Дмитро Житник

–  “Що ти знаєш про Марокко та Тубкаль?” 

– “Марокко – це арабська країна на півночі Африки, пустеля, Марракеш і в принципі все. Тубкаль? – вперше чую взагалі”  – приблизно таку б відповідь я зміг дати після того як ми з колегами ходили у похід по Мармаросам і обговорювали що на наступний рік треба обов’язково поїхати кудись у гори повище і подалі.

Марокко: сходження на Тубкаль

Спочатку наче всі зійшлись на тому що хороший варіант це Польські Татри, але згодом я випадково натрапив в інтернеті на опис туру у Марокко і сходження на Тубкаль, подивився пару відео про це і подумав що це доволі крутий варіант. Гора висотою 4167 метрів, вона немає технічної складності у сходженні і плюс поїздка може бути різноманітною і складатись не тільки з гір, а і з пустелі та океану.

До того ж це була абсолютно нова культура і континент. Мене завжди тягло більше на північ, у Скандинавію і чомусь я був впевнений що південні країни мені не дуже сподобаються, але тепер можу сказати що я дуже помилявся. Отже запропонував колегам, всі підтримали ідею і було вирішено що у середині березня ми їдемо у Марокко на Тубкаль.

Формат подорожі: У Марокко загалом ми провели 11 днів, за цей час встигли і на Тубкаль сходити і у пустелю з’їздити і на океан. Але у даній розповіді будемо говорити виключно про Тубкаль, на нього у нас пішло 3 дні і 3 ночі.

Нитка маршруту: Касабланка – Марракеш – Імліль – притулок під Тубкалем – Імліль – Мараккеш.

Логістика та планування

Проблем щоб дістатись до Тубкалю в цілому немає. Нас була компанія з семи осіб і ми взяли таксі. Точно ціну не пам’ятаю, але було десь у районі 5-8 доларів з людини. Якщо ж ви один то тут є таксі що курсують між містами коли набирається необхідна кількість пасажирів. І з таксистами треба торгуватись.

Хоч відстань і 70 км, на дорогу пішло близько двох годин по серпантинам та із зупинкою де роблять косметику з місцевих горіхів і звісно де нам її намагались продати. Назад у Марракеш добирались аналогічно. 

З приводу планування то це зайняло небагато часу. Прочитав пару статей про сходження, подивився пару відео. Стало зрозуміло що чогось складного там немає, із спецспорядження потрібно хіба що кішки, і ті можна взяти на прокат у Імлілі або прямо у притулку.

 

Ночівлі та бронюванні

 Для сходження на Тубкаль треба ночувати у одному із притулків під горою. Бронювання шляхом листа на електронну адресу. Можна звичайно і у наметі десь трохи далі, але це трохи накладно заради однієї – двох ночей тягти намет, тим більше ціни тут не якісь завищені. Ми жили у приюті що збудований французьким альпклубом. Ціна тут була 15 євро за ніч + 5 євро за кожен прийом їжі якщо ви маєте таке бажання, якщо ні то можете їсти своє. Годують тут добре, і перше і друге є, порції великі. З приводу іншого (марокканского) притулку то за ціни я не знаю, але він явно буде трохи дорожчий, але і по відгуках більш комфортніший. У нашому ж притулку ми спали на матрацах і в кімнаті нас було десь під 12 чоловік. В цілому нормально, хіба що варто враховувати що гарячої води немає. Також одну ніч після сходження ми ночували у Імлілі, там ціна була 6 доларів з людини. 

Клімат 

Звісно що при плануванні подорожі особливості клімату ми теж враховували. Взагалі то квітень – червень є одними з кращих місяців для Марокко, вже тепло, але не жарко. Ми були тут у кінці березня. У горах був сніг, що добре, адже це цікавіше ніж йти по камінню. Температура повітря у містах типу Мараккеш була приблизно 18-20 градусів, у горах вдень було до +15°C на сонці, вночі мінусова. Це звісно вносить свої корективи у рух по снігу. Так наприклад вдень він тане, а вночі замерзає і вранці коли починається сходження то ви йдете майже по кризі, і через це треба обовя’зково мати кішки. 

Їжа

З собою не везли нічого, тут з цим проблем немає. У притулку годують три рази на день, якийсь швидкий перекус також можна тут купити (чіпси, снікерс, кола). В цілому має сенс везти алкоголь, адже тут його купити важче (але у притулку сухий закон, якщо не помиляюсь). На шляху до притулку є невеликі поселення де можна випити склянку свіжого апельсинового соку, який роблять при тобі. Ціна близько 1$. 

Навігація 

Тут якихось особливостей немає, користувались додатком Maps.me хоча заблукати тут важко, дорога по суті одна. У Імлілі і в притулку можна взяти гіда, коштує це десь 50 доларів. Але моя особиста думка – це зайве, принаймні, якщо ви ходили вже в гори. Орієнтуватись тут просто, особливо, якщо хороша погода, шлях прокладений, людей ходить багато, особливих навичок сходження на цю гору не вимагає (хіба що ходження у кішках)  та і щоб збитись зі шляху треба постаратись. Принаймні у хорошу погоду так точно. 

Здебільшого, у всіх програмах сходження, графік є наступним. 1 день – це приїзд у Імліль (висота 1800 метрів), 2 день -це прогулянка кудись до перевалу (2500 метрів), або перехід до притулку (3200 метрів) і вже потім на 3-4 день – саме сходження. В цілому, це правильно, щоб був поступовий набір висоти. Ми зробили трохи інакше, і відразу з Маракешу, за один день дійшли до притулку у якому у нас було по плану 2 дні (на випадок погоди, або ж для кращої акліматизації). В цілому, за день набрали десь 2600 метрів висоти за 10 кілометрів переходу. Здебільшого всі почувались добре, хіба що пару людей трохи знобило від втоми та висоти.

Другий день ми зробили днем акліматизації. З двох причин: треба було трохи краще  звикнути до висоти, а також у нас не було кішок. Їх можна без проблем орендувати у Імлілі, але ми не стали цього робити, бо знали, що кішки можна буде взяти у самому притулку. На жаль було лише 3 пари, із потрібних 7, тому вони пообіцяли до вечора принести ще із Імліля. Тож весь день ми витратили на те, що трохи погуляли по околицях і відпочивали. Ввечері забрали кішки, стан в них звісно був не найкращий, здебільшого це щось на зразок наших ВЦСПС.

На наступний ранок прокинулись о 6 годині, десь година пішла на збори і із сходом сонця ми вийшли на гору. Кішки вдягли відразу, тому що після ночі сніг був замерзлий і без них йти не вийде. 

Погода була чудова, людей йшло багато, тому заблукати важко, шлях очевидний. Дивно було дивитись на групи людей, які йшли у системах з мотузкою та льодорубами, адже сходження чисто пішохідне, але то вже кожен на власний розсуд робить на свій розсуд. 

В цілому на сходження пішло десь три години до вершини, якихось особливо небезпечних частин на шляху немає, скрізь йдеш або по снігу, або по камінню. Схил не надто крутий, тому навіть якщо впадеш – то вниз не полетиш. 

Вершина доволі велика і пласка, тому місця вдосталь. Небо було чистим, тому вид на десятки кілометрів довкола. Кажуть, що звідси, навіть, видно початок Сахари, але піщані бархани ви явно не побачите. Людей було багато, навіть пару кіз також зайшло на вершину. Ми пробули там десь хвилин сорок, посиділи, випили чаю, зробили фото та пішли до низу. На вершині був сильний вітер, але трохи спустившись вже починало відчуватись те що сонце піднялось, і ставало трохи спекотно, сніг почав танути.

Спустившись до низу, випивши коли, та зібравши речі ми пішли до Імлілю. До речі, рюкзак тут можна скинути щоб їх довезли на віслюках, вниз чи вгору. Ціна була приблизно 10 доларів, що є не дуже то і дорого для 10 кілометрів. Просто кажеш назву готелю і твої речі будуть там.

Висновки та поради

  • Якщо до висоти ви не дуже добре адаптуєтесь то краще одну нічь до притулку переночувати у Імлілі.
  • Кішки краще брати у Імлілі, особливо якщо вас компанія, а також тут більший вибір і можна знайти кращі. Окрім цього тут і багато іншого можна взяти у оренду, взуття, палки.
  • Алкоголь купуйте у аеропорті.
  • Брати гіда чи ні це вже на ваш розсуд, як на мене якщо ви принані ходили у самостійні походи у Карпатах то можно йти самостійно.

Бюджет

В цілому вся поїздка на 11 днів вийшла десь в районі 850 – 900 доларів. З них приблизно 380  на квитки на літак до Касабланки.  З інших витрат шо стосуються Тубкаля то 10 доларів квиток на поїзд з Касабланки до Марракеша у одну сторону. Хостел у Марракеші 8 доларів із сніданком. Близько 16 доларів дорога з Маракешу до Імліля і назад (з людини). Проживання у притулку під Тубкалем коштувало 60 долларів за два дні з харчуванням. Близько 4-5 доларів коштував прокат кішок і близько 8 доларів коштувало житло у Імлілі із сніданком. Іншу частину на себя уже взяли витрати після Тубкалю (прокат авто та бензин), житло у пустелі та Ес-Суейрі та витрати на харчування.

Спорядження

  • Спальний мішок Deuter orbit +5 (у притулку його все одно треба брати)
  • Трекінгові палки Tramp
  • Ліхтарик BD Storm
  • Рюкзак – Terra Incognita Mountain 65

Одяг:

  • Куртка Gore-tex Salewa;
  • Штани Gore-tex Patagonia;
  • Термобілизна Craft;
  • Термофутболка Craft;
  • Фліс Mammut;
  • Buff;
  • Черевики Scarpa gore-tex;
  • Кросівки Scarpa mojito;

Висновки про спорядження

Для поїздки на Тубкаль рюкзак в цілому не буде дуже важкий. Якщо їдете у березні коли ще сніг то знадобляться черевики та кішки, якщо снігу вже немає то буде достатньо кросівок. Якихось специфічних моментів немає, хіба що крем від сонця, воно тут добре смалить. 

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *