Зимові походи Роман Михайлюк

Роман Михайлюк

Від редактора: це той випадок коли слід додатково представити автора. Роман Михайлюк – легенда відразу в кількох сферах. Вперше познайомився з його фотографіями близько десяти років тому на одному з фотосайтів і можу сказати, що він вміє епатувати, провокувати і, головне, знімати фантастичні фото. Однак причиною і цінністю його появи на Pro є те, що він любить ходити в гори, в своєму стилі, часто перевіряючи на собі найекстремальніші можливі в Карпатах ситуації, і припускаю, що якщо б проводився чемпіонат серед відчайдухів, які здатні не тільки потрапляти в найскладніші погодні умови, але й вибиратися звідти без допомоги рятувальників, то Роман був би в числі претендентів на перемогу. Для людей, які ходять в зимові гори важливо, що автор спробував на собі всі можливі негоди та варіанти екіпірування під них, і видав дуже концентрований підсумок у вигляді двох статей з цієї серії.

Зимові походи Роман Михайлюк

Зимові походи: як готуватися та підбирати екіпірування ч.1 

Колись, багато років тому, в старі добрі радянські часи зима здавалася безкінечною – три місяці холодної нудьги без змісту і сенсу. А все чому? Та просто тоді я не ходив в зимові гори, а ходив в школу.

А коли почав (Грофа, Ігровець, тоді ще дикий Хом’як) – звісно, все змінилося в кращу сторону, значно веселішу. Веселощів додавала повна, тотальна відсутність всього “гірського”, що можна одягти, надягти, взути і просто взяти з собою. Татові кирзові чоботи, бабусин рюкзак – ”колобок”, брезентові штани-куртка з магазину “Турист”, светр з породи “який не жалко”, куртка на “риб’ячому хутрі”… все це важке, не зручне, промокає, обмерзає кілограмами льоду, не захищає від холоду і вітру… 

Про холод і вітер в Карпатах, і не тільки. Відомо, що не буває у Всесвіті холоду взагалі як такого – є температура і вітер, до якої ми або готові, або готові не дуже і, на жаль, неготовність не рідко буває й фатальною…

Підготовка до зимових мандрівок

Готовність до перебування в суворих зимових умовах складається з того, що нам властиво фізіологічно, психологічно, з набутих навичок і умінь – як індивідуальних, так і колективних, і звичайно ж важлива матеріальна сторона справи (готовність придбати або взяти в оренду відповідне до мети спорядження).

Хто себе комфортніше буде почувати на гірських схилах – той, хто без надзусиль (і з задоволенням) пробігає 3 або 9 кілометрів, або той, хто спорт бачить лише в рекламі тоталізаторів? Відповідь очевидна, загальна фізична підготовка є фундаментом ваших ходових можливостей. Відсутність надлишкової ваги чи анорексії, хронічних захворювань, атипової реакції на холод (алергії, дистонії і інші сумні речі) – також вітаються. Будьте здорові, пані і панове, гори загалом додають здоров’я, але легко можуть і відібрати, якщо ними легковажити.

Зимові походи Роман Михайлюк
Втома та голод посилюють відчуття замерзання

Психологічний аспект – стійкість до випробувань, на які зимові гори більш ніж щедрі. Мабуть, всі, хто ходив в походи, помічали, що фізична міць не завжди вирішує всі проблеми. Іноді здоровий хлоп починає показувати свої нерви аж до істерики, а часом і тендітне дівча, якого вітром зносить, тримається як справжній боєць, хоч орден їй виписуй).

Залізному здоров’ю і сталевим нервам , звісно, потрібний правильний екіп. Бо десь в Гімалаях, може, і є йоги, які в морозну вітряну ніч сушать на собі мокрі простирадла, та навряд чи цей текст пишеться для них. Бо сучасна людина хоче піднятися на новорічну Говерлу і без 20-річної духовної практики десь в Шамбалі.

Зимові походи Роман Михайлюк

Буде холодно? Ще й як! Підбираємо відповідне екпірування

Правильний зимовий одяг складається з відповідних шарів, як це всім (майже всім) відомо. Термобілизна, проміжні шари з флісу, вітро-водо-захисний верхній шар з мебранних тканин на кшталт відомого “Gore-tex” або аналогічних. Також взимку стануть в нагоді пухові речі, які поки що є чемпіонами зі збереження нашого тепла. 

Облягаюча “термуха” відводить зі шкіри надлишок вологи, фліс (полартек) обігріває і лишає нас сухими, навіть якщо зверху промокла чи проморожена штормовка. Це визначається властивостями волокна з поліестеру, яке на одиницю своєї ваги може затримувати менше 1 % вологи, тоді як в шерсті чи тим більше в бавовни ця величина в десятки разів більша. Запам’ятаємо цей момент – ніяких бавовняних (котонових) футболок, штанів, шкарпеток і тим більше светрів-курток, залишіть їх для міста чи теплої квартири. Воно важке, погано гріє, легко намокає і сохне воістину безкінечно).

Зимові походи Роман Михайлюк
Зустріч нового року на Говерлі

Коротко про зовнішній шар. На моїй пам’яті було кілька “революцій” в спорядженні – прощавання з “брезентом” і прихід тканин, на які не налипає сніг – одна із основних. Ще газові пальники замість розпалювання мокрих дров, світлодіодні ліхтарі, які працюють тижнями, а не годинами – все це радикально підняло рівень комфорту в зимових горах… але повертаймося до штормовок.

Умовно їх можна поділити на дві категорії – з мембраною і без. Я ношу в гори обидва варіанти – одна “стограмовочка” з дихаючої тканини і одна мембранка, яка одягається там, де надто холодно або дощ-мокрий сніг. Постійно носити гортекс особисто мені жарко і волого, а взагалі без штормовки – ребра продує. Цікавим сучасним варіантом є легка пуховка (пуховий светр), грам на 300, на додачу до основної куртки. В ній можна йти, замінивши нею зв’язку “фліс-штормовка” з солідною економією ваги.

Чого категорично не рекомендую – брати в гори “гірськолижні куртки” і тим більше – комбінезони. Це страх і жах, який тим не менш регулярно тарабанять на собі участники “комерційних сходжень на Говерлу”. Результат завжди один – клієнт іде (та повзе, скажемо прямо) в цій куртці і плаває в своєму поту, а зняти її не може, бо вітер. В куртці надто жарко йти вгору з наплічником, а без неї надто холодно, а легенької штормовки, що блокує вітер і не дає тобі зваритися заживо – людина не має. Висновок в цьому випадку звучатиме так – не все, що народжено для катання підійде для того, щоб тягнути на собі важкий рюкзак вгору.  

Звичайно, черевики. Тут не вийде одягатися пошарово, тому взуття обирається ще вдома і попередньо розношується (на сильні морози зверху рекомендовано бахіли (гамаші), утеплені чи просто тканинні). Черевики ні в якому разі не тісні! Це біда, в основному, жіноцтва, яке в місті звикло носити взувачку строго по своєму розміру, на тонку символічну шкарпетку – “бо що люди скажуть”(тм).Це при тому, що дівчата-жінки в ступні мерзнуть сильніше, і при тому, що проблеми, з цим пов’язані – приходять таким букетом, що мало не буде. 

Зимове взуття обов’язково на розмір-півтора більше літнього, щоб вільно вдягалась тепла в’язана шкарпетка, а то й дві.

Захист на обличчя,  окуляри для альпінізму на сонячну погоду чи гірськолижні на вітер, дві пари тонких рукавиць (вони швидко промокають) і одні теплі. Бажано, щоб вони “дружили” з сенсорними екранами телефонів.

З досвідом прийдуть уточнення, що і коли брати з собою. Один комплект – збігати на Маковицю в сонячну зимову днину, зовсім інший – морозну ніч коло штатива простояти  на вершині гори. Добре не тільки те, що минула епоха кирзових чобіт і фуфайок, замінених гор-тексом і полартеком. Третє тисячоліття з його інформаційною революцією дало нам можливість в пару кліків отримати знання практично в будь-якій галузі, отримати поради від спеціалістів, які можуть допомогти із підбором спорядження в спеціалізованих магазинах.  

Зимові походи Роман Михайлюк

Ще про одяг для гір

Навіть найкраща споряга не сильно вам допоможе, якщо ви нею неграмотно користуєтесь. Від варіанту “штормовку не взяв, бо думав, що дощу не буде” до “штормовка була, але думав, що й без неї дійду”. А потім патологоанатом буде розбиратися, що раніше сталося – “думалка” замерзла чи сердце зупинилось від переохолодження? 

Тут в першу чергу згадується трагічна історія з штурмом Попівана одною ніби як досвідченою групою, де серед загиблих одного знайшли у флісі (це на ураганному морозному вітрі – ?!), другий загинув від переохолодження, практично досягнувши обсерваторії. Тут порушені, мабуть, всі правила, які тільки можна уявити – пізній вихід в штормову погоду, група розтягнулася по всьому хребту, втративши зв’язок між слабшими і сильнішими учасниками. І не останню роль зіграло неефективне використання спорядження. Слід розуміти, що одягатися в подібних умовах необхідно “на випередження”, а не дотягнути до того, що пальці стануть скляними, а вітер таким, що не дасть можливості порпатися в рюкзаку. І це залізне правило для кожного, а тим більше – для керівника групи. Якщо поруч “герой”, який явно веде себе неадекватно ризикам – його або заставляють виконувати приписи, або розвертають групу назад з відповідним розбором польотів… Або стається те, що сталося. 

Зимові походи Роман Михайлюк

Такі правила гри на зимовій Чорногорі (назва хребта довільна, можете замінити будь-яку іншу). Ціна життя додаткові 400-500 грам одягу, який ви:

  1. Взяли з собою в похід.
  2. Вчасно одягнули на себе (або на того героя, який на висоті 2 км над морем долає шторм у флісці).
  3. Одягнули правильно. 

Правильно – це як? Для початку – краще гріє одяг, який ти одягнув, а не який в рюкзаку. Наприклад, сучасні пертексові пухові курточки на льодяних вітрах краще гріють, одягнуті під штормовку, бо інакше продуваються наскрізь. Але краще надягти її зверху, ніж ніяк.

Звичайній людині важко уявити собі умови “одягання” під час чорногірського бурану. Образно це можна описати як спроба гуляти з листом фанери в сильний вітер, коли ще якісь хулігани ставлять підніжки, виламують руки, щосили кричать в вуха, душать за шию і стріляють з рогаток в очі.

Якщо на тобі теплі черевики з товстими шкарпетками з шерсті мериноса (категорично рекомендую).  Низ – термобілизна, теплий фліс, гортексові штани, зверху то саме плюс пухова куртка (бажано не ультралайт, такі достатньо гріють тільки в рекламі), то:

1) Вам буде тепло і затишно.

2) Якщо і не затишно, то все одно ваш мозок не буде застресований панічним криком нервових закінчень “Біда-біда, відмираємо!!!” – і ви можете більш впевнено виконувати своє завдання, приймати виважені рішення і іноді навіть відпочивати, не заганяючи себе відчайдушними марш-кидками в стилі “зігрівся або вмер”. 

3) Якщо ви виявилися фізично не готові до надвисоких навантажень (скільки разів на тиждень ви бігаєте кроси ? Що значить – ні разу? Що значить – останній раз біг (бігла) в школі??) – то ваша тушка, дбайливо замотана в теплі шмотки буде з більшою ймовірністю знайдена чуйними рятувальниками в стані, придатному до реанімаційних дій. Бо тяжко робити штучне дихання, коли пацієнт уже твердий, як дошка.

Не геройствуйте – утеплюйтесь завчасно, щоб не рухатися попереднім списком далі пункту 1!

Зимові походи Роман Михайлюк

Навіть, якщо погода лагідна і “шепче” – ви повинні мати запас одягу. І не тільки мати, але й чітко знати, що де лежить, щоб не переривати весь рюкзак. А якщо погода втрачає лагідність… Тоді правила набирають статусу законів воєнного часу – штормовий костюм на вас або в зоні миттєвого доступу. Штани бажано в вигляді “самоскидів”, щоб вдягнути, не знімаючи черевиків. А при потребі – зняти, щоб одягнути на них додаткові флісові. В мене на такий випадок другі флісові штани достатньо широкі, щоб одягнути їх просто на черевик. Фліс розтягується і це дозволяє. Бувають і флісові штани-самоскиди, але це вже більш екстремальне спорядження, я такі купив, та лежить воно  на балконі не використане. 🙂 

Описана проблема поширена досить часто – ніби і є чим утеплити ноги, але все впирається в неможливість роззутися для одягання. І людина замерзає, чи переохолоджується (що особливо поширено зараз, з трендом на короткі штормовки і пуховки).

Рівно й навпаки – штани “самоскиди” і не дадуть вам перегрітися, що теж небажано. Ви можете їх або легко зняти, або просто розстібнути блискавки для вентиляції. Кажуть, що “зварених в горах не знаходили, а от замерзлих – багато”… Це жарт. Насправді перегрівання – це проблема зимових походів. Перегріті м’язи швидко спрацьовуються. Одяг, мокрий від поту приводить до замерзання. Тому – вдягайтесь так, щоб можна було швидко внести корективи відповідно до погодніх умов.  

Особисто я полюбляю на середні зимові умови легку термобілизну, тонкий фліс і легкий вітровий костюм з дихаючої матерії. Штани – нейлон + спандекс, наприклад. Вони еластичні, не сковують рухи і при цьому можуть бути досить облягаючими (в розумних межах). Широкі штани – це зайва вага, тріпочуть на вітрі, збирають на себе всю грязюку наших доріг. Куртка – теж дихаючий поліестр, “стограмовка”, з капюшоном. Капюшони взагалі полюбляю на всьому – фліска, всі штормовки, пуховки… бо ціную голову. Вона хоч і б\в, але на нову не поміняєш.

Повторю – непогано мати легкий захисний костюм, він не дає морозному вітерцю застудити ребра (я колись “догеройствувався” – тепер мінімальний протяг і починаються якась невралгія, де біль такий, що в очах темніє. Будьте розумні, не будьте, як я колись). Поєднання термобілизни, тонкого флісу і тонкої штормовки зверху, на мій погляд, дружать дуже добре. Без термухи некомфортно, без фліски холоднувато, без штормовки – продуває і обклеює снігом. 

В сухому залишку з цього, ви маєте запам’ятати кілька простих речей:

  • одяг має бути багатошаровим;
  • слід подбати про те, щоб всі шари при необхідності ви могли швидко змінити, а запас теплих речей та додаткових аксесуарів був у швидкому доступі;
  • не варто чекати, поки погода перейде у критичну стадію, де кілька хвилин затримки можуть стати причиною обмороження.

Зимові походи Роман Михайлюк

Шлях до досконалості це завжди “через синці до зірок”

Gore-tex для постійного носіння не рекомендую, бо всі мембранні матеріали, навіть, найкращі – створюють “парниковий ефект”. Ідеальні вони на вітер, дощ або мокрий сніг. Або для завзятих ультралегкоходів, для яких дублююча стограмова курточка заборонена з їхніх релігійних міркувань).

От коли починає всерйоз дути холодом – тоді одягається мембранка, просто зверху на тонку штормовку, що досить зручно, дозволяє не повністю застібати верхню куртку і цим в ширшому діапазоні регулювати температуру. 

Капюшони нижнього одягу можуть бути мінімалістичними, як утеплювач до шапки, якщо трохи задує-похолодає. А от капюшону основної штормової куртки має бути приділена серйозна увага. Він повинний максимально закривати обличчя, але не до тої міри, щоб ви нічого не бачили. Шнурки з всякою фурнітурою на них не повинні теліпатися на вітрі, бо можуть реально пошкодити очі, але в той же час бути доступними для рук в рукавицях. Захисна маска – наморднік, з дихаючого поліестеру чи вінд-стопперу. Колись таку зробив Mammut – прекрасно працювала, але інженери не зробили нормальну липучку і наліпили щось символічне, пару квадратних сантиметрів, якими неможливо було застібнутися в шторм, особливо, в рукавицях. Я там моментально пришив здоровенні липучки ззаду і над вухами (щоб до шапки “приклеювати”). І все стало ок, на багато років (прості речі рятують життя).

Альпіністські окуляри погано працюють з “намордниками”, бо моментально запотівають (видох теплого вологого повітря йде вгору). Тому – гірськолижні маски. Їх наявність оцінить той, кому летіла снігова крупа чи шматки льоду в очі зі швидкістю десятки метрів на секунду, наприклад. Та й захист від ультрафіолету буде не зайвим.

Ми вже домовилися, що нам тепло, від кінчика носа до п’яток – завдяки правильному підбору одягу і взуття. Але мандрівники завдають клопоту собі і бійцям МНС не тільки банальним “йшов, сів і замерз”, але й більш технічно складними способами (втім, “замерз” там все одно десь поруч). Про це і поговоримо в другій частині моєї статті, яка з’явиться незабаром…

Зимові походи: як готуватися та підбирати спорядження? ч.2

Усі використані фото з особистої колекції Романа Михайлюка, копіювання або поширення тільки зі згоди автора.

Зимові походи Роман Михайлюк

 

 

2 Коментарі
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *