI)

Заняття на льодовику. Фото: Vibhor Nair – IG: @vibhornair  

На заняттях тренувалися ходити в кішках, лазити в кішках, користуватися льодорубом або двома одразу, правильно спускатися, правильно страхувати, закручувати льодобури, рятувати з тріщин та робити мотузкові носилки для евакуації потерпілих, практикуємо самозатримання тощо.

Льодовик Ратонг, вид з півночі на південь в бік базового табору.

Після отримання всіх базових знань курс вирушає на підкорення вершини. Залежно від погоди або середньої успішності групи інструктори вирішують на яку саме. В попередні рази це була гора B.C. Roy Peak. Цього разу нам не пощастило, гора Ренок (Renok Peak 5029,2 m), яку було обрано, виявилась зовсім не складною для досвідчених мандрівників, однак дала можливість насолодитися чудовими пейзажами. 

Вид з гори Ренок.  

Список спорядження

Рюкзак Osprey Exos 48L

Налобний ліхтарик Black Diаmond Ion

Мембранка Marmot W Minimalist Jacket

Фліска Frilufts Sjunkhatten Hooded Fleece Jacket

Термофутболка Turbat Tempa

Термоштани Turbat Strymba

Черевики Alpine Pro Trekking shoes

Рукавиці Marmot Fleece

Рушник Fjord Nansen Tramp Light M

X-Bowl Sea to Summit

Гора Кабру Дом (Kabru Dome) перед світанком. 

Висновок по спорядженню

Цього разу спорядження частково забезпечував Інститут. І хоча нам видавали рюкзаки на 65-70L, але так як кішки та снігові черевики знаходяться вже в базовому таборі, їжею нас забезпечували, житлом теж, то сенсу тягнути його не було. Зі мною весь час був мій старенький Osprey Exos на 48L, що було важливою перевагою, так як в нього чудова спинка, що вентилюється і завдяки каркасу він добре сидить, тож було дуже комфортно.  

Щодо виданого спорядження, звісно не все воно не було надновим та ультралегким, але в цьому є свої переваги. По перше, покладатися повністю на новинки, які полегшують життя, не варто. Загинути в горах в супер дорогій амуніції ніхто не хоче. Інститут робить акцент на тому, щоб дати навички, які би розвинули більше впевненості в своїх діях навіть з базовим набором спорядження. Наприклад, ми користувалися звичайною вісімкою як для спусків, так і для страхування, хоча нині доступні спускові пристрої з допоміжним гальмуванням (Assisted Braking Belay Devices) на будь-який смак і вони легші в користуванні. Так само жумар можна наприклад замінити на вузол Прусика. Альпіністські черевики Scarpa Inverno, що інститут видає для тренувань, теж досить базові та важкі, але їх достатньо для новачків. 

Заняття біля Просунутого Базового Табору (Advance Base Camp)

На додачу пораджу, якщо ви схиблені на вазі в походах, беріть своє горнятко, миску та ложку, так як металеві займали багато місця в рюкзаку. Трекінгові палиці теж згодяться для спуску по дорозі назад і ваші коліна будуть вам вдячні. Особливою цінністю в базовому таборі буде термос або термофляга, куди можна набрати чаю чи теплої води. Вночі в грудні температура падає до -10, тому звичайну пляшку треба обов’язково класти на ніч в спальник. Раджу мати і пляшку і термос. Має сенс також взяти з собою компактний вкладиш для спального мішку, щоб підвищити температуру комфорту та не бруднити спальник.

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *