Таня Троянь, бренд-амбасадорка Salewa в Україні, керівниця в TroyanTrekking

Мармароси – це червона рута, отари овець, найвіддаленіші куточки рідних Карпат, ведмеді в дрімучих лісах, запаморочливі кулуари Попа Івана Мармароського і види на румунські гори. Мармароси не схожі на інші масиви Українських Карпат, вони простяглися на кордоні і мають характер вже більше схожий до стрімких і скелястих Румунських…

Карпатські хребти: Мармароси

Карта для проходження маршруту: Мармароси| Мармароси (ламінована)

Мармароси (Мармарош, Марамуреш) – гірський масив в Карпатах, розташований на території України і Румунії. До українських Мармаросів відносяться Гуцульські Альпи (масив Попа Івана Мармароського і по кордону до г.Стіг), а також геологічно – Чивчини (від г.Стіг до г.Гнатася). В цій статті я розгляну саме ту частину Мармарошу, яка зветься Гуцульськими Альпами.

Піп Іван Мармароський (1938 м) (далі в тексті – ПІМ) – найвища вершина Українських Мармарос і найвища точка українського кордону. Має кілька вершин, скелясті схили і льодовикові кулуари на північно-східних схилах, завдяки чому є дуже красивою і впізнаваною горою.

Щербан (1793 м) – вершина на кордоні на захід від ПІМ.

Берлибашка (1734 м) – гора поблизу ПІМ, повністю розташована на українському боці. З нестандартним ракурсом на ПІМ, стрімкою стежкою на вершину і чомусь рідко навідувана туристами. Якщо ночуєте на полонинах Лисича, Латундур – гарне місце, щоб зустріти на її вершині світанок чи захід сонця.

Петрос (1781 м) – заросла альпійкою вершина поруч з Берлибашкою.

Межипотоки (1713 м) – відкрита вершина з гарним видом на всі боки, зокрема на Румунські Фаркеу з Міхайлеком. 

Нєнеска (1815 м) – двоголова вершина, одна з румунських назв – Mica-Mare (мала-велика). З неї відкривається найкращий вид на Фаркеу, бо вона до них найближча. Біля вершини Нєнеска Велика цікаві скелі з української сторони, під ними якраз проходить туристична стежка.

Стіг (1650 м) – вершина пірамідальної форми, що знаходиться одразу на двох кордонах – державному і обласному – Закарпаття та Івано-Франківщини. Це гора-роздоріжжя, бо від неї хребет розходиться в три боки – в сторону ПІМ, в сторону Чивчина і в сторону Поп Івана Чорногірського (далі в тексті – ПІЧ).

Ландшафт

Мармароси мають різкі перепади висот між хребтами і долинами, стрімкі схили, скелясті урвища з північного боку і плавні схили – з південного. Висота гір коливається приблизно з висоти 1400 до 1936 м. Зона лісу – мінімум до 1500 м, а вище – трапляються зарості ялівцю, альпійської сосни (жереп) і зеленої вільхи, а також альпійські луки. Більшість полонин в Мармаросах зосереджені в районах ПІМ – Берлибашка, Межипотоки – Нєнеска, Олан. Полонинським є відрог хребта, що веде від Стогу в сторону ПІЧ. Та більшість вершин масиву є лісистим. Наприклад, шлях по кордону від ПІМ до Межипотоків проходить хретбом через лісисті вершини.

Ліси Мармарошу – це його скарб. Ще сотню років тому тут були утворені перші карпатські лісові резервати, тепер тут частина Карпатського біосферного заповідника, а в долинах на захід і схід від ПІМ – букові праліси, які входять до транскордонного об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Якщо ви думаєте, що в Українських Карпатах немає лісу, то вам точно треба на Мармароси. Коли стояти на вершині ПІМ і дивитися на кордон, то ви помітите несподіваний контраст – з українського боку розкішні ліси, а з румунського – суцільні вирубки (в захист румунів скажу, що бачила таке страшне видовище хіба що тільки тут). Мармароси – це “мармурові гори”. Маленькі шматочки мармуру можна знайти на стежках і в потоках. 

Але назвою своєю вони завдячуть не тільки мармуру, а й румунській провінції Марамуреш (Maramureș), до складу якої входила частина Українських Карпат в часи далекої і непростої історії. І заради справедливості варто згадати, що не всі етнічні гуцульські землі належать Україні – там, з іншого боку кордону в підніжжі Фаркеу живуть українці і говорять гуцульською. А Гуцульськими Альпами Мармароси називають через крутий рельєф.

Цікаві місця

Ялинський водоспад – найвищий однокаскадний водоспад Українських Карпат, висотою 26 м. Він розташований серед лісу на висоті 1050 м на річці Ялин, на схилах гори Щевора. На угорських картах 1910 року він звався “Ковгать”. Але для сучасних українських туристів став відомий з 2011 року (до того найвищим водоспадом вважався Манявський).

Водоспад дуже красивий, падає з прямовисної скелі в ущелині. Стежка до водоспаду починається в долині річки (одразу за контрольним пунктом КБЗ потрібно зійти з дороги вліво на стежку, перейти маленький місточок і мимо альтанки перейде в серпантин). Будьте готові, що працівник КБЗ може вас переконувати, що там тупік (в мене таке було двічі), але не ведіться – вони часто просто не знають свою територію. Стежка є, з старим жовтим маркуванням і саме звідси йти до Ялинського водоспаду комфортніше, ніж дертися коротшою і стрімкішою стежиною, яка починається через 1,8 км за КП КБЗ.

Від водоспаду можна повернутися назад в долину Білого потоку (в цьому випадку вам доведеться набрати і скинути 500 м), або ж продовжити шлях старим траверсом Щевори, щоб не скидати висоту і вийти на червоний маршрут до пол.Лисичої. Щоб вийти на цей траверс потрібно піднятися вище водоспаду східною стороною. Але стежка, що веде на таверс губиться і щоб не блукати, необхідно скористатися навігатором. Ось gps-трек траверсної стежки на Wikiloc, трек не мій. Також вважайте, що на траверсі може бути дуже багато повалених дерев.

Криваве озеро  – озеро в кулуарі під вершиною ПІМ. Красиве невелике озеро, куди дістаються одиниці. Цікавим і навіть містичним є походження його назви. Вперше серед туристів його так назвав в 2002 році Юрко Гудима в своєму звіті про похід Мармаросами, бо стежкою туди поранив руки, помив їх в озері і вигадав таку назву. Але як виявилося, до цього озеро Кривавим називали місцеві (за словами відомого знавця Карпат Роберта Еріка) – через водорості і червоні камені, які були на дні озера. Ось таке співпадіння… А тепер відомо ще більше легенд-пояснень.

До озера можна дійти стрімкою стежкою, яка серпантинами траверсує кулуари ПІМ і починається під його вершиною з північного боку, де закінчується грунтова дорога. Але вважайте, що стежка стрімка і запаморочлива – будьте обережні і пам’ятайте про істинне походження назви.

Прикордонна специфіка

Оскільки Мармароський масив знаходиться на кордоні з Румунією, туристам для перебування тут необхідно оформити дозвіл

Колись ця процедура була трішки складнішою – дозвіл потрібно було отримати: бажано за 2 тижні надіслати заяву прикордонникам, телефонувати чи дали добро, а потім перед початком виходу на маршрут отримати пропуск в відділі прикордонної служби в с.Ділове чи с.Богдан (якщо ваш маршрут пролягає західніше гори Стіг).

Тепер ця процедура простіша тим, що ви інформуєте прикордонників про свій похід. По факту їм на електронку потрібно скинути ту ж заяву (з маршрутом і паспортними даними учасників, можна надсилати і за кілька днів до походу, не обов’язково за 2 тижні)), а перед початком маршруту так само зайти в прикордонний відділ, щоб зареєструватися і отримати перепустку у вигляді папірця.

Актуальна адреса на яку надсилати заявку: mukachevo_zagin@dpsu.gov.ua, номери телефонів тут, зразок заяви тут.

Під час реєстрації в прикордонників і на маршруті з собою всім учасникам потрібно мати внутрішні паспорти, роздруковану заяву (я зазвичай друкую дві – одну можуть забрати в відділі, а друга – про всяк випадок з собою).

Рекомендую не нехтувати цією процедурою, щоб не витрачати час і нерви на пояснювання під час контролю на маршруті, так як прикордонники патрулюють, особливо в теплий сезон. Якщо ваш маршрут розпочинається не з Ділового чи Богдана, то перед початком походу зателефонуйте прикордонникам і повідомте, що виходите на маршрут і не забудьте мати з собою заяву і паспорти.

Рухаючись по маршруту пам’ятайте, що ви не маєте права заходити на територію Румунії. Наявність закордонного біометричного паспорту і безвізу не дозволяє це робити, адже кордон інших держав законно можна перетинати тільки в пунктах пропуску.

Щоб випадково не порушити кордон і не мати проблем з румунськими прикордонниками (а вони також патрулюють) уважно слідкуйте за маршрутом. На відрізку ПІМ – Стіг є кілька ділянок, де можна помилитися. Особливо на спуску з ПІМ в східному напрямку від прикордонного стовпчика 368, де в румунський бік іде відрог хребта, а сам кордон йде по схилу.

Сезонна специфіка 

Весною в Мармаросах, як і в решти високих хребтів Українських Карпат довго лежить сніг. На гребені ПІМ потужні карнизи тануть аж до літа. Найкращим часом для відвідин весною є кінець квітня – травень, коли на полонинах і південних схилах гір розквітають поля крокусів. Також вважайте, що всі прикордонні маршрути часто йдуть північними схилами і якщо на хребтах може снігу бути мало чи не бути взагалі, то на північних схилах, в зоні лісу він тане значно довше, що ускладнює рух і гарантує мокрі ноги. Тому не забудьте гамаші і хороші черевики.

Літо. В червні альпійські луки Мармарос вкриваються рожевим цвітом червоної рути (рододендрон східнокарпатський). Початок і пік цвітіння залежить від того, якою була весна. Останніми роками весни дуже різні і цей час коливається. Наприклад, цього року на початку червня високогір’я Карпат засипало снігом, тож цвітіння рути буде в кінці червня – на початку липня.

Разом з рододендроном на схилах ПІМ цвітуть нарциси вузьколисті і сон білий. З липня починається сезон чорниць, а з серпня-вересня можна ласувати брусницями.

Осінь. Оскільки Мармаросах в верхніх межах лісу переважають хвойні ліси і зарості жерепу, а букові праліси розташовані здебільшого на південних схилах і в долинах, це не та місцевість, де ви побачите класичну золоту осінь. Проте пожовклі альпійські луки, ягоди, гриби, перший сніг і вже безлюдні (відносно літа) стежки є гарною причиною для походу сюди восени.

Взимку Мармароси щедро засипає снігом. Багато стежок проходить лісом, де сніг буде глибоким, бо його не здуває вітром. А на хребті, особливо на ПІМ з північно-східного боку утворюються потужні карнизи. Для комфортнішого проходження маршруту варто мати снігоступи. А для безпечного – пам’ятати, що крім лавинонебезпеки на схилах, існує також небезпека зірвати карниз. Не забудьте зареєструватися в рятувальників та дотримуватися всіх правил безпеки в зимових горах. Не виходьте на вершини в тумані, дотримуйтесь безпечної відстані від краю карнизів.

Мармароси

 

Marmaros Rescue Hut – туристичний притулок і з зими 2018/2019 добровільний рятувальний пост на полонині Струнґи, в якому волонтерять рятувальниками і організовують взимку скітур-табори хлопці з команди Fun Karpaty. В цьому притулку можна переночувати в комфортний умовах, є електрика від генератора, лазня. Дізнатися про вільні місця та забронювати можна безпосередньо на facebook сторінці Marmaros Rescue Hut.

Мармароси мають складний рельєф, а вершини суттєво віддалені від цивілізації, тож дуже круто, що тепер тут можна розраховувати на допомогу рятувальників-добровольців, які завдяки скітуру добре знають місцевість. Хлопці постійно навчаються і вдосконалюють матеріальну базу рятувального посту. Кожен бажаючий може підтримати їх на Patreon.

Мармароси

 

Місця ночівель, колиби, вода

В Мармаросах багато полонин. Багато на яких досі літують вівчарі, там є вода і колиби. Вода позначена на друкованих картах (паперова карта Мармарос і ламінована) і на офлайн навігаторах (OsmAnd, Maps.me, Mapy.cz тощо).

Якщо будете йти в травні вздовж кордону – вважайте, що всі струмки, що позначені на стежці можуть бути під товстим шаром снігу. А в кінці літа – на початку осені маленькі потічки можуть пересихати.

Я не буду описувати кожну полонину і колибу, але пам’ятайте, що з травня по вересень їх використовують вівчарі. А ще наявність колиби на мапі не обіцяє її наявність чи хороший стан в реалі, бо вона може бути стара, згоріти чи навіть переїхати (наприклад, кілька років тому нова колиба з пол.Радуль була перенесена на іншу полонину).

Полонина Лисича – мабуть найпопулярніше місце для ночівлі в Мармаросах, розташована між ПІМ і Берлибашкою. Тут є кілька струмків, колиба, гарний краєвид у всі боки і може бути дуже гамірно.

Полонина в урочищі Обніж знаходиться в долині Білого потоку, хороше місце для ночівлі, якщо ви не встигаєте за день піднятися, наприклад, на Лисичу. Поруч є кілька струмків і колиба в поганому стані.

Будинок на пол.Латундур – згорів в грудні 2021 року. Це був хороший невеликий притулок. Відтепер не розраховуйте на нього!

Полонина Струнга – вищезгаданий притулок.

Галявина під г.Межипотоки – невелика полонинка з красивим видом на ПІМ, яка також дуже популярна. Тут є потужний струмок і будинок прикордонників, який відкритий і використовується туристами.

Мармароси

 

Місце для табору під г.Стіг – компактна полонинка і джерело. Але як на мене, краще дійти до сусідньої полонини Радуль.

Полонина Радуль – велика полонина з потужним джерелом, поганенькою колибою і дуже красивим панорамним видом на ПІЧ і всю Чорногору.

Полонина Щівник – затишна полонина між горами Щівник і Вихід. Тут є колиби, у вівчарів можна купити сир і, віднедавна, – притулок з душем. 

Приклади маршрутів:

Ділове – р.Білий – Ялинський водоспад – траверс Щевори – пол.Лисича – г.ПІМ – г.Межипотоки – с.Богдан. 

Довжина маршруту: 46 км. Тривалість 3 дні.

Чудовий маршрут, який поєднує в собі найкрасивіші місця Мармарос і ночівлі в наметах на полонинах з краєвидами на г.ПІМ – на Лисичій і під г.Межипотоки.

Ділове – р.Білий – траверс г.Полонинка – пол.Струнґи – г.ПІМ – г.Берлибашка – г.Щербан – пол.Струнґи – пол.Лисича – Ялинський водоспад – Ділове.

Довжина маршруту: 49 км. Тривалість 3 дні.

Варіант з ночівлями в туристичному притулку на Струнґах, якщо ви не хочете ночувати в наметі і нести з собою спорядження для табору, але хочете побачити максимум в районі ПІМ. Першого дня – вихід на полонину Струнґа, дугого дня – вихід на ПІМ і Берлибашку. Третього – спуск в Ділове через пол.Лисичу, траверс Щевори і відвідинами Ялинського водоспаду.

Ділове – р.Білий – пол.Латундур – г.ПІМ – г.Межипотоки – г.Нєнеска – пол.Радуль – г.Васкуль – ПІЧ – г.Вухатий Камінь – Дземброня.

Довжина маршруту: 80 км. Тривалість 5 днів.

Чудовий маршрут, який ще називають від “Попа до Попа” з ночівлями на полонинах з краєвидами – на Лисичій, під г.Межипотоки, на пол.Радуль і на перемичці між ПІЧ і Вухатим каменем. Можна пройти в швидшому темпі за 4 дні з трьома ночівлями на Лисичій, під Межипотоками і на полонині Щівник. Або продовжити маршрут через всю Чорногору.

Варіанти виходу (та спуску) на хребет:

Рахів – пол.Меґура – пол.Берлибашка – г.ПІМ (зелене маркування, після пол.Берлибашка – червоне). Відстань: 22 км.  Різниця висоти: 1480 м.

Костилівка – р.Вел.Берлибаш – пол.Берлибашка – г.ПІМ (без маркування, після пол.Берлибашка – червоне) Відстань: 16 км.  Різниця висоти: 1525 м.

Альтернативний маршрут стежці з Ділового, бо він має красиві скелі в долині Великого Берлибашу, рідко зустрічаються туристи. Я дуже люблю цей маршрут і часто використовую для спуску.

Важливо: в травні 2019 річка в кількох місцях змила дорогу і доводилося переходити стрімкий потік бродами. Зараз певно там коїться навіть гірше, тож не рекомендую цей маршрут йти після/під час сильних дощів і паводків.

UPD: Станом на серпень 2020, дорогу вздовж Великого Берлибашку відновлено!

Ділове – р.Білий – пол.Латундур – г.ПІМ (червоне маркування). Відстань: 19 км.  Різниця висоти: 1570 м.

Ділове – р.Білий – траверс г.Полонинка – пол.Струнґи (без маркування). Відстань: 14 км. Різниця висоти: 1215 м.

Богдан – пол.Довга – пол. під г.Межипотоки – кордон (зелене маркування). Відстань: 13 км.  Різниця висоти: 1010 м.

Богдан – р.Квасний – пол.Томнатик – кордон стовпчик 382 (без маркування). Відстань: 12 км. Різниця висоти: 930 м.

Луги – г.Олан – г.Корбул (без маркування). Відстань: 14 км. Різниця висоти: 1030 м. Від г.Олан до г.Корбул стежка губиться, завали.

Луги – р.Біла Тиса – г.Щівник (зелене, потім синє маркування). Відстань: 17 км. Різниця висоти: 800 м. 

Луги – р.Біла Тиса – г.Вихід (зелене, потім жовте маркування). Відстань: 16 км. Різниця висоти: 840 м.

Шибене – р.Шибений – пол.Радуль (зелене до повороту на ПІЧ, потім жовте маркування) Відстань: 11 км. Різниця висоти: 640 м. 

Відстані між головними вершинами:

ПІМ – Берлибашка – 3,8 км.

ПІМ – Щербан – 3,2 км.

ПІМ – Межипотоки – 13 км.

Межипотоки – Нєнеска Мала – 2,3 км.

Нєнеска Мала – Стіг – 9,3 км.

Логістика. Як дістатися?

До Рахова можна доїхати потягами (наразі чекаємо коли відновиться повністю залізничний рух), з Рахова до Ділового, Костилівки, Богдана, Лугів – на автобусі або на таксі.

Також варіант доїхати потягом до Солотвино і звідти автобусом, попуткою, таксі – до Ділового.

Якщо ви хочете пройти маршрут від ПІЧ до ПІМ, тоді вам потрібно добиратися до Дземброні або Шибеного рейсовими автобусами з Франківська з пересадкою в Верховині, або на таксі. 

А якщо плануєте їхати в Карпати на авто – ви можете обрати маршрут зі стартом/ фінішем в одному місці і там залишити машину.

Автомобільна дорога з Франківська до Рахова в хорошому стані, з Рахова до Ділового – трохи гіршому, а з Рахова до Богдана і Лугів – погана. 

Також з Івано-Франківська до Верховини хороша дорога, а з Верховини до Дземброні і Шибеного – погана, часто в аварійному стані.

Усі використані фото з особистої колекції Тані Троянь, копіювання або поширення тільки зі згоди авторки.

Карпатські хребти:

Боржава 

Чорногора

Красна

Свидовець 

Пішконя

Явірник

Чіохелька

Сокільський

Аршиця

Яйко-Ілемське

Ракова

Чивчинські гори

Запрутські Горгани

 

 

 

 

    1. Дякую за фідбек і за інформацію про озеро Криваве 😉

  1. Колиби платні чи безкоштовні? Якщо платні, то яка вартість?

    1. В вівчарських колибах влітку живуть вівчарі, в холодний сезон – безкоштовно можна переночувати у відкритих (вони всі здебільшого відкриті, зокрема ті про які я згадала в тексті).
      Притулок на пол.Латундур – безкоштовний.
      Притулок біля колиб на пол.Щівник був 50 грн за ночівлю в спальнику на горищі або 300 грн за кімнату на 4 ліжка (за словами ПроПоходи). Можливо зараз ціни трохи інші.
      Притулок Marmaros Rescue Hut на пол.Струнги – платний, але яка його вартість запитуйте безпосередньо в них (посилання на їх фейсбук сторінку – в тексті)

  2. Що порадите, зі Львова краще їхати через Франківськ чи Мукачево?

    1. Юрій Шушкевич

      Краще через Франківськ, дорога через Солотвино, то для міцних ходових та нервів

  3. скажіть будь ласка якщо починати маршрут не з с.Ділове а з –
    Рахів – пол.Меґура – пол.Берлибашка – г.ПІМ і далі на г.Стіг
    потрібно заходити в с.Ділове за перепусткою якщо ти оформляв дозвіл в Мукачевському загоні чз ел. пошту?
    нехочется позитивного дозвіду кпз набувати.

    1. Заяву надішліть і візьміть з собою роздруковані екземпляри)
      Також по можливості зателефонуйте в Ділове і повідомте про ваш вихід на маршрут)
      Я так робила коли виходила з Дземброні)

  4. “Рухаючись по маршруту пам’ятайте, що ви не маєте права заходити на територію Румунії”.

    Підкажіть, будь ласка. Дивлячись на карту, від стовба 364 до вершини ПІМ стежка проходить через кордон з Румунією. Так само в напрямку того ж 368 стовба, зазначеного у статті, згідно з онлайн картами стежка перетинає кордон. Чи такий приклад: червоний маршрут на паперовій карті Гутиряка йде вздовж прикордонної смуги від г. Межипотоки до повороту на ПІЧ, а 413 стовб біля г. Стіг знаходиться за межею прикордонної смуги, то чи означає це, що єдиний шлях на г. Стіг, попри присутність поруч іншої стежки, яка частково проходить по території Румунії, може бути тільки якщо підійматися на гору просто в лоб від прикордонної смуги? І аналогічно від 361 стовба до вершини ПІМ не пройдеш стежкою по кордону, бо прикордонна смуга лежить через пол. Квасний і туристи зобов’язані робити такий гак?

    Чи, рухаючись стежками, які проходять по території обох держав і не звертаючи на такі стежки, які ведуть, наприклад, від 368 стовба вглиб території Румунії, ніхто сильно не перейматиметься тим, що ти якісь 50 метрів змушений пройти по Румунії, потім 50 по Україні і так далі?

    Дуже дякую!

    1. Юрій Шушкевич

      50 метрів навряд чи хто буде перейматися, румунські прикордонники, зазвичай, вже завертають тих хто, спустився на їхню сторону хребта

  5. Підкажіть будьласка хто знає, яка там зараз дорога від Костилівки. І чи варіант пройти Костилівка – ПІМ за 2 дні

  6. Вітаю, а як поставити підпис в документі, треба друкувати, підписувати, сканувати, а потім відправляти?

  7. Підкажіть, будь ласка, чи є зв’язок на цих маршрутах? І якщо є, то який оператор “ловить” найкраще? (є необхідність хоча б два рази на день відправити смс)

    1. Київстар там напевно ловить найкраще.
      На вершинах ПІМ, Межипотоки – хороше покриття, в лісах і низах – або немає зв’язку, або такий що смс вистачить: на полонині під Межипотоками, на Лисичій, в лісі на підйомі до Ялинського водоспаду.
      (Це все про Київстар, інші оператори в місцях крім вершин можуть не ловити)

  8. Спасибо большое за информацию. Интересно, легко, информативно. Сердечное спасибо!

  9. Дуже інформативний і цікавий допис! Підкажіть, будь ласка, маршрути зі стартом/ фінішем в одному місці.

    1. Юрій Шушкевич

      Найкраще стартувати та повертатися з с.Ділове, звідти підніматися на Піп Іван Мармароський, до інших можливих точок старту, як наприклад, до Шибеного значно важче добиратися

  10. Підкажіть, будь ласка, якщо ми не збираємось на Піп-Іван мармароський, а хочемо йти Рахів-Берлебашка-Ділове, чи потрібен нам дозвіл прикордонників?

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *