Активний відпочинок або outdoor в сучасному вигляді виник відносно недавно, менше 200 років тому. Звісно, люди сходили на гірські вершини, торували лісові стежки чи сплавлялись бурхливими ріками і раніше, однак, переважно, не зі спортивно-рекреаційних, а з релігійних чи торгівельно-економічних причин.

Аутдор (outdoor): зародження та еволюція

Альпійський регіон Європи став локацією з якої розпочався новий спосіб життя та відпочинку – альпінізм. Саме тут люди вперше масово почали сходити на вершини задля розваги, спортивних цілей, а не для паломництва. Неофіційним Днем народження альпінізму (похідне від слова “Альпи”) прийнято вважати 8-е серпня 1786 року, коли було здійснено сходження на найвищу точку Альп – Монблан. Мішель-Габріель Паккард, медик за освітою, з лісником (в даному випадку провідником) Жаком Бальма піднялися на висоту 4810 метри над рівнем моря. Факт “підкорення” Монблану викликав у Європі справжній фурор. Після цього почалася хвиля інтересу до альпінізму: в Альпи почали масово приїздити люди, які хотіли здійнити сходження на вершини. В той час дозволити собі гірські сходження могли переважно представники середнього класу. Тобто, не обділені статками люди молодшого й середнього віку, які шукали нового досвіду та вражень.

Історія outdoor
Пам’ятник Ж.Бальма та М.Пакарду у Шамоні

На початку свого розвитку альпіністи для сходження використовували найпростіший інвентар та звичний, майже однаковий з міським, одяг. Доволі кумедно бачити на старих фотографіях чоловіків у костюмах чи дам в розкішних сукнях, що піднімаються скелястими схилами. Спорядження складалося з міцного і довгого альпенштока (для подолання прірв і провалів), шипованого взуття. Мотузки були щільними і товстими, їх застосовували тільки при переході через льодовики або гірські перевали. Щоб піднятися на прямовисні скелі використовували гачки схожі на кігті. Але вони були не дуже міцні і не завжди витримували вагу людини. Головні вершини Альп були пройдені за допомогою такого обладнання. У міру розвитку удосконалювалося і спорядження альпіністів. З’явилися спальники, намети, гаки з кільцями, клини, карабіни, кішки, легку і міцну мотузку почали застосовувати для страховки.

До кінця ХVIII століття були здійснені “першопроходи” близько десятка вершин в Альпах, а на початку ХІХ ст. почалися сходження на вершини Анд, Піренеїв, Кордильєр, масивів Африки. Тоді ж почалися перші розходження у підході до альпінізму. Одні вважали за краще наймати провідників – це було зручніше і безпечніше. Інші стали практикувати сходження без провідників, вважаючи за краще самостійно розбиратися в особливостях гірського рельєфу й необхідному екіпіруванні. Це стало початком формування спільнот професійних альпіністів. Перший альпклуб відкрився в Англії, в 1857 році, потім національні клуби стали відкриватися по всій Європі. В цей же час було створено Асоціацію альпійських гідів, стало випускатися спеціальне спорядження та одяг.

Оскільки практично усі визначні вершини в Альпах були вже пройденими, в кінці XIX – на початку XX століття на порядок денний альпіністської спільноти світу вийшли висотні сходження. У 1895 році була здійснена перша спроба сходження на пік Чогорі (К2). А в 1907 році англо-французька експедиція “підкорила” другий семитисячник – Трісулі, 7120 м., Гімалаї (перше задокументоване сходження на гору, вище 7000 м було здійснено ще 50 років до того). Ця дата вважається народженням висотного альпінізму.

Більше тридцяти років (з 1921 по 1953) тривали невдалі спроби сходження на Еверест. Численні експедиції досягали різного ступеню прогресу, однак, жодна з них не увінчалась успіхом. Для багатьох сміливців ці сходження стали останніми в житті. 

Історія outdoor
Едмунд Гілларі і Тенцинг Норгей

І ось в 1953 році новозеландець Едмунд Гілларі і його непальський провідник Тенцинг Норгей зійшли на найвищу вершину планети – Джомолунгму (Еверест). Масштаб події і сьогодні виглядає непересічно, що вже казати про той резонанс, який викликав першопрохід Евересту тоді. Розвиток гірського туризму, альпінізму, зокрема висотного, вийшов на новий, більш масовий рівень.

У 1985 році американець Річард Басс першим зійшов на сім найвищих вершин семи частин світу, а у 1986  Райнхольд Месснер став першим альпіністом, що піднявся на всі 14 найвищих вершин, деякі з них – поодинці.

Історія outdoor
Райнхольд Месснер та Петер Хабелер

Зародження та розвиток outdoor-активностей

В середині XIX століття горехідство стало вже доволі популярним способом відпочинку серед науковців, інтелігенції або просто заможної частини населення Європи. Паралельно із класичним альпінізмом почав розвиватись і гірський туризм чи те, що ми зараз називаємо хайкінгом. Створювалися альпіністські й туристичні клуби і національні асоціації, прокладалися нові маршрути, будувалися притулки для ночівель, видавалася спеціальна література. В цьому контексті варто згадати і про розвиток активного туризму в Карпатському регіоні, велику роль в якому відіграла діяльність Галицького Товариства Татранського, що було засноване у 1873 році в Новім Таргу, у жовтні 1874 р. перейменовано на Татранське Товариство (до 1920 р.; в 1920–1950 рр. – Польське Товариство Татранське).  Метою діяльності цієї організації було дослідження Карпат і Татрів, полегшення доїзду в гори та перебування там туристів. Серед усієї діяльності товариства окремо хочеться виділити побудову в Карпатах мережі гірських притулків (схроніск) й так званих будинків відпочинку, в тому числі під Говерлою та Попом Іваном, які до наших днів, на жаль, не збереглись. Завдяки діяльності цієї та інших подібних організацій всього напередодні II Світової війни в Українських Карпатах налічувалось 47 притулків, що давали прихисток тисячам туристів із Галичини й інших частин тодішньої Польщі під час їхніх “виправ” дикими гірськими просторами. Переважна більшість цих притулків, на жаль, не збереглась до нашого часу з воєнних і економічних причин.

Наприкінці XIX століття на основі альпінізму почав формуватись ще один вид спортивно-туристичної активності – скелелазіння. Основними локаціями його розвитку стали гірські скелясті регіони Великобританії, Німеччини, Швейцарії, Італії, трішки пізніше – Йосемітський парк в США. Масового поширення скелелазіння набуло після II Світової війни, а “золотою добою” стали 80 – 90-ті роки XX століття.  В цей час відкрито багато нових категорій, почали проводити комерційні змагання спочатку на скелях, а пізніше й на штучних стендах. Віднедавна скелелазіння входить до олімпійських видів спорту.

Мінімалістичні лижні кріплення Dynafit для скі-туру. Перший прототип 1983 року

Лижні походи, або скі-тур також мають доволі багату історію. Взагалі, лижі, як засіб для пересування снігом використовується людьми уже тисячоліття. Якщо ж говорити про спортивну чи рекреаційну ціль їх застосування, то її зародження й розвиток приблизно співпадає з іншими видами активного туризму. На відміну від альпінізму, скелелазіння чи походів з важким рюкзаком, лижні походи не вимагали особливої фізичної чи моральної підготовки, були доступні більшій частині людей, а приємних емоцій давали точно не менше. В контексті історії цієї аутдор-активності, варто згадати винахід у 1983 році компанією Dynafit мінімалістичних лижних кріплень для скі-туру, що згодом стали еталонними. До того часу спортсмени використовували значно масивніші кріплення для черевиків, що не додавало в зручності й швидкості пересування сніжним покривом.

Ще один популярний вид аутдор-активності – гірський біг, може скласти конкуренцію альпінізму по давності виникнення. Перші масові змагання із цього виду спорту датуються початком XIX століття. Саме тоді в Шотландії почали проводитись бігові старти з елементами орієнтування на гірському рельєфі, що відомі під назвою fell running. До кінця XIX століття змагання з фелранінгу вже проводились по всій Великобританії. В 1900 – 1920-х роках забіги на швидкість в горах проводились і в французьких та іспанських Піренеях, згодом в Італії, Швейцарії, Німеччині, Австрії та інших європейських країнах. Паралельно із гірським бігом розвивався і трейлранінг (trail running) – біг пересічною місцевістю. Цей вид активності відрізняється тим, що проводиться на промаркованих трасах (на відміну від фелранінгу, який включає елементи орієнтування) з різним природним покриттям і рельєфом.  У 1990-х роках в Італії зародився ще один різновид гірської активності – скайранінг (skyrunning). Змагання з скайранінгу проводяться на висотах не менше 2000 м, мають специфічні вимоги до трас.

Еволюція спорядження 

Як вже згадувалось, на перших порах при сходженнях альпіністи використовували доволі примітивні, обмежені у різноманітності спорядження й одяг. Проте, як відомо, попит породжує пропозицію, тому з розвитком активного відпочинку розвивалась й індустрія спорядження для нього. Перші виробництва, здебільшого, мали вигляд невеликих майстерень ентузіастів або ж були побічним продуктом при великих фабриках. До прикладу, всесвітньо відомий швейцарський бренд Mammut на початку своєї діяльності (ще до появи цієї назви), у середині XIX століття, займався виробництвом мотузок для сільськогосподарської та лісозаготівельної справи. Лише згодом, із ростом попиту на мотузки серед гороходців, компанія перекваліфікувалась на outdoor-профіль.

Активний розвиток виробництва спорядження для альпінізму й інших outdoor-активностей розпочався наприкінці XIX – на початку XX століття. У 1898 виробництво рюкзаків й сумок для поштарів розпочинає легендарна німецька компанія Deuter. У 1920 – 1930 рр. компанія набирає популярності в Німеччині, споряджаючи альпіністів рюкзаками у їх сходженнях на вершини Альп, Паміру, Гімалаїв.

Вітале Брамані, засновник компанії Vibram

Визначною подією можна вважати винахід у 1937 році брендом Vibram їх першої спеціалізованої підошви Carrarmato ( укр. “напролом”). До тих пір черевики для сходжень були значно менш зручними й надійними. Разом з італійськими виробниками альпіністського взуття, такими як Zamberlan, Dolomite, Scarpa, La Sportiva, Vibram зробили справжній прорив. Всесвітнього визнання набули черевики Dolomite, оснащені підошвою виробництва Vibram, в яких було здійснено перше сходження на вершину Чогорі (К2).

В 1935 році розпочала свою діяльність німецька компанія Salewa, що згодом стала одним з найбільш впізнаваних outdoor-брендів. Європейську славу їй принесло виробництво аксесуарів для лижного спорту, а одним з проривних винаходів Salewa можна вважати пустотілий льодоруб, поява якого значно полегшила (в прямому сенсі слова) життя альпіністів.

У середині XX століття індустрія активно розвивається і за океаном, 1952 вважається роком появи легендарних (в першу чергу для США) рюкзаків Kelty. У 1960 – 1970 рр. з’являються популярні сьогодні Sierra Designs, MSR, The North Face. В 1974 році свою діяльність розвичинає виробник Osprey, чиї рюкзаки зараз вважаються ледь не еталонними у всьому світі. “Кольорову” революцію у світі скелелазного й альпіністського одягу вчинив бренд Patagonia, що першим у світі почав виробляти одяг яскравих кольорів для outdoor.

Історія outdoor
Реклама Gore-tex у 80-х роках XX ст.

З’ява у 1970-х роках килимків ірландського бренду Therm-a-Rest однозначно зробила ночівлі мандрівників у наметі більш комфортними.
Ще однією надважливою подією цього періоду є винахід компанією Gore “пористої” мембрани Gore-Tex, що здійснила революцію у сфері водозахисного одягу для активного відпочинку. З тих пір верхній шар одягу може бути не лише водонепроникним, але й дихаючим.

У 1980-х розпочалась загальна тенденція на полегшення одягу й спорядження для туризму. Практично всі виробники почали додавати у свої колекції вироби з маркуванням “лайт”, або ж запозичувати цікаві рішення з інших видів спорту, наприклад, бігу. Зокрема, трендові сьогодні кросівки для хайкінгу вперше почали використовуватись для approach (підходів) альпіністами у експедиціях на вершини Каракоруму й Гімалаїв, що було значно зручнішим, ніж кількаденний похід у важких висотних черевиках. Оскільки в той час спеціалізованого взуття такого типу ще не було, його замінювали звичайні спортивні кросівки.

Значний внесок у розвиток індустрії outdoor, кожен у своїй сфері та у свій час, здійснили британські Mountain Equipment, Montane, Wild Country, шведські Hilleberg, Fjallraven, Klattermusen, німецькі Vaude, Jack Wolfskin, Lowa, Meindl, французькі Millet, TSLSalomon, швейцарський Exped, австралійський Sea To Summit та багато інших.

Outdoor сьогодні

Розвиток аутдор є невпинним процесом. Протягом більш ніж двох століть, з моменту першого сходження на Монблан, із альпінізму розвинулась велика кількість нових активностей, на базі яких, в свою чергу, зароджуються нові й нові їх підвиди. Окрім того, нові різновиди зароджуються також і на стику вже відомих видів. До прикладу, на базі альпінізму та лижних походів виник скі-альпінізм, що передбачає сходження на вершину з подальшим спуском із неї на лижах. Не менш захопливим є і heli-skiing, що включає стрибок із лижами з гелікоптера з подальшим фрірайдним спуском.

Шацькі озера: віндсерфінг та кемпінг

Поняття скелелазіння зараз також потребує уточнення, адже сьогодні цей вид активності включає багато різновидностей: льодолазіння, вільне лазіння, боулдерінг, діп вотер соло, фрі соло та інші. Туристичні походи вирізняються широкою різноманітністю: трекінг, хайкінг, спід-хайкінг, віа-феррата, бушкрафтинг (виживальництво) тощо. Не менш різноманітними є й водні види активностей, що розвивались паралельно із гірськими. Серед них найвідоміші: сплави по річках, рафтинг, вітрильний туризм, каякінг, каньйонінг (подолання каньйонів без допомоги плаваючих засобів), віндсерфинг, вейкбординг, сплави на SUP-ах.

байкпекінг, велосипед, Туреччина, подорож

Окремої згадки заслуговує і велотуризм. З допомогою велосипеда величезна кількість людей по всьому світу отримала змогу подорожувати легше та на більш значні, ніж це можливо пішо, відстані. На стику велоспорту й гірського туризму розвинувся новий екстремальний вид аутдору – даунхіл.

Головними особливостями сучасного аутдор-світу можна назвати його масовість і технологічність. З розвитком різних активностей, розвивались інфраструктура та спорядження для них, що в підсумку зробило ті ж альпінізм, хайкінг чи скітуринг доступними для значно більшої кількості людей, ніж це було ще 50 років тому.

ультралайт похід через Румунські Карпати

Виробники outdoor-спорядження, крокуючи в ногу з часом, роблять свої вироби з року в рік все більш функціональними й технологічними. Загальною тенденцією, незалежно від виду активності, є максимальне полегшення всього спорядження. Слово “лайт” у маркуванні виробів відійшло у минуле, а на зміну йому прийшли ультра- , гіпер- чи суперлайт.

Прагнення кожного з брендів завоювати частку ринку змушує їх щороку випускати нові колекції, покращуючи матеріали, технології й конструкції виробів. Надлегкі матеріали, типу дайнеми чи ікс-паку, все частіше використовуються для виготовлення рюкзаків не лише дрібносерійними виробниками, але й гігантами ринку. Фібергласові дуги в туристичних наметах зустрічаються дедалі рідше, натомість їх замінили надлегкі й міцні каркаси зі сплавів алюмінію чи карбону. Різноманітні надлегкі мембрани роблять туристичний одяг не лише надійним, але й надзвичайно зручним. Інноваційні синтетичні й пухові утеплювачі значно підвищують людський комфорт у зимових експедиціях.

Osprey Radial

Ще однією цікавою тенденцією можна вважати “входження” outdoor у міське життя. Завдяки своїй практичності, надійності й довговічності одяг і взуття, що першочергово призначались для активного відпочинку, все частіше знаходять своє місце в урбан-житті. Теплі парки і пуховики, трекінгові штани з багатьма кишенями, мембранні куртки, міцні черевики й кросівки тепер використовуються не лише високо в горах, але й на прогулянках містом. Багато виробників, як от The North Face, Patagonia, Keen, Fjallraven чи Salewa додають в каталог окремі урбан-лінійки, а для надання своїм виробам ще більш стильного вигляду часто колаборують із брендами фешн-індустрії.

 

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *