Таня Троянь, бренд-амбасадорка Salewa в Україні

Трекінг на Мадейрі

‌Чому для подорожі обраний саме цей регіон: Мадейра – ще один острів вічної весни серед Атлантичного океану, який неймовірно зелений і живий. На стрімких схилах гір Мадейри ростуть найбільші за площею реліктові лаврові ліси, через які левади “несуть” воду до узбережжя. Дуже сильним моє бажання приїхати сюди стало саме після відвідин таких реліктових лісів на Тенерифе в лютому 2019.

Формат подорожі: трекінг (лінійний маршрут з кількома радіалками через весь острів з заходу на схід).

Дати: 4-12.02.2020.

Тривалість подорожі: 8 днів, з яких 6 – повні ходові дні. 

Нитка пішохідного маршруту: Porto Moniz – Ribeira da Janela – Fanal – Rabaçal – Pico Ruivo do Paul – Encumeada – Pico Ruivo – радіалка Pico do Arieiro – Pico das Pedras – радіалка Caldeirão do Inferno – Faial – Porto da Cruz – Caniçal – Ponta de Sao Lourenco, 130 км.

Клімат на Мадейрі м’який зі змінною вологістю  з півночі на південь. На півночі – дуже вологий, на півдні – сухіший.

Взимку на узбережжі біля 20 градусів тепла, а в горах вдень ~15. На висотах біля 1000 м і вище, температура вночі була 5-8 градусів, але через високу вологість, здавалося, що холодніше.  Взагалі на Мадейрі часто йдуть дощі і зимою їх найбільше, проте мені пощастило, і під час перебування на острові, короткий легкий дощ йшов лише пару разів. Практично кожного вечора з океану на північне узбережжя насувалися низькі хмари.

Логістика та добирання. З України до Мадейри доведеться добиратися як мінімум з однією пересадкою. Найкращим варіантом, мабуть, буде пересадка в Порту чи Лісабоні, звідти та з інших міст Європи на Мадейру літають різні авіакомпанії і лоукости ( наприклад EasyJet, Eurowings, TAP Air Portugal і тд.).

Я летіла з Канар, де в мене напередодні був похід з групою. Тож вже будучи в тій частині земної кулі, я вирішила скористатись моментом і розвідати новий острів. З Тенеріфе до Мадейри я летіла з пересадкою на Гран Канарії місцевою канарською авіакомпанією Binter за 105 євро з багажем. Квитки шукала і купувала безпосередньо в них на сайті. Що і вам рекомендую, якщо ви хочете як я, поєднати ці регіони в одній мандрівці. А влітку за цим маршрутом взагалі курсує паром з вартістю квитка від 60 євро. 

З Мадейри додому я летіла авіакомпанією Eurowings до Кельна, звідти Ranyair до  Варшави. А З Варшави до Рівного вже автобусом. Я обирала найбюджетніший варіант (тому прилетіла не в Україну), все це разом вийшло близько 100 євро. Комбінацію авіаквитків назад шукала через kiwi.com.

Можливості добре познайомитися з громадським транспортом на Мадейрі в мене не було, але сказати можу одне – більшість (та не всі!) маршрути автобусів можна побачити на гугл-картах. І хоч відстані тут смішні, та через неймовірно складний рельєф автобуси “далекого” сполучення можуть їхати дуже довго, як от мій автобус з столиці острова – Фуншалу до початку мого маршруту – Порто Моніш їхав 70 кілометрів аж 4 години. І такі автобуси ходять лиш пару разів в день.

Туристичні стежки на Мадейрі

На Мадейрі велика кількість туристичних маршрутів, які б я умовно поділила б на левади і стежки. Деякі маршрути складаються з комбінації одних і других. На початку маршрутів стоять вказівники та інформаційні стенди.

Левада – фішка Мадейри. Це вид зрошувальних каналів, по яких вода біжить з гір в центрі острова до господарств на узбережжях. Вони прокладені траверсами і здебільшого з мінімальним перепадом висоти протягом самої левади. Часто проходять крізь скелі в видовбаних тунелях, повз водоспади і по місточках через ущелини та над прірвами.  А вздовж левад, відповідно, пролягають туристичні стежки.

Трекінг на Мадейрі, Португалія
Трекінг на Мадейрі, Португалія
Трекінг на Мадейрі, Португалія
Трекінг на Мадейрі, Португалія

Стежки – це здебільшого сходинки. Ну в мене таке враження склалося, або так пощастило з маршрутом 🙂 Вони проходять по гребенях гір, з’єднують одні левади з іншими, ведуть на вершини і часто під дуже крутим кутом. Сходинки вверх, сходинки вниз, дерев’яні сходинки, металеві, видовбані в камені і викопані в ґрунті. 100500 сходинок 🙂 А якщо десь стежка і йде прямо, то над прірвою. 

Та всюди, де небезпечно є поручні і огорожі, як на стежках, так і на левадах. Ну на популярних так точно, але бувають і непопулярні відрізки, де цих загорож не буде.

Трекінг на Мадейрі, Португалія
Трекінг на Мадейрі, Португалія
Трекінг на Мадейрі, Португалія

Тунелі, через які проходять левади і стежки, бувають різні – короткі (пару десятків метрів) і довгі (500 м і більше). Бувають прямі (мій перший тунель був довжиною 800 м і був прямим – я весь час бачила світло в кінці тунелю) і бувають вигнуті, навіть в кілька вигинів (тут тим хто боїться закритих просторів не позаздриш). Стежка вздовж левади в тунелі часто дуже вузька, а стіни і стеля низькі та можуть звужуватися до середини (навіть мені з ростом 160 см інколи доводилося пригинатися і в одному з тунелів я порвала рейнкавер). Тому я б радила:

– перед тим як заходити в тунель, по можливості подивитися чи ніхто не йде назустріч, якщо йде – обов’язково перечекати (деякі стежки в тунелях були такі вузькі, що я не уявляю як би довелося з кимось розминатися);

– обов’язково вмикати ліхтарик і краще хай він буде налобним, щоб ваші руки були вільні. Я б радила вмикати ліхтарик і на короткі тунелі, щоб не спіткнутися об каміння, не вступити в калюжу, не впасти в леваду, і не стукнутися головою об стіну/стелю;

– і звичайно не йти в тунель, де позначено, що “прохід заборонено”, бо породи тих гір крихкі і періодично стаються обвали. І звісно мати записаним номер місцевої рятувальної служби.

Ні, не треба лякатися всього, що я вище написала. Так, похід Мадейрою вимагає зусиль, але мадерійці зробили все можливе, щоб ці гори і ліси були доступними для туристів, а стежки – комфортними і безпечними. Так, доведеться підкачати попу на всіх тих сходинках вверх-вниз і, можливо, в якомусь з тунелів здолати рефлекторну клаустрофобію, але Мадейра вразить вас своєю ЖИВОЮ (від слів “вода” і “зелень”) природою і різноманіттям.

Мої враження про деякі відрізки маршрутів

Перші 2 дні було багато левад, популярних і не дуже. 

Levada dos Cedros – моя перша левада. Дуже затишна, туристи були, але не багато. Завершується кількома водоспадами.

Levada da Rocha Vermelha – непопулярна левада, на неї спускалася дуже стрімкою стежкою серед хащів і в кінці вона не облаштована поручнями, тож на ділянках над урвищами ця левада “не дуже” сподобається  тим, хто боїться висоти. Я пройшла її всю і не побачила жодного туриста.

Levada das 25 Fontes  – дуже популярна левада, тут неймовірно людно. Загалом виправдовує свою назву і однозначно варта уваги – є кілька великих водоспадів і сила-силенна маленьких струмків.  

Levada do Risco – коротка популярна левада, що веде до найвищого водоспаду Майдери, в честь якого і названа. Поруч з левадою das 25 Fontes.

3-4 дні мого маршруту були більш гірськими і пролягали через найвищі вершини острова.

Pico Ruivo do Paul (1640 м) – найвища гора західної частини Мадейри. Я тут була одна і жодного туриста на кілометри. Тут відкриваються дуже красиві краєвиди і вже видно піки найвищих вершин Мадейри. Якщо сюди ви йдете з заходу як я – готуйтесь штурмувати гору стежкою крізь зарості дикої акації. А це тортура ще та. І бажано, щоб ви були одягнені в штани і куртку, об які не будуть чіплятися колючки. Або просто обійдіть гору з півдня і зайдіть по широкій дорозі зі сходу 🙂

PR1 (зараз 5,5 км в один бік) – найпопулярніший туристичний маршрут Мадейри, який з’єднує найвищі гори Мадейри – Піко Руйву (1862 м) і Піко до Айріеру (1818 м), траверсуючи Піко дас Торрес (1851 м). Через те, що це найвищі гори + на вершину Піко до Айріеру можна виїхати на авто, тут неймовірно людно. На вузькій стежці постійно доводиться розминатися, пропускати і обганяти. Але й краєвиди тут виключно запаморочливі і прекрасні: стежка просто “вигризена” в прямовисних скелях і сходинки інколи в найнесподіваніших місцях. 

Мені довелося пройти цей маршрут в дуже швидкому темпі туди-назад, бо я потім хотіла спуститися саме в підніжжя Pico Ruivo, щоб побачити одне цікаве місце.

5 день був знову днем левад і спуском до Порту да Круш.

Caldeirao do Inferno (“пекельний казан”) – місце з водоспадами у вузькому каньйоні в підніжжі Pico Ruivo. Це місце виявилося популярним. Сюди я сходила радіалку довжиною в 10 км в один бік, бо – “пекельний казан”  не давав мені спокою і щоб його побачити, я змушена була терпіти всілякі логістичні незручності 4 і 5 дні: радіалки і потім не приємний спуск до узбережжя – навігатори малювали стежки на пряму, яких вже ой як давно не існувало, після того як я кілька раз поверталася назад під круту гірку, зрозуміла що йти краще по головній дорозі. Коли спустилася в Faial, останні 4 км до готеля довелося доїхати на автобусі по автостраді.

Тому, якщо ви йдете подібний маршрут і Inferno вам не сниться ночами, як мені, то краще пройти PR1 в один бік і з Pico do Arieiro до Porto da Cruz дійти іншими шляхами, наприклад через Ribeiro Frio. Тоді можна прокласти спуск до узбережжя левадами і туристичними маршрутами.

6 день – шлях вздовж узбережжя. 

Vereda do Larano – прекрасна стежка, що йде вздовж північного узбережжя, траверсуючи стрімкі схили гір і виходячи на скелі над океаном.

Vereda da Ponta de Sao Lourenço – півострів на самісінькому сході, тут найкраще видно вулканічне походження Мадейри. Незвичайний рельєф, скелі, арки і, мабуть, єдина місцевість з пустельною рослинністю – тут нема лісу. Ця місцевість дуже популярна серед туристів, їх тут була тьма.

4 кілометри від містечка Canical до початку пішохідного маршруту по Ponta de Sao Lourenço, я рекомендую проїхати автобусом, бо це 4 кілометри по асфальту без тротуару і частково через промзону.

Планування маршруту та навігація

Туристичних стежок і левад на Мадейрі дуже багато і, відповідно, їх можна комбінувати як завгодно. Якщо ви також хочете пройти довгий суцільний шлях, то між його основними точками можна обирати з різноманітних варіантів і комбінацій стежок. Я, наприклад, не мала часу для детального планування маршруту перед поїздкою, тому кожного вечора вже в самому поході продумувала, обирала якими стежками/левадами пройду до наступної ночівлі.

Зазвичай в подорожах використовую одразу кілька offline мап:

 – Maps.me – для швидкого прокладання маршруту і орієнтування скільки км лишилося йти, бо через мінімалістичний інтерфейс це зручно робити (в останньому оновленні 26.02.2020 в maps.me з’явилися ізолінії);

– OsmАnd – для оцінки маршруту відносно рельєфу, можна купити/завантажити шар з гарно промальованими ізолініями;

– локальний додаток з картами, якщо такий є і якщо він адекватний. На такому часто можуть бути деталі, яких немає в популярних навігаторах.

В даному випадку я використовувала maps.me і місцевий путівник з картою – WalkMe. Цей путівник є у вигляді платного додатку на смартфон, а також – у вигляді сайту, де ознайомитися з маршрутами можна безкоштовно. Раджу придбати цей додаток, він коштує всього 150 грн і ви зможете ним користуватися offline: читати описи кількох десятків маршрутів з фото, обирати їх безпосередньо на мапі, використовувати карту (з ізолініями) для навігації і, що важливо – можна читати свіжі відгуки про маршрути і бути в курсі, якщо маршрут закрито через обвал чи на ремонт (але не забувайте звертати увагу на дати коментарів). 

Ночівлі. Першу і останню ніч на Мадейрі я ночувала в хостелах в Фуншалі (їх багато, зокрема в центрі міста і коштують зазвичай близько 10 євро). Передостанню ніч в Порто да Круш я ночувала в готелі за 35 євро, бо через це місто пролягав мій маршрут і там поблизу немає кемпінгів. Решту ночей – в наметі в кемпінгах.

Кемпінги на Мадейрі зазвичай розташовані поруч з місцями для пікніку. Проте, з тих де була я, не бачила жодної таблички де саме кемпінг, тож вибирала рівне місце на свій розсуд. Всюди мій намет був єдиний і ніхто не приходив перевіряти бронювання (очевидно бо несезон). На кемпінгах завжди є вода, поруч – столики і альтанки, а туалети є не завжди. Багаття можна палити тільки в мангалах, але якщо ви не збираєтесь робити барбекю, то в тому точно нема потреби.

Місця в кемпінгах потрібно бронювати тут, а подивитися, де вони розташовані можна, ввівши в пошуку “camping” в тих же Maps.me і OsmАnd, там же і підписані назви їх. 

На відрізку Encumeada – Pico Ruivo є кілька невеликих місць, які підходять для наметів, одне з них позначене в мапах, як кемпінг, і на одному з них ночувала я. Це не є офіційні кемпінги, тому якщо будете там зупинятися – я не можу гарантувати чи не будете мати проблем 🙂

Також на острові є один офіційний платний кемпінг за 3 км від Порту Моніш. Ніч тут мені обійшлася майже в 6 євро (1 маленький намет + 1 особа). Рекомендую це місце, тут є все необхідне – душі, відкрита кухня, багато рівного місця під намети, поруч океан з кам’яним узбережжям і красивими скелями Рібейра да Жанела.

Вода. На Мадейрі багато струмків, річок і левад, тож проблем з водою нема. Я намагалася брати воду з струмків, коли доводилося брати з великих левад – про всяк випадок фільтрувала (адже вздовж левад ходять туристи). Коли ваш маршрут пролягає вздовж левад і лісами, за воду можна не хвилюватися. А коли – горами, розраховуйте де можете набрати воду.

Газ для приготування їжі. В Фуншалі можна купити газ і докупити спорядження (якщо є така необхідність). Я газ не купувала, бо коли господиня мого хостелу дізналася, що в мене є необхідність в газі, витягла з lost&found десь 5 початих балонів, які лишили інші мандрівники. Я взяла 2, використала з них 1, а другий лишила в іншому хостелі, де ночувала перед вильотом додому, біля такої ж “батареї” балонів. Тому маєте маленький лайфхак: якщо ночуєте в хостелі на початку мандрівки – запитайте чи там є балони 🙂

Їжа. Зазвичай з України в закордонні походи я везу сушені страви швидкого приготування James Cook – страви для варіння (борщ, супи, сушені овочі) та найсмачніший в світі тушик I’mready, щоб додавати в каші на сніданок. Цього разу я не брала все це на Мадейру (лиш пару упаковок James Cook), бо ж напередодні мені б довелося їх носити через весь Тенеріфе.

Тому харчувалася тим, що купила в супермаркеті. І якщо на Канарах ціни трохи вищі за українські, а деякі такі ж, то на Мадейрі – дорожче ніж на Канарах. А загалом, як і всюди, працює стандартне правило – шукаєте великий супермаркет і маєте дешевші ціни.

 

Список спорядження і висновки по ньому:

  1. Намет My Trail Co Tent UL 2 – компактний двомісний намет з одним тамбуром, який важить трохи більше 1 кілограму. Це найлегше з усього, що в мене є і чудовий варіант на 1 людину.
  2. Рюкзак Sierra Designs Flex Capacitor 40-60. Я користуюся ним вже майже 2 роки і просто більш ніж задоволена. Ідеальна комбінація мінімальної ваги і максимальної зручності. З розміром спинки S/M він трішки перевищує по висоті габарити великої ручної поклажі, в якості якої він зазвичай виступає під час перельотів. За десятки перельотів лиш двічі довелося виймати каркас.
  3. Рейнкавер Salewa Raincover 55-80L – обожнюю його за яскравий колір і зручність. Стягується на шнурок, а не на резинку, завдяки чому його важче здути вітром і можна розкласти як міні-тент. В мене такий рейнкавер на максимальний об’єм, бо часто рюкзак напханий під зв’язку + щось зі спорядження приєднане збоку.
  4. Компактний рюкзак Quechua Arpenaz 10 ultra compact – для довгих радіалок, щоб покласти туди перекус, воду, цінні речі, сідачку.
  5. Бананка stay.slow.ly Babadag Bag – суперлегка і компакна, зроблена з матеріалу, що залишився з виробництва парапланів. Я в ній зберігала все цінне – гаманець, документи, квитки. І коли треба було зганяти в радіалку чи коли були потрібні гроші, просто виймала її з рюкзака і брала з собою.
  6. Пуховий спальник AEGISMAX з вагою близько 500 г і температурою комфорту 10℃. В горах при температурі повітря вночі +5..+8 ℃ і високій вологості я дуже мерзла в ньому. Можливо, ще й тому що він в мене вже трохи зношений. Рекомендую брати щось тепліше.
  7. Пухові шкарпетки для сну.
  8. Килимок Therm-A-Rest Z Lite в формі “гармошки” я вважаю найзручнішим видом килимків, і в мене він завжди влазить в велику ручну поклажу.
  9. Трекінгова палиця FORCLAZ HIKE 100.  Якщо ви летите з ручною поклажею, то є ймовірність, що трекінгову палку можуть забрати, тому можете, як я, докупити її на місці.
  10. Кухня. Казанок Kayoba на 1 л. Газовий пальник Kovea Backpackers
  11. Чашка  Sea to Summit Delta InsulMug, миска Sea To Summit X-Bowl і ложка Sea to Summit Alpha Light Long Spoon.
  12. Алюмінієва фляга на 1 л – в спеку вода довше залишається холодною.
  13. Фільтр Katadyn BeFree з флягою на 1 л. Про всяк випадок фільтрувала воду, яку доводилося брати з великих левад.
  14. Налобний ліхтарик BLACK DIAMOND Gizmo, який вже вірно служить 8 років.
  15. Кросівки Salewa WS Wildfire Edge – в якості основного взуття, в них я й пройшла весь похід. Ідеальний вибір для Мадейри, бо мають підошву з дуже хорошим зчепленням (через високу вологість тут дуже слизько), гарно тримають ногу (що важливо на крутих стежках і сходинках), завдяки основі з нубуку деякий час тримають воду, через відсутність мембрани в них не спекотно.
  16. Сандалі Source Thin Crosser – в даному поході згодились, щоб ходити біля намету, в місті, в хостелах замість капців. 
  17. Мембранна куртка Salewa Puez PTX 2L Wmn – легка і компактна. Мені вона пригодилася лише раз, бо пощастило з погодою, але куртку з захистом від дощу мати необхідно – тут часто йдуть дощі.
  18. Куртка Salewa Fanes Wmn – шерстяна альтернатива пуховому светру, яку віднедавна беру в походи в вологому кліматі. Так, вона трохи обємніша і важча за аналогічну пухівку, але не боїться води, бо зовнішня тканина має просочення від вологи, а якщо щось піде не так – шерсть, як відомо буде гріти і мокрою 🙂
  19. Фліска Salewa Puez 3 Wmn – чудова універсальна флісова кофта.
  20. Тайтси на мікрофлісі  Salewa Pedroc Winter 2 Polarlite Wms Tights – везла для вечорів і сходження на Тейде, але дуже згодилися на Мадейрі, ходила в них з ранку до обіду, бо було прохолодно.
  21.  2 пари шортів.
  22. Футболка Salewa Solidlogo Dri-Release Wmn, 2 синтетичні майки.
  23. 2 синтетичні термофутболки (одна з них – на сон), 1 синтетичні термоштани (на сон).
  24. Сонячні окуляри Julbo Tamang, кепка від сонця. Баф, повязка на голову.
  25.  Косметичка Osprey Ultralight Washbag Roll, рушник з мікрофібри.

 Чохол для фотоапарата Osprey Ultralight Camera Bag XL + чохол для маленької камери Osprey Ultralight Camera Bag M, який я використовую для змінного об’єктива.