Таня Троянь, бренд-амбасадорка Salewa в Україні, керівниця в TroyanTrekking

Карпатські хребти: Мармароси

Мармароси – це червона рута, отари овець, найвіддаленіші куточки рідних Карпат, ведмеді в дрімучих лісах, запаморочливі кулуари Попа Івана Мармароського і види на румунські гори. Мармароси не схожі на інші масиви Українських Карпат, вони простяглися на кордоні і мають характер вже більше схожий до стрімких і скелястих Румунських…

Головні вершини та ландшафт

Мармароси (Мармарош, Марамуреш) – гірський масив в Карпатах, розташований на території України і Румунії. До Українських Мармаросів відносяться Гуцульські Альпи (масив Попа Івана Мармароського і по кордону до г.Стіг), а також геологічно – Чивчини (від г.Стіг до г.Гнатася). В цій статті я розгляну саме ту частину Мармарошу, яка зветься Гуцульськими Альпами.

Піп Іван Мармароський (1938 м) (далі в тексті – ПІМ) – найвища вершина Українських Мармарос і найвища точка українського кордону. Має кілька вершин, скелясті схили і льодовикові кулуари на північно-східних схилах, завдяки чому є дуже красивою і впізнаваною горою.

Щербан (1793 м) – вершина на кордоні на захід від ПІМ.

Берлибашка (1734 м) – гора поблизу ПІМ, повністю розташована на українському боці. З нестандартним ракурсом на ПІМ, стрімкою стежкою на вершину і чомусь рідко навідувана туристами. Якщо ночуєте на полонинах Лисича, Латундур – гарне місце, щоб зустріти на її вершині світанок чи захід сонця.

Петрос (1781 м) – заросла альпійкою вершина поруч з Берлибашкою.

Межипотоки (1713 м) – відкрита вершина з гарним видом на всі боки, зокрема на Румунські Фаркеу з Міхайлеком. 

Нєнеска (1815 м) – двоголова вершина, одна з румунських назв – Mica-Mare (мала-велика). З неї відкривається найкращий вид на Фаркеу, бо вона до них найближча. Біля вершини Нєнеска Велика цікаві скелі з української сторони, під ними якраз проходить туристична стежка.

Стіг (1650 м) – вершина пірамідальної форми, що знаходиться одразу на двох кордонах – державному і обласному – Закарпаття та Івано-Франківщини. Це гора-роздоріжжя, бо від неї хребет розходиться в три боки – в сторону ПІМ, в сторону Чивчина і в сторону Поп Івана Чорногірського (далі в тексті – ПІЧ).

Ландшафт

Мармароси мають різкі перепади висот між хребтами і долинами, стрімкі схили, скелясті урвища з північного боку і плавні схили – з південного.

Висота гір коливається приблизно з висоти 1400 до 1936 м. Зона лісу – мінімум до 1500 м, а вище – трапляються зарості ялівцю, альпійської сосни (жереп) і зеленої вільхи, а також альпійські луки.

Більшість полонин в Мармаросах зосереджені в районах ПІМ – Берлибашка, Межипотоки – Нєнеска, Олан. Полонинським є відрог хребта, що веде від Стогу в сторону ПІЧ.

Та більшість вершин масиву є лісистим. Наприклад, шлях по кордону від ПІМ до Межипотоків проходить хретбом через лісисті вершини.

Ліси Мармарошу – це його скарб. Ще сотню років тому тут були утворені перші карпатські лісові резервати, тепер тут частина Карпатського біосферного заповідника, а в долинах на захід і схід від ПІМ – букові праліси, які входять до транскордонного об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Якщо ви думаєте, що в Українських Карпатах немає лісу, то вам точно треба на Мармароси. Коли стояти на вершині ПІМ і дивитися на кордон, то ви помітите несподіваний контраст – з українського боку розкішні ліси, а з румунського – суцільні вирубки (в захист румунів скажу, що бачила таке страшне видовище хіба що тільки тут).

Мармароси – це “мармурові гори”. Маленькі шматочки мармуру можна знайти на стежках і в потоках. 

Але назвою своєю вони завдячуть не тільки мармуру, а й румунській провінції Марамуреш (Maramureș), до складу якої входила частина Українських Карпат в часи далекої і непростої історії. І заради справедливості варто згадати, що не всі етнічні гуцульські землі належать Україні – там, з іншого боку кордону в підніжжі Фаркеу живуть українці і говорять гуцульською.

А Гуцульськими Альпами Мармароси називають через крутий рельєф.

Цікаві місця

Ялинський водоспад – найвищий однокаскадний водоспад Українських Карпат, висотою 26 м. Він розташований серед лісу на висоті 1050 м на річці Ялин, на схилах гори Щевора. На угорських картах 1910 року він звався “Ковгать”. Але для сучасних українських туристів став відомий з 2011 року (до того найвищим водоспадом вважався Манявський).

Водоспад дуже красивий, падає з прямовисної скелі в ущелині.  Стежка до водоспаду починається в долині річки Білий біля альтанок, її одразу не помітно, тому слідкуйте за маршрутом, щоб не пропустити (жовте маркування).

Від водоспаду можна повернутися назад в долину Білого потоку (в цьому випадку вам доведеться набрати і скинути 500 м), або ж продовжити шлях старим траверсом Щевори, щоб не скидати висоту і вийти на червоний маршрут до пол.Лисичої. Щоб вийти на цей траверс потрібно піднятися вище водоспаду східною стороною. Але стежка, що веде на таверс губиться і щоб не блукати, необхідно скористатися навігатором. Ось gps-трек траверсної стежки на Wikiloc, трек не мій. Також вважайте, що на траверсі може бути дуже багато повалених дерев.

Криваве озеро  – озеро в кулуарі під вершиною ПІМ. Красиве невелике озеро, куди дістаються одиниці. Цікавим і навіть містичним є походження його назви. Вперше серед туристів його так назвав в 2002 році Юрко Гудима в своєму звіті про похід Мармаросами, бо стежкою туди поранив руки, помив їх в озері і вигадав таку назву. Але як виявилося, до цього озеро Кривавим називали місцеві (за словами відомого знавця Карпат Роберта Еріка) – через водорості і червоні камені, які були на дні озера. Ось таке співпадіння… А тепер відомо ще більше легенд-пояснень.

До озера можна дійти стрімкою стежкою, яка серпантинами траверсує кулуари ПІМ і починається під його вершиною з північного боку, де закінчується грунтова дорога. Але вважайте, що стежка стрімка і запаморочлива – будьте обережні і пам’ятайте про істинне походження назви.

Прикордонна специфіка

Оскільки Мармароський масив знаходиться на кордоні з Румунією, туристам для перебування тут необхідно оформити дозвіл

Колись ця процедура була трішки складнішою – дозвіл потрібно було отримати: бажано за 2 тижні надіслати заяву прикордонникам, телефонувати чи дали добро, а потім перед початком виходу на маршрут отримати пропуск в відділі прикордонної служби в с.Ділове чи с.Богдан (якщо ваш маршрут пролягає західніше гори Стіг).

Тепер ця процедура простіша тим, що ви інформуєте прикордонників про свій похід. По факту їм на електронку потрібно скинути ту ж заяву (з маршрутом і паспортними даними учасників походу), а перед початком маршруту так само зайти в прикордонний відділ, щоб зареєструватися і отримати перепустку у вигляді папірця.

Актуальна адреса на яку надсилати заявку: mukachevo_zagin@dpsu.gov.ua, номери телефонів тут, зразок заяви тут.

Під час реєстрації в прикордонників і на маршруті з собою всім учасникам потрібно мати внутрішні паспорти, роздруковану заяву (я зазвичай друкую дві – одну можуть забрати в відділі, а друга – про всяк випадок з собою).

Рекомендую не нехтувати цією процедурою, щоб не витрачати лишній час і нерви на пояснювання під час контролю на маршруті, так як прикордонники патрулюють, особливо в теплий сезон.

Якщо ваш маршрут розпочинається не з Ділового чи Богдана, то перед початком походу зателефонуйте прикордонникам і повідомте, що виходите на маршрут і не забудьте мати з собою заяву і паспорти.

Рухаючись по маршруту пам’ятайте, що ви не маєте права заходити на територію Румунії. Наявність закордонного біометричного паспорту і безвізу не дозволяє це робити, адже кордон інших держав законно можна перетинати тільки в пунктах пропуску.

Щоб випадково не порушити кордон і не мати проблем з румунськими прикордонниками (а вони також патрулюють) уважно слідкуйте за маршрутом. На відрізку ПІМ – Стіг є кілька ділянок, де можна помилитися. Особливо на спуску з ПІМ в східному напрямку від прикордонного стовпчика 368, де в румунський бік іде відрог хребта, а сам кордон йде по схилу.

Сезонна специфіка 

Весною в Мармаросах, як і в решти високих хребтів Українських Карпат довго лежить сніг. На гребені ПІМ потужні карнизи тануть аж до літа. Найкращим часом для відвідин весною є кінець квітня – травень, коли на полонинах і південних схилах гір розквітають поля крокусів. Також вважайте, що всі прикордонні маршрути часто йдуть північними схилами і якщо на хребтах може снігу бути мало чи не бути взагалі, то на північних схилах, в зоні лісу він тане значно довше, що ускладнює рух і гарантує мокрі ноги. Тому не забудьте гамаші і хороші черевики.

Літо. В червні альпійські луки Мармарос вкриваються рожевим цвітом червоної рути (рододендрон східнокарпатський). Початок і пік цвітіння залежить від того, якою була весна. Останніми роками весни дуже різні і цей час коливається. Наприклад, цього року на початку червня високогір’я Карпат засипало снігом, тож цвітіння рути буде в кінці червня – на початку липня.

Разом з рододендроном на схилах ПІМ цвітуть нарциси вузьколисті і сон білий. З липня починається сезон чорниць, а з серпня-вересня можна ласувати брусницями.

Осінь. Оскільки Мармаросах в верхніх межах лісу переважають хвойні ліси і зарості жерепу, а букові праліси розташовані здебільшого на південних схилах і в долинах, це не та місцевість, де ви побачите класичну золоту осінь. Проте пожовклі альпійські луки, ягоди, гриби, перший сніг і вже безлюдні (відносно літа) стежки є гарною причиною для походу сюди восени.

Взимку Мармароси щедро засипає снігом. Багато стежок проходить лісом, де сніг буде глибоким, бо його не здуває вітром. А на хребті, особливо на ПІМ з північно-східного боку утворюються потужні карнизи. Для комфортнішого проходження маршруту варто мати снігоступи. А для безпечного – пам’ятати, що крім лавинонебезпеки на схилах, існує також небезпека зірвати карниз. Не забудьте зареєструватися в рятувальників та дотримуватися всіх правил безпеки в зимових горах. Не виходьте на вершини в тумані, дотримуйтесь безпечної відстані від краю карнизів.

Marmaros Rescue Hut – туристичний притулок і з зими 2018/2029 добровільний рятувальний пост на полонині Струнґи, в якому волонтерять рятувальниками і організовують взимку скітур-табори хлопці з команди Fun Karpaty. В цьому притулку можна переночувати в комфортний умовах, є електрика від генератора, лазня. Дізнатися про вільні місця та забронювати можна безпосередньо на facebook сторінці Marmaros Rescue Hut.

Мармароси мають складний рельєф, а вершини суттєво віддалені від цивілізації, тож дуже круто, що тепер тут можна розраховувати на допомогу рятувальників-добровольців, які завдяки скітуру добре знають місцевість. Хлопці постійно навчаються і вдосконалюють матеріальну базу рятувального посту. Кожен бажаючий може підтримати їх на Patreon.

Місця ночівель, колиби, вода

В Мармаросах багато полонин. Багато на яких досі літують вівчарі, там є вода і колиби. 

Вода позначена на друкованих картах (паперова карта Мармарос і ламінована) і на офлайн навігаторах (OsmAnd, Maps.me, Mapy.cz тощо).

Якщо будете йти в травні вздовж кордону – вважайте, що всі струмки, що позначені на стежці можуть бути під товстим шаром снігу. А в кінці літа – на початку осені маленькі потічки можуть пересихати.

Я не буду описувати кожну полонину і колибу, але пам’ятайте, що з травня по вересень їх використовують вівчарі. А ще наявність колиби на мапі не обіцяє її наявність чи хороший стан в реалі, бо вона може бути стара, згоріти чи навіть переїхати (наприклад, кілька років тому нова колиба з пол.Радуль була перенесена на іншу полонину).

Полонина Лисича – мабуть найпопулярніше місце для ночівлі в Мармаросах, розташована між ПІМ і Берлибашкою. Тут є кілька струмків, колиба, гарний краєвид у всі боки і може бути дуже гамірно.

Полонина в урочищі Обніж знаходиться в долині Білого потоку, хороше місце для ночівлі, якщо ви не встигаєте за день піднятися, наприклад, на Лисичу. Поруч є кілька струмків і колиба в поганому стані.

Будинок на пол.Латундур – компактний туристичний притулок, в хорошому стані з пластиковими вікнами, пічкою, однією основною кімнатою з нарами на 4-5 осіб. Найближче джерело до притулку – за 450 м на траверсі над пол.Лисича в сторону ПІМ.

Полонина Струнга – вищезгаданий притулок.

Галявина під г.Межипотоки – невелика полонинка з красивим видом на ПІМ, яка також дуже популярна. Тут є потужний струмок і будинок прикордонників, який відкритий і використовується туристами.

Місце для табору під г.Стіг – компактна полонинка і джерело. Але як на мене, краще дійти до сусідньої полонини Радуль.

Полонина Радуль – велика полонина з потужним джерелом, поганенькою колибою і дуже красивим панорамним видом на ПІЧ і всю Чорногору.

Полонина Щівник – затишна полонина між горами Щівник і Вихід. Тут є колиби, у вівчарів можна купити сир і, віднедавна, – притулок з душем. 

Приклади маршрутів:

Ділове – р.Білий – Ялинський водоспад – траверс Щевори – пол.Лисича – г.ПІМ – г.Межипотоки – с.Богдан. 

Довжина маршруту: 46 км. Тривалість 3 дні.

Чудовий маршрут, який поєднує в собі найкрасивіші місця Мармарос і ночівлі в наметах на полонинах з краєвидами на г.ПІМ – на Лисичій і під г.Межипотоки.

Ділове – р.Білий – траверс г.Полонинка – пол.Струнґи – г.ПІМ – г.Берлибашка – г.Щербан – пол.Струнґи – пол.Лисича – Ялинський водоспад – Ділове.

Довжина маршруту: 49 км. Тривалість 3 дні.

Варіант з ночівлями в туристичному притулку на Струнґах, якщо ви не хочете ночувати в наметі і нести з собою спорядження для табору, але хочете побачити максимум в районі ПІМ. Першого дня – вихід на полонину Струнґа, дугого дня – вихід на ПІМ і Берлибашку. Третього – спуск в Ділове через пол.Лисичу, траверс Щевори і відвідинами Ялинського водоспаду.

Ділове – р.Білий – пол.Латундур – г.ПІМ – г.Межипотоки – г.Нєнеска – пол.Радуль – г.Васкуль – ПІЧ – г.Вухатий Камінь – Дземброня.

Довжина маршруту: 80 км. Тривалість 5 днів.

Чудовий маршрут, який ще називають від “Попа до Попа” з ночівлями на полонинах з краєвидами – на Лисичій, під г.Межипотоки, на пол.Радуль і на перемичці між ПІЧ і Вухатим каменем. Можна пройти в швидшому темпі за 4 дні з трьома ночівлями на Лисичій, під Межипотоками і на полонині Щівник. Або продовжити маршрут через всю Чорногору.

Варіанти виходу (та спуску) на хребет:

Рахів – пол.Меґура – пол.Берлибашка – г.ПІМ (зелене маркування, після пол.Берлибашка – червоне). Відстань: 22 км.  Різниця висоти: 1480 м.

Костилівка – р.Вел.Берлибаш – пол.Берлибашка – г.ПІМ (без маркування, після пол.Берлибашка – червоне) Відстань: 16 км.  Різниця висоти: 1525 м.

Альтернативний маршрут стежці з Ділового, бо він має красиві скелі в долині Великого Берлибашу, рідко зустрічаються туристи. Я дуже люблю цей маршрут і часто використовую для спуску.

Важливо: в травні 2019 річка в кількох місцях змила дорогу і доводилося переходити стрімкий потік бродами. Зараз певно там коїться навіть гірше, тож не рекомендую цей маршрут йти після/під час сильних дощів і паводків.

 

Ділове – р.Білий – пол.Латундур – г.ПІМ (червоне маркування). Відстань: 19 км.  Різниця висоти: 1570 м.

Ділове – р.Білий – траверс г.Полонинка – пол.Струнґи (без маркування). Відстань: 14 км. Різниця висоти: 1215 м.

Богдан – пол.Довга – пол. під г.Межипотоки – кордон (зелене маркування). Відстань: 13 км.  Різниця висоти: 1010 м.

Богдан – р.Квасний – пол.Томнатик – кордон стовпчик 382 (без маркування). Відстань: 12 км. Різниця висоти: 930 м.

Луги – г.Олан – г.Корбул (без маркування). Відстань: 14 км. Різниця висоти: 1030 м. Від г.Олан до г.Корбул стежка губиться, завали.

Луги – р.Біла Тиса – г.Щівник (зелене, потім синє маркування). Відстань: 17 км. Різниця висоти: 800 м. 

Луги – р.Біла Тиса – г.Вихід (зелене, потім жовте маркування). Відстань: 16 км. Різниця висоти: 840 м.

Шибене – р.Шибений – пол.Радуль (зелене до повороту на ПІЧ, потім жовте маркування) Відстань: 11 км. Різниця висоти: 640 м. 

Відстані між головними вершинами:

ПІМ – Берлибашка – 3,8 км.

ПІМ – Щербан – 3,2 км.

ПІМ – Межипотоки – 13 км.

Межипотоки – Нєнеска Мала – 2,3 км.

Нєнеска Мала – Стіг – 9,3 км.

Логістика. Як дістатися?

До Рахова можна доїхати потягами (наразі чекаємо коли відновиться повністю залізничний рух), з Рахова до Ділового, Костилівки, Богдана, Лугів – на автобусі або на таксі.

Також варіант доїхати потягом до Солотвино і звідти автобусом, попуткою, таксі – до Ділового.

Якщо ви хочете пройти маршрут від ПІЧ до ПІМ, тоді вам потрібно добиратися до Дземброні або Шибеного рейсовими автобусами з Франківська з пересадкою в Верховині, або на таксі. 

А якщо плануєте їхати в Карпати на авто – ви можете обрати маршрут зі стартом/ фінішем в одному місці і там залишити машину.

Автомобільна дорога з Франківська до Рахова в хорошому стані, з Рахова до Ділового – трохи гіршому, а з Рахова до Богдана і Лугів – погана. 

Також з Івано-Франківська до Верховини хороша дорога, а з Верховини до Дземброні і Шибеного – погана, часто в аварійному стані.

Карта для подорожі: туристична карта Мармароси| туристична карта Мармароси (ламінована)

Карпатські хребти:

Боржава 

Чорногора

Красна

Свидовець 

Пішконя

 

 

Усі використані фото з особистої колекції Тані Троянь, копіювання або поширення тільки зі згоди авторки.

 

Один Коментар
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *