Пішконя – це цікаве поєднання глухих пралісів та відкритих полонин. Чудово підійде, як тим хто прагне в стилі хайкінгу пролетіти за один день всі вершини, та втомлено завалитись на ночівлю у апартаментах населеного пункту, так й тим – хто на два-три дні з наметами мандрує хребтом. Якщо ж ви затятий мандрівник-багатоденник, і трекінг на 10 днів то для вас норма – маршрути Пішконі чудово впишуться у ланцюжок тривалого треку.

Олександр Урбан

Варіант проходження цього хребта

Карпатські хребти: Пішконя

Ви будете вражені красою та специфікою цих місць, якщо все ж оберете кілька днів, виключно для мандрівки цим хребтом. Якщо, звичайно, не доведеться спізнати мінливість погоди рідних Карпат, якій абсолютно байдуже до якості вашого спорядження, рівня підготовки та стресостійкості. Та, навіть, в подібній ситуації, від середини хребта, за день можна дійти до населеного пункту. Лиш не сходьте зі стежки, бо «Синевир» – то глухі праліси, непролазні чагарники та відверта глуш на захід від Пішконі. Будьте свідомі та подорожуйте з розумом.

Хребет тягнеться від Синевирського перевалу на південний схід, роблячи наприкінці закручену до півдня дугу і утикаючись у село Колочава. Найвища гора має назву Негровець, та височіє на 1709 метрів над рівнем моря. Умовно можна розділити хребет на дві ділянки – марковану: Пішконя, Мала Ґропа, Ясеновець, Велика Ґропа, Негровець, Гроб, Барвінок, та не марковану: той таки Горб, безіменна (1441), Ясновець, безіменна (1564), Дарвайка, безіменна (1400).

Якщо ви не впевнені чи достатньо досвіду мандрівок маєте за плечима – сміливо можете йти маркованою частиною хребта. Заблукати там вкрай важко, хіба скажено таланить на подібні пригоди, або ж шукаєте їх навмисне. До речі, гора Барвінок не знаходиться безпосередньо на хребті це відгалуження від гори Горб, але це й одночасно фантастичної краси місцина, звідки відкриваються види на обидві половини Пішконі. Якщо плануєте від Барвінка торувати шлях на Колочаву – будьте уважні і не дозвольте собі зійти з маркування, бо матимете гарний досвід з ожиною по груди на ярусах нижче. Якщо ж ви досвідчений «битий вовк» і карта з компасом, це перше, що пакуєте складаючи речі у мандрівку – прогулянка другою половиною хребта дозволить вам насолодитися багатьма цікавими місцями і за бажанням (і бажано з розумом) можна прокласти шлях у більш дикі регіони Західних Горган.

Місця краси та вражень

По черзі розгляну ті місця, де мені пощастило побувати, та які б порадив тим, хто шукає відпочинку у мандрах Карпатами. Дике озеро – Озерце. Подейкують, що воно вулканічного походження і глибиною сягає до 9ти метрів, і це при тому, що його площа не більша, ніж 1 гектар. Ховається у густому лісі і оточене величними смереками. 

З кожним роком Озерце все більше заболочується, потрохи вкриваючись лататтям, і цей процес йде, як з берегів, так і від острівця. Саме так – на ньому є ще й наплавний острівець вкритий мохом, травою та поодинокими куцими ялинками. Все це разом створює надзвичайної краси пейзаж, серед дикого, глухого лісу з товстими стовбурами смерек. І на цей острівець, наче світло рамп у театрі, падає сонячне проміння, вигріваючи його. Тоді як вся місцина навколо лишається у тіні лісу. Також на острівку можна зустріти таку цікаву червонокнижну рослину, як росичка. Вона полюбляє чіпляти на свої липкі вусики дрібних комах. Будьте уважні – місцями є приховані ямки-пастки, куди може потрапити нога, пірнувши у мох та холодну воду. Ставити намет, однозначно, тут не варто. По перше, поважаємо червонокнижні рослини та куточки дикої природи. По друге, при кожному кроці навколо ноги проступає вода, і хоча вдень все це разом доволі непогано прогрівається під літнім сонцем, однак, вночі від озера йде хвилями холод і «мочара» острівця аж ніяк не стане комфортним місцем відпочинку

До острівця можна дістатися на саморобному плоті, що періодично базується, то в чагарниках біля берега, то припаркований обабіч пірса, то залишений кимось біля острівця (і тоді доведеться за ним поплисти). Пірсів два, розташовані один навпроти іншого. Обидва у доглянутому стані. Навколо озера проходить оглядова стежка, місцями прокладена дерев’яними кладками, там де земля повна вогкості та несподіванок. Поруч з пірсами, але сховані в лісі, збудовані дерев’яні колиби, які можуть слугувати прихистком у негоду, а нам вже не раз слугували місцем ночівлі, замість намету. Тут таки поруч, обладнанні місця під багаття (чомусь деякі люди помилково вважають, що то смітники) та встановлені продовгуваті столи з лавками, і це зручно. Що мене особисто вразило, і за що подяка тим, хто це зробив – дерев’яна будка туалету. Це позбавляє необхідності туриста блукати пралісом в пошуках місця усамітнення. Не лишайте по собі ознаки «цивілізації» у дикій природі.

До Озерця веде кам’яниста стежка, зійти з якої важко. Фізично важко, через густоту зарослів молоденьких ялин обабіч тієї стежки (у самому лісі вже не так густо). Вона дотична до маркованого маршрутом шляху, на якому встановлено табличку, у місці, де варто повернути на Озерце. Сам шлях починається на трасі, десь майже посередині, між селами Синевир та Синевирська Поляна. На початку цього маршруту є стовпчик з позначенням кілометражу та локацій, куди веде той маршрут. На шляху від Озерця до верху хребта, вам трапиться джерело, де можна буде поповнити запаси води.

Починається хребет Пішконя однойменною з ним горою. З її вершини відкривається мальовничий вид на села Синевир та Негровець у південно-західному напрямку , та на вершини Паренки та Попаді у північно-східному напрямку. Це чудове місце для перепочинку та продовження мандрівки, вже безпосередньо хребтом. Тут таки встановлено стовпчик, на якому вказано кілометраж до найвищої гори на Пішконі та орієнтовний час подолання цього шляху.

Гора Негровець

Навряд чи зможу описати красу видовища з цієї вершини так, як відчувається це в дійсності, коли перебуваєш там. Але я все ж сподіваюсь, що вам випаде нагода самостійно все це побачити – на власні очі. Бо навіть фото не здатні передати пориви легкого вітру в теплу сонячну днину, шурхіт сухого моху між камінцями, та ту красу пейзажів, що відкриваються погляду з верхівки.

Гора Горб 

На ній немає вже каміння подібно до Негровця, тут панують трави. З вершини чудово проглядається село Колочава та фантастичний ракурс на гору Барвінок. Власне Горб подібний до «рози вітрів» і з нього можна обрати шлях чи на Негровець, чи на Барвінок, чи на Ясновець, або й узагалі спуститись до безіменного озерця у «амфітеатрі» між ним, Негровцем та Горбом. На траверсі цієї гори, якщо йти від Негровця до Барвінка, є джерело. Однак щоб набрати у ньому кілька літрів, доведеться почекати, бо тече воно поволі. Якщо плануєте свій шлях цим траверсом то матимете змогу насолодитися дивною красою цільно-трав’янистого схилу Горба, та гарною панорамою на хребет Пішконю. Якось зустріли на тому траверсі дрібне птаство, що безпечно поцвінькувало просто з трави, обабіч стежки.

Гора Барвінок

Не стоїть безпосередньо на хребті, але її однозначно варто відвідати. На вершині та на лівому схилі (якщо з Горба йти) є великі чорничники. Також тут присутні скельні утворення, з них гарний огляд на стрімкі урвища навколо. На лівому схилі також є непогані місця під намети, та було обладнане місце під багаття з чудовим ракурсом на село Колочава. Якщо вирішите там зупинятися – беріть воду з траверса Горба, так як на самому Барвінку найближча вода у ліску в низовині, і лісок той доволі дикий. Також безпосередньо з цієї гори починається спуск на Колочаву, червоним маркованим маршрутом. Будьте на ньому уважні, і не скорочуйте напряму, у місцях де це може здаватися очевидним – краще триматися маркування. Так як поза ним на вас чекатимуть нетрі з зарослями ожини на старих місцях вирубок і її пліття іноді може досягати рівня грудей, на собі перевірено. Не те щоб там було вкрай важко йти, я б скоріше це описав як «фізично неможливо без засобів продирання джунглями». Однак, не все так страшно, нижче лівого її схилу йде досить добре ходжений шлях, яким місцеві люди зранку прибувають збирати чорницю.

Безіменне озеро 

Проходячи сідловиною між Негровцем та Горбом, можна спостерігати у лівому «амфітеатрі» водойму ідеальної форми краплі. Над ним, в напрямку цієї таки сідловини, тягнуться розсипи каміння, серед яких іноді трапляються досить цікаві екземпляри природного абстракціонізму. Озеро не має видимого витоку та місця переходу у потічок чи річечку, все сховано у прибережне каміння. Глибина його не вище пояса. Живуть у озері тритони та жуки-плавунці, які чимдуж тікають від об’єктива, очевидно не бажаючи давати інтерв’ю. Трохи далі, досить рівні улоговини, у яких зручно літньої пори облаштовувати табір. Від озера, відкритий чудовий вигляд на Західні Горгани. Також, якщо прогулятися трохи нижче схилом (дійсно трохи, немає потреби спускатись аж до лісу) можна відшукати джерело, що вже частково є початком потоку. А навколо зарослі чорниці та пролітають поодинокі волохаті джмелі.

Гора Ясновець 

У випадку, коли ваш шлях пролягатиме від гори Горб, краще траверсувати її по лівому схилу і вкрай не раджу намагатися пройти на пряму до вершини. Вона щільно вкрита зарослями альпійської сосни – жерепом, і продиратися крізь нього, періодично натикаючись на агресивної форми гостроштурпачні ялинки – задоволення не з найкращих. І коли врешті ви прорветеся на вершину (а вид з неї чудовий) то пейзажі вас не пройматимуть своєю красою. Пройматиме міріада дрібних гілочок за воротом та вміст кросівок, з кількості якого можна заварити горнятко міцного трав’яного чаю. Краще траверсуйте. Тим паче, що зі сторони шляху з гори Дарвайка, можна цілком спокійно піднятися, не спробувавши на смак продирання через жереп. Якщо траверсувати по лівому схилу (дивимось зі сторони шляху з Горба) то карта нам обіцяє безліч місць витоку очищеної та фільтрованої грунтами води, тобто джерел. А це перевага у літню днину для мандрівника.

Гора Дарвайка

Ця вершина рівна мов футбольне поле, десь така сама за розміром та вкрита суто травою, що хвилями котиться під подихом гірського вітру. Схилами Дарвайки, ніби природній паркан, простягаються зарослі низького ялівцю та поодинокі ялинки. Зі сторони ялинок можна бачити гору Барвінок та гору Горб. Ну й, відповідно, весь шлях від Горба до Дарвайки через Ясновець. Якщо ж дивитися у південно-східному напрямку, то перед вами величаво пануватиме гора Стримба і на захід від неї село Колочава. Куди між іншим можна тримати шлях з Дарвайки, але маркування там відсутнє, тож розвиваємо навички орієнтування. У випадку, якщо розкладете намети на ній і вночі буде зоряне небо – то спогади вам гарантую, адже то місце для таких спостережень наче навмисне створене. Але якщо там вас наздожене гроза – спогади будуть вкрай емоційні, та надовго вріжуться у пам’ять. Не раджу, за найменшого натяку на можливість такої пригоди, залишатися на верхівці. Пам’ятаємо про безпеку та не пхаємо дугою від намету в напрямку грозової хмари, що нависає поруч.

Звідки й куди йти

Якщо для мандрівки ви обрали саме Пішконю, то є кілька варіантів маршрутів.

Село Синевир

Якщо ви досвідчений мандрівник і карта – то ваша книга буття, можна сміливо вирушати безпосередньо з Синевиру, невеличкими стежками. Або до гори Пішконя (близько 6ти кілометрів), або до гори Гропа. Сам там не ходив, тож практичних порад не даватиму. Відразу зазначу, що про марковані маршрути мови не йде.

Якщо ж ви пересічний турист, і прагнете йти нормальним шляхом, без можливості початку боротьби за виживання у диких умовах, то у вас є два шляхи. Перший – будь-яким зручним транспортним засобом рухаємось на північ від села Синевир, у напрямку села Синевирська Поляна. Можна й пішки (близько 5ти кілометрів від центру села, та 2х від повороту з перевалу). Зійти з траси вам необхідно майже навпроти дивної триповерхової споруди гуцульського стилю, що стоїть зліва, обабіч дороги, на схилі. Це колишня угорська хлібопекарня часів війни, наразі переобладнана працівниками парку (на балансі якого власне й перебуває) під готельчик для туристів. Якщо ви невибагливий мандрівник, та ще й на старті кількаденного маршруту – цілком може бути в пригоді. Назву має «бункер», так і зазначена на сайті «Синевиру». Майже навпроти неї є міст через річку, на початку якого встановлено вказівник з напрямком руху по червоному маршруту. Так – це саме той маршрут через озеро Озерце , про який згадувалося вище . Якщо від «бункера» пройти трохи далі по трасі, до роздоріжжя, та продовжити рух звернувши праворуч – за 3 кілометри вам трапиться музей «лісу та сплаву». Він також належить національному природному парку «Синевир». Обладнаний для відпочинку з наметами, і за незначну плату ви зможете влаштувати там культурну стоянку. Звідти, по синьому маркуванню, через ліс, можна дістатися ділянки маршруту, що виведе на роздоріжжя до Озерця (близько 2х кілометрів).

Село Негровець

Майже та сама історія, що й з Синевиром – якщо маєте досвід та впевнені у правильності власних рішень, є немарковані стежки по відгалуженнях хребта.

Село Колочава

Зручний пункт для початку маршруту, або фінішу, відчутно що село орієнтоване на туристів. З Колочави можна як підніматись по відрогу на гору Барвінок, та далі вже безпосередньо на хребет Пішконя (це маркований шлях і становитиме він близько 9ти кілометрів від центру села). Так і підніматися на гору Дарвайка (близько 8ми кілометрів) та просуваючись тим закрученим геодезично «хвостом» діставатись гори Негровець (немаркований шлях). У самому селі є цікаві історичні місця, музей і локації для відпочинку. В центрі села на дорозі встановлено інтерактивну карту.

Дістатися до сіл Синевир, Негровець та Колочава можна з смт Міжгір’я через Синевирський перевал. Періодично там проходять рейсові бусики, можна й автостопом добиратися. 

Як Діставатися у саме Міжгір’я – обирати вам. Або зі Львова потягом дістатися села Воловець, та пересівши на автобус доїхати чи до Міжгір’я чи до Синевиру. Або з Івано-Франківська потягом до міста Болехів (варто зійти на станції Долина, трохи не доїхавши до Болехова), чи до міста Стрий і пересівши на автобус доїхати до Міжгір’я.

У випадку, якщо ви все ж плануєте багатоденну мандрівку, з проходженням кількох карпатських хребтів, то Пішконя чудово вписується у маршрути, що проходять хребтами Боржава або Красна. Спускаючись з Боржави, проскочите смт Міжгір’я та коротким безіменним хребтом дістанетесь Синевирського перевалу, звідки можна дійти до старту на Пішконю. Спускаючись Красною – завітаєте у Колочаву та маєте змогу продовжити мандрівку Пішконею. Також, з цікавих місць для подовження мандрівки – хребет Кам’янка. Стежка по ньому є, але він дикий, місцями важкопрохідний і неймовірно гарний. А ще, на його схилах можна відшукати закинуті бункери колишньої угорської оборонної системи – лінії Арпада. Також можна перейти на гору Стримба і легше це буде зробити через село Колочава. А для найбільших відчайдухів та шукачів пригод – з гори Ясновець (це та що жерепом вкрита, на немаркованій ділянці Пішконі) можна знайти шлях на перевал Прислоп, звідки за бажанням можна прямувати хребтом на Стримбу, або рухатись у напрямку Попаді та Грофи, але це вже кількаденні мандрівки і врахуйте, що місця ті глухі, варто бути уважним.

Бажаю натхнення та пригод, гарної погоди та незабутніх вражень. Пам’ятаємо про техніку безпеки, керуємось здоровим глуздом. Сплануйте маршрут завчасно, навіть якщо любите сюрпризи. Проробляйте альтернативні шляхи, на випадок передбачуваних ускладнень. Реально оцінюйте досвід команди. Тримайте спорядження доглянутим та вчасно оновлюйте за потреби. Дуже прошу – не лишайте у горах сміття та поважайте красу природи навколо. Мандруйте сміливо!

Паперові карти для походу: Західні Горгани (Пішконя)| Західні Горгани (Пішконя) (Ламінована)

Карпатські хребти:

Боржава 

Чорногора

Красна

Свидовець 

Явірник

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *