Андрій Дуда, гід команди GRA

Зовсім нещодавно команда GRA повернулася з Танзанії – країни, яка славиться заповідниками для сафарі, островом Занзібар, плем’ям Масаї та, звісно, вулканом Кіліманджаро. Саме заради останнього ми туди і поїхали, основна мета мандрівки була сходження на Кіліманджаро 5895 м і маю сказати, нам це вдалося.

Танзанія: сходження на Кіліманджаро

«Це так, ніби побувати на Марсі», – Ромко Колобок про похід на Кіліманджаро

Подорож вийшла багата як на емоції, так і на краєвиди, а найголовніше, що наша команда в повному складі змогла піднятися на найвищу гору Африки. До неї готувалися досить довго, адже хотілося все добре спланувати. Ми перевірили різні варіанти добирання, зібрали інформацію про Танзанію, перевірли особливості різних маршрутів сходження, склали своє спорядження, запакували аптечку на випадок гірської хвороби, забронювали собі готелі та транспорт і коли все було готово – вирушили в дорогу. В цій статті розкажемо, як проходило наше сходження, чим ще займалися в Танзанії та дамо вам цілу гору корисної інформації для планування своєї мандрівки.

Що треба знати про Танзанію

Танзанія – це країна в східній частині Африки, що омивається Індійським океаном. Візитівкою цієї країни є вулкан Кіліманджаро та острів Занзібар, майже всі туристи приїздять за цим. Це досить бідна країна, люди, в основному, заробляють на туристах, майже в кожному закладі є коробка для чайових, навіть в туалеті у вас прибиральник може попросити чайові.

Місцева валюта – це шилінги, 1$ = 2301 TZS, але всюди приймають долари, це взагалі не проблема, якщо хочете розрахуватися валютою. Щоправда, є один нюанс: долари 2006 року і старші можуть у вас не взяти, або конвертувати за дуже поганим курсом – вони це пояснюють тим, що бояться фальшивих грошей, а старі купюри легше підробити. Всі туристичні місця зроблені розкішно, але як тільки ви виходите за їхні межі, то потрапляєте в середньовіччя, до багатьох будинків навіть не підведена електрика. В країні дуже багато готелів на різний смак та гаманець, якщо ви користуєтеся букінгом, то проблем з бронюванням не мало б виникнути.

Мобільний зв’язок тут також добре працює, можна купляти місцеву сім-картку – це буде коштувати від 15$ в залежності від кількості ГБ на рахунку, а можна використовувати додаток Airalo – це електронна сімка “eSIM”, але маєте знати, що під час сходження на Кіліманджаро, зв’язок буде доступний тільки на деяких кемпінгах, де облаштована вишка, решта маршруту без доступу до інтернету. Стосовно цін, то тут досить дорого, наприклад, один обід в кафе вам обійдеться 15$ і вище. В місцях, де немає встановлених прайсів, сміливо можете торгуватися, адже там ціни однозначно для вас будуть завищені. 

Стосовно добирання та авіасполучень. Ми летіли з Києва авіалініями Fly Dubai, транзитом через Дубай, переліт зайняв 10 годин і ще 5 год ми чекали в Дубаї на наступний рейс до Занзібару. Добиратися можна й іншими авіалініями, наприклад Sky Up відкриває на сезон жовтень – березень прямі рейси з Києва на Занзібар – це навіть зручніше, бо не доведеться робити ПЛР тест для транзитної країни перед вильотом назад. А вже із Занзібару кожного дня літають місцеві авіалінії по всій країні, так ми із Занзібару полетіли в аеропорт Кіліманджаро.

Щодо вартості квитків, із Києва на Занзібар можна знайти квитки за 500$, якщо купувати їх завчасно, а із Занзібару до Кіліманджаро за 70$ в одну сторону. Загалом від Києва до аеропорту Кіліманджаро в дорозі ми провели близько 18 годин – це, напевно, була найскладніша частина мандрівки. 

Підготовка до мандрівки: вибір маршруту для сходження на Кіліманджаро

Перед тим як поїхати в Танзанію, ми задумались, який обрати маршрут для сходження, адже існує 7 різних маршрутів: 

  1. Мачаме – проходиться за 6 або 7 днів, один з найбільш популярних маршрутів, тут завжди багато груп і всі табори дуже переповнені. Основна причина його популярності – це невисока ціна від місцевих портерів та досить високий відсоток успішних сходжень.
  2. Лемошо – на мою думку, найгарніший маршрут, адже краєвиди постійно змінюються і цей маршрут не настільки людний, як Мачаме. Цим шляхом можна йти за 6, 7, 8, або навіть 9 днів. Вважається одним із найдорожчих маршрутів. 
  3. Умбве – найскладніший маршрут на вершину Кіліманджаро, цим маршрутом можна піднятися за 6 днів. Тут дуже мало груп, тому якщо хочете йти на самоті, то цей маршрут для вас. Шанси на успішне сходження тут найнижчі. 
  4. Рондгай – цей маршрут підходить на вершину із сходу. Ним піднімаються за 6 або 7 днів, краєвиди тут досить одноманітні і групи туристів тут ходять не часто. 
  5. Шіра або Лондоросі – маршрут на 6-9 днів, по суті це той самий маршрут Лемошо, але перші два дні ви йдете з воріт Лондоросі. 
  6. Марангу – найшвидший маршрут на Кіліманджаро. Цим шляхом можна піднятися лише за 5 днів, по ціні – це найдешевший варіант, щоб піднятися на вершину. 
  7. Північний шлях – найдовший та найдорожчий маршрут, який обходить гору з півночі, зі сторони Кенії. Цим маршрутом ходить мала кількість груп, пройти його можна за 9 днів. 

Із всіх цих маршрутів для сходження на Кіліманджаро я вибрав Лемошо за 7 днів, тут все просто: він гарно підходить для акліматизації, має гарні краєвиди та постійно змінюється. Спочатку йдемо по джунглях, потім переходимо на вулканічне плато, далі йдемо повз химерні дерева в тумані, потім ліземо по крутій стіні, так, кожного дня чекають нові випробування. Стосовно спуску, то назад всі групи повертаються маршрутом Мвека, ним можна зійти в селище лише за 2 дні, це завжди приємно, коли назад повертаєшся новою дорогою. 

Коли найкраще їхати в Танзанію?

Для поїздки в Танзанію я обрав два періоди: 4-16 жовтня та 8-19 лютого – ці дати попадають в проміжки між сезонами дощів та ідеально підходять для сходження. Наприклад, сухим сезоном вважається червень – жовтень та грудень – березень. В інші місяці: квітень, травень та листопад триває сезон дощів. Для сафарі варто їхати в жовтні або в лютому-березні, тоді в савані велика посуха і триває міграція тварин в сусідню Кенію. В цей час з легкістю зможете побачити багато видів тварин та велику п’ятірку (слон, носоріг, буйвол, лев, леопард). Наступна велика подія – це міграція антилоп Гну, яка проходить в лютому-березні, явище надзвичайно особливе, за цим цікаво спостерігати і, думаю, багатьом сподобається така пригода на сафарі. Отож, ідеальні місяці для мандрівки в Танзанію – це жовтень та лютий.    

Список спорядження для сходження

Коли маршрут та час мандрівки вже було обрано, залишилося скласти свої рюкзаки. Із спорядження ми брали: 

  • рюкзак 30+ літрів – з цим рюкзаком будете йти всю мандрівку
  • рюкзак 50+ літрів або баул для портера. Важливо, щоб його вага не перевищувала 15 кг, адже в парку існує правило щодо максимальної ваги, і перед початком сходження всі сумки портерів будуть важитись.
  • рейнкавер для рюкзака – на маршруті дуже багато пилу, і щоб ваш рюкзак був більш чистий надівайте рейнкавер, для маленького рюкзака теж варто взяти рейнкавер.
  • гермомішки – залежно від періоду, коли ви будете мандрувати, і якщо хочете зекономити та поїхати в сезон дощів, то обов’язково беріть гермомішки
  • спальник має мати комфорт мінус 10 градусів, найкраще брати пуховий
  • надувний килимок з R-value 3 і вище
  • сідачка (за бажанням)
  • ліхтарик та запасні батарейки
  • трекінгові палиці (за бажанням)
  • сонцезахисні окуляри
  • туристичні  гамаші (бахіли), тут вони, в основному, використовуються від пилу

З одягу: 

  • термобілизна – два комплекти, в одному комплекті будете спати, а в іншому йти; 
  • штани трекінгові та шорти, бажано щоб штани перетворювалися в шорти;
  • фліска, софтшел;
  • кілька футболок;
  • мембранна куртка;
  • пуховка;
  • кепка/капелюх від сонця;
  • тепла шапка;
  • рукавиці зимові;
  • трекінгові шкарпетки (2-3 пари), бажано мати з мериноса.

Взуття:

  • треки трисезонні, щоб закривали кісточку;
  • сандалі туристичні – в них будете ходити в кемпінгах, щоб нога відпочивала.

Посуд: 

  • фляга на воду 1 л, пити будете багато, тому рекомендуємо мати ще питну систему на 2 л, щоб запасу води вистачало на весь день;
  • термос – він буде потрібний лише на останній день, коли буде відбуватися сходження – це за бажанням, він не є обов’язковим; 
  • інший посуд можна не брати, адже там вам дадуть горнятка, тарілку, столові прибори, та навіть стіл та стільці, які для вас будуть нести портери.

Інше: 

  • з собою беріть готівку в доларах, але дивіться, щоб рік випуску банкнот був молодший 2006 року, адже долари 2000, 1999 років приймати не хочуть. 
  • сонцезахисний крем та гігієнічна помада – це дуже важливо мати, бо вітер обдуває та сонце палить нещадно;
  • рушник легенький туристичний;
  • чуні на ноги для сну, якщо мерзнете вночі.

Якщо ви візьмете це все спорядження, то ваша мандрівка пройде з комфортом та легкістю.

Як проходила наша мандрівка

Ми провели в Танзанії 12 днів і кожен день був розпланований, мандрівка була поділена на два етапи: сходження на Кіліманджаро 7 днів та 4 дні відпочинку на Занзібарі, плюс один день для відпочинку після перельоту. 

День 1. Сьогодні ми прилетіли в Танзанію і відразу поїхали в готель, дуже хотілося відпочити після перельотів.

День 2. До нас в готель приїхала команда гідів та портерів, ми познайомилися та поїхали на початок маршруту до воріт Лондоросі. Починаємо сходження на Кіліманджаро, за сьогодні мали піднятися на висоту 2895 м – це був перший табір, який знаходився в джунглях. Йшли маршрутом Лемошо, вже в перший день пощастило побачити мавпочок, які сиділи на деревах та спостерігали за нами.

День 3. Піднімаємося до наступного табору на висоту 3850 м. Ночували в кемпі Шіра, тут неймовірно гарне місце, щоб спостерігати захід сонця. Ще на цій висоті стало погано одному із наших портерів, якого зводили вниз. Також нам зробили в цей день шикарний подарунок, приготували справжні бургери – це вперше я їв бургери на висоті майже 4 тис. метрів. І маю вам сказати, це не єдине наше здивування, адже кухар нас постійно шокував своїми стравами: болоньєзе, тірамісу, піца, риба в клярі, карамелізований ананас, тощо…

День 4. Робимо акліматизаційний вихід до Лава Тауер на висоту 4689 м та спускаємося в табір Баранко на висоту 3970 м. На цій висоті вже відчувається тиск, тому випили таблетку Діакарбу та Панангіну. До речі, з гірською висотою боролися саме так, ну і звісно, пили багато рідини, приблизно 3 літри на день.

Також варто пам’ятати, що всю воду місцеві портери хлорують спеціальними таблетками для знезараження води, пам’ятайте про це і самостійно не набирайте воду із потічків та річок.

День 5. Переходимо в наступний табір Каранга, на висоту 3961 м. Після акліматизацій це був досить простий день, єдине, цього дня нас чекав підйом по вузькій стежці із гострим кутом. Постійно пропускали портерів, бо було страшно дивитися, як із величезним мішком на голові вони пересуваються по скелі.  

День 6. Піднімаємося до штурмового табору Барафу на висоту 4670 м. Цей день був дуже коротким, ми піднялися за 3 години і решту дня просто відпочивали та готувалися до сходження. 

День 7. Фінальне сходження на Кіліманджаро 5895 м, піднялися за 6 годин – це була рекордна швидкість з усіх груп в той день. Нам постійно казали polo-polo, але ми йшли звичним для себе темпом і повільніше не виходило. Після сходження спустилися до 3063 м, щоб заночувати. Після спуску трохи боліла голова, але після двох годин сну все пройшло. 

День 8. Спускаємося до підніжжя гори маршрутом Мвека та їдемо відпочивати в готель у місто Моші. Сьогодні в готелі нам вручили сертифікати про успішне сходження і сказали, що ми шалені українці, таких швидких груп вони ще не водили. 

День 9. Летимо на Занзібар, перший день провели на пляжі Уроа. Селище Уроа – це маленьке рибальське поселення, без надмірної кількості туристів та зайвої метушні. Якщо хочете побути в тиші та спокої, то рекомендуємо саме цей пляж.

День 10. Гуляємо по Занзібару. Поїхали в Кам’яне місто, відвідали музей легендарного Фредді Мерк’юрі та попливли на острів до величезних черепах. 

День 11. Сходили в ліс Джозані, де побачили червоних мавп, а потім перемістилися на пляж Падже, де купались, грілись на сонці та пили піна коладу.

День 12. Сьогодні вночі мали вже літак у Київ, але весь день провели на пляжі Падже, де віндсерфили та ще трохи милувалися Індійським океаном.

Так досить швидко, але дуже насичено пройшла мандрівка. Наша команда була у захваті від мандрівки і, насправді, я також, адже Танзанія та Кіліманджаро – крута мандрівка. 

Як фізично підготуватися до сходження на Кіліманджаро

Після мандрівки мене почали запитувати, наскільки це важкий маршрут та як я готувався до цього. Відкрию вам секрет, додатково я не готувався, просто постійно ходжу в гори. Останні 6 років я воджу групи і так вийшло, що практично кожного місяця буваю в горах. Але навіть якщо у вас немає  досвіду походів, то це не страшно – учасники моєї команди у цій мандрівці ніколи не бували на такій висоті, й по горах ходять досить рідко. Один із них до того піднімався на Говерлу – це була його найвища вершина, але це не завадило йому успішно піднятися на 5895 м ще й з такою рекордною швидкістю, лише 6 годин від табору Барафу до піку Ухуру, найвищої точки гори Кіліманджаро.

Основа успішного сходження – це ваше бажання та сила волі, звісно, може проявитися гірська хвороба і в нас теж були певні симптоми, але якщо правильно акліматизуватися, пити багато води та слідкувати за своїм станом, то сходження на Кіліманджаро пройде успішно. 

Кілька слів про острів Занзібар

Після сходження на гору, якщо у вас залишається час, то дуже рекомендую з’їздити на острів Занзібар – це особливе місце і там є чим зайнятися на будь-який смак та бюджет. Тільки заради цього острова можна летіти в Танзанію. Ми провели там 4 фантастичні дні та трохи поїздили по острову, щоб максимально роздивитися всі класні місця Занзібару. Нам вдалося відвідати: 

  • пляж Уроа та пляж Падже;
  • погуляти по Кам’яному місту – Stone Town;
  • відвідали музей Фредді Мерк’юрі;
  • покормили черепах на острові Prison Island;
  • відвідали червоних мавп у Jozani Forest;
  • з’їздили в реабілітаційний центр врятованих тварин Cheetah’s Rock.

Здається, провели лише 4 дні на острові, але емоцій було надзвичайно багато. Харчувалися ми теж по-королівськи, адже біля океану є доступ до великого різноманіття морських продуктів і ви можете спробувати: крабів, лобстерів, кальмарів, креветки, тунця та багато інших видів риби. Тому після Кіліманджаро гайда на Занзібар.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *