Ми задумали написати про досвід працівників Gorgany у трейлранінгу, аби надихнути тебе бодай спробувати вийти на першу пробіжку в гори. Хтозна, можливо, саме ти друже/подруго, є майбутньою зіркою UTMB, що представлятиме Україну на професійному рівні. Але нам йдеться не про результат, а про перший крок у трейлранінгу, тож, запрошуємо почитати, як починали бігати наші горганівці.




Юрко
Операційний менеджер 


Як оцінюєш себе в трейлі?
Впевнений любитель кока-коли і кавунів на КП 🙂

 

 

Як дізнався і за що полюбив трейлранінг?
Полюбив за ідеальне співвідношення бігу, пригоди та випробування. Оксана Максимова надихнула 😉



Можеш пригадати свою першу підготовку до змагань?
Перші підготовки бігав у парках з дуже малим набором і хорошим твердим покриттям, що абсолютно відрізнялося від трейлових реалій.


Який твій особистий рекорд?
64 км за один забіг. Два дні старту поспіль на Buko Trail 43+52 км, загалом – 95 км за два дні.




Що змінилося від часу першої підготовки? Що вважаєш своєю особистою перемогою на трейлі?
Всі тренування бігаю в лісі, де є побільше набору, щоб тренування були найбільш наближеними до реального забігу. Моя особиста перемога – я не закинув бігати після першого ж забігу.

 


Поділися враженнями про найкращий для тебе момент під час змагань
Контраст думок в найважчий момент, десь, коли дуже втомлений чи дуже великий і затяжний набір,  думаєш: “Щоб я ще раз на це підписався…”. І думка після фінішу: “Який наступний забіг?”. Загалом, найбільше подобається – крайнощі та фізичні, ментальні, емоційні контрасти.



Як відновлюєшся?
Масаж та перерва з пробіжками.


З якими труднощами стикнувся у підготовці?
Під час тренувань мало бігав з набором.

 

Як долав труднощі?
Після першого трейлу, де набори давалися вкрай важко, почав тренуватися в лісі, де більше набору.


Поділися враженнями про найважчий момент під час змагань
Правильно і рівномірно розподілити сили на всю дистанцію…


Твоє улюблене спорядження для забігів? Без чого тобі не обійтися?
Dynafit – top! Обов’язкове спорядження – обов’язкове. Головне якісне (ще раз Dynafit) – це дає можливість максимально зосередити увагу на процесі і отримати задоволення, коли тобі нічого не заважає, не натирає, не парить.





Кілька заключних слів
Трейл – то любов 🙂



Оля
Горганізаторка 😉


Як оцінюєш себе в трейлі?
Впевнена аматорка!

Як дізналася і за що полюбила трейлранінг?
Мої любі колеги виставляли фотки з НіЧМ, і я зрозуміла, що пробігти всі 2-х тисячники України за 1 ніч – то шось дуже сміливе, прикольне шаленство. Вирішила для себе — треба бігти полюбе. Найцікавіше, що перша підготовка до трейлу і перший, другий, навіть 5-й мій трейл – не пов’язані. 

Можеш пригадати свою першу підготовку до змагань?
Я почала бігати в січні по Стрийському парку у Львові з колегою Юрком, потім нас зібралась тусовка колег-бігунів і ми отак, потрошки, трусили по парку завершуючи пробіжку смачним імбирним чаєм в одного привітного бармена біля морозивка “Файні Льоди” в Стрийському.

Я завжди відчувала, що якщо почну хоч трошки тренуватись,  а не на пац блін (щось по-галицьки) бігати по тих горах, як дикий пес, то може й результат як-не-як буде кращий, а не третя з кінця.




Отак, почавши бігати з січня, пару днів в тиждень, на Гуцул трейл 2023 в кінці квітня я їхала, відчуваючи, що настільки ще ніколи не була готова, як зараз. Була як той дикий вовк, який пробурює собою стежку для стаї в сніговій хуртовині…хто ж знав, що в кінці квітня таки випадуть аномальні опади за 2 дні до змагань, а колеги-друзі так гарно розказуватимуть історії до 4-ї ранку…пробігши 30 км, 70% з яких були по щиколотки в снігу з багнюкою. Опісля, я вже планувала завершувати кар’єру трейлранерки 🙂

 

 

Та потім одумалась і пробігала сезон 2023 дуже навіть не зле, забігла в 50-тку дівчат на Карпатії зі 112, по-моєму. Але то вже інша історія. Якщо упустити той весь довгочит, а сухо по фактах: біг в середньому 10 км, сер. пейс 7”00, 2 рази в тиждень + кілька раз виривалась в походи, то ноги трохи натренувала.


Який твій особистий рекорд?
НіЧМ – 56 км за 14 годин.



Що змінилося від часу першої підготовки? Що вважаєш своєю особистою перемогою на трейлі?
Насправді, змінилось розуміння можливостей власного тіла та вміння прислухатись до нього. Гуцул трейл був для мене дуже сильним психологічним уроком, але на ньому я навчилась синхронізуватись з тілом, слухати його – це і є моя перемога.


Поділися враженнями про найкращий для тебе момент під час змагань?
Бачити фінішні ворота з друзями, які тебе чекають і щиро радіють за тебе – найкраща мить. Сонце, яке прокидається за Чорногорою і напонює тебе енергією, щоб пробігти ще 30 км по 4-х найбільших вершинах України.


 

Як відновлюєшся?
Та як, біжу на другий день, а після забігу п’ю пиво з тими ж самими вар’ятами, які бігають зі мною! Ше колись ходила на масаж. А як є рол, то теж шось ним трохи вузяю, і люблю гарячі ванни для розслаблення.

 

З якими труднощами стикнулася у підготовці?
Лінь і послідовність мабуть. Бігаю скільки хочу і коли хочу, а не по графіках.

 

Як долаєш труднощі?
Тільки, якщо маєш мотивацію, без неї ніяк. Я люблю гори, біг дає якусь первозданну свободу і єднання зі світом. А ще я витривала, як віл, і вперта, тож це моя формула боротьби з труднощами.





Поділися враженнями про найважчий момент під час змагань
Перший підйом – це пекло якесь. Завжди. Сили розкачуються десь на 8-му. А якщо не правильно себе почути, то здохнути можна на 25-му. І найважче для мене в нічних забігах – це самій зайти в ніч. Поки це найважчий психологічний фактор для мене.


Твоє улюблене спорядження для забігів? Без чого тобі не обійтися?
Зручні кросівки із чіпким протектором, біговий рюкзак та трекінгові палиці.




Москалець Марічка
Керівниця київських магазинів Gorgany
Пані організаторка гірських забігів Твоя Пригода, яка й сама любить знайти собі пригод

Як оцінюєш себе в трейлі?
Любитель! Тямлю в багатьох нюансах.


Як дізналася і за що полюбила трейлранінг?
То було у 2015 році. Слова “трейл” ще не знала, але друзі планували бігти гірський забіг, естафету, та й запропонували мені поїхати разом з ними. Бігти 42 км була не готова, тому записалася у волонтери, але, як результат, поки ставили розмітку, находила ще більше. Так моє життя і поєдналося з трейлами. З 2017 року стала організаторкою трейлів. Зазвичай люблю складати маршрути та бігати горами сама, але інколи заносить і на офіційні старти.




 

Можеш пригадати свою першу підготовку до змагань?
Загалом, якщо до чогось готуюся, прошу тренера писати мені план, бо про біг знаю багато, але підготовку краще під наглядом робити. На жаль, перша підготовка пройшла на рівнині, тому забіг в горах дався важко.





Який твій особистий рекорд?
Вижила на Карпатії, дистанція “Крейзі”, 120 км та 8500 м набору. Не вклалася в ліміт. Але знайшла сили фінішувати, бо це був забіг в пам’ять про мого найкращого друга Сергія Поліщука, якого вбила русня. На асфальті: половинка за 1:42, десятку за 44 хв. Що стосується трейлів, то за рекордами не женуся, бо трейли – це пригода.

 




 

Що змінилося від часу першої підготовки? Що вважаєш своєю особистою перемогою на трейлі?
Я перестала бігати трейли в асфальтних кросах, і тепер купую трейлові 🙂 А також катаю тренуватися в гори.




 


Поділися враженнями про найкращий для тебе момент під час змагань?
Це волонтери, коли вони ховають тобі кавун, бо знають, ти десь страждаєш вкінці. Коли вони обіймають тебе на КП. Також друзі, які готові з тобою пройти нічний етап, принести морозиво на КП. Люди, які вірять в тебе, коли вже не віриш сам.

 

 

Як відновлюєшся?
Відмиваю від себе болото пригод, промиваю збиті коліна і лягаю спатки. Тиждень намагаюся не бігати, а просто смачно їсти.






З якими труднощами стикнулася у підготовці?

Вивих ноги – це моє вразливе місце. За одну підготовку до старту, можу 2-3 рази вивихнути ноги. І кожен раз обіцяю собі почати їх закачувати 🙂 От вже тиждень, як тримаю своє слово. І тепер, всі трейли, мультигонки, орієнтування тощо – бігаю затейпована.

 

 

Як долаєш труднощі?
Колись була в команді забігів з перешкодами “Дика Гонка”, то на дикій ми кажемо: “Ти це не мусиш – ти це любиш”. Тому, якщо я роблю те, що люблю, труднощі лише умовність.

 




 


Поділися враженнями про найважчий момент під час змагань
На
“Карпатії” у 2023 році я переплутала ліміти часу, і після 75 км на 99% розумію, що не встигаю на КП Пилипець вчасно. Я тоді подумки почала перебирати моменти, коли дозволяла собі відпочити, бо була певна, що час є. Звинувачувала себе (тут я майстер), але я знайшла сили продовжити.




 


Твоє улюблене спорядження для забігів? Без чого тобі не обійтися?
Біговий пояс, у який легко покласти бутерброд 🙂 Навіть, якщо біжу з рюкзаком, все одно одягаю пояс для дрібниць. 

 







Богдан Граб
Копірайтер
За пів кроку до звання “любитель”


Як дізнався і за що полюбив трейлранінг? 

Трейлом віяло ще давно, починаючи з 2013-2014 рр., від пластових друзів, які бігали Gorgany Race. Але ніхто не називав це “трейлом”, себто, сама етимологія слова з’явилася значно пізніше. Для мене тоді ще малого, це видавалося задачею понад можливою: бігти 40+ кілометрів. У пластовому середовищі поширеними є змагання з мандрівництва, тож, напруга і азарт мені знайомі. Глибше у трейл мене занурив мій товариш, що вже починав бігати змагання, в той час, як я лише тренувався у своє задоволення. Мені це видавалось чимось диким – добровільно платити гроші, шоб постраждати і отримати за це медаль. Але одразу після першого офіційного фінішу, ця думка в подальшому не витримала критики. До слова, першу офіційну асфальтну половинку я пробіг у Миколаєві, в 2018 році, а спробував знову, тільки вже трейл – у 2023 р.

 






Конкретно цей різновид бігу по горбкуватій та гірській місцевості мені імпонує відносно динамічною зміною картинки, процесом та своїм післясмаком. Я з подивом спостерігаю за тим, на що здатне ламке людське тіло. Окрім того, не можу ствердно сказати, що цілком полюбляю трейл, бо він вимагає вміння терпіти, а терпіти я не люблю. Позаяк, винагорода за терплячість того варта: побачиш більше ніж середньостатистичних туристів, провітриш голову, повільніше старітимеш.




Останній пункт для мене є вражаючим, адже біологічний вік та зовнішній вигляд трейлранерів – не сходяться. Marco Olmo, італійський трейлранер, якому 75 років бігає досі. Далеко ходити не треба, кожен зі спільноти знає генерацію поважних за віком та досвідом, українських трейлранерів. Жодних уколів, операцій, модифікацій ДНК не потрібно, щоб в 55 років почуватися на 22. 

 

Можеш згадати свою першу підготовку до змагань?
Я добре пам’ятаю себе в той період. Це була підготовка до НіЧМ 2023. Я багато тренувався ще задовго до нього, але змагання мені були нецікаві. Проте, коли зібралася добра компанія на трейл, я плюсонув і застановився підійти до цієї справи скурпульозніше, ніж коли-небудь. Почалися незворотні процеси. 





У процесі підготовки до трейлу я враховував багато змінних: правильний ковток води, голодова яма, провести фінальне тренування перед змаганнями у тому, в чому будеш бігти, що їсти за годинку до старту та інше. Я прибрав з тренувань музику, проте не для того, щоб воно працювало для мене як ментальний допінг, а щоб під час змагань бути в контексті того, що відбувається зі мною та довколишнім. Я багато читав, слухав, досліджував досвід змагань інших, приділяв увагу духовній складовій та візуалізував свій результат і поведінку на тих чи інших ділянках. 





Я мав чималий мандрівний досвід, але щоб він не став для мене оманою, відкинув його, і почав з нуля. Їздив бігати у Сколівські Бескиди, шліфував під себе здобуті знання. Перебування у цьому процесі відкрило мене з іншої сторони. Виявляється, достатньо краплі здорового азарту, і ти починаєш змінюватися. Парадоксально, але після тренувань та подальших змагів, я чітко бачив їхнє відлуння й у інших сферах життя. Навчання, робота, стосунки – багато корисного у цих ділянках, я запозичив зі свого набутого спортивного досвіду. Тренування я люблю більше, ніж змагання, бо маю розкіш зупинитися та озирнутися довкола.

 

Під час трейлів ти ніби розтуляєш хмари, біжиш до неба, торкаєшся сонця, але його не досягаєш, а лише покірно спостерігаєш, думаєш про нього і повертаєшся назад на низовину, щоб потім з новими силами спробувати ще. Тож моя перша підготовка була не лише про підготовку тіла, а й про трейл, як спосіб багаторівневого розвитку людини. Чесноти “терплячість” та “покірність” тут прокачуються як ніде більше.






Який твій особистий рекорд?
Наразі, їх лише два:
Нічний Чорногірський Марафон 2023: дистанція – 56 км/9:14:00 і 8 місце серед чоловіків.
Gorgany Race 2023: команда “Греко-католики”, клас “Щасливий” дистанція – 33 км/4:17:58 і перше місце в класі.





Що змінилося від часу першої підготовки? Що вважаєш своєю особистою перемогою на трейлі?

Змінився я, став покірніший та терплячіший. Перемогою вважаю те, що наважився на змагання і маю бажання наважуватись й надалі.




 

 

Поділися враженнями про найкращий для тебе момент під час змагань?
В одну мить, на дистанції, попереду і позаду мене нікого не стало. Простір навколо почав відчуватися по-іншому. На кінчику носа стікала цівка води. Дихання стало ритмічним, цілком звичним. Ненароком у думках я розпочав гру: буцімто я зараз полюю на того, хто попереду. Я не бачу його, але відчуваю, знаю, що він десь там. Я робив такі кроки, щоб мене не почули, біг підтюпцем. Така психоделіка тривала до тих пір, поки м’яз не дав ознаку судоми. Були й інші миті, але їх я залишу собі.




 

Як відновлюєшся?
П’ю багато води, їм що захочу, а як усміхається фортуна – йду парити гузичку. Не вживаю алкоголь, тож історія про пиво і амінокислоти мені невідома. Деколи пововтужуся на ролі і заллю біль кока-колою.

 

 


З якими труднощами стикнувся у підготовці?

Моя трудність полягала в тім, що я не міг задати собі нормальних рамок у тренуванні. Так я збагнув сенс праці тренера. Поглянути на себе збоку завше важко, тож люди, що поруч, стають твоїм дзеркалом. Якби був тренер, котрий бачив би мене цілком, а не фрагментарно, як себе – тренування, і їх результат вразив би. Проте, гадаю, що второпний тренер нізащо б не дав добро непідготовленому вперше бігти 57 км з набором висоти у 3000 м. 





Як долав труднощі?
Методом спроб і помилок 🙂

 

 

Поділися враженнями про найважчий момент під час змагань
На Gorgany Race я так повірив у себе, що на стартовій лінії дуже перехвилювався. Через це забув включити трек, згадав аж на 5 км, довго збирав себе купи. На НіЧМ, після останнього КП, довелося пити Німесил через біль в області сідничного м’язу і збігати що є сил. Вже як до “хайвею” було 1-2 км, я послизнувся на мокрій траві і впав на спину. Як піднявся, було відчуття, ніби мені у груди щось встромили. Ці події, ймовірно, не надто надихають почати бігати, але реальність така, що травмуватися надто легко.

 





Твоє улюблене спорядження для забігів? Без чого тобі необійтися?

Біговий жилет. Я маю Osprey Duro 6, ще старішої версії, і для мене це своєрідний обладунок. Коли я його одягаю, одразу змінюються відчуття. Класно, що трейл, як і будь-який інший спорт, потребує відповідного однострою. Разом з ним приходить правильне налаштування, що все серйозно і по-справжньому. 

А також вазелін, куди ж без нього. Шкарпетки і баф – улюблені і важливі.



 

Кілька заключних слів
Я дуже хочу, щоб трейли організовувалися і на інших гірських масивах України. Мені випадала нагода коротенько побігати десь в Буковинських Карпатах, на Вододільному Хребті, і це – чудові відчуття. Хотілося б бачити щось на зразок “Golden Trail Series”, але в межах Карпат. Бігати там, де ще не оббігано.

Круто було б потовкти глину поблизу Паміру, на румунсько-українському кордоні, організувати щось з румунами. Але поки там бігають ведмеді, прикордонники та ухилянти. Хочеться в близькому майбутньому бути причетним до трейлу в масивах Бабуган-яйла чи Демерджі-яйла. Маю бажання, щоб організатори трейлів комунікували одне з одним, і не робили різні змаги в один і той самий день. Щоб від спільної праці в Україні були такі змагання, щоб трейлранери з сусідніх країн їхали і змагалися з нами. З Божою поміччю, все станеться.

Окремо хочу подякувати легкоатлетам, що повісили трейловий однострій на цвях, і одягли військовий.
Завдяки тобі.


Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *