Лікійська стежка, Туреччина

Таня Троянь, бренд-амбасадор Salewa в Україні, керівниця в TroyanTrekking

Лікійська стежка (турецькою Likya Yolu) – це перший найдовший пішохідний маршрут в Туреччині, який знаходиться на південному заході країни і пролягає від Fethiye до Geyikbayiri (біля Анталії). Цей туристичний маршрут розроблений британкою Kate Clow і названий в честь історичного регіону – Лікії, де власне й проходить. Лікійська стежка має довжину понад 400 км. А на деяких відрізках маршрут роздвоюється і можна обирати яким варіантом йти, тож якщо порахувати всі ці відрізки, то й вийде число приблизно 560 км, яке часто вказують, як довжину стежки.

Лікійська стежка: трекінг, гори та море

Чекліст для лікійської стежки

Лікійська стежка (Володимир Семчій)

Формат подорожі: трекінг.

Дати: 15.09-9.10.2020.

Тривалість подорожі: 25 днів, з яких 23 – повні ходові дні. 

Нитка маршруту: 

Fethiye – Kayaköy – Ölüdeniz – Ovacik – Kirme – Baterfly Valley Viewpoint – Faralya – Kabak – Paradise beach – Kalabantia – Gey – Bel – Belceğiz – Patara West – Letoon – Kinik – Patara East – Gelemiş – Kalkan -Üzüm – Çoban – Limanağzi – Kaş – Pіnarbaşі – Phellos – Gökceören – Bezirgan – Kalkan;

Kaş – Limanağzi – Üzüm – Boğazcіk – Aperlai – Kaleköy – Kapaklі – Çayağzі – Demre – Alakilise – Karliöz – Belos – Finike – Karaöz – Gelidonia – Adrasan – Musa – Olimpos – Çirali – Ulupіnar – Beycik – Tahtali – Yayla Kuzdere – Gedelme – Göynük Yayla – Göynük Canyon – Hisarçandir – Çitdibi – Geyikbayiri. 409 км.

Перші 108 км за 10 днів я пройшла з моїми туристами, а решту 301 км – за 13 днів сама.

Були відрізки через населені пункти, які я проїхала на долмуші (наприклад, Kinik – Kalkan і Finike – Karaoz); один відрізок я пройшла двічі – раз з групою, другий – сама (Limanağzi – Üzüm).

Лікійська стежка, Туреччина

Лікійська стежка дуже крута і дуже різноманітна! І щоб це відчути сповна, треба пройти її повністю чи хоча б більшу її частину. Насолодитись прекрасними пляжами і кедровими лісами в горах, дослідити руїни давньої лікійської цивілізації і гуляти сучасними затишними містечками, піднятись десятки разів від моря в гори і спустившись назад, пройти всі рутинні пейзажі і всі непрості ділянки, по кожному гострому камінчику, крізь усі колючки, посміхатися місцевим і захоплюватися їхньою неймовірною привітністю і гостинністю, прокидатися під спів муедзина перед світанком, їсти найсолодші в світі гранати і запивати холодним айраном найпухкіший хліб…

Лікійська стежка, Туреччина

Клімат 

Найкомфортнішим часом для походу Лікійською стежкою є осінь і весна. Перевага осені – тепле море (від +28 °C в вересні до +20 °C в листопаді), недолік – менше води. Весною – навпаки, холодніше море (+18 °C в квітні) і краща ситуація з джерелами води.

Влітку тут невимовна спека, а взимку – сезон дощів. По статистиці кількість дощових днів зимою приблизно третина на місяць, середня температура на узбережжі +15 °C вдень і +10 °C вночі, а в горах може бути мороз і сніг.

Я тут була з середини вересня до середини жовтня і хочу сказати, що в цей період тут було дуже спекотно (понад +30 °C), навіть вночі. Хмарних днів практично не було і вдень йти по спеці було дуже важко, наче в сауні. Трохи полегшував рух підйом ще до світанку і ранні виходи на маршрут, а вдень по можливості “сієста”, щоб перечекати саме пекло. На ночівлях на висоті вище 1200 м вночі вже було трохи легше і з’являлося бажання спати в спальнику чи одягнути ввечері фліску.

Якщо вам так важко в спеку, як мені – їдьте сюди в другій половині осені або в середині весни.

Логістика та добирання

З України в Туреччину налагоджене гарне авіасполучення. Наразі, з пересадкою в Стамбулі, можна купити квитки в будь-яке місто Туреччини. Щоб йти Лікійською стежкою, найзручніше брати квитки до Анталії чи Даламану, залежно від того, яку частину стежки ви йдете і де стартуєте/фінішуєте.

Я купувала квитки до і з Даламану (з цього аеропорту всього годину їхати до Фетхіє на автобусі), бо так було дешевше в Turkish Airlines. Загалом вийшло за переліт туди-назад з багажем і пересадкою в Стамбулі всього 160 євро. Між турецькими містами розвинуте хороше автобусне сполучення, а ціни на проїзд не високі. Наприклад, автобус Анталія – Фетхіє 40-50 лір, аеропорт Даламану – Фетхіє 24 ліри. Між селами їздять долмуші (місцеві маршрутки) і, зазвичай, коштують теж небагато. Наприклад, Калкан – Каш 9 лір, Фініке – Кумлуджа 5 лір. Легкове таксі в середньому коштує 10 лір за 1 км. Далі також буду вказувати приклади цін в турецьких лірах. Курс на момент написання статті 1 ліра = 3,65 гривні.

Лікійська стежка, Туреччина

Лікійська стежка по частинах

Західна Лікійка

Умовний відрізок Фетхіє – Каш.

Західна Лікійка – це, перш за все, ідеальне море і галькові пляжі. На мою думку, найкращі пляжі Лікійки саме тут. Наприклад, Ölüdeniz, Kabak, Butterfly Valley, Paradise beach. Вони прекрасні як знизу, так і згори. Західна Лікійка постійно то набирає висоту (до 900 м), то спускається до пляжів. Проходить через розкішні соснові ліси, під скелястими вершинами, через  гірські села і пасовиська з отарами кудлатих кіз (як в околицях Gey, Bel та на яйлі між Kalkan і Kaş).

Лікійська стежка, Туреччина

Тут багато руїн античних міст, особливо в великій долині біля пляжу Patara. Вони трапляються як у вигляді музейних комплексів (Letoon, Xanthos, Patara) так і дикими (Pudnae, Phellos), втім як і на всій Лікійці. Окрім античних руїн є ще й не такі давні – місто-привид Kayaköy, яке покинули греки після грецько-турецької війни майже століття тому. Відрізок Калкан – Каш не такий популярний, як решта Західної Лікійки, проходить через гори, широкі пасовиська і маленькі села.  Він може здатися одноманітним, але тут приємно спокійно і дуже круті краєвиди на Калкан і Каш з грецькими островами.

Лікійська стежка, Туреччина

Центральна Лікійка

Умовний відрізок Каш – Чіралі.

Центральна Лікійка – це велика кількість руїн античних міст і гробниць. Для любителів історії та археології це просто рай. Є дикі руїни (наприклад, Аpollonia, Aperlae, Belos) і музейні комплекси (наприклад, фортеця Simena і лікійські гробниці в Kaleköy, Mira, Olimpos). Тут багато пляжів, вже не таких комфортних та ідеальних, як на Західній частині стежки, але є красиві і дикі (наприклад, Üzüm, Çakil, Korsan koyu).

Лікійська стежка, Туреччина

Центральна Лікійка – це фруктові сади в долинах і платні кемпінги з місцями для наметів просто під гранатами і апельсинами. Більша частина Центральної Лікійки проходить вздовж узбережжя з невеликими перепадами висот або піднімається не високо в гори (в межах денного переходу, як відрізки Караоз – Адрасан і Адрасан – Чіралі) і знову спускається до узбережжя.

Лікійська стежка, Туреччина

Є один відрізок довжиною близько 40 км, що піднімається в гори на 1600 м і займає 2-3 ходові дні – це Демре – Фініке. Цей шматок машруту не популярний і більшість туристів минають його. Та там, високо в горах вже ростуть прекрасні кедри і дуже багато вівчарських поселень. Труднощі для туриста на Центральній Лікійці: на узбережжі стежки ведуть крізь колючі кущі (щоб вберегти рюкзак і спорядження – можна одягати на нього рейнкавер) і тут більшість позначених на мапах джерел – цистерни. 

Лікійська стежка, Туреччина

Східна Лікійка

Умовний відрізок Чіралі – Геїкбаїрі.

Східна частина Лікійки – це високі скелясті гори і розкішні кедрові і соснові ліси. Але тут є й вибір і морського маршруту. З Чіралі Лікійська стежка роздвоюється – основний маршрут іде горами попри Тахтали, а другий варіант маршруту – по узбережжю через вулканічні пляжі і через одне з найбільших руїн лікійських міст Faselis, а в районі Кемера звертає в гори і з’єднується з основним. 

Лікійська стежка, Туреччина

Я йшла гірський варіант через Тахтали, ночувала в її підніжжі, щоб вийти на вершину наодинці – на світанку. І хоч спочатку не хотіла сюди, бо Тахтали популярна і доступна (на неї веде канатна дорога з Кемеру), та лишилася дуже задоволена краєвидами на гори Західного Траву і неймовірними кедровими лісами.

Лікійська стежка, Туреччина

Гірська частина від каньйону Гойнюк до Чіралі дуже популярна в наших туристів і росіян. Тут я зустріла найбільше туристів за всю стежку і дуже багато комерційних груп. А з каньйону до Геїкбаїрі – знову тиша і спокій, бо цей відрізок не популярний. Та він мені дуже сподобався. Тут не легко – стежка то піднімається високо в гори, то спускається низько в долини, але краєвиди тут шикарні. Наприклад, чого лиш вартий вид на Хісарчандир на фоні гір Західного Тавру.

Лікійська стежка, Туреччина

Планування маршруту та навігація

За відсутності часу я не планувала маршрут. Лиш прикинула план на перший тиждень – бо зі мною їхали мої туристи, Західна частина Лікійки заочно мені сподобалася найбільше і я хотіла розпочати саме з неї. Потім я імпровізувала, коли мої супутники потребували більше відпочинку і так само вирішувала/планувала вже під час подорожі коли залишилася сама. Допомагали в плануванні мені наступні ресурси.

Trekopedia – сайт, де зібрана інформація про Лікійку. Тут є опис офіційного маршруту і кожної його секції (зокрема нових ділянок Фетхіє – Овачік і Хісарчандір – Геїкбаїрі), gps-треки та багато іншої інформації. 

Також Trekopedia має платний додаток для смартфонів, яким я користувалася в подорожі – TrekRight Lycian Way для Android та iOS, він працює офлайн, має карту з нанесеним маршрутом Лікійської стежки, описи маршруту посекційно. Не скажу, що карта тут найзручніша, але він бувало виручав точнішою інформацією і по ньому було зручно планувати маршрут.

Для швидкої навігації – Maps.me i OsmAnd, де позначені більшість місць, де зручно ставити намети, джерела. Якщо вам цікаво більше дізнаватися про Лікійську стежку, історію і культуру цих місць – придбайте книгу Kate Clow (я цієї книги на жаль не мала). Карта і опис маршруту там також є.

На місцевості основний маршрут Лікійки маркований біло-червоною маркою, в деяких місцях і на розвилках зустрічаються жовті вказівники, щоправда кілометраж на них часто вказаний невірний. Деякі другорядні маршрути, які відходять від основного, марковані жовто-червоною маркою (наприклад, Кабак – Калабантія – Гей). Лікійська стежка йде не тільки стежками, часто й по асфальтованих дорогах і грунтовках. В різних місцях якість маркування відрізняється, стежка в лісах може погано проглядатися і мати погане маркування, тому пильнуйте і звіряйтеся з навігатором.

Лікійська стежка, Туреччина

Ночівлі

Ночувати на Лікійці можна в наметах в диких місцях, в приватних кемпінгах і в готелях/пансіонах. Можна будувати маршрут так, щоб вибирати лише один вид ночівель, наприклад в готелях (власне маршрут Kate Clow так і побудований – від містечка до містечка), а можна комбінувати, як робила я – восновному я мала дикі ночівлі в наметі, інколи – в платних кемпінгах, щоб прийняти душ і зарядити павербанки і ще кілька разів ночувала в готелях.

Ставити намет на природі можна практично всюди, аби лиш було рівне місце. Більшість таких місць позначені на OSM-мапах. Не можна ставити намети на міських пляжах. Ви звісно можете це зробити, але будьте готові, що можуть прийти поліцейські і вигнати вас. Також деякі пляжі закриваються на ніч (наприклад, Кабак), бо там охороняються кладки яєць морських черепах.

Лікійська стежка, Туреччина

Платні кемпінги також періодично зустрічаються на шляху, зазвичай вони розташовані в населених пунктах і в деяких місцях таких кемпінгів багато (наприклад Кабак, Адрасан, Чіралі). Але будьте готові, що турецькі кемпінги не будуть супер чистими, можуть бути без гарячої води в душі і без загальної кухні, інтернет часто поганий, а по території можуть гуляти кури. З мого спостереження – чим більше кемпінгів в населеному пункті, тим кращі послуги і нижчі ціни.

Лікійська стежка, Туреччина

Ціна в середньому 50 лір з людини за ніч в наметі. Десь може бути дешевше, наприклад, в кемпінгу Portakal в Адрасані я платила всього 30 лір за ніч і це був найкращий з тих, де мені довелося ночувати – компактний, чистий, з гарячою водою, кухнею і хорошим інтернетом. Десь може бути дорожче, як в кемпінгу на пляжі Patara Green Park – хотіли 100 лір за намет і не важливо скільки осіб, 1 чи 2, там довелося торгуватися. А десь ще дорожче, наприклад, кемпінг в місті Каш. Готелі і пансіони – їх вибір і вартість різні залежно від населеного пункту. Тут booking.com в допомогу.

Вода

Води на стежці мало. Бували різні дні, коли вона траплялася часто, а бувало, що ледь не раз-два за день. Я несла зазвичай 2 л, якщо була не впевнена в наступному джерелі води. На ночівлі, де знала що води не буде, несла мінімум 3,5 л від останнього джерела (1 л – пити, 1 л – помитися, 1,5 л – вечеря, сніданок). Але я п’ю не багато води, комусь її треба значно більше.

Особливістю Західної і Центральної Лікійки є цистерни – такі собі колодязі. Дуже рідко доводилося брати воду звідти, але в таких випадках завжди користувалася фільтром Katadyn Befree.

Лікійська стежка, Туреччина

Вода в цистернах різна – буває цистерна, як колодязь, чиста і постійно наповнюється (але це рідкість), буває вода “з м’якоттю” чи личинками комарів і її краще фільтрувати, а буває взагалі застояна чи відсутня (якось я не набрала достатній запас води, бо розраховувала на цистерну на місці ночівлі в горах між Деме і Фініке – та вона виявилася сухою і я до обіду наступного дня лишилася без можливості помитися і їла тільки батончики).

Також треба враховувати, що не в кожній цистерні є відро, тому краще мати мотузку і ємність, яку можна до неї прив’язати (одного разу ми пішли набирати воду в цистерну, взяли ємність та забули мотузку, але вийшли з положення за допомогою шнурівок з кросівок). Здебільшого джерела води – це облаштовані крани з водою. А в гірській частині Східної Лікійки – навіть трапляються струмки (та все ж враховуйте, що восени не всі нанесені на карту струмки/річки функціонують, а весною води звісно більше). В населених пунктах крани з водою зазвичай є біля мечетей і ще зустрічаються автомати з водою.

Лікійська стежка, Туреччина

В Maps.me можна читати коментарі до позначок і мати інформації про стан конкретних джерел. Та навіть тут 100% надіятися на актуальність інформації не можна, бо через особливості клімату стан джерел/цистерн можуть змінюватись.

Газ для приготування їжі

Газові балони можна купити в різних частинах Лікійки. Звичайно, краще продумати скільки його потрібно і купити в Анталії чи Фетхіє, оскільки в менших містах є загроза, що саме таких балонів не буде в наявності (в мене так було в Калкані, але пощастило потім забрати останнього балона в магазині в Каші).

В Анталії газ можна купити в туристичних магазинах “Decathlon”, “Tibet”, а в інших містах – в магазинах, які спеціалізуються по газу. Наприклад, в Фетхіє – в “Milangaz” неподалік автовокзалу, в Калкані – “Aygaz” також біля автовокзалу, в Каші – “Aygaz” біля супермаркета Muhtar (про цей магазин дізналася з іншої статті про Лікійку, за що велике спасибі). В Демре – може бути в “Ipragaz” (неподалік автовокзалу, але особисто не перевіряла наявність різьбових балонів). Також бачила газові балони до туристичних пальників в кафе в Göl Yayla під Тахтали і в маркеті в Gedelme. Впевнена, що цей список можна ще доповнювати, тож хто знає ще місця – діліться в коментарях. Ціна в Фетхіє на газові балони була 35 лір за 250 грам і 45 лір за 500 грам, в Каші було 50 чи 55 лір за великий балон.

Лікійська стежка, Туреччина

Вогнище. Я вогонь палила за всю Лікійку всього лиш 2 рази для задоволення, бо через наявність газу в ньому не було потреби, а через спеку його не хотілося. Кострища зустрічаються всюди, дрова можливо також, але варто пам’ятати про пожежонебезпеку в посушливу частину року.

Їжа

Основну частину продуктів харчування, як завжди я везла з України –  це похідна їжа James Cook (тушик в м’якій упаковці і порційні страви швидкого приготування), сушені супи для варіння, гречка, шоколад. А решту – купували в місцевих супермаркетах – солодощі, каву, хліб, айран, пасту, оливки, овочі, сир і тд.

Лікійська стежка, Туреччина

А основу харчування моєї соло частини складала похідна їжа James Cook (страви швидкого приготування і енергетичні батончики). Я її в перший день походу переслала за допомогою місцевої пошти PTT з Фетхіє до Калкану, щоб не носити лишню вагу в частині походу з групою. Ціни на продукти харчування в Туреччині +- як у нас, щось дорожче, щось дешевше. Наприклад: 100 г кави – 5 лір, 1 л айрану – 5 лір, невеликий пухкий хліб – 1,5 ліри.

 

Лікійська стежка, Туреччина

Також можна харчуватися в місцевих закладах. Ціни різні залежно від місць. До прикладу, турецький сніданок в Фетхіє 30 лір, гьозлеме з сиром в кемпінгу Patara Green Park – 20 лір, пиво 25 лір, кебаб в ресторанчику в Калкані близько 40 лір, риба з гарніром неподалік Демре – 35 лір.

Спланувати харчування тільки в закладах буде важко, ну принаймні так вийде не всюди, бо є гірські села, де немає закладів харчування (навіть магазини є не всюди), також деякі заклади закриті ще після карантину чи закриті на не сезон. Та періодично ласувати місцевою кухнею неодмінно потрібно.

Мобільний зв’язок

Як і в інших закордонних подорожах, я користувалася послугою “Ідеальний роумінг” від Київстару, бо це виходило не дорожче, ніж купувати турецьку sim-картку. Тим більше що з купівлею такої є купа своїх нюансів.

Ну і бонус роумінгу – більше шансів на покриття, так як оператор працює з кількома місцевими операторами-партнерами і коли покриття одного зникає, він може підключатися до іншого (коли таке присутнє). Практично по всьому маршруту в мене був зв’язок, лиш було кілька ночівель з недостатньою для інтернету мережею.

Лікійська стежка, Туреччина

Список спорядження і висновки по ньому:

  1. Намет My Trail Co Tent UL 2.
  2. Рюкзак Sierra Designs Flex Capacitor 40-60
  3. Рейнкавер Salewa Raincover 55-80L.
  4. Компактний рюкзак Quechua Arpenaz 10 ultra compact.
  5. Бананка slow.ly Babadag Bag.
  6. Пуховий спальник AEGISMAX з температурою комфорту +10°C.
  7. Килимок Therm-A-Rest Z Lite.

В цьому поході однозначно килимок-пінка мав перевагу над надувним, бо я на ньому засмагала на пляжах, відпочивала в час “сієсти”, чіпляла його зовні рюкзака – щоб в будь який момент швидко відстібнути і перепочити в холодку. Єдине, він трохи постраждав в колючках Центальної Лікійки, бо я лінувалася одягнути рейнкавер на рюкзак.

Лікійська стежка, Туреччина

  1. Трекінгова палиця Forclaz Hike 100.  
  2. Казанок на 1 л, газовий пальник, вітрозахист, турка.
  3. Чашка  Sea to Summit Delta InsulMug, миска Sea To Summit X-Bowl і ложко-виделка Humangear GoBites Duo, ніж Mora Companion.
  4. Алюмінієва фляга на 1 л.
  5. Фільтр для води Katadyn BeFree з флягою на 1 л

Фільтр для води був однією з найпотрібніших речей в моєму рюкзаку і практично не просихав. Я ним користувалася, коли доводилося брати воду з цистерн, навіть якщо вона була чистою на вигляд і запах – краще перестрахуватися. І коли брала воду в річках на Східній частині стежки.

Лікійська стежка, Туреччина

  1. Налобний ліхтарик BLACK DIAMOND Gizmo.
  2. Кросівки Salewa WS Dropline.

Цього разу в похід я взяла не типове рекомендоване взуття (міцні кросівки чи черевики з твердою підошвою, щоб впевнено почувати себе на кам’яних стежках), а легкі кросівки для походів і трейлів Salewa Dropline, бо я дуже важко переношу спеку і мені потрібно було щось легке і водночас з добре амортизуючою підошвою, щоб мої коліна не потерпали всі 400 км. Пройшовши стежку в цих косівках можу сказати, що зробила вірний вибір, бо вони виправдали всі очікування і навіть більше – мені було зручно, кросівки витримали всі навантаження, а коліна не боліли (бандаж я одягала за весь цей час лише 1 раз, при тому що в усіх попередніх коротких походах я постійно в ньому ходила).

Лікійська стежка, Туреччина

  1. Сандалі Source Thin Crosser – щоб ходити в таборі, в місті.
  2. Мембранна куртка Salewa Puez PTX 2L Wmn.
  3. Фліска Salewa Puez Hybrid Polarlite Full-Zip Wms.
  4.  Легенькі легінси.
  5.  3 пари шортів.
  6.  Футболка Salewa Puez Melange Dry Wmn – найзручніша з мої футболок для спеки, бо дуже тоненька, легка і швидко сохне.
  7.  Легка термофутболка з довгим рукавом.
  8.  Легка сукня.

Від перших ночівель здавалося, що спальник, фліска, легінси – абсолютно безтолкові речі тут. Я проходила практично весь час в шортах і спортивних топах і лиш в населених пунктах одягала футболку чи плаття. Потім страждати від спеки звиклося, але ті всі речі дуже потрібними не стали – вдягала їх хіба на ночівлях високо в горах і на дорогу додому.

А ще я по звичці взяла з собою пухового светра – він точно був не потрібен і разом з лишніми футболками його забрали додому мої туристи.

Та й штормовку я вдягла лиш раз на півгодини – перед світанком на Тахтали.

Але якщо я б йшла Лікійку з середини жовтня, то ці всі речі були б актуальнішими.

  1.  Кепка Salewa Puez Camou Flat.
  2.  Сонячні окуляри Lynx Tampa B.
  3.  Косметичка Osprey Ultralight Washbag Roll, Рушник Sea to Summit Pocket Towel S.
  4.  Засіб для захисту від сонця і заспокійливий після засмаги.

Усі використані фото з особистої колекції Тані Троянь, копіювання або поширення тільки зі згоди авторки.

Лікійська стежка, Туреччина

 

 

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *