Орест Федишин

Чому для подорожі обраний саме цей регіон:

Осмолода, чому саме Осмолода? Чорногора та Мармароси давно стали Карпатською магістраллю, де тепер, навіть, і взимку можна зустріти безліч людей, що вже говорити про літні місяці.

І ось коли випала нагода вирватися кудись в гори мій вибір впав на Осмолоду. Чарівний регіон, справжня Аляска, кам’янисті вершини, гори порослі стрімкими смереками, загадкові тумани і практично повна відсутність туристів. Навіть влітку даний регіон не надто популярний серед відвідувачів.

Формат подорожі:

Класичний похід вихідного дня: два дні, одна ніч, чарівні краєвиди та море задоволення.

Нитка маршруту:

с. Осмолода – г. Софера (1222 м) – г. Висока (1803 м) – г. Ігровець (1804 м) – полонина Боревка – г. Подина (1154 м) – с. Осмолода. Протяжність 35 км.

Зимовий трекінг: Осмолода – Висока – Ігровець

Про що треба знати початківцям у зимовому поході

Наближалися останні вихідні цієї осені і я загорівся думкою, що прийшов час закривати теплий сезон і розпочинати зимовий, адже в горах вже закріпився легкий мінус та присипало сніжком.

Мою ідею розділив один із “колег по цеху” і ми почали підготовку до подорожі Західними Ґорґанами. Відправною точкою було обрано с. Осмолода, куди планували добратися на авто (також до даного населеного пункту можна добратися маршрутками, найкращим варіантом буде: Івано-Франківськ – Калуш – Осмолода). Залишити машину можна в місцевих ґаздів. За ніч з нас взяли 50грн (рекомендую останню хату з лівого боку на виїзді із села, також там можна переночувати, номери власників розташовані на вивісці-рекламі, що прикріплена до паркану, називається просто – “У Володі”).

Підготовка

Оскільки похід в гори, а особливо в зимові гори, вимагає ретельної підготовки, розпочали ми її ще вдома. Спочатку визначилися із маршрутом, робили його кільцевим, оскільки мали прив’язку до автомобіля: стартували з села далі підйоми на г. Софера – г. Висока  – г. Ігровець – ночівля на полонині Боревка – г. Подина (1154 м.) і назад в село до нашого автомобіля. Проходження маршруту розглянемо більш детально трішки пізніше. Обравши маршрут, ми завантажили офлайн-карти даного регіону, також додатково я видрукував по копії даної карти кожному із нас. 

Визначившись із маршрутом настав час обрати, що ми будемо їсти. Для перекусів було вибрано снікерс (із ним потрібно бути обережним оскільки при мінусі він замерзає так, що годі буде розкусити, тримайте в теплі), вафлі, солена соломка та мікс горішків та сухофруктів. Як основні страви було обрано сублімати. Родзинкою нашої вечері був домашній копчений шпондер, чорний хліб та цибулинка, що завбачливо була підготована моїм колегою. З гарячого мали при собі літр чаю в термосі. А тепер час порад: для перекусу в зимовому поході раджу згущене молоко в м’якому пакеті на закрутці. Пакет ховаємо у внутрішню кишеню куртки (в ту, в яку переважно кладуть шапку/рукавиці) і калорійна солодка вибухівка для перекусу готова! Для кип’ятіння води ми користувалися інтегрованою системою на газі. Також хочу додати, що набагато ефективніші результати в зимових походах можна досягнути користуючись мультипаливними пальниками.

Маршрут

Отже, прибувши до Осмолоди, і залишивши машину на подвір’ї в місцевих ґаздів, ми вирушили на маршрут в дев’ятій ранку, але йдемо не одразу синім маршрутом, оскільки міст по якому потрібно пройти забрала вода (на момент написання статті), а йдемо стежкою одразу повз хату “У Володі” і переходимо на другий бік річки Молода через міст з величезних труб. Місцеві радо підкажуть як туди дістатися.

Перейшовши річку, виходимо на синій маршрут та прямуємо ним до наступної точки, а саме підвісного моста через річку Лімниця де ми вийдемо на червоне маркування. Міст не дуже великий, а прірви не такі глибокі, як скажімо, в Непалі, але при використанні правильного ракурсу можна зробити красиві знімки. Червоний маршрут – не просто червоне маркування чи безіменний маршрут горами, а сам Східно-Карпатський туристичний шлях, один із двох найдовших піших маршрутів на території українських Карпат (ми пройдемо лише крихітну його частинку).Ним ми пройдемо аж до нашого місця ночівлі – полонини Боревка. Перейшовши міст, ми починаємо наш підйом гарно маркованою стежкою, що наче змія серпантином в’ється між красивим лісом.

Подолавши траверс ми виходимо на пряму, яка і приведе нас до першої вершини на нашому маршруті – гори Софера (1222 м). Увесь цей час ми будемо йти через казковий ліс, але, на жаль, інколи почнуть з’являтися сліди людської діяльності – вирубки. Забігаючи на перед скажу, що вирубки будуть зустрічатися від початку маршруту і до початку підйому на гору Висока (1803 м) та на шляху назад від гори Подина (1154 м) до Осмолоди.

Пройшовши від підвісного мосту червоним маршрутом близько 5.6 км. і набравши ще близько двох сотень метрів ми натрапимо на стежку з правого боку, яка спадає вниз. Там знаходиться дерев’яна колиба у дуже доброму стані. Вікна засклені, дірки запінено, дах цілий, всередині є робоча пічка. Біля колиби знаходиться стіл з лавками, недалеко є джерело з водою. Тут ми перекусили солодощами та напилися чаю, милуючись могутнім хвойним лісом. Термометр на колибі показував -6°С.

Повертаємося на маршрут і продовжуємо підйом на гору Висока. Стежка плавно виринає з лісу і починається підйом на вершину всім відомим своєю “гостинністю” Ґорґанським камінням. Дерева змінюються жерепом, але боятися немає за що, стежка в жерепі прорубана широка, а краєвиди на сусідні вершини відкриваються надзвичайно мальовничі. Попереду Гора Ігровець, зліва видно вершину гори Середня (1639 м), а праворуч потихенько вимальовуються кам’янисті вершини Сивуль та Лопушної (1694 м). Піднявшись на Високу, скидаємо близько двохсот метрів і починаємо підйом кам’янистою стежиною на Ігровець. Вершина гола, навколо лише каміння, але на саму вершину Ігровця ми не піднімаємося, маршрут потихенько забирає на право і починається спуск до полонини Боревка. При бажанні можна збігати на вершину і назад, набір висоти приблизно сто метрів. З цієї частини вже відкривається мальовнича панорама на гори: Боревка (1594 м), Лопушна (1694 м), Сивуля Велика (1836 м) та Сивуля Мала (1818 м).

Плавно спускаємося червоним маршрутом, знову заходимо в ліс і через годину виходимо на полонину Боревка, нашого місця ночівлі. На полонині велика кількість рівних місць під намети, як на відкритій місцевості, так і серед дерев. На полонині знаходиться туристичний вказівник на якому позначені основні маршрути та напрям до води. Джерело легко знайти, адже протікає через стежку промарковану червоним маркером. Загалом за перший день навігатор показував пройдених 21 км за 6 годин 20 хвилин.

Застаємо останні хвилини світла, ставимо намет та кип’ятимо воду на чай та для субліматів, нарізаємо смаколики: шпондер, цибулька та чорний хліб. Переодягаємося в бівачний одяг, надуваємо килимки, розкладаємо спальні мішки. Вечеряємо, п’ємо чай і лягаємо спати. 

Декілька слів щодо ночівлі і загально про спорядження:

Термобілизна –  необхідний елемент одягу, адже пітніти доведеться в будь-якому випадку, а в холодну погоду відведення вологи грає життєво необхідну роль. Мокрий одяг на морозі замерзне одразу після припинення руху, що подарує нам такі “радощі” як переохолодження, що як мінімум страшенно неприємно і може привести до ускладнень та додаткових ризиків для здоров’я.

Надувний килимок з відповідним R-Value, для зимових мандрівок як мінімум 4.0 (я завжди підкладаю під надувний коврик іжевську пінку, іжевка завжди стане у нагоді, а крім того подарує додаткову теплоізоляцію під час сну), а також відповідний спальник. Моя порада – мати спальник із запасом в +3-5°C градусів до очікуваної температури. Зимою це не буде лишнім. Взявши холодний спальний мішок, що не розрахований на температури в яких ви перебуватимете, сумнівне задоволення спати накритим куртками колег або скрученим просто тремтіти від холоду і очікувати світанку, щоб продовжити мандрівку.

День ІІ

Отже, гарно виспавшись, ми прокинулися о сьомій ранку готові до нових звершень. Приготували сніданок, сьогодні виключно сублімати та чай/кава. Поновили запаси чаю в термосі. Склали наш маленький табір, закинули рюкзаки на плечі і вирушили в напрямку села.

Для дороги назад ми використали маршрут маркований жовтим маркером. Гадаю, що це було правильним рішенням. Увесь шлях пролягав через ліс, інколи даруючи “вікно” у яке ми милувалися навколишніми пейзажами. Веселощів додав гарячий темперамент жовтого маршруту. На відміну від червоного, де стежка завжди була широкою і гарно прохідною, навіть на вершинах, крізь жереп та каміння. Жовтий маршрут також добре читається та гарно промаркований, але гостроти додає те, що перші 3.5 км,  а це траверс Ігровця, проходять по надзвичайно вузькій, практично усюди, кам’янистій стежці, на якій часто зустрічаються повалені дерева. Із збільшенням снігового покриву цей маршрут ставатиме важчим, але повірте це того вартує! Чудесний ліс, красиві панорами і стежинка, яка лоскоче нерви. Що може бути кращим?

Пройшовши цей відрізок, долаємо кам’янистий зсув і знову пірнаємо в ліс, тут стежка вже розширюється, каміння зникає. Перед нами постає останній виклик на сьогодні – гора Подина (1154 м), долається без жодних проблем, уся дорога пролягає через хвойний ліс, йдеться приємно, а аромати хвої наповнюють легені та додають сили. Після Подина стежка починає набирати різко виражений спуск і десь через 3 км ми виходимо на широку дорогу, яка і приведе нас у село. Цією дорогою активно їздять лісовози, тому потрібно бути особливо обережним. Дорогою потрібно пройти ще 7 км, і ми в Осмолоді. Йти легко, але доволі однотипно, якщо б не пейзажі, ліси та гори, довкола було б нудно. Тут теж дам підказку – можна зупинити лісовоз або лісників, які довезуть до села. Це значно пришвидшить проходження цього відрізку. 

Підсумками другого дня – підйом в сьомій ранку, сніданок, чай, збори. Вийшли на маршрут приблизно о дев’ятій ранку. За другий день пройшли 14 км і витратили на це 4 години 10 хвилин.

Список спорядження:

Інтегрована система – Fire Maple X2

Надувний килимок (Sea to Summit Comfort Light ASC Insulated Mat Regular, R-Value: 3.7) плюс іжевська пінка

Комплект термобілизни (Viking) плюс шкарпетки (Lasting WSB) на ніч

Спальний мішок (Kelty Cosmic 20 Long)

Намет (Terra Incognita Platou 2 Alu). Хочу наголосити, що у виборі намету для зимового періоду я користуюся принципом – чим менше сітки, тим краще. Сітка допустима лише у місцях розташування вентиляційних вікон.

Трекінгові палиці (Leki Makalu)

Шерстяний светер (Ulvang Explore Nature)

Штани (Crane Sportswear)

Рюкзак (Fram Equipment)

Взуття (Salewa MS Rapace GTX)

Куртка (Alaska Alpha N-3B)

Висновок про спорядження:

Завжди, особливо взимку, плануйте заздалегідь свої маршрути, беріть лише відповідне та перевірене спорядження! А від себе додам, що в зимові походи краще завжди ходити як мінімум з одним напарником. Пам’ятаймо, що взимку нас відділяє від веселої мандрівки до трагедії лише один неправильний крок. Нехай наш відпочинок залишається відпочинком, та не перетворюється на рятувальну операцію!

Усім гарних мандрів та нових вершин! 

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *