“Натхнення та пригоди можуть бути ближче, ніж ви думаєте. Все залежить від вашого настрою та бажання пережити щось нове на, здавалося б, зосвім знайомому ландшафті”, – саме так вважає відомий мандрівник  Аліcтер Хампфрі (Alastair Humphry). Після того як він побував у дуже багатьох країнах та спробував велику кількість способів долати відстані, він зрозумів, що за своєю суттю пригода полягає в дослідженні себе: психічно, фізично чи культурно, в готовності подивитися на звичне під незвичайним кутом. Саме такий концепт ліг в основу його книги під назвою “Мікропригоди”.

Мікропригода: трансформуємо повсякденність у гарні спогади!

Мікропригода – це коротка, проста, локальна, дешева пригода, втім обов’язково весела, захоплююча, складна, освіжаюча і корисна. Коли мешканці міст стають все менш рухливими, зайнятими і зосередженими перед екранами своїх смартфонів, мікропригоди пропонують реалістичну втечу до простого способу розважити себе та провести час з друзями на відкритому повітрі, без необхідності кататись на Південному полюсі чи жити в наметі в Патагонії. Привабливість мікропригод полягає в тому, що вони роблять пригоди доступними для людей, які можуть мати дуже мало досвіду в якихось складних для здійснення речах, як от альпіністські сходження.

Пригоди доступні нормальним людям, у звичайних місцях, за короткий проміжок часу і без необхідності витрачати багато грошей. Пригода – це лише стан душі.

Мікропригодою може стати будь-що. Ви вирішили полежати на гамаках з друзями та влаштувати кінотеатр з проектором на природі? Гарна ідея! Зустріти сонце в спальниках із захоплюючим краєвидом? Прекрасно! Маєте час та натхнення влаштувати собі міську прогулянку? Супер! Не забудьте поділитися такою ідею з друзями, можливо це саме те чого не вистачало для того, щоб не сповзати в нудні будні.

Головною властивістю мікропригоди є швидкість реалізації. Щось таке, що ви задумали спонтанно, сидячи після обіду в офісі, і вже ввечері самі або з компанією активно проживаєте. Тут вам в нагоді стане гнучке мислення та легкість на підйом, адже будь-яка ідея має смак тільки тоді коли вам вистачає рішучості її втілити. Життя це те, що відбувається з вами зараз і саме ви вирішуєте, який смак матиме цей момент! 

Маріан Стрільців

Зазвичай ті, хто багато подорожує починає розміти, що може бути цікаво всюди.  Тобто “Добре там де ми є”.

Мікропригода, про яку пише Алістер Хампфрі, це трошки творчості і постійне бажання досліджувати. Деколи вона межує з авантюрою, спонтанністю і дивацтвом. Також мікропригода потребує додаткових фізичних зусиль – встати зранку, менше поспати, пройти додаткову відстань, і т.д., але потім це з надлишком компенсовується великим припливом енергії пов’язаним з новими несподіваними емоціями.

Моя найпростіша формула для #мікропригоди “тут і тепер” така:

Варіант 1. Зробити щось вже звичне, але вночі чи нетиповий для цього час.
Варіант 2. Зв’язати буденну точку А з буденною точкою Б по новому: новим транспортом, новим маршрутом, з новими людьми, в інший час.

Ось приклади моїх найпростіших #мікропригод за останній рік:

Минулої зими, я протягом тижня старався ходити в офіс, пішки щоразу іншим маршрутом (4-5км). І рутинна дорога на роботу перестала бути рутинною дуже швидко, повірте. Нові вулички, подвір’ями, несподівані зустрічі з друзями, які виявляється живуть тут вже 2 роки, раніше менш знайомі вулиці знайшли між собою несподівані зв’язки і т.д. Спробуйте і відчуєте заряд від новизни.

Час від часу, влітку, сплю на балконі у будинку. У спальнику і надувному килимку Exped – точно я в наметі в горах. Перед сном, чую все нічне життя комах і птахів у саду та лісі, що поруч. На світанку прилітають птахи і будять своїм співом. Хоч це і зовсім ранок, але так прокидатись легше і приємніше ніж під набридливу мелодію відладеного четвертий раз будильника.  Звичайно, постійно спати на балконі звучить було б дивно, але кілька ночей влітку – це #мікропригода і також простий заряд енергією на весь день.

Одного разу взимку дуже хотілось на лижі. І я, і мій колега, мали багато планів на всі найближчі дні. Тому ми виїхали вночі в гори. Приїхали майже на світанку і піднялись по пустій нічній лижній трасі “Захар Беркут” на скітурних лижах. Світив дуже гарний великий повний місяць, тому ліхтарики були не обов’язкові. Нічна карпатська тиша і тільки “шовгання” камусу по ретраченому снігу. На вершині ми зустріли схід сонця, з’їхали по трасі вниз і поїхали назад у місто вирішувати наші справи.

Таку пригоду можна організувати будь-де. Поїхати на легку пробіжку перед роботою на світанку в ліс поруч, вийти на найближчий горб біля міста на схід сонця, міні подорож найближчим озером на САПі чи байдарці – словом, потрібне місце, яке буде гарне на світанку. Влітку світанок дуже швидко, тому запас часу на поїздку-мікропригоду і повернення достатньо багато. Головне – новизна: активність, яка не відбувається щодня і нове місце.

Мабуть, найяскравіша #мікропригода минулого літа сталась між двома насиченими робочими дня посеред тижня. О 18:00, коли закінчився робочий день, ми сіли з колегами у авто і поїхали в Сколе. За 3 години ми вже були на маршруті на гору Парашка. Сама гора не була нашою метою і приблизно опівночі вийшли на хребет, що веде до цієї вершини. Попили чаю, поговорили і насолоджувались нічними краєвидами Бескидів. На Парашку я ходив безліч раз і вже не дивувався нічому там, але цей раз був дуже особливий. Пам’ятаю неймовірний мікс з хмар внизу, зоряного неба, світла ліхтарів міста Стрий на горизонті. Ми спустились швидко вниз і поїхали додому до Львова, а зранку знову всі пішли в офіси. Незважаючи на фізичну втому від недоспаної ночі, я почувався дуже зарядженим і відновленим емоційно. Таку пригоду я рекомендую людям, які впевненемо почуваються в горах/в лісі і на маршрутах, де ви вже були вдень. Все-таки вночі є додаткові ризики, враховуйте їх.

Також я часто романтизовую оточнення навколо себе і роблю таку собі власну “доповнену реальність”. Наприклад, якась дорога мені може нагадувати Африку, якийсь базар – Азію, а якийсь поїзд – Індію. Як тільки домальовую собі такий “глюк” в уяві, то ніби переживаю пригоду десь далеко. Я б назвав її “нанопригода” – найшвидша, найдешевша і найкоротша. На щастя, в Україні це зробити легко. У нас поруч часто зустрічається суміш сучасного, пострадянського, природнього, розвиненого і відсталого – це суперове поле для фантазій.

Роман Дзедзик

Нині я пройшов найдовшу відстань в свому житті – похід кільцевою дорогою Львова. Ми з Семом вирішили влаштувати таку пригоду. Стартанули близько шостої ранку. Як описати дистанцію? 4 л води і літр коли, 2 хот-дога, 3 тафлі молочного шоколаду і 400 г горішків, миска борщу та наніц згорілий писок. Дистанцію у 113 тис. кроків нарахував мій годинник. При тому всьому я спалив понад 9 тис. кілокалорій. Зустріли 8 знайомих. А якщо детальніше, то ось з чого складалася наша мікропригода:

 

Мені було годі всидіти в хаті, 2 місяці ізоляції давалися взнаки. Оскільки майбутні потенційні мандрівки не вселяли оптимізму, потрібно було діяти негайно. Востаннє мої ноги топтали землю в мандрах в січневій Ісландії. Я страшно люблю ходити ногами. Звичайно, то ліпше робити коли навколо гарний краєвид. То можуть бути рідні Карпати, Гімалаї чи гори в Танзанії. Проте пройтися треба було вже й негайно. Ми сиділи з Семом на офісі, лущили лісові горіхи. Ніщо не віщувало біди, раптом, я спитав старого чи не хоче він прогулятись. Сем, знаючи мене чверть століття, відразу перепитав як довго, і на коли планується авантюра. Я бовкнув, що люблю круглі цифри і 100 км буде нормально, а про час… На п’ятницю заповідали добру погоду, то пасувало би тим скористатися. Перфекціоніст Сем все розрахував. Одне коло навколо Львова налічувало 40 км. Ми мали вальнути два кола, оглянувши аеропорт, п‘ятий парк, збоїща, Глинянський тракт, побувати на левовій частці кінцевих маршруток, відвідати Шувар, Санта-Барбару, наш склад на Пасічній, тюрму на Тунельній і, само-собою –  Левандівку. Перші 27 км до зупинки були знамениті. Ми довго говорили, сміялися і йшли. Кидали ноги вперед і вони нас несли. Загалом наш темп був 6,7 км/год. І то не могло не тішити. Здавалося би… Далі обід на позначці 48 км, і майже половина шляху в кишені… Принаймні, ми так думали.

Справжні страждання почалися на шістдесят другому кілометрі. До того часу найдовше в своєму житті я пробігав відстань 56 км на Чорногірському Нічному марафоні. Ми спинилися біля аеропорту на газоні. Я роззувся і зрозумів, що все, приїхав. Підшкірні мозолі були надто великі. То певно й була та точка перелому. В той момент готовий був віддати багато чого аби хтось заніс мене до ванни і занурив мої ноги в щось зимне. Далі вже гріб на морально – вольових. Заправка Окко на верхньому шуварі була оазисом, я їв той хот- дог з пепсі, так наче вперше. Десь з таким самим ентузіазмом, як гопніки з Левандівки в центрі в кінці 90-тих. Я зробив свої 80 км за менше ніж 13 год. І то було фаново, незабутньо фаново.

P.S. Кожного року в травні ми бігаємо змагання в горах – Стежками Героїв. Цього року карантин забрав в нас стежки, але не забрав пристрасть до мандрування. В кінці я зміг залізти в душову кабінку лише з 4 разу. Висота 40 см мені не піддавалася.

Арсен Чистяков

Літо чудова пора для мікропригод − дні довгі, ночі теплі. А в околі всього лиш години-двох крутіння педаль чи всього лиш за пів години автомобілем можна вибратись в направду прекрасні місця.

Одна з таких пригод, яку я уже повторював двічі − це поїздка на Персеїди до Свіржського замку. Менше 40 км від Львова можна знайти чудове темне місце, ідеальне для споглядання зорепаду в теплу серпневу ніч. І це все біля озера під мурами середньовічного замку.

Все що треба, спакувати вечерю, захопити термос з чаєм, каремат зі спальником і почати свою персональну мікропригоду.

Влад Куций

Не завжди є можливість вибратися в Карпати, тому ми з Альоною практикуємо виходи з наметом, навіть, у будні дні. Минулого року в такому форматі зустріли схід сонця на Трухановому острові та організували собі романтичну вечерю на Дніпрі. Це настільки легко та просто, що навіть не потребує попереднього планування. Головне – креативно підійти до локації в якій ви знаходитеся і мати бажання спробувати щось нове. Ну і звісно,  не забувати про те, щоб прихопити з собою всі елементи, з яких можна зібрати атмосферу в будь-якому місці.

 

В цьому році під час карантину ми не мали змоги подорожувати, тому розклали намет просто в квартирі та влаштували собі атмосферу подорожі не виходячи з дому. Мікропригоди це про те, щоб як би не складалися обставини, вони не мали вирішального значення на ваш настрій!

#мікропригода (конкурс)

Мікропригода не була б мікропригодою, якби нею не можна було поділитися з друзями.  Gorganyбренд туристичного спорядження Turbat, Агенція пригод “Вйо” та Авіація Галичини вирішили провести конкурс на найкращу історію. Розкажіть про свої мікропригоди з фото та коротким описом опубліковані у соцмережах Facebook або Instagram з позначками: #мікропригода, @turbat, @gorgany, @vyo.travel, @aviatsiyahalychyny. Конкурс триватиме до 12 липня.

Агенція пригод Вйо подарує переможцю участь у подорожі;

Turbat подарує трьом учасникам футболки зі своїх колекцій на вибір;

Авіація Галичини подарує трьом учасникам футболки;

Gorgany подарують трьом учасникам самопакувальний рюкзак, гамак та флягу.

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *