Сергій Рижков, бренд-амбасадор Exped в Україні

Сайт автора

Зимові фото: що лишається за кадром

Зима – прекрасна пора для фотозйомки пейзажу. Найкраща, як на мене. Сніг ховає все зайве, підкреслює форми ландшафту, ідеально передає колір світла в найменших градаціях. Я з кожним роком чекаю перші сніги, коли навколишній пейзаж вкриється легким, напівпрозорим білим шаром. Зазвичай перші хороші сніги можна очікувати вже у листопаді. 

Та щоб в зимових горах душа зосередилася на творчості, тілу потрібно забезпечити максимальний комфорт та безпеку. В цій статті мова  піде не про підкорення засніжених вершин чи про безпеку на високогір’ї. Про це можуть розповісти більш досвідчені мандрівники та альпіністи. Я ж лише поділюся власним досвідом зимових походів та своїми принципами, якими я керуюсь під час створення фотографій. 

Планування

В мене якось запитали: “Як я обираю місця зйомок?”. Подумавши, я збагнув, що на мій вибір локації впливає чимало факторів. По-перше, я намагаюсь багато дивитися, де подорожують інші люди. Це може створити основу для подальших пошуків. Але чим більш популярне місце, тим воно мене менше цікавить. Для мене подорож цікава не лише кадрами, а й тими відчуттями, коли бачиш, щось нове для себе. Моменти єднання з природою безцінні та їх не отримати в місцях, де безліч туристів, а під боком парковка з десятками автомобілів. Безпосереднє планування фотоподорожі починається з вивчення місцевості на Google Maps та Google Earth. Там я можу знайти конкретну місцевість для подальшої фотозйомки з урахуванням особливостей ландшафту, світла, зручності добирання та важкості треку. Так з часом в мене з’явився список бажаних місць. Кожне місце під певну пору року. 

Перед кожним походом я обов’язково дивлюся прогнози погоди на різних сайтах. В основному це Windguru з пошуком по вершних та rp5.ua для прогнозів по населеним пунктам. Цей момент дуже важливий, бо від погоди напряму залежать не тільки вдалі кадри, а й власна безпека. Прогнози температури повітря та опадів дають змогу підібрати необхідне спорядження та одяг. Головне знати, якщо осінню внизу +18 і сонечко, то це не означає, що на вершині хребта буде літній курорт. Погода мінлива, а в горах сніг може випасти вже у вересні. 

Друге – це вітер. Якщо Windguru показує пориви вітру 20-25 м/с (40-50 knots), то про похід наверх не може йти мови. А якщо невтішні прогнози застали мене вже наверху, то спускаюсь вниз. Так було під час мого першого походу у Роднянські гори. Хребет був мені ще незнайомий і я відчув тривогу через невтішні прогнози погоди –  насувалися сильні вітри та сніг. Я дуже довго сумнівався як вчинити, але прийняв правильне рішення і пішов вниз. Вже у підніжжі хребта, я ховався у наметі і слухав всю ніч завивання потужного вітру, пориви якого змієм проносилися по долині. Було лячно від однією думки, як там наверху зараз.

г.Стримба

Важливо звертати увагу на хмарність. Низькі хмари на зимовому хребті можуть спричинити неприємності. Якщо хтось був вночі та в тумані посеред засніженого  ландшафту, той знає – це, як у космосі, в усі сторони все однакове і видимість кілька метрів. В таких умовах легко збитися з маршрута та заблукати. На високих хребтах є ймовірність ступити на ненадійний сніговий замет або карниз. 

Маршрут і табір

Зазвичай ходимо вдвох або втрьох. Окрім всього, це ще й безпечніше, хоча по верхам не лазимо. Пам’ятаю свій перший повноцінний зимовий фотопохід. Йшли з другом свіжим снігом і трохи переоцінили свої можливості. Маршрут, який влітку можна подолати за кілька годин, зимою ми проходили більше 10 годин. Було морозно і в кінці від втоми та недоспаних ночей так хотілось спати. Завдяки тому, що ми були вдвох, я знаходив сили і йшов далі. А щоб замерзнути від переохолодження взагалі не обов’язково бути на вершині Евересту, горбочка над Колочавою і морозу -10 цілком буде достатньо.  

То був хороший досвід і тепер, якщо випав свіжий сніг, ми долаємо маршрут до точки зйомки за два дні з ночівлею перед основним підйомом. Взимку день короткий, а добиратися до початку треку завжди досить довго. А по пухкому снігу навіть короткі маршрути можуть видатися складними. В таких умовах снігоступи не завжди добре допомагають, але краще з ними. Одного разу загруз в глибоких снігах без снігоступів і прийняв єдине правильне рішення – повернутися додому. По більш твердому снігу та насту, снігоступи працюють дуже добре.

Коли йду в сольний похід, то завжди беру з собою кілька аудіокниг. Минулої зими багато слухав одного зі своїх найулюбленіших авторів Джека Лондона. Його оповіді про Північ дуже пасують до зимового треку серед засніженої природи. Так за похід можу прослухати до трьох книг і це для мене важливо, адже вдома завжди купа справ і часу не так багато для читання. 

Масив Родна, Румунія

Окрім правильно обраного маршрута, не менш важливим я вибір місця для табору. Краще обрати його заздалегідь, орієнтуючись по картах чи фотографіях з Мережі. Головне, щоб це місце було безпечне і захищене від сильного вітру. Для облаштування зимового табору обов’язково потрібна лопата і, бажано, металева. У фотопоході ми стоїмо табором 3-4 дні на одному місці. Важливо, щоб все було надійно і зручно, тому “притоптати сніг снігоступами чи сідачкою” – не варіант. 

Зимою намет можна поставити в таких місцях, які літом для цього геть не годяться, наприклад, прямо на схилі. Звісно ж, не на схилах у високогір’ї, не на снігових надувах і не під лавинонебезпечними схилами! Найцікавіший наш табір був на Синяку. Довго працювали вдвох, щоб викопати величезну яму в сніговому заметі серед смерек. Облаштували стіну та встановили намет. Це був дуже чудовий захист від вітру і це місце нам послужило аж тричі за зиму. 

Погода і світло

Фотографія для мене – це не просто фіксація ландшафту, це спосіб донести до глядача щось цікаве і незвичайне. Це може бути унікальний стан погоди, гарне світло чи творчий погляд на оточуючі краєвиди. Для цього я слідкую за прогнозами погоди, хоча покластися на них повністю не можна. Але кількість опадів та силу вітру вони показують добре. Якщо я хочу фотографувати зимовий ліс, то очікую сильних снігопадів. Певно, найліпшими варіантом є йти на точку зйомки до опадів і перечікувати там. По-перше, йти у снігопад важко і небезпечно. По-друге, гарний сніг на деревах тримається один день у сонячну погоду. На сонці або сильному вітрі сніг дуже швидко опадає з дерев. Таке розчарування ми заставали в горах не раз, тому важко зловити засніжені дерева у гарному світлі. 

Масив Родна, Румунія

Добре запам’ятався похід на Мармароси. Довгих чотири дні ми перечікували в колибі тотальний туман та снігопад. Від нудьги вже на стелю хотілося лізти. На 5-й день був сильний мороз і нарешті вийшло сонце. Зранку дерева були просто неймовірними, повністю білі! А вже під вечір сніг з них добрячи обсипався і виглядати вони стали геть не естетично. 

г.Фаркау

Якщо свіжого снігу не передбачається або він швидко впав з дерев, то можна рушити на зйомки вище межі лісу. Там вітер і сніг створює надзвичайні скульптури. Наприклад, Ґорґани є хорошим варіантом для таких зйомок, враховуючи не надто значну висоту цих гір.   

г.Синяк

На високих хребтах можуть вразити безкраї білі простори. Засніжені схили ідеально передають форму гір, а надуви по гребню хребтів створють виразні лінії. Наверху більше шансів побачити сніг та гарне світло. Особливо чудові сутінки зимою, які починаються за годину, або навіть раніше, до сходу сонця. Коли погода сприяє, я починаю фотографувати, коли ще геть темно. За допомогою довгих витримок (2-3 хвилини) фотокамера вловлює найменше світло, яке неспроможне побачити людське око. 

Поради щодо зйомки

Вставайте рано і йдіть на точку зйомки в будь-яку погоду – в горах вона дуже мінлива і гарне світло може бути протягом однієї хвилини. 

Зранку починайте зйомку, коли ще темно і лише починає світитися горизонт – кадри на довгих витримках вас приємно здивують. Ввечері хмари можуть цікаво “розгорітися” за 30-40 хвилин після заходу сонця. 

Шукайте точки зйомки заздалегідь, щоб під час гарного світла вже робити кадри, а не шукати ракурси.

Якщо Ваш ракурс дуже вдалий, а погода ясна, зробіть серію кадрів протягом 30-60 хвилин і ви переконаєтесь, наскільки різними по кольору та освітленню вийдуть кадри.

В густих сутінках робіть тестові кадри на високих ISO та відкритих діафрагмах, щоб обрати точно композицію. При таких параметрах ви будете мати відносно короткі витримки, що економить заряд акумулятора та час, але якість зображення буде поганою. Коли точна композиційна знайдена, ставте мінімальне значення ISO та прикривайте діафрагму до середніх значень для максимальної якості фотографій. 

Використовуйте дистанційний пульт керування камерою, щоб мати змогу фотографувати на витримках довших за 30 секунд.

Зігрівайте акумулятори всередині рукавиць.

Все це має значення лише за умови, що ви використовуєте штатив :).

Спорядження

Але в першу чергу безпека! Адже, ні від фототехніки, ні від творчого таланту толку мало, якщо просто замерзнути в горах. 

Всі з чогось починали. І мій старт був не надто казковим. Перші ази зимових ночівель я почав засвоювати ще задовго до того, як почав ходити в гори. Та й взагалі, у походи тоді не ходив. В ті часи я займався виключно фотозйомкою птахів і в один момент я почав готуватися до зимових зйомок хижих птахів. А для цього мені потрібно було ночувати в наметі серед полів-степів. Саме тоді в мене і постало питання про спорядження, одяг та, що обрати, аби не замерзнути холодними зимовими ночами.

Намет

Це є мій будинок та сховок від негоди протягом всього походу. Він має бути надійним та комфортним. 

Першим 4-сезонним наметом був Fjord Nansen, який з часом почав здавати позиції. В перших зимових гірських походах стали очевидні його недоліки для мене, як для фотографа. В середині він був не надто просторий, стінки внутрішнього намету та тамбуру сильно провисали, при відкриванні дверей сніг падав прямо в спальник. Ці всі нюанси можна перетерпіти, скажете ви, але я з цим вже не погоджуюсь. У своїх фотопоходах, я можу провести в наметі 7 днів і мені важливо, щоб перебування в ньому було комфортне, а спальник та одяг були сухими.

З часом я замінив його на 3-сезонний намет MSR і спробував його використовувати і зимою. На одну ніч синоптики передавали мороз -20°C і я вирішив поїхати з цим наметом перевірити себе і спорядження. Я вижив, чого не скажеш про намет. З часом у тенті утворилися маленькі дірочки, найбільше їх було вздовж дуг. А пізніше тріснула на морозі і одна секція каркасу. Тому нікому не раджу так експериментувати. Як на мене, у тривалих фотопоходах палке легкоходство не завжди доречне, тому на вазі намету я більше не економлю. Зараз використовую намет Exped Orion II, який вже чудово себе показав і в сніг, і у вітер. 

Всередині намету температура може бути на кілька градусів вищою. Але за рахунок хорошого захисту від вітру, в наметі набагато комфортніше та тепліше почуваєшся. Щоб створити необхідний захист, зовнішній тент намету має бути максимально низьким. Додатково можна зігрітися газовими обігрівачами або грілками. Сам я таке не використовую і поки гріюсь спальником та теплим одягом. 

Для себе я засвоїв урок, що намет потрібно зберігати в належному стані, щоб можна було його максимально швидко встановити. Для цього дуже вдалі конструкції намету, коли встановлюється одночасно внутрішній і зовнішній тенти. У будь-яких наметах потрібно слідкувати за тим, щоб шнурки були акуратно складені. Адже буде дуже неприємно, коли в кепську погоду ви побачите перед встановленням намету, що усі шнурки переплуталися та утворили з десяток вузлів. Якщо погода вітряна, то при встановлені намету у першу чергу потрібно закріпити два кута колихами або трекінговими палицями і лише потім починати ставити каркас. Інакше намет може просто полетіти. 

Для сну: спальник та килимок

Не раз чув думку, що пухові спальники не годяться в Карпати. Не зовсім розумію чому. Перший мій спальник був недорогим і з синтетичним наповнювачем. Він непогано виконував свої функції, але мав ваги майже 2 кг та займав піврюкзака. І якщо синтетика намокне, то “гріти” вона буде не ліпше, ніж вологий пух. Зараз мій пуховий важить менше кілограма, та займає вдвічі-втричі менше місця. Але пух таки недовговічний і з часом збивається.

Часто спальник у поході може змокнути від конденсату. Тому у сонячні морозні дні важливо викидати спальник на сонце. Можна прямо на сніг. Головне, добре його закріпити, аби він не полетів геть. 

Не рекомендують сушити речі у спальнику. Так, це призводить утворення надлишковою вологи, але поки це єдиний спосіб, яким я можу підсушити вологі речі, якщо вони не геть моркі. Завжди беру у спальник на ніч устілки з черевиків – адже приємно, щоб хоч якась частина черевика була зранку теплою.  

Пам’ятаю, як у свій перший зимовий похід в гори я взяв два звичайні каремати. По об’єму вони були як весь мій рюкзак, а тепло тримали так собі – сніг піді мною розтанув до завершення походу. В той час в мого друга вже був надувний килимок з наповнювачем. Тоді я переконався в його ефективності та зручності, тому і собі взяв Exped DownMat 9. Тепер на снігу сплю, як вдома на матраці. Головне, щоб надувний килимок був обов’язково з наповнювачем. 

Одяг та взуття

Колись я не мав спеціалізованого туристичного одягу та пішов у перший свій похід в гори у звичайному одязі. То була осінь і цілком хороша погода, хоч і з вітром. Але замерз я тогді страшно. Після повернення одразу купив собі теплі куртку та штани з мембраною. Вони служать мені і досі, надійно захищаючи від вітру, вологи та холоду. Зимою це особливо критично. Не маючи, відповідних рукавиць чи взуття, можна запросто недорахуватися кількох пальців на кінцівках у кінці походу. І це в кращому випадку. Тепер в моєму “гардеробі” одяг та взуття на мембрані, флісовий та пуховий одяг, термобілизна, дві пари перчаток. Особливу увагу приділяю черевикам. Вони мають бути водостійкими, з утеплювачем та мати запас під теплу шкарпетку. Адже колись мав досвід, коли черевики перетворюються на два шматки льоду – відчуття не з приємних! Щодо утеплювача можуть бути дискусії. Але після останнього походу, коли було температура була -10 або нижче, а на точці зйомки я мав простояти щонайменше годину на місці, то чоботи з утеплювачем і теплою шкарпеткою мені не здалися зайвими. Звісно, другий варіант – одні черевики для трекінгу, а інша пара для зйомки. Але це для тих, у кого надто великий та легкий наплічник.

Харчування

“Головне, щоб було багаття”, – сказав нам одного разу чоловік, якого ми зустріли на стежці під час підйому на гору. З цього твердження ми потішалися весь похід, під час якого дув сильний вітер та задувало все снігом, тільки і встигай відкопувати намет. 

Перший свій газовий пальник я придбав ще, коли фотографував птахів. Перебуваючи довгий час на холоді, стає очевидною потреба в гарячій їжі. А коли на вулиці складні погодні умови, то звісна річ не до багаття і не до пошуку дров. З пальником можна приготувати їжу будь-де і будь-коли. Я навіть беру його інколи в довгі радіальні виходи. Сам я користуюся системами для приготування їжі, які є дуже економічними та зручними. Раніше зимою я готував їжу майже завжди у тамбурі з відкритим трохи замком. В моєму новому наметі Exped Orion це стало проблемою, тому що вентиляційний отвір має сітку, якої не мали мої попередні намети. Волога у вигляді пари осідає на сітку і на морозі замерзає, покриваючи вентиляційний отвір крижаною кіркою. Це спричиняє збільшенню вологи в закритому наметі і, як наслідок, мокрий спальник та іній або волога на внутрішньому наметі. Тепер, коли погода дозволяє, готую їжу з відкритим тамбуром або ззовні.

До того ж, використовувати пальник більш екологічно. Сухостій в лісі так само важливий, як і зелені дерева. На високогірних стоянках часто для ватри палять жереп, який взагалі заборонено вирубувати. Через пристрасть людей до вогню, страждає природа, а туристичні стоянки стають менш привабливими і з естетичної точки зору. 

г.Негровець

З водою зимою все просто – вона скрізь у вигляді снігу. Це мене дуже тішить, адже не потрібно прив’язувати розташування табору до джерел води. Звісно, розтоплений сніг не такий смачний та потребує більше газу. Та коли сильний мороз, запастися водою з наявного джерела немає сенсу – за ніч вода замерзне. І тут буде два варіанти: розрізати тару або нести лід додому. 

Ще є термос – корисна і важлива річ у поході, не дивлячись на свій об’єм та вагу. Часто беру його з собою, коли передбачається довгий трек. Він дозволяє швидко втамувати спрагу та зігрітися, не розпаковуючи наплічника. Сніг їсти я не радив би, адже можна цим заробити запалення горла.

Холодна пора року чудова ще й тим, що в короткі походи можна взяти з собою звичайних харчів і вони не зіпсуються. У довгих походах віддаю перевагу сушеній їжі, адже вона легша і займає менше об’єму. Звісно, перед вживання її потрібно зварити або запарити. 

Фототехніка

Звісно ж, спеціальної зимової фототехніки не існує. Але чим якісніша вона, тим краще працює в складних умовах. Сучасна професійна цифрова техніка непогано тримається в морозну погоду. Слабким місцем є літій-іонові акумулятори, які не люблять холод, тому їх треба тримати завжди у внутрішніх кишенях. Я ношу у похід з собою 4 батереї, дві (основна і запасна) з яких тримаю у теплі, щоб вони були завжди готові для використання. Не дуже якісні дешеві аналоги фірмових акумуляторів зазвичай на холоді працюють геть погано або майже не працюють. 

Слід пам’ятати про конденсат, який утворюється, коли ви заносите техніку з холоду у тепле приміщення, або навіть у намет. Я завжди тримаю камеру у фоторюкзаку і теплому приміщенні техніка так стоїть півдня, перш ніж я її дістану. Адже, якою б водонепроникною не була б камера, конденсат може утворитися і на внутрішніх стінках корпусу.

Встановити штатив у глибокий сніг може бути проблемою. Тут надзвичайно корисними можуть бути насадки на ноги штатива схожі на ті, що встановлюються на лижні або трекінгові палиці. Їх можна виготовити навіть з будь-яких підручних матеріалів. 

 _______________________________________________

Але зимовий похід – це не лише випробування та гарні кадри. Це впершу чергу особливі емоції та відчуття. Ще з дитинства я люблю тихі зимові вечори, а в горах вони неперевершені. Коли згасає останнє світло сонця, я серед безкраїх засніжених просторів насолоджуюсь особливою тишею, яка буває лиш зимою, вдивляюсь в кришталево чисте зоряне небо, тішусь місячним сяйвом, що виблискує на снігу. 

Сподіваюсь, мій досвід стане Вам у пригоді! Безпечних вам подорожей!

  1. Гарна стаття.
    На рахунок недовговічності пуху я б посперечевся.

    1. Юрій Шушкевич

      З власного досвіду, пух “живе” приблизно стільки ж скільки і синтетика, просто він з часом починає збиватися, а синтетика втрачати свої теплоізоляційні властивості. Припускаю, що часте зимове використання може вносити свої корективи, як і частота прання. Я намагаюся не прати сам спальник, а використовувати натомість вкладиш, це подовжує термін використання пуху.

    2. Роман, дякую за відгук! Про пух, то це можливо залежить від використання та догляду за спальником. Не факт, що в мене все добре. Я свій спальник використовую майже круглий рік в горах і на третій сезон пух добряче просів на грудях. Практично, там одні дірки вже. Але і саме в цьому місці спальник в мене стає вологим у поході найдужче. Можливо в цьому причина. Спина, капюшон і частина в ногах в порядку поки що.

  2. Дуже цікаво і змістовно. Цікавий текст з порадами, гарне доповнення до чудових світлин. Завжди з цікавістю…

  3. Фантастичні фотки з Ґорґан і гарні поради. Гарних подорожей у новому 2020!

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *