Гід клубу Кулуар
У людей, які живуть подорожами завжди на радарі є список місць, до яких би вони хотіли потрапити. Зазвичай мандрівники перевіряють наявність квитків в те чи інше місце, шукають акції та знижки. Одним із таких місць для нас була Ісландія. Таємничий вулканічний острів, між Європою та Америкою, який розташований прямо впритул до північного полярного кола. Країна льоду та полум'я, льодовиків та вулканів. Країна невимовної краси та невимовних географічних назв.

Хоча Ісландія і розташована дуже близько до північного полярного кола, все ж вона омивається водами Гольфстріму, що сильно пом'якшує суворий північний клімат. Увесь рік погода вітряна та мінлива, частими є мряка та несильні дощі. Грози та зливи бувають рідко. Середня температура у столиці острова – місті Рейк'явік, не опускається нижче нуля.
Останні роки підтвердили, що туристичний сезон може тривати майже увесь рік. Але все ж більшість туристів відвідує Ісландію влітку. Найкомфортнішим часом для цього є липень та серпень, хоча в червні та вересні відвідати острів також можна. Середня температура влітку становить близько 10°C, і в сонячні дні може сягати навіть 20°C. В такі дні нерідко власники місцевих крамниць можуть брати собі вихідний і відпочивати. В місцевих горах температура завжди буде нижчою.
Перший раз Ісландія зустріла нас сонцем. Було десь +15°C, деякі місцеві ходили в шортах, іноді крізь хмари проглядалося сонце. Хіба це і є славнозвісна північна негода? Ми до такої погоди готові. Після зустрічі усієї групи ми нарешті розпочали наш маршрут. І тут раптово ісландське літо перейшло у ісландську осінь. В середині серпня. Як потім виявилося ми не пропустили жодного із трьох днів ісландського літа. Місцева осінь представляла собою монотонну стіну дощу (ні це була не злива, просто монотонний дощ) з поривами вітру до 20 м/с. Іноді на вітер можна було просто лягати. Погода не жаліла мою стареньку мембранну куртку і просто продавлювала вологу силою вітру, в той час як спина була просто суха. Ми прозвали це явище ісландським горизонтальним дощем =)
З усієї групи моє спорядження було найбільш зношене, і врешті решт я просто поділив зони рюкзака на дві частини. З мокрими речами, і з сухими. Після п'яти днів дощу наш відпочинок вже остаточно став для нас мукою. Коли я поставив собі питання, що може бути гірше за це, почав іти мокрий сніг, який одразу танув на нас. Завжди може бути гірше =)

Наша група була вже готова летіти додому, хтось почав продивлятись вартість місцевого і міжнародного авіаційного транспорту, і одразу ж вимкнув телефон, а хтось просто сидів, і намагався не торкатись мокрими частинами термобілизни сухих частин тіла, тим самим не порушуючи ілюзорний комфорт положення. Ситуацію врятували лише ендогенні природні процеси, результатом яких стало виникнення гарячих джерел Ландманналаугару. Логіка підказувала нам залазити у ванни прямо у одязі, адже більш вологим наш одяг вже фізично не міг бути. Але вихованість перемогла, і ми переодягнулися у плавки. Три години у гарячій природній ванні, і ми були готові далі йти на будь-який перевал.
Через декілька днів ісландські боги погоди дозволили нам висушити речі, перевівши дощ у режим from time to time. Вітер в цей час лишався, що лише прискорило висихання. Ми витримали перевірку. Далі ми вже йшли загартовані і впевнені в собі. Дощ час від часу вмикався ще, але в періоди коли його не було, вітер підсушував наші речі. Одним з найкращих моментів нашої подорожі став захід сонця, який розкинувся на усі хмари навколо, і тривав досить довго, через місцевий полярний день.
Врешті решт, залізши на перевал з невимовною назвою, під усім відомим, але невимовним вулканом ми почали наш шлях на вихід з маршруту, до одного з найкрасивіших і найпопулярніших водоспадів з на диво вимовною назвою – Скогафосс. Не далеко від нього проходить основна ісландська траса під номером 1, що дозволяє багатьом туристам без особливих проблем відвідати це диво природи. В той же час група туристів, яка закінчувала свій треккінг в цьому місці якісно вирізнялась серед натовпу своїми брудними і хлюпаючими чоботами, мокрими куртками і змученими обличчями, в яких вгадувались нотки щастя, що це вже майже закінчилося.

Безумовно Ісландія тоді нам сподобалася. Але більшість групи зійшлась на тому, що повертатись туди вже ніхто не хотів би. Тим паче в похід. Та ще й за свої гроші. Задоволення це було частково досягнуто від подоланих труднощів, з якими ми стикнулися. У наш лексикон надовго увійшли вирази накшталт "ісландський вітер", "ісландський дощ", або сумуючий "ісландська погода". Всі вони асоціювались із важкими погодними умовами звісно.
У свою четверту подорож до Ісландії я вирішив підготуватись капітально. Перш за все не пошкодував грошей на достойне спорядження. Для себе я обрав яскраву куртку із тришарового GoreTex в комплекті зі штормовими штанями із GoreTexPro. Про запас, я взяв полегшену куртку Marmot, яку б мені не шкода було б стирати під рюкзаком. На додачу до того я купив новий рейнкавер на свій рюкзак, який зверху накривався новим пончо, на випадки сильної негоди. Ахіллесовою п'ятою виявилися мої чоботи, які до того вже пройшли не одну сотню кілометрів. Але в принципі комфорту у 90% тіла покритого мембраною мені вистачало.

Спорядження дозволило мені у енний раз побачити цю країну з нової сторони. Дощ вже зовсім не заважав. Вітер майже не впливав на моє перебування на треккінгу.

Тому можу сказати, що гарно підібране спорядження перетворює вашу подорож на істинний відпочинок.
Одяг
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *