Дениші Житомир скелелазіння

Літо 2020-го року виявилось зовсім непрогнозованим. Ще з минулої осені було багато цікавих проектів та карантин пов’язаний з коронавірусом вніс свої корективи. Людям, які звикли подорожувати та відкривати для себе нові локації важко всидіти на одному місці. Щось свербить трохи нижче попереку і кличе на пошуки пригод. Також останні роки моя діяльність тісно пов’язана із заняттям, яке можна описати одним західним словом – climbing. Тому з’явилася ідея як поєднати все вищезгадане за умов, які склалися. Тож я вирішив організувати подорож скелелазними районами України, щоб і рівень скелелазіння підняти, і Україну детальніше дослідити. 

Місця для скелелазіння: шукаємо варіант на вихідні

Цей матеріал належить до категорії підвищеної складності – не рекомендовано повторювати без попередньої підготовки та досвідчених інструкторів

Одразу скажу, що в план поїздки увійшли далеко не всі райони де є можливість полазити. Якщо коротко про вибір місць, то найбільш пріорітетним був каньйон в селі Буки, від нього і відштовхувалися. Інші місця обирав так, щоб було по дорозі до Буків, та по дорозі додому. Тож подорож планувалася наступним маршрутом:

Львів – Кам’янець-Подільський – Буки – Дениші – Скелі Довбуша, Бубнище – Львів

Так як вся компанія зібралася зі Львова, то вирішили в цей раз скелі Довбуша не відвідувати, так як вони близько до міста і львів’яни можуть туди їздити хоч на один день (в мене навіть були випадки коли в обід виїзджав зі Львова на Довбуша, встигав добре потренуватися і пізно ввечері повертався назад). Тому більше часу присвятили Кам’янцю-Подільському та Букам.

Скелі Довбуша скелелазіння

Кам’янець-Подільський

Скельні масиви для скелелазіння розташовані в каньйоні в районі моста, який сполучає стару та нову частини міста. Зі сторони нової частини міста можна спуститися по сходах, з іншої сторони є можливість під’їхати машиною досить близько до самих скель (дорога така собі). В долині каньйону протікає річка, яка чомусь не викликає бажання покупатися в ній. Зате є водоспад, під яким можна змити піт після пролазу маршруту. 

Маршрутів тут є досить багато, як для новачків так і для людей, які вже не звертають уваги на «приємні» відчуття, коли взувають скельники. Детальніше про місцеві маршрути та маршрути в інших районах раджу читати тут

Камянець скелелазіння

Від себе хочу сказати, що категорії маршрутів тут «тверді», тобто справедливі і халяви точно не буде. Скелі тут вапнякові і досить сильно ріжуть пальці. За неповних три дні помірного лазіння шкіра на пальцях сильно потерлася. Раджу приїжати в Кам’янець на час не дуже тривалий, а якщо все таки зібралися на довше, то робити дні відпочинку. Думаю не варто розказувати, що в Кам’янці є на що подивитися та де погуляти. Це і замок, і старе місто, музеї та ще багато чого.

Переночувати можна в численних готелях в самому місті, а менш вибагливі можуть зупинитися в наметах біля скель. Наявність кафе та піцерій доповнить відпочинок яскравими барвами. Правда є і свої маленькі недоліки. Так як скелі розташовані в самому місті, то часто доводиться зустрічатися з туристами, які здебільшого нічим не заважають, але деякі екземпляри можуть викрикувати з моста фрази типу: «ей, чувак на скалі, ти чого туди заліз?». Доводится більше контролювати себе і не відволікатися від першочергового завдання.

З плюсів тут є сектори які не замокають коли падає дощ. Тож за будь-якої погоди є чим зайнятися.

Висновок:

  • Багато маршрутів як для початківців, так і для спортсменів.
  • Можливість лазити ТРЕД.
  • Пальці будуть покоцані (тут думка суб’єктивна, якщо лазити маршрути простіші 6С, то може все буде норм).
  • Як на мене то для львів’ян не дуже зручна локація, для киян трохи зручніше.

Буцький каньйон

Селище Буки в Черкаській області, недалеко від траси Київ-Одеса розкинулося на берегах річки Гірський Тікіч. Природа стралася багато років, щоб ця річечка пробиваючись між гранітними стінами створила просто неймовірної красоти каньйон. Тут тихо, спокійно і надзвичайно мальовничо. Доступ до скель лише пішохідний, що створює приємну атмосферу віддаленості від цивілізації. В самому каньйоні, біля води приємно прохолодно, в той час як над каньйоном припікає гаряче сонце. 

Буки скелелазіння

Скелі розташовані по обидва боки річки тому в спекотний день завжди можна знайти місце для лазіння, яке не припікається сонцем. Порода скель дуже приємна, багато пасивів. Навіть після п’яти днів активності пальці залишалися живими, проте тіло просило хоч би день відпочинку. Детальніше про маршрути можете почитати на вищезгаданому ресурсі. Маршрутів вистачить на всіх, на будь-який смак та складність. Категорії видалися досить «м’якими». Тому якщо хтось хоче задовільнити свої амбіції і залізти маршрут нової для себе категорії, то пряма дорога в Буки, загальна атмосфера посприяє вашим бажанням. 

Спланував нашу подорож так, щоб в Буках ми були в будні дні, так як на вихідних тут аншлаг, який я спостерігав з фото друзів в соцмережах. Жили ми в наметах прямо біля скель. В секторі «колодязь» можна набирати воду для приготування їжі, для пиття краще купити воду в магазині чи набрати в найближчій хаті в криниці. Наявність магазину полегшує планування довготривалого перебування. 

В самому каньйоні біля скель немає зв’язку, щоб подзвонити доводиться підніматися до парковки, втім це не довго, лічені хвилини. Біля магазину є кафе з інтернетом. В магазині залишали на зарядку телефони. Заїжджати в Буки краще через райцентр Маньківка, там дорога краща. Також можна добиратися автобусом з Києва чи Білої Церкви.

Відносно недалеко знаходиться парк Софіївка, куди можна поїхати в день відпочинку. Також можна заїхати погуляти в Умань. Річка гірський Тікіч досить приємна для купання. Якщо є потреба можна використовувати плавзасоби для переміщення між секторами району та для добирання до ліній до яких немає пішохідного доступу.  

Висновок:

  • Суператмосферне місце.
  • Широкий спектр маршрутів.
  • Можливість ТРЕДу.
  • Добратися зі Львова важко, з Києва без проблем.
  • На вихідних багато скелелазів, можуть виникати незручності.

Дениші

Скельний масив Дениші розташований поблизу Житомира в однойменному селі на березі річки Тетерів. Це місце дуже популярне, часто сюди приїжають кияни. На вихідних тут дуже людяно. В районі обладнано багато маршрутів середньої складності 5-ї та 6-ї категорій. Є кілька маршрутів 7-ї категорії. Цей район більше підійде для початківців, їм тут буде нагода підняти та “прокачати” навички. Більш сильним скелелазам буде важко задовільнити свої амбіції. 

Дениші Житомир скелелазіння

Вище скель за течією річки знаходиться велике водосховище, яке допоможе заспокоїти організм виснажених від лазіння, та дасть можливість викинути залишки енергії тим хто не знайшов маршрутів, щоб задовільнити свої амбіції. Всі інші можуть просто скупатися в жаркий день в прохолодній воді. Якщо ви забажаєте тут переночувати, то над скелями є багато місця для наметів, куди можна під’їхати на авто. Візьміть з собою побільше чистої води. Найближчий магазин недалеко в однойменному з селом санаторії, проте він може бути зачиненим і доведеться топати до самого села кілька кілометрів. 

З Житомира до санаторію Дениші їздить автобус. 

Висновок:

  • Багато легких та середніх маршрутів, початківцям сподобається.
  • Важких маршрутів нема, спортсменам буде нудно.
  • Можливість ТРЕДу.
  • Зручно дістатися з Києва, менш зручно зі Львова.

Житомир Дениші скелелазіння

Також по дорозі відвідали скелі в самому Житомирі. Потрапили лише в один сектор, який називається «Голова Чацького», знаходиться біля монументу Вічної Слави на виїзді з Житомира. Були приємно вражені, що в межах міста є такі місця для тренувань. Пролізли кілька маршрутів. Категорії дуже тверді. Якщо ваш рівень лазіння 7А, то не спішіть лізти маршрут «цунамі» такої ж категорії. Оберіть щось простіше.  Під маршрутами місця для страховки не супер зручні, доводиться слідкувати за спорядженням, щоб не впало в воду.

Скелі Довбуша, с.Бубнище

Ну і як не сказати кілька слів про скелі Довбуша біля села Бубнище. В цьому місці я почав свій шлях в гори і завжди із задоволенням приїжаю сюди для тренувань та відпочинку. Ці місця для мене стали такими ж рідними як дім. 

Потрапити на скелі можна зі сторони Болехова, є заїзд для автомобілів (проїзд платний), правда дорога дуже погана, допомагає не забувати запас слів, які не використовую кожного дня. Також можна автобусом зі Львова чи Стрия дістатися села Труханів і від кінцевої зупинки пройтися 40 хв до скель. Самі скелі специфічні, утворені з пісковика. Для тих хто лазив на іншій породі і потрапляє на Довбуша вперше доводиться звикати до нової породи. Пісковик дуже ніжний до пальців, порівняно з вапняками чи гранітами. Дуже багато пасивних зачіпок і сходинок під ноги, на яких доводиться використовувати прийом «на тертя».  Маршрутів тут більше ніж достатньо, починаючи від категорії 5С і вище, лазити не перелазити. Чомусь ніколи не задумувалися над пробивкою маршрутів простіших за 5С.  

Скелі Довбуша скелелазіння

Також варто зауважити, що маршрути дуже різноманітні, на будь який смак. Є стіни з мізерками для любителів гострих відчуттів, багато тріщин та каменів для поціновувачів екзотики. Для витончених гурманів знайдуться стіни з дірками, для тих в кого сильні банки є нависаючі маршрути з карнизами, а для справжніх гурманів – маршрути практично без зацепів, одні пасивні полиці.

Є кілька мультипічевих (такий що потрібно лізти за кілька заходів з проміжними станціями) маршрутів, є можливість підйому на вершини скель, з яких відкриваються чудові панорами Карпат. 

Скелі Довбуша скелелазіння

Біля скель можна жити в наметах, також є кафе-колиби в яких можна смачно поїсти. Біля колиб є криниця з водою. На вихідних завжди людяно, але місця вистачає для всіх бажаючих. Це місце де можна зустріти лазунів з усієї країни і не тільки, можна познайомитися з багатьма цікавими людьми та приємно і з користю провести час. 

Про категорії судити не буду, так як звик до цих маршрутів і можу трохи применшувати.

Ще хочу дододати, що на всіх вищезгаданих локаціях, крім Довбуша можна займатися традиційним скелелазінням, в народі ТРЕД. Це коли доводиться самому організовувати проміжні точки страховки. Пісковик для таких занять не дуже підходить.

Висновок:

  • Суператмосфера.
  • Широкий спектр та великий вибір маршрутів. 
  • ТРЕД не полазиш.
  • Після дощів скелі довго сохнуть, бо вбирають воду як губка.
  • Чорниці, гриби та інші ягоди.
  • Легко добиратися зі Львова, з Києва трохи важко. 

Також є в Україні ще інші райони для скелелазіння, які неодмінно потрібно відвідати. Тому до зустрічі в нових місцях. 

Всім сухих зачіпок і надійної страховки!!!!

Скелі Довбуша скелелазіння

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *