Олександр Пятаєв

Цей матеріал належить до категорії підвищеної складності – не рекомендовано повторювати без попередньої підготовки та досвідчених інструкторів

Частина 1: Транскарпатський румунський шлях: від Оршови до Молдовяну ч.1

Транскарпатський румунський похід: від Молдовяну до Ватра-Дорней ч.2

Після сходження на Молдовану коли добрався до притулку, вже було досить пізно і всі спали (було близько 15 туристів). Місця вільного не було, тому ліг спати на підлозі. Наступного одинадцятого ранку було дуже холодно. Температура впала до -5 °C.

Все навколо покрилося інеєм. Навіть не поснідавши я вирушив на маршрут, адже сьогодні мені хотілося повністю пройти Феґераш і вийти на ночівлю перед Пятра Краюлуй (черговий гірський масив у вигляді вузького вигнутого хребта довжиною 25 км).

По дорозі траплялося чимало рефуджіо (румунський аналог української колиби). Проте на відміну від наших колиб, де є змога придбати хоч деякі продукти, там це марна справа. Зате вдалося знайти заварну каву!!! (та заварю її аж наступного дня). Після обіду вдалині я побачив хребет Пятра Краюлуй. Зрадівши побаченому, адже відстань здавалася досить невеликою, думав, що скоро впаду на ночівлю.

З Феґераша до Пятри є декілька маршрутів, я вирішив йти самим хребтом, не спускаючись. Потім про це пожалкував. В мене закінчувалася вода і довелося лізти через якісь завали дерев, аж тут фортуна нарешті мені посміхнулась. Я знайшов півторалітрову пляшку з водою!!! До десятої вечора йшов у повній темряві, але потім помітив у лісі невелику галявину. Там розклався, повечеряв і ліг спати.

ультралайт похід через Румунські Карпати

Зранку дня дванадцятого швидко поснідавши, вирушив на хребет. Через півтори години почався сам підйом, який був досить стрімкий та небезпечний. Пятра Краюлуй досить скелястий, проте по своєму красивий хребет. Це, мабуть, місце, де досвід скелелазення став би в нагоді. В мої плани не входило повне проходження цього хребта. Мені потрібно було лиш вийти на нього і, фактично, одразу спуститися. Близько першої дня я підійнявся на хребет і почав спускатися. Спуск був дуже-дуже стрімким, доводилося йти кам’яними осипами. Хоча в цьому  випадку важко вжити слово йти, адже місцями доводилося мало не з’їжджати на дупі. З горем навпіл, якось його подолав. Мій маршрут став пролягати по рівнині до Бучеджі (черговий гірський масив в Румунії).

Після трьох годин підйому коли я вже фактично вийшов на хребет, згадав, що на місці ночівлі забув свій павербанк і кабелі для зарядки. Довелося повертатися. Вже коли спустився до місця ночівлі й забрав свої речі, вирішив, що на хребет піду іншим маршрутом, який пролягав через село.

Взагалі, в румунських селах, через які я проходив, і які розташовані поблизу національних парків, є дуже багато кімнат для відпочинку або будиночків, які здаються туристам. Отож вирішив скористатися ситуацією і пообідати у місцевій колибі. Замовив картоплю з відбивною та грецький салат, порція якого була настільки великою, що навіть частину я взяв із собою))).

Смачно пообідавши, пішов удруге підійматися на хребет. Але оскільки цей день виявився досить насиченим (довелося повертатися назад і накопичена втома за день нагадувала про себе), то підйом мені давався важко, а далі потрібно було ще перейти через перевал.  З нього довелося сходити по кам’яних осипах. До речі, Бучеджі запам’ятався своїми скелями, які за тисячоліття під дією вітру й дощу набули подекуди химерних форм.Так я вийшов до величезного комплексу. Тут і повечеряв. І так закортіло в цьому місці залишитися на ночівлю адже до наступного міста Predeal залишалося ще близько 15-20 км.

Але зібравши волю в кулак, рушив далі. Через півгодини вже зовсім стемніло, довелося надягати ліхтар. Дорогою проходив через якесь кладовище, на якому на мене знову накинулися собаки (прокляття просто якесь!). Правда, цього разу знову врятували пастухи, які відігнали їх. Коли вже зайшов у селище, а це було чергове колоритне румунське містечко, то фактично уся моя електроніка розрядилася (останнім здав годинник). Тому прийняв вольове рішення ночувати у готелі. Вартість ночівлі в готелях Румунії починається від 100 лей, що дорівнює близько 600 гривень. Тож я винайняв номер, кинув на зарядку усю техніку і пішов спати.

Зранку наступного дня мене чекала неприємна новина. Кабелі для зарядки телефона та павербанка мабуть десь були пошкоджені, адже за цілу ніч банк зарядився лише на одну поділку з чотирьох(((.

Отож, чотирнадцятий день, за спиною 570 пройдених кілометрів та найважчий відрізок маршруту. Хотілося ще на день залишитись в номері, відпочити та насолодитися панорамами хребта Бучеджі, які відкривалися з мого вікна. Проте, знову стиснувши усю волю в кулак, рушив далі. Перших 10 кілометрів маршруту пройшли рівниною із незначним набором висоти.

Переді мною, відкрився протяжний невисокий хребет. Його протяжність складала близько 15 км, а потім почався спуск ґрунтовою дорогою, якою я йшов біля 20 км. Цього дня я подолав десь 50 км і впав на ночівлю біля автостради. За планом мав дійти до початку підйому на наступний хребет, але було вже темно, а йти вночі по румунських дорогах досить небезпечно.

П’ятнадцятий день. Для мене він був незвичайний, але про все по черзі. Прокинувся рано і перших 6-7 км довелося пройти автострадою, потім повернув на ґрунтову стежку, де мене чекав підйом на хребет. Стежка була добре маркована, хоча вся завалена деревами та обплетена кущами ожини. Стояв сильний туман і коли я піднявся на хребет, мене чекали краєвиди у вигляді скель химерної округлої форми.

Через півгодини ходьби хребтом знову усе затягнуло туманом і почався сильний дощ. Це все тривало близько години, а коли перестало дощити і навкруги розвиднілось, то переді мною показався величезний комплекс із рестораном. Всередині було дуже тепло, затишно і жодного відвідувача, тому просто пройти це місце я не міг. (Взагалі мушу зізнатися, що більше половини свого бюджету на цю подорож я залишив у таких місцях). Обід зайняв біля півтори години. Коли вийшов, дощ посилювався, згодом почався спуск, який проходив листяним лісом. Найбільша проблема була в тому, що в мене закінчувалася вода, а джерела так і не траплялися. Близько десятої вечора вирішив, що пора ставати на ночівлю. Місце вибрав між величезними дубами. Розтягнувши тент, швидко заскочив під нього, переодягнувся у сухе, заліз у теплий спальник і вмить заснув. Цього дня пройшов чергових 50 км.

Наступний шістнадцятий день виявився одним з найлегших на маршруті. Набір висоти склав близько 1300м, а пройшов я близько 60 км. Мій шлях пролягав через ліси та по ґрунтових стежках. Так як пройдена мною відстань повільно наближалася до попереднього рекорду у 640 км, кросівки почали не витримувати навантаження і їх весь час доводилося підклеювати. Спочатку це були дрібні підклейки, а потім я вже фактично лив той клей в усі дірки))) Проте я вірив в те, що вони протримаються до кінця.

Наступного дня я подолав близько 70 км з набором висоти у 2500 м. Впродовж цих трьох днів постійно була можливість докупляти продукти в місцевих магазинах. З приємного було те, що в кожному з них, та й взагалі по цілій Румунії можна було без проблем розрахуватися банківською карткою. Щодо ночівель, то на привали ставав біля десятої вечора, хоча в цей час темніло близько восьмої, але оскільки маршрут був не складний, то вирішив проходити якомога більше.

Дев’ятнадцятий і двадцятий дні – це чергові дні марафону. Знову сильно розболілося коліно, особливо при ходьбі по прямій і я вже з нетерпінням чекав підйомів, де біль загадковим чином зникав. Я дійшов до містечка Балан, з якого відкривалися красиві краєвиди на хребет. Отож, пообідавши рушив в його бік, щоб там й заночувати.

Почала відчуватися втома, як фізична, так і психологічна. Хотілося вже якнайшвидше це все закінчити. Тож неподалік від підйому на сам хребет я впав на ночівлю. Зранку двадцять першого дня швидко прокинувся і вйо на хребет. Цього дня багато не фоткав, хоч  сам масив був досить мальовничим. Тут знаходився притулок, в якому можна було переночувати.

Забув сказати, що впродовж останніх п’яти-шести днів я регулярно зустрічав диких тварин на маршруті. Це були олені, лосі. І тільки тут я нарешті зрозумів, що рев лося під час шлюбних ігор дуже нагадує рев ведмедя. При спуску з гори лосі паслися просто табунами!!! На ночівлю впав неподалік чергового містечка. Наступного ранку встав близько п’ятої, оскільки лосі настільки сильно ревли, що неможливо було спати вночі. 

Шкода, що не зробив фото кросівок, адже їхній ремонт перейшов у стадію наклеювання зверху латок з кубену. Чи то нічне недосипання далося взнаки, чи психо-емоційний стан, але вже хотілося все передчасно завершити. Та це не перший мій довготривалий похід, тому я знав, що просто потрібно перетерпіти, перебороти в собі і все буде гаразд. 

В першій половині дня йшов низовинами, а вже після обіду почався підйом. І тут я ожив!!! Додаток Mapy.cz показував, що залишилося близько 100 км, майже посередині цього відтинку знаходилася метеостанція, де й запланував ночувати. Внутрішній голос говорив, що ти повинен це зробити!!!

Коли до метеостанції залишалося  8 км, почалися чергові завали, вибоїни, сильно похолодало, хоча впродовж дня було досить тепло, землю устелив туман. Вже вечоріло, стежки не було, а орієнтиром виступав ліхтар, що горів на станції. Коли дійшов до неї, постукав в двері, проте ніхто не відкривав. Надворі здійнявся сильний вітер. Вирішив спробувати в останнє, кинув камінець у вікно, аж раптом звідти визирнув наглядач, який впустив мене всередину. Ночівля коштувала мені 30 лей, хоча, ні, 20, адже при собі мав лише 20. Плюс мене напоїли чаєм. Переночував я на ліжку!!! Справжньому ліжку!!! Після стількох днів марафону спати на ньому було цілковите блаженство.

Мало не забув. Коли йшов до обсерваторії і залишалося до неї біля 20 км, вийшов на полонину, де побачив знак: обережно, злі собаки!!! Я ще здивувався, адже подібних знаків в горах ніколи не зустрічав, тож спокійно йшов собі далі. Аж тут, щойно я піднявся вище, на мене вискочило п’ять кавказьких вівчарок. Вони просто летіли на мене. В голові промайнуло, що тут настане мій кінець. Але вчергове пощастило. Саме в цей момент місцевий румун їхав на позашляховику на полонину й зупинився між нами. Я заскочив в машину, тож собаки залишилися ні з чим. Чоловік провіз мене два кілометри.

І ось настав останній день мого маршруту. Прокинувся досить рано і вийшов на дорогу. Усвідомив, що подолав вже тисячу кілометрів. За цей час я схуд на 10 кг і почувався втомленим. На мій стан вплинуло, мабуть, ще те, що це був соло похід, а те спілкування з людьми протягом усього мого маршруту було просто мізерним. Фактично увесь час я перебував із самим собою. Самотність виснажувала. До кінця залишалось ще 40 км, які здолав дуже швидко і вже після обіду прийшов на кінцеву точку, яка знаходилась у місті Ватра-Дорней. Щиро кажучи, після завершення маршруту не було абсолютно ніяких ні відчуттів, ні емоцій. Я був спустошений і хотів якнайшвидше поїхати додому.  Усвідомлення того, що мені вдалося здійснити прийде потім, мабуть через тижнів два по прибуттю додому.

Що ж, потрібно зробити підсумки цього походу. Насамперед, основна мета була в перевірці своїх сил як фізичних, так і психологічних, на довгих дистанціях, особливо при середньому темпі у 50 км за день. Найважливіше в таких довготривалих маршрутах – це усвідомлення того, що вони колись завершуються і якщо на якомусь етапі у вас виникає бажання зійти з дистанції, кинути все й повернутися додому, то не варто робити поспішних дій. Потрібно сісти, відпочити, добрячи подумати, а потім приймати рішення. 

Позитивним фактором, який дозволив мені долати такі відстані, став легкохідний стиль, в якому я ходжу останніх декілька років. Він передбачає зменшення ваги спорядження та одягу, ночівлю під тентом, використання безкаркасного рюкзака та інших легких речей.

Довготривалі маршрути, а особливо соло, дозволяють побути наодинці зі своїми думками, з природою, втікти на якийсь період від цивілізації та перезавантажити свій внутрішній акумулятор, знайти відповіді на свої ж запитання. 

Спогади від таких походів залишаються в пам’яті надовго. Попри те, що минуло більш як півроку з моменту його завершення, тільки через введення карантину в мене нарешті з’явилося більше вільного часу для того, щоб викласти всі думки на папір. І коли я це зробив, з’явилося відчуття, ніби знову пройшов увесь шлях і все пережив. Усі яскраві емоції та тривоги, страхи та радісні моменти постали з глибин пам’яті. Пишу ці рядки і згадую Більбо Беґґінса, який повернувся додому після мандрівки в Морію.

Похід у 1060 км, думаю, не останній. На цьому планую не зупинятися, а лише збільшувати відстані. Щодо витрат, то уся моя мандрівка обійшлася мені у 500 доларів, з яких левова частка грошей пішла на харчування в кафе та ресторанчиках. В принципі, якщо докупляти тільки продукти, то це може обійтися значно дешевше.

Вдячний, тим кому вистачило терпіння дочитати до цього місця і всім пригод!

 

  1. Прочитав уважно до кінця обидві частини розповіді.
    По себе в групі 4 туристів пройшов хребет Фегераш у кінці серпня 2013 року і відвідав масив Бучедж…
    У мене не щоб критичні, але заптання до Олександр Пятаєва:
    1. Легкоходство це мобільність, але задля власної безпеки в соло поході, чи варто мати з собою 10-15 м. вірьовки навіть без карабіна? Там де водоспад висотою 5 м. міг без поранень і без травм спокійно спуститися.
    2. Вирушаючи в соло похід в Румунію чи не варто написати для себе словничок із 10-15 фраз, як то: “де вода?, продайте сиру, бриндзі, молока… постухи вівчарі в горах англійською не володіють.
    3. Щодо поповнення запасів продуктів- у вересні в румунських лісах є багато білих грибів у вівчарів можна купити жирної сметани лише треба вміти з ними говорити…
    4. Мені виглядає дивним, що досвідчений турист, відправляється в соло похід по диких горах Румунії, і під час підготовки до походу не цікавиться фауною руминських лісів. Я не мислдивець, але знаю з багатьох джерел в Румунії найбільша в Европі популяція бурих ведмедів… Я не єгер але знаю період гона у оленів та лосів… щороку вересень- початок жовтня.
    5. Щодо нападу собак…Правило дев’яте: ухилитися від стрибка

    Зробивши невдалий випад, собака починає сумніватися в своїй перевазі, У неї різко падає самооцінка, так що друга спроба буде менш сильною і впевненою. Майте на увазі, що на собак практично не діють різні нервово-паралітичні гази з балончиків. Але відмінний ефект дають перцеві гази. Або просто перець. Собака, потрапляючи в «перцеву хмару», швидко дезорієнтується. А якщо перець потрапить в ніздрі або, в крайньому випадку, в очі, війна закінчується негайно. Аналогічно діє і тютюн.
    6. Електроніка… чому у легкохода годинник не механічний а електронний?
    7. Взуття. Звичайні кросовки витримують 500 км походу не більше. Чому легкохід не використав більш надійне та комфортне взуття скажемо, Берцы (ботинки) Lowa elite desert Германия, оригинал.
    8. Наскільки важчим стане рюкзак легкохода при доповнення окремим спорядженням яке я назвав?

    1. Юрій Шушкевич

      Доброго дня, ті речі, про які ви написали можуть розглядатися, як один з тисяч можливих варіантів для проходження маршруту. Список спорядження будь-якого досвідченого мандрівника це його особистий рецепт, до якого він йшов роками. Якщо вам цікава еволюція варто прочитати статті під тегом “легкохідство” на сайті, там це більш детально розписано. Про перцевий газ, можу погодитися, оскільки теж мав подібний досвід у Румунії. А в загальному ви більше воєнний підхід описуєте і школу виживальників, тут йдеться більше про спортивно-атлетичний. Обидва методи прийнятні, просто там часто інша логіка застосовується, на зразок, навіщо мотузка, якщо можна розвернутися і обійти, або просто спуститися без неї, якщо ви маєте навички володіння мотузкою, ви розглядаєте її як варіант спорядження.

    2. Спасибо за такой большой и развернутый комментарий.

      1) 10-15 метров веревки? Нет не стоит с собой брать веревку, потому что это случайность а веревку нести весь поход.
      2) Хорошо конечно знать несколько фраз. Но точно не таких о которых вы говорите. Я шел туда не за брынзой, молоком и грибами мне это было не нужно, я просто хотел пройти свой маршрут в том стиле в котором себе наметил.
      3) На третий вопрос ответил во втором.
      4) Я не считаю себя опытным. я постоянно учусь и всегда придираюсь к себе за все. Я знал, что там много разных животных, но как я всегда говорю что прочитать об этом это одно, вся эта инфа где то оседает и ты (тоесть я) не воспринимаешь это так эмоционально пока не увидишь.
      5) Я совсем справился)
      6) Потому что на часы я писал трек. Потому что это лучшие часы которыми я пользовался. Потому что они показывают полностью информацию по треку, по которому уже прошел и по которому будешь идти.
      7) Кроссовки лучшая обувь для быстрых походов, я уже писал что кроссы выдержали 1000км. Если буду идти большее расстояние, тогда просто буду рассматривать где и в каком городе можно купить новые, но берцы это не про меня.
      8) Рюкзак станет на столько тяжелее, что это уже точно не будет ультра-лайт. А самое основное, что такое снаряжение, какое вы предлагаете не позволит мне проходить по 50км в день.

  2. привіт!
    ніколи не була у Румуніїї(якщо не рахувати Мармароси)
    і для мене була дуже пізнавальна вся інф-я з вашої подорожі а деякі фото просто зачаровують.
    на даний момент відчуваєте впевненість у власних силах?

    успіхів і нових мандрівок.

    1. Привет! Спасибо!) Румыния была самым крутым моим проектом. в этом году планировал больше но из за всех вирусов не получится, но желание и уверенность есть. В этом году планирую пройти только наши Карпаты, но не обычным способом.

      1. ще раз успіхів!
        хотілаб запитати який одяг добре себе зарекомендував в боротьбі з дощем(і вартість)

        1. я использовал мембранную куртку цена в районе 50 долларов и дождевую юбку и поняо тент. если интересно переходите на мой ютюб канал)) simple gear. спасибо

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *