Мабуть, я не скажу чогось нового, стверджуючи, що у 2020 році світ змінився. Хто мав можливість – поїхав до країн, які були відкриті для відвідування, але я вже давно подивлявся на Goоgle Map, та й неодноразово прокладав маршрут через всю Україну, від самого-самого сходу до найзахіднішої точки на мапі нашої країни.

Туринг: велосипедом через Україну

Байкпекінг, для мене поки що є незрозумілим, та й, мабуть, я його так не зрозумію, так само як і легкохідство (хоча і маю багато спорядження з цього напрямку, але ж нижче 15 кг наплічник у мене не буває). Тому все класично, передні і задні сумки Ortlieb, все спорядження для автономності на декілька днів, велосипед – хроммоль, і вйо #зарухомсонця.

Нитка маршруту

Ще на етапі планування було вирішено дістатися Коломиї або Івано-Франківська і перетнути Карпати потягом. На маршруті траплялися дуже складні ділянки майже суцільного бездоріжжя, однак на карті, як це прийнято у нас, це все позначено як дорога. З 1700 км подолано 1400, а 300 км подолано приміськими потягами. Старт – Рання Зоря, Луганська область, фініш – Соломонове, Закарпатська область. Ключові точки на маршруті: Ізюм, Кобеляки, Кременчук, географічний центр України, Умань, Брацлав, Хмельницький, Тернопіль, Чортків, Коломия, Рахів, Мукачево.

Маршрут так і проситься далі на захід, до самого краю Європи, але ж, як воно буде з кордонами, покаже час.

Логістика і планування

До цього у мене була незакінчена подорож зі Стамбула до Одеси, але запалення ахілових сухожиль, на жаль, не дало мені завершити той маршрут. Ця подорож дала поштовх до зміни спорядження для велоподорожей, та й самого транспортного засобу. Надихнувшись прикладом інших веломандрівників, та їхнього досвіду, Author Stratos був замінений на Fuji Touring, вело баул Dakar 60 на сумки Ortlieb.

Приблизний маршрут прокладений в голові. В подорожі, кожен вечір плануєш маршрут на наступний день. Досвід подорожі Туреччиною врахований, майже все зібрано (зазвичай, згадуєш про щось коли ти вже далеко від домівки). І тут несподівано, один зі спонсорів перед стартом зникає. Відчуття були такі, що здається приїхав, хоч і ще не вирушив. Однак шкода часу – 3 місяці перемовин, підготовки, планування. Невже це все фініш? Але подумав логічно. Маю на руках 8500 грн від інших меценатів, бажання рухатися є. Тому вперед, якось втиснуся в цей бюджет.

P.S. Не втиснувся.

Клімат

Старт 16 вересня 2020 року, чого очікувати від погоди в Україні у цей час? Та чого завгодно. Перша ночівля – температура впала до 0 °C вночі, але ж впродовж подорожі, таких температур вже не було. Повітря прогрівається до комфортної температури, 18-20 °C, для таких велоподорожей саме воно, і не пече, і не морозить. Захід України, як і очікувалось, зустрів і провів дощами. А загалом, міжсезоння ідеальний час для таких подорожей.

Ночівлі

Бюджет не дозволяв кожну ночівлю зупинятися в готелі або хостелі, та й не дуже і хочеться, але після 2-3 днів активного вкручування, все ж є бажання теплого душу і чистої постільної білизни, та й техніка потребує енергії. Тому обрана тактика – 2 ночівлі в наметі, 1 ночівля в готелі. Загалом такий підхід себе виправдав. Правобережною Україною готелів не дуже багато було, та й великих міст на шляху було усього 2, це Старобільск та Ізюм, і далі тільки Кременчук. Готелі шукав та бронював за допомогою усім відомого сервісу, ну і всезнаючий Гугл час від часу виручав. Найкращі умови проживання все ж таки на заході України.

Місця під ночівлю, якщо був звісно мав час до настання темряви, обирав так, щоб було гарно і з краєвидом, на приклад, на берегу водойми, а якщо вже темніло, то де прийдеться. Але основна умова, трохи віддалено від населених пунктів, і щоб ніхто не бачив. Казус трапився у першу ночівлю, бо приїхав до Великоцька вже затемно, і місце шукав майже наосліп, а на ранок виявив, що ночував поруч з цвинтарем.

Їжа

Маршрут пролягав другорядними дорогами, тому подорожніх закладів харчування тут нема, мінімалістичний та калорійний обід, враховуюи, що треба економити ресурси, вечеря – сушена їжа, яку можна швидко приготувати. Якщо дорогою траплявся потрібний магазин, щось для гриля. На правобережній Україні з харчуванням стало простіше, на магістралях дуже багато великих АЗС, та і недорогих придорожніх кафе.

Мова

Сам я зі сходу України, де російська мова – основна, але ж це не стосується тільки виключно східних регіонів. Проїхавши країну я побачив, що російська мова все ж таки більш поширена, ніж українська, і мені це дуже болить. Але дуже здивував Великоцьк, Луганщина – де, неочікувано, української більше ніж у моєму рідному місті.

Люди

Я маю досвід мандрівок Європою і не тільки, українці не такі відкриті порівняно з мешканцями країн, в яких мені доводилося бувати. Я бачив багато зацікавлених облич, але підійти поспілкуватись люди або соромляться, або бояться. Інших мандрівників велосипедом у цей період вже не було, мабуть, через те, що не сезон. Зустрів одного велосипедиста з Харкова, але він подорожував не більше п’яти днів.

Зустрічей не було багато, а з тими з ким зустрівся, теж хотіли б пережити подібне. Вадік з Ізюма – представляв мене своїй дружині: “Смотри, это настоящий путешественник!”. Віктор зі Сміли – пригостив мене смачнющими яблуками, а Матвійко з Ділового – може коли-небудь, в майбутньому, вирішить сісти на біцикль і поїхати з заходу на схід. Людська природа боїться змін, вона звикає до буденності. Навіть, для мене завжди складно зробити перший крок, але коли вже сів в потяг, автобус, літак – то тоді тільки вперед, це така точка неповернення. Тому подорожі закордон більш мотивуючі, бо мандруючи Україною завжди є спокуса припинити подорож у якийсь момент, коли зовсім тяжко.

Однак відчуття дороги, нові міста, нові зустрічі, власний приклад досягнення мети, набуття досвіду та перевірка на що я взагалі здатний – це все штовхало вперед мене та мій велосипед. Такі подорожі дуже сильно впливають на фізичну форму, а головне, на сприйняття світу, тому рекомендую спробувати щось подібне хоч раз в житті. Не обов’язково брати подібний довгий відрізок, можна почати зі значно менших. Адже скільки б ви не проїхали, дух пригод це завжди дух пригод.

Дороги

Другорядні дороги України усі у жахливому стані, але найгірша, що мені трапилася – на Вінниччині. Брацлав – Шпиків, або 24 км за 5 годин. Це був жах, суцільна бруківка, яку, мабуть, клали ті, хто не дуже любить людей, а якщо додати до цього дощ, то після цього я вирішив поміняти маршрут і поїхати магістралями. Але там більше машин, і далекобійники, чомусь, постійно намагаються тебе притиснути. Гірські дороги завжди важкі, тому я і не поліз в Карпати, це додало б до подорожі ще днів зо п’ять. Хто бажає пригод, тоді маршрут другорядними дорогами України для вас, хто обмежений по часу краще поїхати магістралями, але додати якусь другорядну ділянку у 500 км, щоб не розслаблятися.

Як я вище вже згадував, що витрати склали 8500 грн – спонсорських, і 2000 грн – своїх, загальна сума – 10500 грн. Це бюджет тижневої подорожі Європою, тому можна сказати, що моя мандрівка на місяць вийшла доволі не дорогою.

Спорядження

Велосипед: Fuji Touring 2019

Сумки: задні – Ortlieb BACK-ROLLER PRO PLUS 35L

передні – Ortlieb SPORT ROLLER CLASSIC 12.5l

на руль – Ortlieb ULTIMATE SIX CLASSIC 5L

Багажник: передній – Tubus Tara Lowrider

задній – Fiji (стоковий) замінений на Tbus Logo Evo

Поясна сумка: Osprey Daylite Waist

Намет: Big Agnes Copper Spur UL1 mtn Glo 2019

Спальник: Rab, T comfort – 0, вага 0,8кг

Килимки: основний Thermarest Z lite, додатковий – Thermarest Pro Lite small.

Пальник: Primus Eta Solo

Висновки про спорядження

Впродовж подорожі, в технічному плані, все було добре. На диво, навіть, жодного разу не пробив колесо і нічого не ламалось. Було питання з приводу очищення та змащування ланцюга, але за всю подорож я помив його один раз, а змащував прямо на брудний, попередньо пройшовши його ганчіркою. До таких подорожей, звичайно, треба підготувати техніку, але ж максимум, що можна зробити – перебрати втулки на колесах, та рульову колонку і все. Все інше можна відремонтувати і в дорозі, це питання тільки часу та наявності запчастин у найближчому населеному пункті.

В планах було долати десь 100 км на день, але не завжди це вдавалося. На це впливає багато факторів: фізична підготовка, моральна, погодна, стан дорожнього покриття, повна вага велосипеда. У мене було приблизно під 40 кг, це споряджений велосипед, включаючи воду, плюс мої 75 кг, загалом – 115 кг. На собі нічого не віз, все було на велосипеді. У передніх сумках: утеплюючий та дощовий комплект одягу, інструмент, павербанки, зарядки, і все, що може знадобитися впродовж дня.

Позаду все інше: намет, спальник, одяг, кухня, їжа. Дуже зручні бокові кишені на задніх сумках. Маючи досвід подорожі Туреччиною, де я у перший же день без підготовки 130 км, а потім заробив запалення ахіл. Тут я теж вирушив у подорож без підготовки, але з таким розрахунком, що перші 3-4 дні підуть на акліматизацію, і знову допустив помилку – у перший день 110 км, далі наступні дні 3 дні по 80 км. Пройшов акліматизацію і намагався долати по 100 км на день, в середньому, так і виходило. Найменша дистанція за день – 65 км, найбільша – 130 км.

Поради

Маршрут планувався їхати другорядними дорогами, хто наважиться подолати цей шлях, розраховуйте по часу, якщо їхати моїм темпом (середня швидкість 18 км/год), то буде десь днів 25-30, ще можна десь зробити 1 вихідний. Я подолав за 15 днів.
Нормальні готелі починаютьсь десь від Хмельницького, до Дніпра їх немає, або в дуже поганому стані. Другорядні дороги в дуже поганому стані, майже постійно, як грунти.
Раджу перепочити на березі Дніпра.

Для фільмування використана камера Sony HDR AS20.