Фотограф і мандрівник Назар Рибак описав власну десятиденну подорож Ісландією з рюкзаком. Про свій досвід ночівлі у наметі біля гейзерів, автостоп, спорядження для мандрівки та мінімізацію витрат, спеціально для читачів GorganyPRO.

Майже кожен із мандрівників мріє побувати в Ісландії. Особисто для мене, ця країна була одна з перших у топ-списку місць куди б я хотів потрапити. Проте, знаючи де вона розташована та які там ціни, відразу виникала думка, що це все буде надто дорого. Однак, натрапивши одного разу на дешеві авіаквитки, я зрозумів, якщо їх не придбаю, то буду довго про це шкодувати. Тож ми взяли квитки лоукостера WizzAir з Катовіц у 2 сторони, з 7 по 17 квітня та оформили один зареєстрований багаж на двох. Загалом це обійшлося нам по 130 євро з особи!

Після цього у нас був місяць для підготовки. За цей час я складав маршрут та готував спорядження. Тепер, уже з досвіду, можу з впевненістю сказати, що в такій мандрівці вам обов’язково слід мати мембранну куртку і мембранні трекінгові штани. В іншому випадку ви ризикуєте промокнути змерзнути на вітрі до кісток. Також подбайте про хороші трекінгові черевики. Головне, щоб не промокали. Для цього існують спеціальні засоби догляду. Також слід взяти набір термобілизни, фліс, додаткову софтшельну куртку і хорошу шапку із флісовою підкладкою, інакше можна лишитись без голови ;). У нас був один великий 80-тилітровий наплічник для усього спорядження, і два маленьких – на випадок, якщо буде можливість десь залишити основні речі, та погуляти поблизу. І не забудьте про рейнкавер для наплічника, бо під дощ ви точно попадете!

Щодо базового туристичного спорядження, то в подорож ми вирушили з новеньким спальником Turbat Vatra 3s від Gorgany, який кожної ночі зігрівав мене навіть у від’ємну температуру, та з новим наметом Turbat Shanta, кращого за який я ще не використовував. Спорядження від Turbat відмінно пройшло тест суворою Ісландією, де був холод до -7 та вітри, які мало не зносили намет.

Намет Turbat Shanta поблизу одного з водоспадів під час мандрівки Ісландією

У Катовіце ми приїхали за день до вильоту. Можна вважати це невеликою порадою для мандрівників. Адже так ви страхуєте себе від спізнення на літак, що може бути цілком реальним, навіть якщо у вас є запас у кілька годин. На жаль, ви завжди можете їх успішно втратити на кордоні. Також день запасу перед вильотом дає вам можливість побачити щось цікаве у місці відправлення.

Вже у аеропорту виявилося, що наш багаж важить забагато, тому все тяжке і мале ми переклали у ручну поклажу, а одяг накинули на себе. Таким чином ледве вписались у 22,5 кг з 23 дозволених. Загалом, вага спорядження – це дуже важливий фактор у мандрівках з рюкзаком. Він часто впливає на задоволення та емоції. Зазвичай, чим спорядження легше, тим воно дорожче. Тож це постійний пошук компромісу. В нашому випадку в багажі, окрім речей, була також їжа, завдяки якій ми суттєво зменшили наші витрати у одній з найдорожчих країні світу! До слова, ми брали з собою близько 16 пакетів українського Їдла (суха їжа для походів), вівсянку швидкого приготування, гречані пластівці, кілька тушівок, батончики, горіхи, родзинки. Вже на місці ми купували хліб по 3-4 євро, дешеві консерви з тунця, і печиво. Просту воду для приготування їжі можна попросити на заправках та в кафе.

Прилетівши в Ісландію, ми переночували, якщо це так можна назвати, в аеропорту. Хоча цього там робити не можна, дозволено лише пересидіти на лавці без розкладання килимків чи іншого «спального» спорядження. Наступний день почався одразу із, типової для Ісландії, дощової погоди, хоча слово «типова» дуже відносне, оскільки погода там міняється кожні 5 хвилин. Запланований обмежений бюджет означав, що головним способом пересування для нас буде автостоп. Тож, ми вийшли з аеропорту і пішли стопити.

Автомобільна дорога в Ісландії

Першою локацією на яку ми хотіли потрапити був Національний парк Тінгветлір – місце де розходяться Північноамериканська та Євразійська тектонічні плити. Проте, як це часто буває із автостопом –  їдеш туди, куди везуть. Загалом автостоп в Ісландії добрий. Нас підвозили, американці, канадійці, місцеві. Якось навіть підібрала швидка допомога. Цього разу, змінивши 8 автівок, ми  потрапили в долину гейзерів Хейкадалюр, де розташований перший відомий в історії гейзер – Geysir, або Великий Гейзер.

Долина гейзерів

Незважаючи на те, що долина гейзерів в Ісландії відома насамперед Великим гейзером, він сам вивергається дуже рідко. Раз в декілька днів, якщо пощастить. Стовп води, яку викидає Гейзір є досить малим, близько 10 метрів, хоча раніше він викидав воду на висоту 60 метрів. Проте за  нього активно працює сусідній гейзер – Строккюр. Він вивергається кожні 5-7 хвилин і викидає стовп води і пари на висоту 20-30 метрів.

гейзер Строккюр

Якщо ви їдете в Ісландію з наметом, майте на увазі, що його ставити можна лише в кемпінгах, всі інші місця це є приватною територією, де намет ставити заборонено. В першу ніч нашої мандрівки ми зупинились в кемпінгу на гейзері. Оскільки це був не сезон, то нікого не було і нам не довелось платити.

Наступною нашою зупинкою був один із найбільших водоспадів Європи – Gullfoss. Його висота становить 31 м. і складається він із двох частин. Після водоспаду ми поїхали на природнє термоджерело, де відігрівались у воді температурою +40, коли на вулиці було +2. Ніби нічого незвичайного, всього лиш тепла ванна, але коли ти промерз і промок це просто манна небесна!

Ранок був сонячним і багатообіцяючим, нарешті світило сонце, було тепло. Тому ми хутко зібрались і вирушили до ще одних найвідоміших водоспадів Ісландії – Сельяландфосс і Скоуґафосс.

Водоспад Скоуґафосс

Після обіду погода різко погіршилась і почався дощ зі снігом, який доповнювався сильним вітром. Ми заледве застопили автомобіль, щоб доїхати в найближче село – Вік. Погода ставала все гірша, поки не переросла в повноцінний шторм. Це було своєрідне хрещення, після якого ми були готові до всього.

Село Вік розташоване на березі Атлантичного океану і є крайнім південним населеним пунктом острова. Серед туристів воно є досить популярним оскільки його «пляж» складається із чорного вулканічного попелу.

Берег Атлантичного океан поблизу села Вік

Шторм потроху вщухав, з неба вже просто падав дощ, а в океані далі були штормові хвилі і це все на чорному пляжі. Саме такою я собі і уявляв Ісландію, хоча й гадки не мав, наскільки мінлива там погода. Після чорного пляжу ми рушили до південного мису Дірхолей, звідки відкривається чудовий вигляд на чорний пляж. Здається, ніби він не має кінця.

Наступною нашою зупинкою були залишки всім відомого літака DC-3. Це хвилин 10 їзди від мису і ще година пішки до самого літака. Дивно бачити уламки літака на чорному пляжі, складається враження, що ти перебуваєш у якомусь паралельному всесвіті.

Після 18-ї години, машин було мало і стоп був довгим, тому ми вирішили їхати до найближчого кемпінгу на Скоугафосс. Коли ми вже розклали намет почався сильний вітер, який випробував Turbat Shanta на стійкість. Висновок – намет вистояв під сильним вітром. Алюмінієві дуги в таких випадках відіграють важливу ролю. Особливо, якщо не використовувати додаткових розтяжок, яких ми не брали.

Наступний об’єкт, який ми хотіли побачити був льодовик  Skaftafellsjökull та водоспад Свартіфосс, який спадає із базальтових стовпів. Ці об’єкти знаходяться в Національному парку Скафтафель, до якого їхати не менше 150 км. Тому ми рано пішли на дорогу ловити автівку. Нам зупинились американці, які їхали на Скоугафосс, а потім далі в потрібному нам напрямку. Тому ми з ними спочатку заїхали на Скоугафосс, вже в третє за час перебування в Ісландії. І далі рушили в сторону Скафтафеля. Власне американці, мали поїхати туди завтра, проте вони змінили свої плани і вирішили поїхати разом з нами.

Приїхавши в парк, ми попрощались з нашими новими друзями і пішли ставити намет, бо було досить пізно, адже по дорозі ми часто зупинялись біля цікавих місць. В цей вечір була досить дивна атмосфера. Було незвично тихо. Не було, ні вітру, ні дощу, хоча над головою висіла хмара. Тоді я усвідомив, що за кілька днів звик до постійного свисту вітру у вухах.

льодовик Skaftafellsjökull

Наступну ніч ми ночували у кемпінгу в Селфосі. За кемпінг там доведеться заплатити по 15 євро з особи, зате поруч з вашим наметом буде тепле приміщення з кухнею, wi-fi і головне – гарячим душем. А ще на кухні туристи часто залишають провіант, який їм вже не потрібен, тому можна зекономити на продуктах.

Передостання наша зупинка була в столиці Ісландії – Рейк’явіку. Я не є любитель міст, але найпівнічнша столиця світу мені дуже сподобалась. Як архітектурою, так і атмосферою, яка панує в місті. Вразила простота будинку засідань уряду.

Останній день нашого перебування в Ісландії припав на Великдень. Це був єдиний з десяти днів, коли світило сонце, не було вітру, і було тепло. Оскільки до вильоту у нас було ще багато часу, ми подались на берег океану де лежали в спальних мішках, милуючись краєвидом.

Ось така от історія. Ісландія виявилась не такою недосяжною мрією, як здавалось. Потрібно просто сильне бажання і ти знайдеш можливості!

Додаткові практичні поради для тих, хто планує подорож в Ісландію:

  • Газові балони перевозити в літаках заборонено навіть у зареєстрованому багажі. Тому доведеться купляти їх на місці. На заправках ціни коливаються в районі 18-20 євро за 450-тиграмовий балон.
  • Автостоп в Ісландії дуже добрий, але до 17-18 години. Далі стопити все важче.
  • Чим далі на схід від столиці, тим менший трафік.
  • Намет можна розкласти лише в кемпінгах, які є платними, але не в сезон там нікого немає, тому можна не платити. Прийнято вважати, що основний туристичний сезон в Ісландії умовно триває з травня по жовтень.
  • Ціни дуже високі, тому доцільніше взяти із собою додатковий багаж з продуктами.
  • Всі туристичні об’єкти і національні парки є безкоштовними для входу.
  • Найдешевший супермаркет – Bonus, ціни в якому в рази нижчі, ніж у інших магазинах і, тим більше, на заправках.
  • Заправки працюють тільки до 21:00. За пальне можна розрахуватися лише кредиткою, або дебетовою картою.
  • Місцеві говорять: «Якщо вам не подобається погода в Ісландії, почекайте 5 хвилин – вона стане ще гіршою!»

2 Коментарі
  1. Привіт привіт!
    Можете сказати який одяг з собою брали?
    Планую поїхати десь на 14 днів, і не знаю що з собою))

    Дякую,
    Сергій

    1. Roman Baluk

      Рекомендоване спорядження:
      Намет або місце у наметі (якщо їдете компанією). Намет має бути вологостійкий, для активного туризму
      Спальник (з капюшоном, температура комфорту не менше + 5)
      туристичий килимок (орінтуйтеся на температуру +5, не для йоги килимок!)
      Рюкзак, а зручніше 2 два рюкзаки — один 50 літрів, інший менший — на 10-15 літрів
      Основне взуття для трекінгу — черевики (щоб фіксували ногу)
      Додаткове взуття (кросівки чи будь-яке зручне) + взуття для душу
      Особиста аптечка (індивідуальний набір медикаментів з урахуванням особливостей вашого організму). При наявності хронічних захворювань попередьте, будь ласка, про це заздалегідь
      Предмети гігієни, мікрофібровий рушник
      Окуляри від сонця
      Туристичні бахіли та трекінгові палиці, якщо плануєте йти у серйозніший похід
      Посуд (пляшка для води, миска, горнятко, ложка, вилка)

      Рекомендований одяг:
      баф чи/та шапка, рукавиці, шарф
      мембранна куртка (як захист від дощу та вітру)
      штани для трекінгу
      запасні штани
      термобілизна
      3-4 футболки
      білизна
      флісовий джемпер чи теплий светр
      ліхтарик
      акумулятори, персональна електроніка бажано з можливістю навігації

      ДОКУМЕНТИ, СТРАХІВКА, АВІАКВИТКИ, КРЕДИТНІ КАРТКИ 😉

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *